Рішення № 96573270, 26.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/12500/20

Провадження № 2/201/1167/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Шумейко А.С.

за участі

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпровської міської ради «Жилсервіс- 2» про визнання суми необгрунтованою та безпідставною,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 28 грудня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпровської міської ради «Жилсервіс- 2» про визнання суми необгрунтованою та безпідставною.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1069 від 28 грудня 2017 року «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» управителем багатоквартирного буд. АДРЕСА_1 було призначено відповідача. З 05 лютого 2018 року його квартиру було неодноразово затоплено про що складено відповідні акти. Відповідач не виконує належним чином обов`язки з управління та належного утримання будинку та безпідставно нарахували йому до сплати за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 9 234,13 грн., яку позивач просить визнати необгрунтованою та безпідставною (а.с. 1-3).

02 березня 2021 року директором КП «Жилсервіс-2 » ДМР Бурчак О.К. надано відзив на позов в якому останній зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач щомісяця нараховує вартість тільки фактично наданих послуг, плата за надані послуги нарахована у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 39-41).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 28 грудня 2020 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.21).

Ухвалою судді від 29 грудня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпровської міської ради «Жилсервіс- 2» про визнання суми необгрунтованою та безпідставною (а.с.20 -21).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, заяв клопотання суду надано не було.

Фактичні обставини встановленні судом

Рішенням виконавчого комітету № 1069 від 28 грудня 2017 року КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради було призначено управителем багатоквартирних будинків, зокрема будинку АДРЕСА_1 (а.с.7).

Позивач станом на 01 травня 2020 рік має заборгованість з надання послуг з управління багатоквартирним будинком в розмірі 9 234,16 грн. (а.с. 8).

На підтвердження залиття квартири позивач ОСОБА_1 надав акти про залиття його квартири в період з лютого 2018 року по лютий 2020 рік (а.с. 11-18).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушенні, невизнанні або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права

Позивач просив визнати необгрунтованим та безпідставним нарахування боргу за послуги з управління багатоквартирним будинком.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

При цьому згідно ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необгрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Таким чином, законом визначено порядок підтвердження факту ненадання або неналежного надання комунальних послуг.

Однак в матеріалах справи відсутні такі акти-претензії, які відповідають вимогам ч.6 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що відповідачем не належним чином надаються послуги з утримання багатоквартирного будинку, а відтак суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 76-78, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпровської міської ради «Жилсервіс- 2» про визнання суми необгрунтованою та безпідставною відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27 квітня 2021 року

Суддя С.О. Демидова