Ухвала суду № 9656175, 23.02.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2010 р. Справа № 22-а-11217/08

Категорія:2.11.15 Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного

адміністративного суду у складі:

головуючого Коваля М.П.

суддів Потапчука В.О.

Семенюка Г.В.

при секретарі Кудіновій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по работі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 24 вересня 2008 року за позовом Відкритого Акціонерного Товариства «Суднобудівний завод «Лиман» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення рішення № 00004936/0 від 20.05.08р., -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2008 року ВАТ «Суднобудівний завод»Лиман» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення рішення № 00004936/0 від 20.05.08 року.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 24 вересня 2008 року адміністративний позов Відкритого Акціонерного Товариства «Суднобудівний завод «Лиман» задоволено, скасовано податкове повідомлення рішення СДПІ ВПП у м. Миколаєві № 00004936/0 від 20.05.08р.,

18 листопада 2008 року представником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві подано апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Миколаївської області від 24 вересня 2008 року.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи , просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»відмовити.

Відповідач зазначає, що документальна перевірка ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»проводилась у відповідності до чинного законодавства та було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.05.2008 року СДПІ ВПП у м. Миколаєві проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман»вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ НВП «Транс Лок»за період листопад місяць 2006 року, результати якої оформлені актом від 16.05.08 р. № 344/36/01373890 «Про результати невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ НВП «Транс Лок»за період листопад місяць 2006 року».

За наслідками перевірки і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00004936/0 від 20.05.2008 року. СДПІ своїм Актом перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням вказує на порушення ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» п. 1.8 ст.1, п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказуючи, що підприємство, яке повинно було включити до податкових зобовязань та сплатити до бюджету податок на додану вартість не включило до податкових зобовязань суми ПДВ по взаєморозрахункам з постачальником ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» та не сплатило відповідну суму до бюджету у наступному періоді. З посиланням на зазначене вище порушення, відповідач в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначив, що позивачем порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія наголошує на тому, що згідно приписів п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за прямим вказуванням містять предписану міру поведінки та кореспондують певні обовязки виключно продавцеві товару (особі, яка повинна виписувати податкову накладну). У ситуації, яка мала місце при проведенні перевірки, відповідач вказує, що ВАТ «Суднобудівний завод«Лиман»за всіма операціями , що є спірними, виступав покупцем товарів, у звязку з чим вказані норми не діють на нього за колом осіб і він не може бути субєктом правопорушення в цьому випадку.

Посилання СДПІ в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на порушення позивачем приписів п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вірно не прийнялися до уваги судом першої інстанції, оскільки всупереч вимогам п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, СДПІ у акті перевірки від 16.05.08 року №344/36/01373890 не наведено та не зазначено доказів, що достовірно підтверджують наявність факту зазначених порушень, тобто вони не є доведеними належними доказами.

Норми п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначають порядок виключно порядок проведення перевірок, а не визначення суми бюджетного відшкодування чи її зміну та не могли бути порушені позивачем, оскільки містять приписи виключно щодо процедури перевірки для податкового органу.

Відповідач вважає, що умовою виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ є лише надмірна сплата відповідних сум податку до бюджету, а тому в ланцюгових поставках, сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, який однак до бюджету його не вносить, «перекриваючи»його податковим кредитом, що виник в зв'язку з придбанням цієї ж продукції у попереднього постачальника (посередника), а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині права на відшкодування ПДВ.

Так, основним постачальником позивача (ТОВ «Транс Лок), по результатам фінансово господарських операцій з яким останній сформував податковий кредит та заявив в подальшому до відшкодування ПДВ не був основним постачальником, а придбав останньому товари у інших постачальників (посередників), останнім в ланцюгу яких є ТОВ «Компанія промислового призначення», яке і повинно було внести отриманий в ціні проданого товару ПДВ до Державного бюджету, проте цього не зробило , оскільки не знаходиться за юридичною адресою.

Відповідач апелює тим, що виходячи з визначення підприємництва, як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, наведеного в ст. 42 Господарського кодексу України, відмова у наданні податкової вигоди (відшкодування ПДВ) є наслідком необачності позивача у виборі контрагентів, що є проявом ризикованості підприємництва в податкових правовідносинах.

Але зазначене вище порушення не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи через незнаходження за юридичною адресою, або не звітування перед ДПІ, та не позбавляло правового значення видані за господарськими операціями податкові накладні. Якщо на час здійснення господарських операцій продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них.

З огляду на вище зазначене судова колегія зауважує, згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003р. №755-ІV встановлено наступне, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру недостовірні та були до нього внесені, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які мають бути підтвердженими визначеними засобами доказування, не можуть бути підтверджені ніякими іншими.

Зважаючи на таке, судова колегія зауважує що належні та допустимі докази тих обставин, на які зазначає апелянт відносно незнаходження контрагентом позивача за юридичною адресою в матеріалах справи відсутні. Також, як вбачається з акту перевірки від 16.05.2008р. №344/36/01373890, питання сплати чи несплати ПДВ контрагентами позивача у порядку ст. 11 Закону Украйни «Про державну податкову службу в Україні», тобто шляхом проведення перевірок, СДПІ не встановлювались та не перевірялись, висновки в акті перевірки зроблені на підставі листів, службових записок тощо інших податкових органів, що не можна вважати належним доказом.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України обовязок доказування правомірності рішення покладено на відповідача, орган власних повноважень.

На запитання головуючого представник СДПІ повідомив, що докази які б свідчили про незнаходження за вказаними адресами контрагентів позивача відсутні ( відповідних оперативно - розшукових дій не проводилося, актів та рапортів співробітниками податкової міліції не складалося ), на час здійснення господарських операцій продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

З огляду на вище зазначене судова колегія вважає, що СДПІ ВПП не довело правомірність податкового повідомлення-рішення, докази які б свідчили про товарність чи безтоварність господарських операцій та економічну обгрунтованість на вимогу та витребування колегії суду СДПІ не надається, а наведені докази є недостатніми для скасування рішення суду першої інстанції .

Колегія суддів вважає, що оскаржене податкове повідомлення рішення - є протиправним, безпідставним та прийнятим із порушенням процедури його ухвалення.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 24 вересня 2008 року за позовом Відкритого Акціонерного Товариства «Суднобудівний завод «Лиман»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення рішення № 00002936/0 від 12.03.08р.- без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.

Головуючий: /М.П. Коваль /

Суддя: /В.О. Потапчук /

Суддя: /Г.В. Семенюк /