Рішення № 96561568, 18.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2473/20

Провадження № 2/522/4644/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 (м.Одеса, вул. Черняхоскього, 6) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (м.Одеса, пл. Думська, 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Державного реєстратора комунального підприємства «Будинок юстиції» - Макаркіна Андрія Костянтиновича (Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Миколаївка, вул. Центральна, 62) про скасування реєстрації права власності, витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Макаркiна Андрiя Костянтиновича (iндексний номер 46746262 вiд 07.05.2019) на пiдставi якого за ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) зареєстроване право власностi на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення підвалу площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_3 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 31437982 про право власності ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 70,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_3 ; витребувати нерухоме майно - нежитлове примiщення пiдвалу, площею 70,2 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_3 , з незаконного володiння ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на користь Одеської мiської ради, вирішити питання про стягнення судових витрат.

Представник позивача подав заяву про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин судом прийнято рішення розглядати справу у відсутність сторін, повідомлених належним чином про дату та час судового засідання.

Згідно до п.п. 6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на пiдставi рiшення державного реєстратора КП «Будинок юстицiї» Макаркiна А.К. № 46746262 вiд 07.05.2019 у Реєстрі речових прав зареєстроване нежитлове примiщення пiдвалу будинку АДРЕСА_3 , площею 70,2 кв.м. (номер запису про право власностi 31437982).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власностi вважається набутим правомiрно, якщо iнше прямо не випливає iз закону або незаконнiсть набуття права власностi не встановлена судом.

Вiдповiдно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офiцiйне визнання i пiдтвердження державою фактiв виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення вiдповiдного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згiдно ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державнiй реєстрації прав та їх обтяжень може бути вiдмовлено у разi, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації вiдповiдно до цього Закону; подані документи не вiдповiдають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити вiдповiднiсть заявлених прав документам, що їх посвiдчують.

Вiдповiдно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на пiдставi прийнятого рiшення про державну реєстрацію прав.

Особливості процедури державної реєстрації прав власностi на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 1127 вiд 25.12.2015 року.

Вiдповiдно до п. 40 зазначеного порядку державна реєстрація прав проводиться на пiдставi документiв, необхiдних для вiдповiдної реєстрацiї, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Вiдповiдно до п. 9 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власностi та iнших речових прав, крiм державної реєстрації права власностi на об`єкт незавершеного будiвництва, проводиться, в тому числi, на пiдставi рiшення суду, що набрало законної сили, щодо права власностi та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з перелiку документiв, на пiдставi яких була проведена реєстрація права власностi, пiдставою для реєстрації є висновок щодо технiчної можливостi об`єднання та видiлу частини пiдвального примiщення, серiя та номер: 0636-в/19, виданий 06.05.2019, видавник: ПП «Бюро технiчної iнвентаризацiї об`єктів нерухомого майна»; технiчний паспорт, серiя та номер: б/н, виданий 06.05.2019, видавник: ПП «Бюро технiчної iнвентаризацiї об`єктів нерухомого майна». Iнших документiв, передбачених ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими підтверджено право власності на нежитлові приміщення підвалу, не має.

На підстваі наведеного, вбачається, що рiшення державного реєстратора Макаркiна А.К. № 46746262 вiд 07.05.2019, яким проведено державну реєстрацiю спiрного майна, є протиправним, що призвело до незаконноє реєстрації i, як наслідок, набуття права власностi ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, власником якого вiн не був.

Щодо вимог про витребування майна з незаконного володiння, то суд вважає ці вимоги також обгрунтованими на підставі нижченаведеного.

Вiдповiдно до листа КП «ЖКС «Порто-Франкiвський» № 2485/11 вiд 15.10.2019 будинок АДРЕСА_3 знаходиться на балансі КП ЖКС «Порто-Франкiвський». Пiдвальнi примiщення будинку, якi є комунальною власністю, використовуються під складські приміщення іншими особами.

Крiм зазначеного, встановлено, що на пiдставi договору купiвлi-продажу № 2736 вiд 18.10.2019, посвiдченого приватним нотарiусом Полiщук Г.П, спiрне примiщення було вiдчужене на користь ОСОБА_1 . Вартiсть спiрного майна згiдно зi Звiтом про незалежну оцiнку майна, виданого суб`єктом оцiночної дiяльностi - ТОВ «Мегаполiс i партнери», оцiнювач Пiнчук M.I. , становить 140400 грн.

Оскiльки ОСОБА_2 фактично нiколи не був власником спiрного примiщення, неправомiрно набув право власностi на нього, то й послiдуючi дiї, пов`язанi з реєстрацiю права власностi та його продажем, є незаконними.

Згiдно ст. 41 Конституцiї України, ст. 321 ЦК України кожен має право володiти, користуватися i розпоряджатися своєю власнiстю. Нiхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згiдно ч. 1 ст. 203 Цивiльного кодексу України змiст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, iншим актам цивiльного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що пiдставою недiйсностi правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, якi встановленi ст. 203 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо вiн був спрямований на порушення конституційних прав i свобод людини i громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публiчний порядок, є нiкчемним.

Вiдповiдно до ст. 388 Цивiльного кодексу України, власник має право витребувати майно у добросовiсного набувача у випадку, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волi, iншим шляхом.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого Спецiалiзованого Суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ вiд 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власностi та iнших речових прав» передбачено, що вiдповiдно до статей 330,334 ЦК право власностi на нерухоме майно, вiдчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовiсного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо вiдповiдно до статтi 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Вiдповiдно до п. 21 вищевказаної постанови Пленуму спiр про повернення майна, що виникає з договiрних вiдносин або вiдносин, пов`язаних iз застосуванням наслiдкiв недiйсностi правочину, підлягає вирішенню вiдповiдно до законодавства, яке регулює цi вiдносини.

У разi коли мiж особами вiдсутнi договiрнi вiдносини або відносини, пов`язанi iз застосуванням наслiдкiв недiйсностi правочину, спiр про повернення майна власнику підлягає вирiшенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володiння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Пунктом 22 вищевказаної постанови Пленуму №5 передбачено, що якщо майна за вiдплатним договором придбане в особи, яка не мала права його вiдчужувати, власник має право витребувати це майна з незаконного володiння набувача (статтi 387, 388 ЦК). У зв`язку iз цим суди повиннi розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його вiдчужувати, то власник має право на пiдставi статтi 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовiсного набувача, а не з позовом про визнання договору про вiдчуження майна недiйсним. Це стосується не лише випадкiв, коли укладено один договiр iз порушенням закону, а й випадкiв, коли спiрне майно вiдчужено на пiдставi наступних договорiв.

Вiдповiдно до постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивiльних справ про визнання правочинів недійсними» (п.10) реституцiя, як спосiб захисту цивiльного права застосовується лише в разi наявностi мiж сторонами укладеного договору, який є нiкчемним який визнано недiйсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недiйсного правочину, за правилами реституцiї може бути пред`явлена лише сторонi недiйсного правочину.

Норма частини першої статтi 216 ЦК України не може застосовуватись як пiдстава позову про повернення майна, переданого на виконання недiйсного правочину, яке було вiдчужено на користь третьої особи. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчиненi пiсля недійсного правочину.

У цьому разi, майно може бути витребувано вiд особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подачі вiндикацiйного позову. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, є підставою для здійснення державної реєстрації права власностi на майно.

Вiдповiдно до частини 5 статтi 12 ЦК України добросовiснiсть набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи мiг знати про наявнiсть перешкод до вчинення правочину, в тому числi й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовiснiсть набувача i є пiдставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

У зв`язку з тим, що реституція як спосiб захисту цивільного права застосовується лише у разi наявностi мiж сторонами укладеного договору, який є нікчемним, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тiльки сторонi недiйсного правочину, тобто ОСОБА_1 .

Статтi 13, 41 Конституції України ст. 319 Цивiльного кодексу України гарантують рiвнiсть прав ycix суб`єктів права на захист своєї власностi, так само гарантують право власника на свiй розсуд володіти, користуватися i розпоряджатися майном, що йому належить. Право власності є абсолютним правом.

Одеська мiська рада, як власник нежитлових приміщень, якi були неправомiрно захоплені, згоди на їх вiдчуження не надавала.

Згiдно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крiм випадків примусового продажу товару та iнших випадкiв, встановлених законом, належить власниковi товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власностi лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згiдно ч. 1 п. 2 ст. 399 ЦК України право володiння припиняється у разі витребування майна вiд володільця власником або іншою особою.

Вiдповiдно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здiйсненнi ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 143 Конституцiї України надiляє територiальнi громади правом безпосередньо або через утворенi ними органи мiсцевого самоврядування управляти майном, що є у комунальнiй власностi. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в України», ради представляють iнтереси територiальної громади та вiдповiдно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Україні» здiйснюють повноваження власника майна.

Вiдповiдно до ст. 60 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Українi» територiальним громадам сiл, селищ, мiст, районiв у мiстах належить право комунальної власностi на житловий фонд, нежитловi примiщення, інше майно i майнові права, рухомi та нерухомi об`єкти, визначенi відповiдно до закону, як об`єкти права комунальної власностi, а також кошти, отриманi вiд їx відчуження.

На пiдставi рiшення Одеської обласної ради народних депутатів вiд 25.11.1991 № 226-XXI «Про розмежування державного майна мiж власнiстю обласної ради, мiст обласного підпорядкування i районів області» у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь нежилий фонд мiсцевих рад, розташований у рамках територiальних границь мiста. Таким чином, всi примiщення, розташованi у будинку АДРЕСА_3 , якi не приватизовані, є об`єктами комунальної власностi.

Згiдно з п. п. 5 ст. 60 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Україні» до виняткової компетенцiї органiв місцевого самоврядування відносяться правомочності щодо володiння, користування i розпорядження об`єктами комунальної власностi, у тому числi питання, пов`язанi з визначенням доцiльностi, порядку й умов надання в оренду об`єктів комунальної власностi.

Згiдно п. 8 ст. 60 Закону України «Про мiсцеве самоврядування в Україні», об`єкти права комунальної власностi не можуть бути вилученими у територіальних громад та переданi iншим суб`єктам права власностi без згоди безпосередньо територіальної громади чи вiдповiдного рiшення ради чи уповноваженого органу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. З, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 (м.Одеса, вул. Черняхоскього, 6) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (м.Одеса, пл. Думська, 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Державного реєстратора комунального підприємства «Будинок юстиції» - Макаркіна Андрія Костянтиновича (Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Миколаївка, вул. Центральна, 62) про скасування реєстрації права власності, витребування майна - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Макаркiна Андрiя Костянтиновича (iндексний номер 46746262 вiд 07.05.2019) на пiдставi якого за ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) зареєстроване право власностi на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення підвалу площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_3 .

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 31437982 про право власності ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 70,2 кв.м., який розташований по АДРЕСА_3 .

Витребувати нерухоме майно - нежитлове примiщення пiдвалу, площею 70,2 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_3 , з незаконного володiння ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на користь Одеської мiської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора комунального підприємства «Будинок юстиції» - Макаркіна Андрія Костянтиновича на користь прокуратури Одеської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 2454, 66 гривень з кожного, за наступними реквізитами: отримувач коштiв - прокуратура Одеської областi (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3); код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: 35213085000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифiкацiї доходiв бюджету 22030101.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:

18.03.2021