Рішення № 96553990, 21.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10964/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Виниченко Л.М.

при секретарі Ганжа Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну № 755/10964/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та зобов`язання вчинити дії,-

у с т а н о в и в:

АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , зняття відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою та зобов`язання відповідачів звільнити спірну квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.04.2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого з 15.10.2019 року є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 02-10/738, відповідно якого відповідач передала кредитору в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Згідно ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» АТ «Укрсоцбанк» з 03.05.2018 року було оформлене право власності на вказану квартиру, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідачі втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , у якій зареєстровані. Позивач надсилав вимогу відповідачам про звільнення житлового приміщення. Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для користування квартирою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують користуватися нею. Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном.

З посиланням на норми ст. ст. 316, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року відкрите провадження у справі у порядку загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання (а.с. 55, 56). Відповідачам був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали з доданими процесуальними документами для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року підготовче провадження у справі закрите та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні (а.с. 88).

В судове сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача суду подала заяву з проханням розглянути справу за відсутності представника АТ «Альфа-Банк», зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Процесуальні документи, які надсилались відповідачам за вказаною у позовній заяві адресою, яка є місцем реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повернутись без вручення відповідачам з довідками Укрпошти за закінченням терміну зберігання.

Відзив на позов відповідачами у визначений термін не надано.

Згідно норми частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно частини 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки можуть виникати із договорів та інших правочинів, чи безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 06 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 02-10/738, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за № 1320, за умовами якого відповідач передає банку в іпотеку у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту № 42.06-07/068 від 06 квітня 2006 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - іпотечний договір, а.с. 4-5).

Як убачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.05.2018 № 122637114, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,2 кв.м., зареєстроване 03 травня 2018 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1320 від 06.04.2006, підстава виникнення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40910450 від 03.05.2018 ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», Київська область (а.с. 7).

Позивач АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ «Укрсоцбанк» на підставі передавального акту, затвердженого рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» № 5/2019 від 15.10.2019, та рішення Загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019, протокол № 4/2019 (а.с. 8-31).

Зі змісту іпотечного договору від 06.04.2006 року убачається, за умовами кредитного договору № 42.06-07/068 від 06.04.2006 року ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти в сумі 51 850 дол. США, які зобов`язувалась повернути до 05.04.2021 року. Того ж дня відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. за реєстровим № 1318, придбала у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, вартість якої становить 308 050 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору складає 61 000 доларів США.

Отже, встановлено, що спірна квартира була придбана як за кредитні, так і за власні кошти іпотекодавця.

Відповідно частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, особам яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК України постійне житло вказується в рішенні суду.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст. 109 ЖК УРСР.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц.

При вирішенні спору суд також враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 761/22755/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 666/2571/15-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, відповідно яких придбання квартири повністю або частково не за кредитні кошти виключає можливість виселення відповідачів без надання їм житлового приміщення.

Відповідно Витягу з Реєстру територіального громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 10.10.2019 № 10312445 та за відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» від 28.09.2020, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 з 16.06.2009 року, тому, враховуючи вищенаведені обставини, мають право користуватися спірним житлом за місцем свого проживання (а.с. 6, 53, 54).

За викладених обставин суд приходить до висновку, що вважати квартиру АДРЕСА_1 придбаною за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, не можна, а відтак, не можна вважати відповідачів такими, що втратили право користування вказаною квартирою. Тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Крім того, матеріали справи не містять доказів про надсилання позивачем відповідачам письмової вимоги про добровільне звільнення спірної квартири з наданням для цього відповідного строку, згідно припису ст. 40 Закону України «Про іпотеку», на що йдеться посилання в позові в обґрунтування позовних вимог.

За правилами частин 2, 5 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Позов у частині зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнити спірну квартиру та зняття відповідачів з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 взаємопов`язані із вимогами про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом, у зв`язку з чим також задоволенню не підлягають. До того ж, за приписами норми ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За вимогами частини 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат у зв`язку з відмовою в позові повністю.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 316, 319 ЦК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141,178, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 27 квітня 2021 року.

Суддя