Ухвала суду № 96547718, 06.08.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3688/19

Провадження № 2/175/1027/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Новік Л.М.

за участю секретаря – Сапай О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське Дніпропетровської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.

Відповідач ОСОБА_1 надала суду письмові клопотання: про застосування строків позовної давності від 08.02.2020 року, про визнання наданих відповідачем доказів нікчемними, неналежними і недопустимими від 08.02.2020 року; про визнання наданої представником позивача довіреності неналежної та недопустимої від 05.08.2020 року; про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з неявкою позивача від 18.06.2020 року.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала вказані клопотання та просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі , позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши відповідача, розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Вирішуючи клопотання про визнання доказів наданих позивачем неналежними та недопустимими суд приходить до наступного висновку.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, на час вирішення заяви підстави для визнання недопустими зазначених відповідачем у справі доказів за викладених у заяві ознак відсутні. Оцінка кожному доказу у справі буде надаватися судом при ухваленні судового рішення, яким буде вирішено позовні вимоги, кожен доказ буде оцінено судом окремо та у сукупності з матеріалами справи.

Відповідачем у заяві не наведено обґрунтованих посилань на обставини, які б свідчили, що зазначений доказ одержано з порушенням порядку, встановленого законом, або він є неналежним засобом доказування, як передбачено ст. 78 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає клопотання про визнання недопустимими докази необґрунтованими.

Вирішуючи клопотання відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності суд приходить до наступного висновку.

Нормами ст. 256 Цивільного Кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, питання щодо порушення строків позовної давності вирішуються при винесенні судом рішення, вже після розгляду справи по суті. Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання подане передчасно, тому задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Підставою для застосування зазначених норм є сукупність двох умов: повторна неявка належним чином повідомленого позивача та відсутність його заяви про розгляд справи у його відсутність.

Як встановлено в судовому засіданні, представником позивача при зверненні до суду було подано заяву, в якій остання просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. За таких обставин, відсутні підстави для застосування п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, а тому у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 89,257,259,260 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності від 08.02.2020 року, про визнання наданих відповідачем доказів нікчемними, неналежними і недопустимими від 08.02.2020 року; про визнання наданої представником позивача довіреності неналежної та недопустимої від 05.08.2020 року; про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з неявкою позивача від 18.06.2020 року – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Новік