Рішення № 96546188, 21.04.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3761/20

Провадження № 2-386/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Сокол О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бочечко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Обухівської міської ради Київської області про визнання права на земельну частку (пай), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області ,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2020 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання права на земельну частку (пай), посилаючись на те, що 12.01.1989 року була прийнята у члени колгоспу ім.І.Ф.Кабанця на роботу в дитячий садок, який в подальшому реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. І.Ф. Кабанця 24.02.1995 року. 23.03.1998 року позивач була звільнена з членів КСП ім. Кабанця. КСП ім. Кабанця було реорганізоване в СТОВ «Краснослобідське» та у 2010 році було припинено. Державний акт на право колективної власності на землю було видано КСП ім. Кабанця, 25.07.1995 року, але отримати його копію разом із списками осіб, що додаються до нього позивач не мала можливості, через те, що усі її звернення про отримання копії були залишені без задоволення. У колективну власність КСП ім. Кабанця були передані землі, частки паї, якої підлягали розподілу між його членами, до яких належала позивачка. Відповідно до рішення відповідача від 21.03.1997 року №128 були розпайовані землі, що належали на праві колективної власності КСП ім.І.Ф.Кабанця, на підставі розпорядження було затверджено технічну документацію по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП ім.І.Ф.Кабанця та зобов`язано виготовити членам КСП ім.І.Ф.Кабанця сертифікати на право на земельну частку (пай). Кожному члену КСП при першому паюванні було надано земельну частку пай, розміром 2,77 га в умовних кадастрових гектарах. Оскільки право позивача на земельну ділянку (пай) виникло в силу приписів закону, то на її ім`я повинен бути виготовлений сертифікат під час проведення першого паювання. Позивач була впевнена у тому, що сертифікат на неї був виготовлений, однак як виявилось у 2020 році цього зроблено не було, що позбавило її прав на оформлення та виділення земельної частки пай. 07.08.2003 року відповідачем було видане розпорядження №413, згідно якого особам, які не були внесені в перелік розпорядження відповідач №128, але мали право на отримання земельної ділянки (паю) було надано право на отримання земельної частки пай. В процесі другого паювання, відповідно розпорядження №413 було виділено із земель державної власності (резервного фонду) земельні частки (паї) НОМЕР_1 членами колишнього КСП ім. Кабанця земельні частки (паї) у розмірі 2,50 умовні кадастрові гектари. Розмір земельної частки паю виділений членам колишнього КСП ім.І.Ф. Кабанця під час першого паювання був зменшений з 2,77 умовних кадастрових гектарів до 2,50 умовних кадастрових гектарів. Позивач була впевнена, що оскільки була членом КСП ім.І.Ф.Кабанця на дату отримання державного акта про право колективної власності, то їй буде виділена земельна ділянка частка пай, на яку вона має право в силу приписів закону, але з`ясувалось, що в процесі першого та другого паювання земель колишнього КСП ім.І.Ф.Кабанця право позивача на отримання земельної частки паю не було реалізовано з причин, що від неї не залежали. Позивачу лише у 2020 році стало відомо про те, що Краснослобідською сільською радою сертифікат на право на земельну частку пай на її ім`я видано не було. Просила визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, поновити пропущений строк на звернення до суду та визнати за нею право на земельну частку (пай), площею 2,50 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, що знаходяться на території Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області.

06 листопада 2020 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15 лютого 2021 року ухвалою судді закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що позивач була членом КСП з 1989 року по 1998 рік і мала право на отримання земельної частки (паю). ОСОБА_1 була впевнена, що сертифікат на неї виготовлений, одна лише у 2020 році виявилося, що цього зроблено не було. Зазначила, що паювання КСП проводилось з грубим порушенням Закону, зокрема, відсутністю публічності. Позивач була позбавлена можливості отримати необхідну інформацію та її постійно запевняли, що вона отримає пай.

Представник відповідача Обухівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не прибула подала клопотання про розгляд справи за її відсутності при вирішенні позову покладалась на розсуд суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Представник відповідача Обухівської міської ради Київської області в судовому засіданні вимоги позову не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог зважаючи на відзив на позовну заяву та пропуск строків позовної давності.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явились, були повідомлені про розгляд справи.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що була членом КСП ім.І.Ф.Кабанця, однак рішенням загальних зборів її було позбавлено можливості отримати у власність земельну частку. Своє право на пай вона з 1997 року відстоювала в судах різних рівнів.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що є чоловіком позивача та отримав земельну частку (пай) при першому розпаюванні КСП ім.І.Ф.Кабанця. Він сприяв і дружині в отриманні сертифікату, однак через відсутність достатньої інформації так і не зміг вирішити це питання.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що був депутатом Краснослобідської сільської ради останнього скликання та йому відомо від колишнього секретаря ради про начебто третій етап розпаювання, однак достовірно про нього повідомити вона не могла.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.01.1989 року була прийнята у члени колгоспу ім. І.Ф. Кабанця на роботу в дитячий садок та 25.03.1998 року звільнена з членів КСП ім. Кабанця у зв`язку зі зміною місця роботи, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 видане на ім`я ОСОБА_1 та копією архівної довідки від 30.03.2020 року №05-07/01 виданим архівним сектором Обухівської районної державної адміністрації Київської області.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КСП ім.І.Ф.Кабанця реорганізовано на СТОВ «Краснослобідське», яке припинено у 2010 році.

Згідно інформації №112 від 17.03.2020 року наданої ОСОБА_1 сільським головою Краснослобідської сільської ради Київської області Обухівського району питання виділення земельної частки паю може бути розглянуто уповноваженими органами за умови надання відповідного сертифікату на право власності на земельну частку пай, виданий районною державною адміністрацією та наявності земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки паю, згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних частко паїв.

Рішенням Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області 464.32-VII від 01.06.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у виділенні земельної частки паю.

22 червня 2020 року Краснослобідською сільською радою Обухівського району Київської області ОСОБА_1 на інформаційний запит повідомлено, що розпаювання земель КСП ім. І.Ф.Кабанця проводилось відповідно до розпорядження Обухівської РДА №413 від 07 серпня 2003 року «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 21.03.1997 року» №128 та надання земельних часток паїв 165 членам колишнього КСП ім.І.Ф.Кабанця (правонаступник ТОВ «Краснослобідське»). Інформацією про третє паювання КСП ім.І.Ф.Кабанця сільська рада не володіє. Всього для паювання було виділено площа 2834,4 га землі із них із резервного фонду 182, 2 га ріллі. Саме ця площа була виділена у резервний фонд на момент прийняття розпорядження від 21.03.1997 року. Рішенням сесії №448.31- VII від 14.03.2020 року затверджено Генеральний план села Красна Слобідка. На даний час у розпорядженні Краснослобідської сільської ради на території с. Красна Слобідка землі резервного фонду відсутні.

З відповіді архівного сектору Обухівської районної державної адміністрації від 22.07.2020 року №05-04/58 ОСОБА_1 надано копію розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 07.08.2003 року №413 з додатками та повідомлено, що відомостей про третє паювання в архівному відділі немає.

29 липня 2020 року відділ в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомив ОСОБА_1 про те, що в архіві Відділу відсутній другий примірник державного акта на право колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кабанця.

15 жовтня 2020 року Краснослобідською сільською радою Обухівського району Київської області зазначено, що на карті-схемі поділу земельних ділянок (паїв) Краснослобідської сільської ради при розподілі земельних ділянок паїв відповідно наданим сертифікатам, земельна ділянка пай на ім`я ОСОБА_1 не зазначалась.

З наданої Обухівською районною державною адміністрацією інформації державний акт на право колективної власності с/г підприємства ім.І.Ф.Кабанця в архівному секторі в Обухівській районній державній адміністрації відсутній, на зберігання не надходив. Щодо видачі сертифікату на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку частку пай колективного сільськосподарського підприємства ім. І.Ф. Кабанця райдержадміністрація інформацією не володіє.

10 лютого 2021 року з відповіді архівного сектору Обухівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 надано копію протоколу №3 засідання правління КСП ім. І.Ф. Кабанця (с. Красна Слобідка) від 24.02.1997 року та повідомлено, що зазначені у протоколі списки членів КСП, які мають право на одержання земельної частки паю, у документах фонду відсутні на зберігання від КСП ім. І.Ф. Кабанця не надходили.

03 березня 2021 року архівним сектором Обухівської районної державної адміністрації повідомлено суду, що в архівних фондах архівного відділу Обухівської районної державної адміністрації державний акт про право колективної власності КСП ім. І.Ф. Кабанця та список осіб - членів КСП, що до нього додається, не значиться, на зберігання не надходив.

З пояснення наданих представником Обухівської міської ради та начальником земельного фонду вбачається, що у межах села Красна Слобідка, вільні земельні землі (землі резервного фонду або інші землі сільськогосподарського призначення), які має право надавати Обухівська міська рада у власність громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або особистого селянського господарства відсутні.

Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22,23 ЗК Українита зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За таких обставин та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 мала право на земельну частку (пай), оскільки працювала в КСП ім.І.Ф.Кабанця в с.Красна Слобідка Обухівського району Київської області, була прийнята в члени колгоспу з 12 січня 1989 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні вищезазначеними доказами. Докази виключення ОСОБА_1 із членів КСП станом на день видачі Державного акта на право колективної власності на землю 25 липня 1995 року в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статтями 78 і 79 цьогоКодексу.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Судом встановлено, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом. Тому позивач як член колгоспу, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «ім.І.Ф.Кабанця» Державного акта на право колективної власності на землю (25 липня 1995 року). Однак, позивач у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови в позові.

Такого ж висновку про застосування строку позовної давності дійшов Верховний Суд у постановах від 07 квітня 2020 року № 147/294/18, від 17 червня 2020 року № 600/528/16, від 16 вересня 2020 року № 330/2463/17.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу(пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою№ 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення від 20 грудня 2007 року за заявою№23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

За таких обставин, відповідно до зазначених норм матеріального права та виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку про те, що позов у 2020 році поданий ОСОБА_1 з пропуском позовної давності, тому, відповідно достатті 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову за відсутності поважних причин пропуску такого строку є підставою для відмови в позові.

Доводи позивача ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку позовної давності є безпідставними, оскільки позивач не довела той факт, що вона з 1995 року не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Проявивши розумний ступінь добросовісності, ОСОБА_1 могла у 1995 році довідатись про видачу КСП «ім.І.Ф.Кабанця» Державного акта на право колективної власності на землю, оспорити невключення її до відповідного списку, не видачу сертифіката, а отже могла дізнатись про порушення її прав на земельну частку (пай).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду та визнання за нею права на земельну частку (пай).

Відповідно до статті 141ЦПК України підстави для стягнення судового збору з відповідачів відсутні.

Керуючись статтями 5, 22, 23 ЗК України, Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, статтями 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР, відповідно до статтей 12,13,81,89,141, 263- 265, 354 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Обухівської міської ради Київської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2021 року.

Суддя Т.В. Проць