Рішення № 96544103, 08.04.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/4542/20 Провадження 2/636/269/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Караулової О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», в інтересах якого діє представник адвокат Бобренко О. С., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, який діє на підставі належним чином завіреної довіреності, звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 171560,6 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони уклали договір про встановлення кредитного ліміту № 26202000436356 від 06.08.2019 (далі Договір 1), відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 50 000 грн строком на один рік та кредитний договір № 22031000138670 від 29.07.2019 (далі - Договір 2), відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 74 400 грн строком на два роки. Позивач свої зобов`язання за договорами виконав, надавши відповідачу кредитні кошти на узгоджених умовах. Відповідач свої зобов`язання за договорами не виконав, у зв`язку з чим станом на 17.11.2020 має заборгованість за Договором 1 в розмірі 76566,04 грн, яка складається з заборгованості за залишком простроченого кредиту в розмірі 46692,22 грн; залишком за простроченими відсотками в розмірі 22489,07 грн; залишком за простроченою комісією в розмірі 7384,75 грн та заборгованість за Договором 2, яка станом на 29.07.2019 складає 94994,56 грн, яка складається з заборгованості за залишком простроченого кредиту в розмірі 68439,19 грн; залишком за простроченими відсотками в розмірі 515,37 грн; залишком за простроченою комісією в розмірі 26040 грн. На підставі викладеного просив позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до його початку подав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі, вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судові засідання, призначені на 01.03.2021, 08.04.2021 не з`явився, про їх проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Зі згоди позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з копією Договору 1 та Договору 2 (а.с. 5, 6) сторони уклали кредитні договори, кінцевим строком повернення кредитних коштів за якими є 06.08.2020 та 29.07.2021 відповідно.

Згідно з п.п. 1.2.4. п. 1.2. Договору 1 щомісячна комісія за користування лімітом Кредитної лінії - 2.0 % від фактичної заборгованості за Кредитом станом на останній банківський день поточного місяця.

Змістом п.п. 1.1 п. 1. Договору 2 зокрема передбачено, що щомісячна комісія за обслуговування Кредиту з 29.07.2019 по 28.02.2020 - 5 % від Суми Кредиту, з 29.02.2020 по 28.08.2020 - 4 % від Суми Кредиту, з 29.08.2020 по 27.02.2021 - 3 % від Суми Кредиту, з 28.02.2021 по 29.07.2021 - 1,95 % від Суми Кредиту.

Таким чином, позивачем встановлено окрім сплати процентів за користування кредитом ще і сплата комісії за користування кредитним лімітом та за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов`язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. ч. 1 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) та від 19 серпня 2020 року в справі № 641/11984/15-ц (провадження № 61-37843св18) надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

З огляду на викладене, враховуючи, що в Договорі 1 та Договорі 2 містяться аналогічні норми про сплату комісії за користування кредитним лімітом та за обслуговування кредиту, які за своєю природою не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, а є обов`язком банку, пов`язаним з надання кредитних коштів, який випливає з кредитних договорів. Такі послуги відповідають економічним потребам лише самого банку та здійснюються при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Законом України «Про споживче кредитування» передбачені більш жорсткі вимоги до кредитних договорів, порівняно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тому суд вважає прктику Верховного Суду в аналогічних справах доречною після введення в дію Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 5 ст. 216, ст. 217 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд встановив, що банк незаконно нараховував відповідачу заборгованість за комісією згідно з умовами Договору 1 та Договору 2, які суперечать законодавству.

На підставі викладеного суд вираховує з заборгованості відповідача за Договором 1 та Договором 2 суму заборгованості за залишком за прострочену комісію.

Відповідно до розрахунків заборгованості за Договором 1 та Договором 2 (а.с. 14-17) внаслідок прострочення виконання своїх зобов`язань відповідач має заборгованість перед позивачем станом на 17.11.2020 за Договором 1 в розмірі 76 566,04 грн, яка складається з заборгованості за залишком простроченого кредиту в розмірі 46 692,22 грн; залишком за простроченими відсотками в розмірі 22 489,07 грн; залишком за простроченою комісією в розмірі 7384,75 грн та станом на 29.07.2019 за Договором 2 в розмірі 94 994,56 грн, яка складається з заборгованості за залишком простроченого кредиту в розмірі 68 439,19 грн; залишком за простроченими відсотками в розмірі 515,37 грн; залишком за простроченою комісією в розмірі 26 040 грн.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість відповідача за Договором 1 станом на 17.11.2020 в розмірі 69 181,29 грн, яка складається з заборгованості за залишком простроченого кредиту в розмірі 46 692,22 грн та за залишком за простроченими відсотками в розмірі 22 489,07 грн; за Договором 2 станом на 29.07.2019 в розмірі 68 954,56 грн, яка складається з заборгованості за залишком простроченого кредиту в розмірі 68 439,19 грн та за залишком за простроченими відсотками в розмірі 515,37 грн. Загальна сума заборгованості відповідача за Договором 1 та Договором 2 яка підлягає задоволенню складає 138 135,85 грн.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розподіляє судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі статтею 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 216, 217, 626, 628, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280?282, 284, 289, 352, 354, п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту № 26202000436356 від 06.08.2019, яка складає 69 181,29 грн, з яких: заборгованість за залишком простроченого кредиту складає 46 692,22 грн та за залишком за простроченими відсотками складає 22 489,07 грн; за кредитним договором № 22031000138670 від 29.07.2019, яка складає 68 954,56 грн, з яких заборгованість за залишком простроченого кредиту складає 68 439,19 грн та за залишком за простроченими відсотками складає 515,37 грн, в загальному розмірі 138 135 (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять п`ять) грн 85 коп.

В іншій частині - в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 1692 (одна тисяча шістсот дев`яносто дві) грн 47 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складене 13.04.2021.

Суддя О. О. Золотоверха