Рішення № 96544016, 21.04.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1314/20

Провадження № 2/645/169/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 квітня 2021 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Синьогуб А.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

представник відповідача - адвокат Зуєва Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта Харківська державна нотаріальна контора

про усунення від права на спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта Харківська державна нотаріальна контора, в якій просила усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідача, яка з 1997 року тяжко хворіла та потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування. Відповідач ОСОБА_2 , який приходився сином померлій ОСОБА_3 , не надавав жодної допомоги своїй матері, ухилявся від її утримання, піклування. З часу настання хвороби - 1997 року і по день смерті - 04.12.2018 року позивачка доглядала матір, займалася оформленням інвалідності, готувала їжу, прала речі, возила на прогулянки, відвозила її до лікарень та систематично відвідувала її в лікарнях. Коли остання зверталася до відповідача за допомогою, він відмовляв їй, посилаючи за допомогою до позивачки та її чоловіка. Враховуючи тривале ухилення відповідача від надання допомоги матері, позивачка була вимушена запозичувати грошові кошти на ліки та достатнє харчування для матері, заощаджувати на собі та своїй сім`ї на харчуванні, одязі, відпочинку. Позивач стверджує, що відповідач під час тяжкої хвороби матері, яка була у безпорадному стані, мав можливість, але свідомо ухилявся від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної, фізичної допомоги та моральної підтримки, та навпаки влаштовував їй постійні сварки та чинив моральний тиск. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.04.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального провадження і призначено підготовче судове засідання у справі. Крім того, задоволено клопотання позивача та витребувано з Четвертої Харківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 107/2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також клопотання про виклик в судове засідання свідків. Також, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.08.2020 року закрито підготовче засідання по даній цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Зуєва Л.В. проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень посилалися на те, що між позивачем та відповідачем склалися довготривалі неприязні стосунки, внаслідок чого позивач за життя їхньої матері налаштовувала її проти відповідача. Відповідач стверджував, що між ним та його сестрою і її чоловіком систематично виникають сварки та бійки, він є потерпілим у кримінальних провадженнях за фактом нанесення йому ОСОБА_4 - чоловіком сестри тілесних ушкоджень. Відповідач наголосив, що до того часу, як йому дозволяв стан здоров`я, він відвозив свою матір до лікарень, возив її на дачу та надавав їй певну допомогу у разі необхідності. Відповідач стверджував, що у 2012 році у нього погіршився стан здоров`я через ознаки захворювання - розсіяний склероз, що в подальшому призвело до його інвалідності ІІІ групи, про що у листопаді 2018 року він отримав відповідну довідку МСЕК. Також відповідач пояснив, що його мати не зверталася до нього за проханням про будь-яку допомогу, та навіть на будь-які його пропозиції відмовлялася від неї.

Представник третьої особи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, просив суд розглядати справу без його участі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтв про народження позивача серії НОМЕР_1 від 29.09.1972 року, та відповідача серії ІІ-ВЛ № 341898 від 01.04.1978 року, матір`ю позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том І а.с. 141, 146).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 05.12.2018 року, актовий запис № 17975) (том І а.с. 6).

З матеріалів спадкової справи № 107/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт від 17.08.2012 року, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Полтєвою І.О., зареєстрований в реєстрі за № 6-470, відповідно до якого заповідала належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (том І а.с. 140).

Позивач ОСОБА_1 12.02.2019 року звернулася до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 (том І а.с. 134, 135).

Відповідач ОСОБА_2 08.05.2019 року звернувся до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою, в якій зазначив, що він приймає спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , та йому відомо про зміст її заповіту від 17.08.2012 року, який складений не на його користь. Проте, оскільки він є інвалідом третьої групи та має право на обов`язкову частку спадщини за заповітом, останній звернувся з вказаною заявою про прийняття спадщини (том І а.с. 144).

Обґрунтовуючи свій позов позивачка, яка є донькою спадкодавця, посилається на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача від права на спадкування майна ОСОБА_3 , оскільки остання фактично перебувала у безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги, догляду, а відповідач не приймав участі у догляді за нею, не вчиняв належних дій щодо утримання та надання допомоги.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

За правилами ЦК України (спадкове право) право на обов`язкову частку у спадщині є обмеженням свободи заповіту в інтересах певного кола спадкоємців першої черги.

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач є інвалідом третьої групи та має право на обов`язкову частку спадщини за заповітом, та звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 ..

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тобто для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

На підтвердження безпорадного стану матері ОСОБА_3 позивачкою надана копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 636363 від 22.08.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мала першу «Б» групу інвалідності з 06.08.2013 року та потребувала постійного стороннього догляду (том І а.с. 9).

Крім того, надана медична документація, відповідно до якої ОСОБА_3 мала ряд тяжких захворювань: рак тіла матки IV кл.гр. (Т4N1М1 (пах лімфовузли)), ускладнення: асцит; супутні захворювання: ИБС; атеросклеротичний кардіосклероз, фібриляція передсердій, шлуночкова екстрасистолія; гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН ІІ А; ХОЗЛ; загострення ЛН І ст.; закритий вивіх головки правої плечової кістки; розсіяний склероз, мозжечково-атактичний синдром, нижній пара парез; психоорганічний синдром (том І а.с. 24, 25).

З клопотанням позивача в судовому засіданні були допитані свідки з боку сторони позивача та за клопотанням відповідача допитаний свідок з боку сторони відповідача.

Так, свідок ОСОБА_4 , який є чоловіком позивачки, допитаний в ході розгляду справи, пояснив суду, що ОСОБА_3 була дуже хворою людиною, протягом 15 років до її смерті вона потребувала сторонньої допомоги, оскільки за станом здоров`я вже не могла самостійно себе обслуговувати, готувати їжу, виходити на вулицю, та повний догляд за нею здійснювала позивач. Приблизно 18-19 років вона систематично проходила лікування в медичних установах, та матеріальне забезпечення її лікування, у тому числі МРТ, аналізи, обстеження, операції, тощо, було покладено на нього. Свідок стверджує, що між відповідачем та матір`ю були дуже погані стосунки, він систематично знущався над нею, влаштовував сварки, виражався нецензурною лайкою на її адресу, штовхав її, один раз бризнув перцевим балончиком їй в обличчя та вдарив по голові палицею, після чого у неї погіршився стан здоров`я. Крім того зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово просила фізичної, моральної та матеріальної допомоги у відповідача, проте він систематично їй відмовляв. Більш того, остання скаржилася, що відповідач постійно позичав у неї гроші та потім не віддавав, а потім став красти у неї гроші, у зв`язку з чим вони з дружиною були змушені встановити замок на міжкімнатній двері матері. Також свідок наголосив, що витрати на поховання ОСОБА_3 поніс лише він та відповідач жодним чином не допомагав в організації її поховання і навіть не прийшов на похорон матері.

Свідок ОСОБА_6 , яка є донькою позивачки, допитана в ході розгляду справи, пояснила суду, що її мати ОСОБА_1 повністю займалася лікуванням та забезпеченням бабусі ОСОБА_3 .. Протягом 4-5 років перед смертю ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані, у зв`язку з чим потребувала систематичної сторонньої допомоги, яку надавала лише позивач, яка готувала їжу, придбавали продукти харчування, прала, опікувалася нею, возила до лікарень та відвідувала її, сплачувала всі витрати на лікування. Більш 9 років їхня сім`я була позбавлена можливості відпочивати та виїхати на море, оскільки необхідно було доглядати за бабусею. Також свідок наголосила, що між її бабусею та віповідачем були погані стосунки, він ніколи їй не допомагав. Останнім часом перед смертю бабуся часто кликала на допомогу, яку надавала лише позивач, а відповідач навіть не реагував на такі прохання. Через стан здоров`я бабуся дуже повільно ходила по квартирі, через що між нею та відповідачем постійно виникали сварки та конфлікти.

Свідок ОСОБА_7 , яка є подругою позивачки, допитана в судовому засіданні, пояснила суду, що відповідач жодним чином не допомагав своїй матері, більше 10 років до смерті останньої між ними були складні стосунки. Більше 5 років до смерті ОСОБА_3 перебувала в безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги, яку надавала лише позивачка. Також свідок пояснила, що ОСОБА_3 часто лежала в лікарні, де її відвідувала тільки позивач, яка оплачувала лікування останньої. Крім того свідок зазначила, що в її присутності ОСОБА_3 ніколи не зверталася до відповідача з проханням надати їй будь-яку допомогу та останній в її присутності ніколи не відмовляв матері в цьому. Проте свідкові відомо, що моральну, матеріальну та фізичну допомогу матері надавали лише позивачка.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 , яка є сусідкою сторін, повідомила суду, що ОСОБА_3 їй розповідала, що відповідач влаштовував з нею сварки, провокував конфлікти, останній зневажливо до неї ставився, що її дуже турбувало. На думку свідка, такі стосунки склалися тому, що після розлучення батьків, відповідач прийняв сторону батька, та конфлікти між ними розпочалися ще з того часу. Зі слів ОСОБА_3 свідкові відомо, що відповідач забороняв матері виходити на балкон, не пускав її на дачу, робив їй постійно зауваження оскільки її присутність дратувала останнього. Допомогу ОСОБА_3 надавала лише позивачка зі своїм чоловіком. Вона виводила матір на вулицю та заводила додому, повністю здійснювала догляд за нею, возила до лікарень та сплачувала за лікування. Свідок пояснила, що в її присутності ОСОБА_3 не зверталася за допомогою до свого сина, а лише розповідала їй, що такий догляд здійснює її донька ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою сторін та також перебувала у дружніх стосунках з їхньою матір`ю, допитана в судовому засіданні, пояснила суду, що приблизно у 2003-2004 роках вона познайомилася із ОСОБА_3 , з якою часто сиділи на лавочці біля будинку. Свідок стверджує, що ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги через її хворобливий стан і таку допомогу їй надавала виключно її донька та чоловік доньки. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 часто скаржилася на свого сина, розповідала, що між ними склалися складні стосунки, скаржилася на те, що він її часто ображає, казав, що вона не його матір, не звертав на неї уваги. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що відповідач одного разу навіть переступив через свою матір, яка впала на підлогу кухні зі стільця та не надав їй допомогу. Крім того свідок наголосила, що ОСОБА_3 часто лежала у лікарні, куди її відвозила позивач з чоловіком, які, також, її там відвідували.

Допитаний в судовому засіданні свідок з боку сторони відповідача ОСОБА_10 пояснив суду, що з дитинства перебуває з відповідачем в дружніх стосунках. Йому відомо, що приблизно 6-7 років до смерті матері відповідача стосунки між ними були складні, проте причина цього йому не відома. Свідок наголосив, що приходив додому до відповідача рідко, приблизно 2 рази на рік, проте під час спілкування з матір`ю відповідача остання ніколи на скаржилася на нього. Також свідок пояснив, що йому відомо про захворювання відповідача, яке прогресує, а саме розсіяний склероз, через яке ОСОБА_2 близько 7 років не керує автомобілем, та приблизно 3 роки переміщається з паличкою.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в частині пояснень щодо систематичної відмови відповідача надавати ОСОБА_3 будь-яку допомогу на прохання останньої, оскільки вказані особи є членами сім`ї позивачки та і суду зрозуміло їх намагання покращити становище ОСОБА_1 і дати показання на її користь.

Інші свідки з боку сторони позивача надали пояснення про складні стосунки між ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_2 , проте показали, що в їхній присутності ОСОБА_3 не зверталася з проханням до свого сина про надання їй допомоги через безпорадний стан, та останній не відмовляв їй в наданні такої допомоги в присутності цих свідків.

Зі змісту висновків перевірок, які проводилися Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за заявами ОСОБА_1 в період часу з 2013 року по 2018 роки, вбачається, що остання неодноразово зверталася до правоохоронних органів з проханням вжити заходи до її брата ОСОБА_2 , який по місцю мешкання вчиняє сварки та погрожує фізичною розправою. За наслідками розгляду цих заяв позивачки перевірки були припинені.

Вказані письмові докази свідчать про довготривалі та стійкі неприязні відносини між сторонами, що склалися на побутовому рівні.

Крім того позивачем в обґрунтування позову надана копія постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.01.2019 року по справі № 645/7288/18, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (том І а.с. 19). Тобто вина ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_3 не була встановлена, оскільки процесуальні строки притягнення особи до адміністративної відповідальності спливли.

На підтвердження ухилення відповідача від допомоги матері у зв`язку із її безпорадним станом позивачкою надано також:

- довідку Відділу соціальних допомог Управління праці та соціального захисту населення № 1121 від 25.06.2019 року, що свідчить про отриманні позивачкою компенсаційних виплат за надання соціальних послуг особі з інвалідністю І групи на період з 16.12.2008 року по 13.11.2018 року;

- медичні довідки та висновки з рекомендаціями щодо лікування ОСОБА_3 та фіскальні і товарні чеки, що свідчать по понесення витрат на лікування, які, за твердженням позивачки, несла тільки вона з чоловіком;

- копії рішень суду, що свідчать про стягнення, у тому числі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в порядку регресу за сплату боргу за комунальні послуги, а також про поділ майна;

- копії довіреностей ОСОБА_3 на ОСОБА_1 ;

- письмові докази, що свідчать про понесення витрат на поховання ОСОБА_3 чоловіком позивачки.

Разом з тим зі змісту вказаних доказів, досліджених судом в ході розгляду справи, не вбачається, що мати відповідача зверталася за допомогою до відповідача ОСОБА_2 через свій безпорадний стан, а останній умисно ухилявся від надання такої допомоги.

Вирішуючи даний спір, з урахуванням наведених обставин, суд виходить з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідача від права на спадкування за частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, оскільки в порушення приписів норм процесуального права щодо обов`язку доказування і подання доказів, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спадкодавець, яким є мати позивача і з якою вона проживала, потребувала допомоги саме відповідача, а останній свідомо ухилявся від надання такої допомоги спадкодавцю у зв`язку із її безпорадним станом.

Позивачем не доведено сукупність обставин, які відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення від спадкування, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку із відмовою у задоволенні позову суд залишає судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Четверта Харківська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02900653, місцезнаходження: м. Харків, вул. Біблика, 57.

Повне рішення складено 27.04.2021 року.

Суддя О.В. Федорова