Рішення № 96542208, 23.04.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3643/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" (вул. Шмідта, 1-Б, с. Софіївка, Білозерський район, Херсонська обл., 75052)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" (вул.25-ї Чапаєвської дивізії, 6-В, м. Одеса, 65101)

про стягнення 620194,42 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Берьозка Ю.В.;

від відповідача: Волочнюк О.С.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Енограй" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро", в якій, згідно редакції заяви про зменшення позовних вимог за вх. ГСОО № 5149/21 від 23.02.2021 (а.с.120-122, т.2), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 620194,42 грн, з яких: 523204,20 грн основного боргу; 52280,73 грн 3% річних та 44709,49 грн інфляційних нарахувань.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем зобов`язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу винограду від 05.09.2018 та видаткових накладних.

18.01.2021 від відповідача до суду надійшла заява із запереченнями щодо розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.71-72, т.2), яка була задоволена судом, про що у судовому засіданні 09.02.2021 було проголошено відповідну протокольну ухвалу.

06.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.102-112, т.2), згідно з яким відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що ТОВ «Вин Агро» не отримувало від позивача товар за видатковими та товарно-транспортними накладними, на які позивач посилається у позові, при цьому відповідач наполягає на тому, що з наданих позивачем накладних вбачається відсутність прізвища, ім`я та по-батькові особи, що їх підписала від сторони отримувача товару, що за переконанням відповідача свідчить про неналежність оформлення накладних у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та вказане, як наслідок, ставить під сумнів сам факт поставки.

23.02.2021 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.120-122, т.2), згідно з якою позивачем було зменшено заявлений первісно до стягнення з відповідача основний борг на суму 20000,00 грн, у зв`язку із здійсненням відповідачем часткової оплати суми боргу на вказану суму після подання позову.

Крім цього, 23.02.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.123-172, т.2), в якій позивач заперечує щодо тверджень відповідача про неотримання останнім товару на спірну суму, зазначивши, що відповідач лише ухиляється від виконання свого обов`язку здійснити оплату отриманого товару, при цьому позивач зауважив, що до подачі відзиву відповідач не заперечував обставини поставки товару, навпаки, звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам провести звіряння розрахунків та вирішити спір в позасудовому порядку. Крім цього позивач наголосив на тому, що видаткові та товарно-транспортні накладні містять відтиск печатки відповідача та додатково позивач зауважив, що по факту спірних поставок та відповідно до положень Податкового кодексу України позивач включав нарахований податок на додану вартість у свої податкові зобов`язання із ПДВ та виписував для ТОВ «Вин Агро» податкові накладні, суми по яким, у розумінні податкового обліку, мають нараховуватись відповідачем як податковий кредит із ПДВ. Також позивач наголосив на тому, що відповідач протягом досить тривалого часу систематично здійснював часткове погашення боргу за отриманий товар по спірній поставці, між цим систематичність цих платежів не може свідчити про здійснення помилкової оплати. З приводу висловлених відповідачем зауважень щодо зазначення призначення платежу у наданих позивачем платіжних документах, позивач вказав, що за правильність зазначення призначення платежу при здійсненні операції з оплати відповідає безпосередньо платник, тобто відповідач, при цьому між сторонами окрім договору, за яким здійснювалась поставка винограду, також було укладено договір поставки яблук, натомість в платіжних документах, що додані до позову, в призначенні платежу наявне посилання «за виноград», при цьому позивач наполягає на тому, що між сторонами було підписано лише один акт звірки, який долучено до позову та стосується спірної у цій справі поставки.

12.03.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.6-9, т.3), в яких відповідач вказав, що не заперечує факт укладення з позивачем договору купівлі-продажу від 05.08.2018, водночас заперечує факт поставки за цим договором. Щодо здійснених часткових платежів відповідач вказав, що вважає ці кошти безпідставно отриманими позивачем, про стягнення яких ТОВ «Вин Агро» буде заявлений окремий позов. Також відповідач наголосив, що наявна у справі копія акту звірки не може свідчити про наявність заборгованості, оскільки не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка його підписала та по якому договору проводилась звірка. Крім цього відповідач зауважив, що згідно вимог закону наявність відбитку печатки суб`єкта господарювання не створює юридичних наслідків, при цьому на долучених до позову накладних міститься відбиток печатки, який відрізняється від тієї, що міститься на договорі. Також відповідач зазначив, що долучені позивачем до матеріалів справи податкові накладні не можуть бути прийняті до уваги як доказ поставки товару, оскільки такі накладні являються звітним та одночасно розрахунковим документом у розумінні податкового обліку підприємства.

20.04.2021 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.28-46, т.3), яку суд не прийняв до розгляду, оскільки заяву було подано на стадії розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 23.04.2021 представник відповідача повідомив суду, що у нього є сумніви щодо укладення між сторонами договору на купівлю-продаж винограду від 05.09.2018.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3643/20; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "18" січня 2021 о 16год.00хв.

18.01.2021 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до « 01» лютого 2021 о 12год.40хв., про що представника відповідача було повідомлено під розписку, а позивача шляхом направлення ухвали від 18.01.2021 в порядку ст.120 ГПК України.

01.02.2021 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до « 09» лютого 2021 о 14год.00хв.

09.02.2021 суд було постановлено протокольну ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Крім цього, 09.02.2021 судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання на « 04» березня 2021 о 17год.15хв., а 04.03.2021 - на « 12» березня 2021 о 15год.00хв.

12.03.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу, якою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні на « 29» березня 2021 о 15год.00хв.

29.03.2021 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до « 12» квітня 2021 о 12год.00хв., а 12.04.2021 - до « 23» квітня 2021 о 14год.00хв. Про оголошену судом перерву у судовому засіданні 12.04.2021 представник позивача був повідомлений під розписку, а відповідач шляхом направлення ухвали від 12.04.2021 в порядку ст.120 ГПК України.

Крім цього, під час розгляду справи ухвалами суду від 15.01.2021 та від 19.01.2021 судом було задоволено клопотання представника позивача про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

У судовому засіданні 23.04.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

05.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" (покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Енограй" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу винограду №б/н (а.с.11-13, т.1).

Згідно з п.1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю виноград свіжий технічний врожаю 2018 року (далі - товар, виноград), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар в асортименті та в кількості, відповідно до видаткових накладних підписаних між сторонами.

Згідно з п.1.2. договору найменування товару (сорт винограду) - шардоне, рислінг; загальна кількість - 400000 кг; вартість за кг - 5,52 грн; загальна вартість - 2208000,00 грн.

За умовами п.п.3.1., 3.2. договору продавець зобов`язується: продати (передати) покупцю виноград на умовах цього договору; надати покупцю документи, які підтверджують якісні та кількісні характеристики товару; виконувати надані у цього договорі (розділ 9 п.9.1.) посвідчення та гарантії, а також інші обов`язки за цим договором; поставити товар на склад покупцю. Покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п.4.1. договору оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцю грошових коштів на поточний рахунок продавця в наступному порядку: в строк з 01.01.2019 по 01.10.2019 щомісячно рівними частинами.

Згідно з п.п.5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору поставка товару за цим договором здійснюється продавцем у строк до « 30» листопада 2018 року. Датою передачі товару вважається дата, зазначена у товаросупровідних документах, накладній, підтверджена відміткою (печаткою та підписом посадової особи) покупця. Поставка здійснюється транспортом за рахунок покупця зі складу (поля) продавця. Право власності на вказаний в цьому договорі товар переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю.

Відповідно до п.6.2. договору продавець зобов`язується виписати на кожну партію товару накладну, в якій зазначити: кількість, асортимент, ціну одиниці товару та загальну суму партії товару.

Згідно з п.п.11.2., 11.7. договору його складено на російській мові, на 3-х аркушах в двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін. Всі додатки, доповнення, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти корегування вартості та інші товарносупровідні документи підписані обома сторонами та скріплені відбитками печаток підприємств, являються невід`ємною частиною цього договору. Цей договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Датою підписання являється дата, зазначена в правому верхньому куті першої сторінки цього договору.

На виконання умов договору протягом вересня 2018 року позивач поставив відповідачу товар - виноград сортів рислінг, шардоне та суміш білих сортів на загальну суму 1912459,20 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими (а.с.61-72, т.1) та товарно-транспортними накладними (а.с.18-57, т.1), а також поясненнями позивача.

Крім цього, протягом вересня 2019 позивач поставив відповідачу товар - виноград на загальну суму 119745,00 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими (а.с.58-60, т.1) та товарно-транспортними накладними (а.с.14-17, т.1), а також поясненнями позивача.

На вказаних накладних в графі «отримав»/«прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» міститься від імені одержувача, яким є відповідач, підпис без вказання прізвища особи та печатка відповідача - ТОВ «Вин Агро», код ЄДРПОУ 34253750.

Оригінали вищевказаних накладних судом було оглянуто в судовому засіданні 12.04.2021, під час огляду яких представником позивача було повідомлено, що в товарно-транспортних накладних по здійсненій поставці у 2019 році було допущено описки та помилково зазначено 2018 рік замість вірного - 2019, разом з цим, видаткові накладні таких описок не містять.

Крім цього, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних (а.с.138-167, т.2), які складені у вересні 2018 року та у вересні 2019 року та містять інформацію щодо здійснення поставки на загальну суму з ПДВ 2032204,20 грн, постачальник (продавець) - СТОВ «Енограй», отримувач (покупець) - ТОВ «Вин Агро», товар - виноград. Податкові накладні містять відмітки «зареєстровано в ЄРПН» та «Документ доставлено контрагенту».

Також в матеріалах справи наявні договір та видаткові накладні щодо здійснення позивачем на користь відповідача поставок товару - яблук (а.с.125-137, т.2), між цим вказані докази не стосуються спірних в цій справі поставок.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.73, т.1), між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 22.09.2020, згідно з яким сторони погодили, що заборгованість відповідача на користь позивача станом на 22.09.2020 становить 708204,20 грн. Оригінал вказаного акту було оглянуто судом у судовому засіданні 12.04.2021.

Відповідачем не подано суду жодного доказу, крім власних пояснень, що вказані накладні та акт звірки підписані неповноважною особою відповідача, не заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи тощо. Щодо печатки відповідач також не подав суду доказів, що проставлена на накладних печатка не належить відповідачу, а печатка, проставлена на договорі та акті не є ідентичною тій, що проставлена на довіреності від 12.04.2019, виданій адвокату, який надавав правничу допомогу відповідачу у даній справі.

Крім того, судом встановлено, що відповідач за отриманий від позивача товар - виноград розраховувався, сплативши протягом травня 2019 року - грудня 2020 року на користь позивача кошти на загальну суму 1509000,00 грн, що підтверджується наявними у справі виписками по рахунку позивача (а.с.74-148, т.1; а.с.1-38, т.2; а.с.121-122, т.2; а.с.41, т.3). Як вбачається з вказаних виписок, при здійснені оплати відповідачем в призначенні платежу вказано, що оплата здійснюється за виноград згідно актів звірки. На підтвердження здійснення відповідачем даних оплат в рахунок погашення іншої заборгованості за виноград по іншому договору чи накладних матеріали справи жодного доказу не містять.

Отже обставина існування між сторонами договірних відносин з приводу купівлі-продажу винограду підтверджується вищевказаним договором, наявними в матеріалах справи доказами, складеними на його виконання, актом звірки взаєморозрахунків, поясненнями позивача та не спростовується належними доказами відповідачем.

19.11.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію (а.с.39-40, т.2), в якій просив погасити прострочену заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу винограду від 05.09.2018 №б/н за поставлений у 2018 році виноград у розмірі 473459,20 грн та заборгованість за поставлений у 2019 році виноград згідно видаткових накладних у розмірі 119745,00 грн. Як вбачається з відмітки поштової установи на копії конверту, в якому було здійснено відправлення претензії, претензію було повернуто позивачу як не вручену.

Отже, з вищевказаного судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий у вересні 2018 року та у вересні 2019 року товар - виноград за договором купівлі-продажу винограду від 05.09.2018 №б/н та накладними становить 523204,20 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 52280,73 грн 3% річних та 44709,49 грн інфляційних нарахувань. Розрахунок спірних сум позивачем було здійснено на суму заборгованості за поставлений товар у 2018 році та з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за загальний період з 01.01.2019 по 10.11.2020 (а.с.6-8, т.1). Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог з уточнюючим розрахунком 3% річних, водночас, вказану заяву судом не було прийнято до розгляду, а тому суд вирішує спір між сторонами в редакції позовних вимог позивача згідно заяви від 23.02.2021 за вх. ГСОО №5149/21 (а.с.120-122, т.2).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 263 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, станом на час здійснення спірних поставок) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5. Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий від останнього товар - виноград за договором купівлі-продажу винограду від 05.09.2018 №б/н та накладними в розмірі 523204,20 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.

Як зазначалось судом, подану позивачем під час розгляду справи по суті заяву про зменшення розміру позовних вимог судом не було прийнято до розгляду, а отже суд вирішує спір між сторонами в редакції позовних вимог позивача згідно заяви від 23.02.2021 за вх. ГСОО №5149/21. Так, перевіривши долучений позивачем до позовної заяви розрахунок спірних сум (а.с.6-8, т.1), який при поданні заяви про зменшення розміру позовних від 23.02.2021 за вх. ГСОО №5149/21 позивачем не уточнювався, суд встановив, що при здійснені розрахунку 3% річних позивач помилково включив дні оплати в період прострочення, не врахував положення ст.ст.254, 263 ЦК України при визначені дати початку прострочення, крім цього, при здійснені розрахунку мало місце подвійне нарахування відсотків річних по деяким дням періоду прострочення. З врахуванням вказаного судом було здійснено власний розрахунок 3% річних в межах визначеного позивачем періоду, за результатом здійснення якого судом встановлено, що їх вірною сумою є 51009,79 грн. Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено його вірність та обґрунтованість.

Між цим, судом не приймаються до уваги викладені відповідачем заперечення по суті спору з огляду на таке.

Так, відповідач заперечує факт отримання товару в межах спірної поставки та зазначає, що долучені позивачем до позову видаткові та товарно-транспортні накладні в графі «отримав» містять лише підпис особи без зазначення прізвища, ім`я та по батькові такої особи, що не дає можливості її ідентифікувати як посадову особу відповідача. Натомість, відповідач не подав суду жодного доказу, що підпис та печатка, яка проставлені/містяться на видаткових та товарно-транспортних накладних, поданих суду позивачем, здійснені іншою особою, а не відповідачем чи уповноваженою ним особою. При цьому суд зауважує, що відповідачем не заявлялось до суду ані клопотання про витребування відповідних доказів від інших осіб чи про проведення експертизи у справі тощо.

Водночас суд зауважує, що подані позивачем видаткові накладні містять такі обов`язкові реквізити, як: дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «від постачальника» та «отримав», які засвідчені відтисками печаток сторін. При цьому в матеріалах справи також наявні товарно-транспортні накладні, які також містяться підпис відповідальної особи, яка прийняла товар від імені відповідача та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вин Агро», код ЄДРПОУ 34253750.

До того ж, у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд, відправляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність відхилення судом апеляційної інстанції, як неналежних доказів, видаткових накладних без зазначення посади та прізвища осіб, відповідальних за прийняття товару, зазначивши, що у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Крім цього, Верховний Суд зазначив, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Так, щодо відсутності пояснень відповідача з приводу вибуття з його володіння печатки позивач наголошував у відповіді на відзив, натомість у запереченнях відповідач лише вказав, що печатка на накладних відрізняється від тієї, що проставлена в договорі, водночас відповідач жодним чином не спростував тієї обставина, що ця печатка, яка містить назву та код відповідача, останнім не виготовлялась та не використовувалась. При цьому суд зазначає, що відповідач також не подав доказів, що печатка, проставлена на договорі та акті не є ідентичною тій, що проставлена на довіреності від 12.04.2019, виданій адвокату, який надавав правничу допомогу відповідачу у даній справі.

Крім цього суд зауважує, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, які оформлювались позивачем по спірним поставкам та які містять відомості «доставлено контрагенту». Оцінюючи ці податкові накладні в сукупності з іншими доказами у справі суд враховує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Вин Агро» не було відображено господарську операцію по спірній поставці.

При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також суд вважає необхідним зауважити, що відповідач протягом тривалого часу, а саме в період з травня 2019 року по грудень 2020 року здійснював на рахунок позивача перерахунок коштів з вказанням у призначенні платежу «за виноград» та звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.94, т.2) зазначав про ведення сторонами перемовин з приводу врегулювання спору. При цьому судом критично оцінюються доводи відповідача, що ці кошти є помилково перерахованими, зважаючи, що оплата відповідачем здійснювалась систематично протягом періоду більше року та відповідачем було здійснено понад 100 платежів.

Суд вважає, що така поведінка відповідача як сторони зобов`язання є суперечливою, а здійснені відповідачем конклюдентні дії жодним чином не співвідносяться з доводами останнього про недоведеність позивачем обставини поставки товару на виконання укладеного між сторонами договору.

Отже, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, а також проаналізувавши пояснення сторін, суд вважає, що доводи позивача є доведеними, а докази позивача є більш вірогідними, ніж письмові заперечення відповідача, а тому суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано обставини поставки позивачем відповідачу товару за договором та накладними.

За вищевикладених обставин, суд дійшов виноску, що позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 523204,20 грн, 3% річних в сумі 51009,79 грн та інфляційні нарахування в сумі 44709,49 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 9283,85 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" (вул.25-ї Чапаєвської дивізії, 6-В, м. Одеса, 65101, код ЄДРПОУ 34253750) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Енограй" (вул. Шмідта, 1-Б, с. Софіївка, Білозерський район, Херсонська обл., 75052, код ЄДРПОУ 32500739) основний борг в сумі 523204 /п`ятсот двадцять три тисячі двісті чотири/грн 20 коп, 3% річних в сумі 51009 /п`ятдесят одну тисячу дев`ять/грн 79 коп, інфляційні нарахування в сумі 44709 /сорок чотири тисячі сімсот дев`ять/грн 49 коп та судовий збір в сумі 9283 /дев`ять тисяч двісті вісімдесят три/грн 85 коп.

3. В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 27 квітня 2021 р.

Суддя Д.О. Бездоля