Рішення № 96541937, 20.04.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Харків Справа № 913/32/21

Провадження № 3/913/32/21

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Пати А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро", м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 1 846 868 грн 90 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача - Гаврильченко Ю.О. - адвокат, ордер серії АХ № 1036550 від 14.01.2021;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 в сумі 827 953 грн 48 коп., пені в сумі 313 742 грн 54 коп., штрафу в сумі 248 386 грн 04 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% в сумі 368 178 грн 28 коп., 3% річних в сумі 42 139 грн 87 коп., інфляційних втрат в сумі 46 468 грн 69 коп., всього 1 846 868 грн 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 в частині своєчасної оплати одержаного товару. У зв`язку з тим, що відповідач оплату за одержаний товар в повному обсязі не здійснив, позивачем нараховані відповідно до п. 2.4 договору - проценти за користування чужими грошовим коштами, п. 6.1 договору - пеня, п. 6.2 договору - штраф та згідно ст. 625 ЦК України - 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/32/21, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду в підготовчому провадженні на 09.02.2021.

02.02.2021 на офіційну електронну адресу суду від відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" надійшла заява від 02.02.2021 № б/н про об`єднання справи № 913/32/21 в одне провадження зі справою № 913/33/21 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро". Одержана судом заява не засвідчена кваліфікованим електронним підписом, про що було складено акт від 02.02.2021 та відправнику надіслано повідомлення про те, що документи отримані електронною поштою без кваліфікованого електронного підпису не належать до офіційних та запропоновано надіслати документ у встановленому порядку або надати оригінал документа в паперовій формі.

05.02.2021 на офіційну електронну адресу суду від відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" надійшла заява від 02.02.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, про об`єднання справи № 913/32/21 в одне провадження зі справою № 913/33/21 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро".

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Господарського суду Луганської області знаходиться справа № 913/33/21 за позовом одного й того самого позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" до одного й того самого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" про стягнення боргу за договором на технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарських машин від 31.07.2018 № 354 в загальній сумі 159 201 грн 10 коп. При цьому, закупівля запчастин Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" здійснювалась на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181, у зв`язку з виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" робіт по ремонту належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" сільськогосподарської техніки за договором на технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарських машин від 31.07.2018 № 354. Отже, запчастини закуповувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" виключно в кількості та обсягах, які були необхідні для ремонту Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" сільськогосподарської техніки.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" у справі № 913/32/21 пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" у справі № 913/33/21.

Крім того, аналогічна за змістом заява надійшла від відповідача 08.02.2021 поштовим зв`язком АТ "Укрпошта".

У судове засідання 09.02.2021 прибув представник позивача, який усно заперечив проти задоволення заяви відповідача про об`єднання справ в одне провадження, оскільки підстави позовів у справах № 913/32/21 та № 913/33/21 є різними. Крім того, позовні вимоги у вказаних справах не пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами.

Відповідач відзив не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно 21.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 09.02.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" від 02.02.2021 № б/н про об`єднання справи № 913/32/21 в одне провадження зі справою № 913/33/21 відмовлено, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 02.03.2021.

25.02.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" адвоката Фоменка Дениса Андрійовича надійшов відзив від 24.02.2021 № б/н, підписаний кваліфікованим електронним підписом, в якому останній проти заявлених вимог заперечує та зазначає, що позивачем не надано суду доказів видання товару у вигляді запчастин чи витратних матеріалів Товариству з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро", у тому числі, зі складу позивача, а також не надано доказів отримання відповідачем від позивача запчастин чи витратних матеріалів. Позивачем не зазначено в який спосіб відбувалась передача товару відповідачу та не надано суду доказів фактичного отримання кожної окремої партії товару, зокрема, не надано суду доказів відвантаження товару відповідачу або поставки товару через перевізника автомобільним чи залізничним транспортом тощо. Отже, з огляду на відсутність доказів фактичного отримання відповідачем товару, безпідставними є твердження позивача щодо обов`язку відповідача перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти.

Також представник відповідача зазначає, що підпис в договорі купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 та видаткових накладних від 05.04.2019 № УА-00003399, від 08.04.2019 № УА-00003498 від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" ОСОБА_1 виконано іншою особою. Таким чином, відсутній факт належного оформлення видаткових накладних, що свідчить про відсутність належних і допустимих доказів передачі товару.

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення боргу не підлягає задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю правових підстав. Відтак, похідні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних також не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем не надано суду доказів вручення відповідачу виписаних рахунків-фактур, у тому числі, шляхом надсилання їх поштою на адресу відповідача, вручення особисто представнику відповідача тощо, у зв`язку з чим неможливо визначити конкретний момент початку перебігу строку оплати за кожну окрему партію товару. Відтак неможливо встановити момент настання строків оплати та момент початку періоду прострочення.

Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Представником відповідача у відзиві заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, які додані до позовної заяви в копіях, для огляду в судовому засіданні, з метою визначення належності підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" ОСОБА_1 та призначення почеркознавчої експертизи, оскільки відповідач ставить під сумнів відповідність поданих позивачем копій документів оригіналам.

01.03.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" адвоката Фоменка Дениса Андрійовича надійшла заява від 01.03.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

02.03.2021 аналогічний за змістом відзив надійшов від відповідача поштовим зв`язком АТ "Укрпошта".

Крім того, 02.03.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача заперечує та зазначає, що за умовами договору купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 передача товару продавцем у власність покупця здійснюється виключно за результатами оформлення та підписання сторонами видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору. Саме юридичний факт належного оформлення позивачем та підписанням зі сторони відповідача видаткових накладних від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498 на підтвердження отримання у власність товару із скріпленням підпису уповноваженої особи печаткою суб`єкта господарювання, є прямим свідченням цілковитої обізнаності відповідача стосовно отримання у власність товару та його вартості, а самі видаткові накладні є цілковито належними та достовірними письмовими доказами, на яких засновані позовні вимоги.

Юридичний факт дійсності здійснення між позивачем та відповідачем господарської операції з купівлі-продажу товару за вказаними видатковими накладними підтверджується належним чином зареєстрованими Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" податковими накладними від 05.04.2019 № 417 та від 08.04.2019 № 484 в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами прийняття та підтвердження якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" до податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 316 094 грн 49 коп.

Також, додатковим доказом дійсності та реальності передачі позивачем товару за видатковими накладними № УА-00003399 та № УА-00003498 є відповідна реєстрація відповідачем 19.05.2020 розрахунку № 1817 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 05.04.2019 № 417 за наслідками повернення позивачу за накладною від 19.05.2020 № 2 товару на суму 68 613 грн 48 коп., про що свідчить квитанція від 19.05.2020 № 1.

Більш того, фактичні конклюдентні дії відповідача з часткової оплати 22.07.2019, 19.08.2019, 08.11.2019 згідно рахунків від 20.03.2019 № УА-00003449, від 29.03.2019 № УА-00003452 вартості запчастин в сумі 1 000 000 грн 00 коп. є достатнім доказом отримання товару покупцем за видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498.

Твердження відповідача про необхідність надання позивачем до суду доказів вручення відповідачу виписаних рахунків-фактур є помилковим, оскільки згідно з п. 4.1.1 договору продавець зобов`язується на підставі діючих цін продавця виписати покупцю рахунок-фактуру у разі придбання товару на умовах, передбачених п. 2.2.1 цього договору. Згідно з п. 2.2.1 договору продавець протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виписки рахунку-фактури продавцем зобов`язується сплачувати повну ціну кожної окремої партії товару шляхом перерахування на поточний рахунок продавця грошових коштів або внесення готівки до каси продавця. Отже, за приписами пунктів 4.1.1 та 2.2.1 договору продавець зобов`язаний виписати покупцю рахунок-фактуру лише у разі придбання товару на умовах 100% передплати. Таким чином, відповідач не здійснював 100% передплати за товар, відтак у продавця за умовами договору був відсутній обов`язок з надання покупцю рахунку-фактури.

У судове засідання 02.03.2021 прибув представник позивача та надав для огляду у судовому засіданні оригінали договору купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181, видаткових накладних від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498, які були судом оглянуті, що відображено у протоколі судового засідання, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, відмовлено.

Ухвалою суду від 02.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 19.04.2021, повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи в підготовчому провадженні на 16.03.2021.

Представником відповідача на офіційну електронну адресу 15.03.2021 надіслані заперечення на відповідь на відзив, до яких додані копії податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2019 року, травень 2020 року, уточнюючого розрахунку за квітень 2019 року, а також клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що товариством отримувались податкові накладні від 05.04.2019 № 417 та від 08.04.2019 № 484 та було задекларовано податковий кредит за квітень 2019 року. Однак суми податку на додану вартість, сформовані за вказаними накладними, були зняті відповідачем з податкового кредиту, що підтверджується уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2019 року. Таким чином, наразі у відповідача відсутній податковий кредит згідно податкових накладних від 05.04.2019 № 417 та від 08.04.2019 № 484, зареєстрованих позивачем за фактом поставки товару на підставі видаткових накладних від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498. Посилання позивача на факт часткової оплати відповідачем товару не заслуговують на увагу, оскільки грошові кошти були перераховані головним бухгалтером помилково, за відсутності фактичного (реального) отримання товару, без погодження та відома директора. Тому таке зарахування коштів не може бути належним та допустимим доказом факту реального отримання відповідачем товару у вигляді запасних частин та витратних матеріалів.

Обґрунтовуючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідач посилається на те, що підпис в договорі купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 та у видаткових накладних від 05.04.2019 № УА-00003399, від 08.04.2019 № УА-00003498, накладній від 19.05.2020 № 2 про повернення товару на суму 68 613 грн 48 коп. від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" ОСОБА_1 виконано іншою особою.

Представником позивача 16.03.2021 подані письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив відповідача, в яких останній зазначає, що відповідач жодним чином не ставить під сумнів автентичність печатки юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро", що скріплює підпис начебто іншої не уповноваженої особи. Крім того, необґрунтованість та вигаданість тверджень відповідача про помилковість перерахування бухгалтером грошових коштів на рахунок позивача свідчить цілковита відсутність в матеріалах справи та в природі будь-яких достатніх та належних письмових доказів на підтвердження того, що відповідач до моменту звернення позивача до суду не вчиняв будь-які дії з повернення цих коштів, як помилково перерахованих тощо.

Що стосується доводів відповідача про відсутність податкового кредиту, то позивач зазначає, що моментом виявлення відповідачем самостійних помилок, які в результаті стали підставою для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійних помилок є 09.03.2021, тобто одразу після отримання 04.03.2021 відповідачем відповіді на відзив, в якій позивач спростував неналежні письмові твердження відповідача щодо неотримання ним товару за видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399, від 08.04.2019 № УА-00003498. Такими діями відповідач лише відтермінував своє право на включення податкового кредиту, що зберігається за ним 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної, тобто до 05.04.2022 та 08.04.2022 відповідно.

Більш того, за приписами п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно з п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідача у зв`язку з виправленням самостійних помилок від 09.03.2021 здійснений не за результатами перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту на підставі реєстрації отримувачем (покупцем) товарів/послуг складеного та надісланого постачальником розрахунку коригування до податкових накладних від 05.04.2019 № 417 та від 08.04.2019 № 484, що суперечить п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України.

Також представником позивача подані заперечення на клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, в яких зазначає, що договір купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 у судовому порядку відповідачем не оспорювався та є дійсним на даний час. Наявність на договорі та видаткових накладних печатки товариства дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операціях. Здійснені відповідачем оплати на загальну суму 1 000 000 грн 00 коп. та відсутність доказів на вчинення відповідачем будь-яких дій з повернення цих коштів, як помилково перерахованих, свідчить про прийняття відповідачем договору, у зв`язку з чим з`ясування обставин чи виконано підпис у договорі купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 та у видаткових накладних від 05.04.2019 № УА-00003399, від 08.04.2019 № УА-00003498, накладній від 19.05.2020 № 2 самим ОСОБА_1 або іншою особою не має жодного значення для справи.

У судове засідання 16.03.2021 прибули представники сторін.

Ухвалою суду від 16.03.2021 закрито підготовче провадження, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду справи по суті на 07.04.2021, а також зазначено про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи з підстав, які будуть викладені в рішенні суду.

29.03.2021 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 151 000 грн 00 коп.

05.04.2021 від представника відповідача надійшло клопотання від 31.03.2021, в якому посилаючись на скрутний матеріальний стан, наявність кредиторської заборгованості в загальному розмірі 5 499 982 грн 08 коп., а також наявність заборгованості за поставлені товари та послуги в сумі 6 312 662 грн 67 коп. просить у разі задоволення позову зменшити розмір неустойки на 90%.

Також 05.04.2021 від представника відповідача надійшла заява від 31.03.2021 про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання додаткових доказів в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Представником позивача до початку розгляду справи по суті подані заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій, в яких останній зазначає, що додані відповідачем докази в обґрунтування вказаного клопотання, жодним чином не відображають скрутний майновий стан відповідача, як суб`єкта господарювання. Належними та допустимими письмовими доказами, які відображають поточний майновий стан, є його бухгалтерська та фінансова звітність, зокрема, звіт про фінансові результати за 2020 рік та податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2020 рік, в яких відображається вид фінансового результату (прибуток чи збиток) підприємства та об`єкт оподаткування податком на прибуток. Відповідач не надає до суду зазначені належні та допустимі письмові докази, що виступають єдиним джерелом інформації про дійсний майновий стан відповідача.

У судове засідання 07.04.2021 прибув представник позивача.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений під розписку безпосередньо у судовому засіданні 16.03.2021, а також шляхом надіслання ухвали рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка одержана 22.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти оголошення перерви заперечив.

Ухвалою суду від 07.04.2021 клопотання представника відповідача задоволено, повідомлено учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 20.04.2021.

16.04.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява від 16.04.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, про проведення судового засідання, призначеного на 20.04.2021, без участі представника відповідача, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

20.04.2021 аналогічна за змістом заява надійшла від представника відповідача поштовим зв`язком АТ "Укрпошта".

Також, 20.04.2021 від представника відповідача надійшла заява від 19.04.2021 № б/н, підписана кваліфікованим електронним підписом, в якій останній посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання представника, просить оголосити перерву в судовому засіданні, в межах встановлених ГПК України строків розгляду справи, з метою надання представником особисто пояснень по справі та висловлення своїх доводів та міркування щодо питань, які виникатимуть під час судового розгляду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти оголошення перерви заперечив.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

З присутнім 16.03.2021 у судовому засіданні представником відповідача погоджено дату та час проведення судового засідання для розгляду справи по суті, про що був повідомлений під розписку безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 201 ГПК України 07.04.2021 розпочато розгляд справи по суті.

Представник відповідача у судове засідання 07.04.2021 не прибув та заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою надання додаткових доказів в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій, яке судом задоволено та у судовому засіданні 07.04.2021 оголошено перерву до 20.04.2021 о 14 год. 30 хв.

Станом на 20.04.2021 додаткові докази в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій представником відповідача надані не були.

Проте, представником відповідача на адресу суду надіслані клопотання про розгляд справи без участі представника та на підставі наявний в ній письмових доказів, а також про оголошення перерви в судовому засіданні з огляду на бажання бути присутнім в судовому засіданні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що явка представника відповідача у судовому засіданні 20.04.2021 не визнавалася обов`язковою. Адвокат Фоменко Д.А. не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ст. 197 ГПК України, проте не скористався своїм правом.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з приписами ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд зауважує, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Європейський суд з прав людини виклав правову позицію, згідно з якою наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення у справі "Шульга проти України" від 02.12.2010 № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (рішення у справі "Мусієнко проти України" від 20.01.2011 № 26976/06).

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для чергового оголошення перерви в судовому засіданні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні слід відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" укладено договір купівлі-продажу № 181 (далі за текстом - договір (том № 1, аркуші справи 12-16)).

Відповідно до п. 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" - позивач у справі, продавець за договором, зобов`язалось передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловолськ-Агро" - відповідача у справі, покупця за договором, обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (далі за текстом - товар) окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються в видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити повну ціну кожної партії товару в порядку, визначеному договором.

Загальна сума договору визначається на підставі видаткових накладних на товар, придбаний покупцем протягом всього терміну дії договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору ціна одиниці товару та повна ціна кожної партії товару визначаються сторонами в видаткових накладних на партію товару.

Покупець протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання кожної окремої партії товару за рахунок ліміту відпуску товару на умовах відстрочення платежу зобов`язується перераховувати на поточний рахунок продавця грошові кошти або вносити готівку до каси продавця в оплату повної ціни кожної окремої партії товару (п.п. 2.2.5 договору).

У разі несплати покупцем повної ціни кожної окремої партії товару в розмірі та в строк, передбачений п.п. 2.2.5 договору, на користь продавця підлягають нарахуванню та сплаті покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни кожної окремої партії товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня його фактичної оплати. Сторони домовились, що проценти за користування чужими грошовими коштами не являються неустойкою (штрафом, пенею (п. 2.4 договору).

За умовами п. 3.2 договору після передачі кожної окремої партії товару за видатковою накладною, продавець втрачає право власності на товар, а покупець приймає партію товару у власність та без законодавчих обмежень нею користується та розпоряджається. Місцем отримання партії товару сторони визначили: склад продавця (п. 3.4 договору).

У відповідності до п.п. 4.1.3 та 4.1.5 п. 4.1 договору продавець зобов`язується оформити видаткову накладну, яка підтверджує факт передачі партії товару покупцю, в день передачі товару, надати покупцю податкові накладні.

Покупець зобов`язується сплачувати відповідно до умов договору повну ціну кожної окремої партії товару на умовах, передбачених п.п. 2.2.5 договору, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця грошових коштів або внесення готівки до каси продавця (п.п. 4.2.2 п. 4.2 договору).

Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін. Зокрема, п. 6.1 договору передбачено, що за порушення строку оплати повної ціни кожної окремої партії товару, передбаченого п.п. 2.2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, окрім відшкодування повної ціни кожної окремої партії товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівки до каси продавця в розмірі повної ціни кожної окремої партії товару.

За прострочення покупцем понад 30 днів оплати повної ціни кожної окремої партії товару на користь продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% від простроченої частини повної ціни партії товару (п. 6.2 договору).

Позовна давність в 10 років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за договором, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені (п. 6.7 договору)).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 11.1 договору).

Договір підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" Сисоєвим В.В. і директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" ОСОБА_1 та скріплено відповідними печатками товариств.

На виконання зобов`язань за договором позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 896 566 грн 96 коп., що підтверджується оформленими видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 на суму 910 758 грн 73 коп., від 08.04.2019 № УА-00003498 на суму 985 808 грн 23 коп. (том № 1, аркуші справи 17-25).

Відповідач розрахувався за одержаний товар на загальну суму 1 000 000 грн 00 коп., у тому числі: 500 000 грн 00 коп. за товар, одержаний за видатковою накладною від 05.04.2019 № УА-00003399, 500 000 грн 00 коп. за товар, одержаний за видатковою накладною від 08.04.2019 № УА-00003498. Крім того, у банківській виписці, яка підтверджує факт перерахування відповідачем коштів в розмірі 1 000 000 грн 00 коп., в призначенні платежу зазначено "часткова оплата за запчастини згідно рахунків від 20.03.2019 № УА-00003449 та від 29.03.2019 № УА-00003452" (том № 1, аркуш справи 45).

Крім того, відповідачем за накладною від 19.05.2020 № 2 повернуто позивачу товар на суму 68 613 грн 58 коп. (том № 1, аркуш справи 44).

Позивачем за здійсненими господарськими операціями відповідачу виписувались податкові накладні від 05.04.2019 № 417, від 08.04.2019 № 484, на яких є відмітка про їх прийняття контрагентом, а також відповідачем здійснювався розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 19.05.2020 № 1817 до податкової накладної віл 05.04.2019 № 417 (том № 1, аркуші справи 124-149).

Отже, з урахуванням здійснених відповідачем оплат в розмірі 1000 000 грн 00 коп. та повернутого товару на суму 68 613 грн 58 коп., залишок заборгованості складає 827 953 грн 48 коп.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань зі своєчасної оплати повної ціни кожної партії товару, позивачем нараховано:

- на підставі п. 2.4 договору - проценти за користування чужими грошовим коштами в розмірі 25% річних в сумі 152 559 грн 29 коп. за період з 05.04.2019 по 14.01.2021, в сумі 215 618 грн 99 коп. за період з 08.04.2019 по 14.01.2021, всього 368 178 грн 28 коп.;

- на підставі п. 6.1 договору - пеня в сумі 130 229 грн 15 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 183 513 грн 39 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021, всього 313 742 грн 54 коп.;

- на підставі п. 6.2 договору - штраф в сумі 248 386 грн 04 коп.;

- згідно зі ст. 625 ЦК України - 3% річних в загальній сумі 42 139 грн 87 коп., у тому числі: 17 463 грн 47 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 24 676 грн 40 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021 та інфляційні втрати в загальній сумі 46 468 грн 69 коп. за період з травня 2019 року по грудень 2020 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 01.03.2018 № 181, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ст. 694 ЦК України).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі у власність відповідача товару на суму 1 896 566 грн 96 коп. за видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498, які з урахуванням п.п. 4.1.3 договору оформлені в день передачі товару, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою Товариства з обмеженою відповідальності "Біловодськ-Агро".

Відповідачем здійснювалась частково оплата в розмірі 1 000 грн 00 коп., а також за накладною від 19.05.2020 № 2 позивачу було повернуто товар на суму 68 613 грн 48 коп.

Факт одержання відповідачем рахунків від 20.03.2019 № УА-00003449 та від 29.03.2019 № УА-00003452 підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 22.07.2019 по 08.11.2019, в призначенні платежу якої зазначено, що оплата відповідачем в розмірі 1000 000 грн 00 коп. здійснюється саме за вказаними рахунками (том № 1, аркуш справи 45). Тобто вказане спростовує доводи відповідача про неодержання від позивача рахунків на оплату.

По кожній з видатковій накладній, позивач також складав, реєстрував в органах ДПС України податкові накладні та декларував податкові зобов`язання з податку на додану вартість (том № 1, аркуші справи 124-149).

Господарські операції з купівлі-продажу товару за видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498 включені до бухгалтерського і податкового обліку відповідача (том № 1, аркуші справи 164-175; том № 2, аркуш справи 4).

Отже, здійснення часткової оплати за договором, частково повернутий товар свідчить про прийняття відповідачем договору до виконання.

Посилання відповідача на те, що підпис на договорі, видаткових накладних від імені директора ОСОБА_1 виконаний іншою особою, що стало підставою для заявлення відповідачем клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, судом відхиляється з огляду на те, що на всіх вказаних документах є відтиск печатки товариства відповідача.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, квітень 2019 року та травень 2020 року):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац 2 п. 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац 1 п. 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац 1 п. 2.4 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац 1 п. 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (п. 2.15).

Відповідно до ст. 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Разом з тим, саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорі та видаткових накладних. Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

Відтак, відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.

Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що господарські операції зі спірних поставок товару у квітні 2019 року та повернення товару у травні 2020 року на підставі накладних від 05.04.2019 № УА-00003399, від 08.04.2019 № УА-00003498 та від 19.05.2020 № 2 відображались в податковому обліку продавця - позивача та покупця - відповідача.

Однак, суми податку на додану вартість, сформовані відповідачем за податковими накладними від 05.04.2019 № 147 (з урахуванням корегування від 19.05.2020 № 1817), від 08.04.2019 № 484 були зняті відповідачем з податкового кредиту, що підтверджується уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2019 року.

Згідно з п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Отже, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають коригуванню лише на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному постачальником на отримувача, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Враховуючи відсутність обставин складення та надсилання позивачем необхідного розрахунку коригування до податкових накладних від 05.04.2019 № 147 (з урахуванням корегування від 19.05.2020 № 1817), від 08.04.2019 № 484 на адресу відповідача та відсутність факту реєстрації відповідачем такого розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійних помилок жодним чином не створює наслідків відсутності у відповідача податкового кредиту за вказаними податковими накладними.

Відповідно до приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, фактичне подання відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійних помилок від 09.03.2021 призводить лише до відтермінування відповідачем свого права на включення у звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих та зареєстрованих податкових накладних, що зберігається за ним 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних, тобто до 05.04.2022 та 08.04.2022 відповідно, а отже обставини позбавлення відповідачем себе податкового кредиту не відповідають дійсності.

З урахуванням викладених обставин, відсутні підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено.

Крім того, відповідачем у судовому порядку договір купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 не оспорювався та є дійним на даний час, будь-яких дій щодо повернення коштів в розмірі 1 000 000 грн 00 коп., як помилково перерахованих, відповідач не вчиняв.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов висновку, що прийняття товару за видатковими накладними, які складені на підставі договору від 01.03.2018 № 181, здійснення часткової оплати, часткове повернення товару свідчить про фактичне наступне схвалення відповідачем договору від 01.03.2018 № 181.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 827 953 грн 48 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За умовами договору, зокрема, п. 2.4, у разі несплати покупцем повної ціни кожної окремої партії товару в розмірі та в строк, передбачений п.п. 2.2.5 договору, на користь продавця підлягають нарахуванню та сплаті покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни кожної окремої партії товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня його фактичної оплати. Сторони домовились, що проценти за користування чужими грошовими коштами не являються неустойкою (штрафом, пенею).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних в загальній сумі 368 178 грн 28 коп., у тому числі: 152 559 грн 29 коп. за період з 05.04.2019 по 14.01.2021, 215 618 грн 99 коп. за період з 08.04.2019 по 14.01.2021.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок процентів, суд зазначає, що він зроблений невірно, оскільки позивачем не враховано, що 2020 рік був високосним роком та кількість днів у цьому році складає 366, а не 365, тому задоволенню підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних в загальній сумі 367 611 грн 19 коп., у тому числі: за видатковою накладною від 05.04.2019 - 152 324 грн 93 коп. за період з 05.04.2019 по 14.01.2021, за видатковою накладною від 08.04.2019 - 215 286 грн 26 коп. за період з 08.04.2019 по 14.01.2021. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати одержаного товару в розмірі 827 953 грн 48 коп. нараховані 3% річних в загальній сумі 42 139 грн 87 коп., у тому числі: 17 463 грн 47 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 24 676 грн 40 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021 та інфляційні втрати в загальній сумі 46 468 грн 69 коп. за період з травня 2019 року по грудень 2020 року.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є арифметично неправильним.

Судом здійснено власний перерахунок з урахуванням приписів ст.ст. 253, 254 ЦК України.

За отриманий товар за видатковою накладною від 05.04.2019 оплата з урахуванням приписів ст. 253 ЦК України повинна бути здійснена до 06.05.2019 включно, оскільки 05.05.2019 є вихідним днем, тому нарахування 3% річних за прострочення оплати товару за вказаною накладною повинно здійснюватися з 07.05.2019 по 14.01.2021.

За отриманий товар за видатковою накладною від 08.04.2019 оплата повинна бути здійснена до 08.05.2019 включно, оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тому нарахування 3% річних за прострочення оплати товару за вказаною накладною повинно здійснюватися з 09.05.2019 по 14.01.2021.

Крім того, позивачем не враховано, що 2020 рік був високосним роком та кількість днів у цьому році складає 366, а не 365, тому задоволенню підлягають 3% річних в загальній сумі 41 975 грн 61 коп., у тому числі: 17 379 грн 09 коп. за період з 07.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 24 596 грн 52 коп. за період з 09.05.2019 по 14.01.2021.

Суд не погоджується з правильністю визначення приросту індексу споживчих цін 105,612476%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період з травня 2019 року по грудень 2020 року показник 105,6% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Отже, загальний розмір інфляційних втрат за період з травня 2019 року по грудень 2020 року, що підлягає задоволенню становить 46 365 грн 39 коп., у тому числі: 19 160 грн 13 коп. та 27 205 грн 26 коп. відповідно.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що за порушення строку оплати повної ціни кожної окремої партії товару, передбаченого п.п. 2.2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, окрім відшкодування повної ціни кожної окремої партії товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівки до каси продавця в розмірі повної ціни кожної окремої партії товару.

За прострочення покупцем понад 30 днів оплати повної ціни кожної окремої партії товару на користь продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% від простроченої частини повної ціни партії товару (п. 6.2 договору).

Позовна давність в 10 років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за договором, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені (п. 6.7 договору)).

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 313 742 грн 54 коп., у тому числі: в сумі 130 229 грн 15 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 183 513 грн 39 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021 та штраф в сумі 248 386 грн 04 коп.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати товару є доведеним, тобто мало місце порушення відповідачем строку оплати товару, та враховуючи те, що у договорі передбачено право позивача на нарахування пені та штрафу як заходів відповідальності покупця за порушення строків виконання зобов`язань, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідач заявив клопотання від 31.03.2021 № б/н про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, відповідач посилається на скрутний матеріальний стан, наявність кредиторської заборгованості в загальному розмірі 5 499 982 грн 08 коп., а також наявність заборгованості за поставлені товари та послуги в сумі 6 312 662 грн 67 коп., на підтвердження чого надано бухгалтерську довідку від 23.03.2021 № 53, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.03.2021 по 23.03.2021, довідку АБ "Укргазбанк" від 16.03.2021 № 5-356/12/118/2021, виписку по особовому рахунку, довідку АТ КБ "Приватбанк" про рахунок і залишок коштів від 23.03.2021 № 210323SU14422815, довідку АТ КБ "Приватбанк" про стан позичкової заборгованості від 23.03.2021 № 210323SU14421910, виписку по рахунку НОМЕР_1 за період з 12.03.2021 по 23.03.2021.

За приписами ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19, від 26.05.2020 у справі № 916/2586/19.

Надаючи оцінку співрозмірності заявленого позивачем розміру пені та штрафу, обґрунтованості їх нарахування, суд зазначає, що сума невиконаних відповідачем зобов`язань становить 827 953 грн 48 коп., при цьому, позивачем визначено розмір пені в сумі 313 742 грн 54 коп. та розмір штрафу в сумі 248 386 грн 04 коп., всього 562 128 грн 58 коп., що становить 67,9% від суми заборгованості і свідчить про їх надмірний розмір.

Також суд зазначає, що визначена сума пені та штрафу перетворюється у несправедливо непомірний тягар та може спричинити повне зупинення господарської діяльності відповідача.

Отже, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, за правилами ст. 86 ГПК України, а також враховуючи інтереси як позивача так і відповідача у справі, зважаючи, що більша частина коштів за одержаний товар була сплачена відповідачем, а також те, що позивач нараховує та стягує проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25%, інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних, які в певній мірі компенсують негативні наслідки порушення для позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 60%.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу, суд приходить до висновку, що він зроблений вірно, не суперечить умовам договору та чинному законодавству, тому позовна вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 99 354 грн 42 коп.

Що стосується здійсненого позивачем розрахунку пені, то він зроблений без врахування приписів ст. 253 ЦК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також того, що 2020 рік був високосним роком та кількість днів у цьому році складає 366, а не 365, тому обґрунтований розмір пені складає 312 469 грн 56 коп., у тому числі: в сумі 129 510 грн 60 коп. за період з 07.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 182 958 грн 96 коп. за період з 09.05.2019 по 14.01.2021. Але з урахуванням зменшення судом пені на 60% задоволенню підлягає пеня в сумі 124 987 грн 82 коп., у тому числі: в сумі 51 804 грн 24 коп. за період з 07.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 73 183 грн 58 коп. за період з 09.05.2019 по 14.01.2021.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Доводи відповідача про неможливість притягнення до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення не беруться судом до уваги, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, так як згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17, від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18).

Всього підлягає стягненню 1 508 247 грн 91 коп., у тому числі: заборгованість в сумі 827 953 грн 48 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних в сумі 367 611 грн 19 коп., пеня в сумі 124 987 грн 82 коп., штраф в сумі 99 354 грн 42 коп., 3% річних в сумі 41 975 грн 61 коп., інфляційні втрати в сумі 46 365 грн 39 коп.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 27 671 грн. 42 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Позивачем до позовної заяви доданий попередній розрахунок суми судових витрат на правову професійну правничу допомогу в загальній сумі 160 000 грн. 00 коп.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача до початку судових дебатів надані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 151 000 грн 00 коп.

Правову допомогу позивачу надавав адвокат Гаврильченко Юрій Олексійович за договором про надання правової допомоги від 11.01.2021 № 11/01.

Відповідно до умов вказаного договору адвокат надає за дорученням клієнта правову допомогу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" основного боргу, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних за договором купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181, а клієнт оплачує адвокату зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених договором. За надання правової допомоги клієнт протягом терміну і на умовах, визначених додатковою угодою, сплачує адвокату гонорар.

На підставі договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 № 11/01 видано ордер на ім`я адвоката Гаврильченка Юрія Олексійовича для надання правової (правничої) допомоги у Господарському суді Луганської області.

На виконання умов договору адвокатом Гаврильченко Юрієм Олексійовичем 29.03.2021 складено детальний опис виконаних та наданих послуг, із якого вбачається, що адвокатом в межах укладеного договору від 11.01.2021 № 11/01 витрачено на:

- аналіз та перевірку письмових доказів, наданих клієнтом на підтвердження дійсності та обґрунтованості позовних вимог до відповідача - 8 годин (вартість - 16 000 грн 00 коп.);

- аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики вирішення аналогічних спорів, що виникли між клієнтом та відповідачем - 2 години ( вартість - 4 000 грн 00 коп.);

- підготовку позовної заяви, формування додатку (пакету документів), подачу позову до Господарського суду Луганської області та направлення його копії з доданими документами на адресу відповідача - 20 годин (вартість - 40 000 грн 00 коп.);

- підготовку відповіді на відзив, формування додатку (пакету документів), подачу відповіді на відзив до Господарського суду Луганської області та направлення його копії з доданими документами на адресу відповідача - 12 годин (вартість - 24 000 грн 00 коп.);

- підготовку заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, подача заперечення до Господарського суду Луганської області - 6 годин (вартість - 12 000 грн 00 коп.);

- підготовку письмового пояснення на заперечення на відповідь на відзив, подачу письмового пояснення до Господарського суду Луганської області - 6 годин (вартість - 12 000 грн 00 коп.);

- участь в судових засіданнях в підготовчому провадженні - 3 години (вартість - 21 000 грн 00 коп.);

- підготовку, відправлення відповідачу та подачу до Господарського суду Луганської області клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу - 4 години (вартість - 8 000 грн 00 коп.);

- участь в судовому засіданні з розгляду справи по суті - 2 години (вартість - 14 000 грн 00 коп.).

Всього витрачено часу 63 години. Вартість правової допомоги - 151 000 грн 00 коп.

Також, між адвокатом Гаврильченко Юрієм Олексійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" підписано акт надання послуг від 10.02.2021 на суму 151 000 грн 00 коп.

Додатковою угодою від 29.03.2021 до договору про надання правової допомоги від 11.01.2021 № 11/01 сторони визначили, що за надання клієнту правової допомоги у справі № 913/32/21, клієнт в 20-денний строк з моменту набуття чинності рішенням Господарського суду Луганської області сплачує адвокату гонорар в сумі 151 000 грн 00 коп.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішенням у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 вказував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат не подано. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду відповідачем також надано не було.

Надані позивачем докази підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (в тому числі пов`язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 151 000 грн 00 коп. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 150 827 грн. 68 коп. Решта витрат покладається на позивача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" про стягнення 1 846 868 грн 90 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро", місцезнаходження: вул. Центральна, будинок 25, м. Старобільськ, Луганська область, 92703, ідентифікаційний код 38325417 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", місцезнаходження: вул. Матросова, будинок 1А, м. Харків, 61124, ідентифікаційний код 25188223 заборгованість в сумі 827 953 грн 48 коп., пеню в сумі 124 987 грн 82 коп., штраф в сумі 99 354 грн 42 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних в сумі 367 611 грн 19 коп., 3% річних в сумі 41 975 грн 61 коп., інфляційні втрати в сумі 46 365 грн 39 коп., судовий збір в сумі 27 671 грн 42 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 150 827 грн. 68 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

5.Повне рішення складено - 27.04.2021.

Суддя А.В. Секірський