Рішення № 96537053, 27.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 квітня 2021 року справа №640/12691/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна»)доОфісу великих платників податків ДПС (далі по тексту - відповідач, ОВПП ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2019 року №0002854102, №0002864102 та №0002874102В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом-постачальником підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того позивач зазначає, Офіс великих платників податків ДФС порушив строки надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (більше, ніж 2 місяці після їх складення).

Ухвалою від 22 липня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/2199/20 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог, зазначено, що аргументи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою від 16 вересня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

У додаткових поясненнях щодо джерела походження товару позивач вказав, що положення акта перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що поставлений позивачу товар придбаний його контрагентом ТОВ «Балтикус Трейд» саме в ТОВ «Генезіс ЛТД».

У судовому засіданні 23 березня 2020 року суд, керуючись положеннями частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд завершив розгляд справи у письмовому провадженні.

У додаткових поясненнях позивач вказав, що в межах адміністративної справи №640/20255/19 розглядалося питання протиправності податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2019 року №0004884101, №0004894101, винесених відповідачем у відношенні ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» з аналогічних підстав; в межах даної справи суд встановив, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Балтикус трейд» мали реальний характер.

Ухвалою від 26 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва замінив первинного відповідача - Офіс великих платників податків ДФС його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ОВПП ДФС від 26 квітня 2019 року №0002854101 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за порушення пункту пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 20 045,00 грн. за березень 2016 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ОВПП ДФС від 26 квітня 2019 року №0002864101 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 381 080,00 грн. за березень 2016 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ОВПП ДФС від 26 квітня 2019 року №0002874101 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 541 519,50 грн., у тому числі за основним платежем на 361 013,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 180 506,50 грн.

За результатами розгляду скарги на вказані податкові повідомлення-рішення ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 03 липня 2019 року №130259929/6/99-99-11-04-02-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 28 березня 2019 року №1036/28-10-41-01/30307207 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» (код 30307207) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «Балтикус трейд» (ПН 39534874) за період березень 2016 року з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток за І квартал 2016 року (далі по тексту - акт перевірки) з урахуванням висновків за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 24 квітня 2019 року №21235/10/28-10-41-01-10.

У висновку акта перевірки встановлено такі порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств на суму 361 013,00 грн. за І квартал 2016 року;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту (від`ємного значення) в сумі 401 126,00 грн. за березень 2016 року;

- підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 381 080,00 грн. за березень 2016 року, яка підлягає зменшенню;

- підпункт «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2016 року в сумі 20 045,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості товарів придбаних у ТОВ «Балтикус трейд», оскільки встановлено згідно податкової інформації придбання пшениці ТОВ «Балтикус трейд» у контрагента ТОВ Генезіс ЛТД», яке, в свою чергу, не здійснювало придбання пшениці, її зберігання, що свідчить про обірвання ланцюга постачання; у ТОВ «Балтикус трейд» недостатньо ресурсів для виконання операцій з позивачем; господарські операції між позивачем та ТОВ «Балтикус трейд» не підтверджені первинними документами, відсутні необхідні трудові ресурси, транспортні засоби та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом ТОВ «Балтикус трейд» мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Балтикус трейд» укладено договір поставки від 21 березня 2016 року №К1603-5526 на поставку пшениці групи «А» 3-го класу урожаю 2015 року; умови поставки - СРТ (перевезення оплачено до) - ТОВ «МСП Ніка-Тера», 54052, Україна, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23.

На виконання договору сторонами оформлено видаткові накладні, ТОВ «Балтикус трейд» склало податкові накладні на суму 2 406 753,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 401 125,50 грн. за березень 2016 року.

На підтвердження факту транспортування придбаного товару відповідно до умов договору у справі містяться копії залізничних накладних; товар оприбутковано відповідно до оборотно-сальдової відомості 631, що зафіксовано в акті перевірки.

Оплата за поставлений товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивач надав копії відповідних платіжних доручень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування фінансового результату до оподаткування та, відповідно, бази оподаткування податком на прибуток, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть впливати на формування фінансового результату до оподаткування та, відповідно, бази оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

З акта перевірки вбачається, що на формування фінансового результату до оподаткування та, відповідно, бази оподаткування податком на прибуток в межах спірних відносин позивач врахував суми податку на прибуток приватних підприємств по господарським операціям з ТОВ «Балтикус трейд».

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом із цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що основним видом діяльності позивача є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Як свідчать матеріали справи та вказав позивач, придбаний у ТОВ «Балтикус трейд» товар використаний у власній господарській діяльності шляхом його експорту відповідно до наявних в матеріалах справи копій вантажних митних декларацій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що товар, придбаний в межах господарських операцій використовувався у власній господарській діяльності, а тому позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам зі вказаним контрагентом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надавжодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Балтикус трейд», у тому числі, обставин непричетності посадових осіб вказаних контрагентів до здійснення господарської діяльності.

При цьому, суд зазначає, що будь-яка інформація щодо господарської діяльності не контрагента позивача, а наступних контрагентів по ланцюгу постачання не може обґрунтовувати нереальність господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентом.

Крім того, згідно з наведеною у акті перевірки інформацією про постачальників ТОВ «Балтикус трейд» по ланцюгу постачання контролюючий орган ставить під сумнів реальність цих господарських операцій з огляду на не з`ясування первісного джерела походження товару (пшениці), виробниками якого вони не є. Проте, відсутність інформації про джерело походження товару не свідчить про нереальність факту його руху внаслідок господарських операцій.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності вироку, суд зазначає, що за змістом вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2017 року у справі №490/829/17, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 13 січня 2017 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Ліпко О.П. та підозрюваним ОСОБА_1 , та визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, в ньому відсутня інформація щодо протиправної діяльності по господарських відносинах позивача та ТОВ «Балтикус трейд».

У вказаному вироку зазначено про те, що печатка ТОВ «Генезіс ЛТД», знаходилася у інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб, що надало можливість цим особам здійснювати незаконну діяльність, що полягала в наданні послуг по незаконному формуванні податкового кредиту суб`єктам господарювання, в тому числі, ТОВ «Балтикус трейд».

Однак, які саме господарські операції вказаною юридичною особою вчинені саме з метою зменшення платежів до бюджету з податку на додану вартість по деклараціях за лютий - травень 2016 року, у вироку не вказано, що не дозволяє зараховувати до цих операцій всі без винятку господарські операції вказаної юридичної особи, по яких нею виписувалися податкові накладні.

Оцінюючи вказаний вирок, як доказ у контексті спору, суд керується приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, у межах спірних правовідносин Окружний адміністративний суд міста Києва не розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1

Відповідно, вказаний вирок не є належним доказом для спростування або підтвердження обставин, пов`язаних з господарською діяльністю позивача та ТОВ «Балтикус трейд».

З урахуванням викладеного, суд досліджує лише факт здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто, між позивачем та ТОВ «Балтикус трейд».

В той же час, щодо оформлення первинної документації за наслідками господарських операцій з ТОВ «Балтикус трейд» відповідач зауважень не має, а відповідні документи бути надані до перевірки та до матеріалів справи.

Щодо вказаної юридичної особи вироки щодо фіктивності обставин її створення чи вчинення протиправної діяльності по конкретних операціях відсутні, натомість позивач посилається на наявність судового рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю вказаного контрагента, під час розгляду яких суд дійшов висновку про реальність таких операцій. Вказані судові рішення хоча і не є доказами у цій справі, але свідчать про систематичний та реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Балтикус трейд».

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товару з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та з`явлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ «Балтикус трейд», суд керується такими мотивами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Суд встановив вище, що придбання позивачем у ТОВ «Балтикус трейд» товару безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Балтикус трейд», було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, позивач відповідно до положень пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України має право на бюджетне відшкодування у випадку наявності від`ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, якщо така сума податку на додану вартість фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів до Державного бюджету України.

Суд встановив, що придбання позивачем у ТОВ «Балтикус трейд» товару безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а відповідач не довів відсутність сплати позивачем відповідних сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02),»Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість та право на бюджетне відшкодування не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ОВПП ДФС від 26 квітня 2019 року №0002854102, №0002864102 та №0002874102 є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом із цим, у межах спірних правовідносин суд не досліджує обставини надсилання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на доводи позивача про порушення строку надіслання, оскільки така поведінка відповідача не є предметом спору, а самі ці обставини не впливають на правомірність рішень.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ОВПП ДПС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 26 квітня 2019 року №0002854102, №0002864102 та №0002874102.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 140,00 грн. (чотирнадцять тисяч сто сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників ДПС.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (01001, м. Київ, вул. Спортивна площа, буд. 1-А; ідентифікаційний код 30307207);

Офіс великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г; ідентифікаційний код 43141471).

Суддя В.А. Кузьменко