Рішення № 96536633, 26.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Київ № 640/3836/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2430/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 27 червня 2018 року про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві скасувати запис у реєстрі платників податку про анулювання реєстрації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , платником єдиного податку ІІ групи з 30 червня 2018 року та поновити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного податку другої групи з 01 липня 2018 року;

- визнати неправомірною, викладену у повідомленні №36974/ФОП/26-15-33-15-15 від 04 серпня 2020 року відмову Головного управління ДПС у м. Києві у прийнятті декларації з єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за І півріччя 2020 року, подану 31 липня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. Водночас, перевірки позивача, за результатами якої було б встановлено порушення вимог пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України та про що було б складено відповідний акт, не відбувалося. Відсутність такого акту є чітким порушенням процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Крім того, позивач вказує, що ним в межах граничного терміну перераховано грошові кошти на оплату єдиного податку, однак на неправильний рахунок, що в подальшому було виявлено та усунуто в короткий термін, а кошти спрямовані за належністю. Вважає, що такі обставини не свідчать про порушення законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску й не призвело до втрат в державному бюджеті.

Відповідачами відзиву на позовну заяву не надано з невідомих причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копія ухвали суду від 18 лютого 2021 року доставлена на електронні адреси відповідачів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, а копії позовної заяви з доданими до неї документами були отримані представниками відповідачів безпосередньо в суді 09 та 10 березня 2021 року відповідно.

Враховуючи неподання відповідачами відзивів на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС ФОП ОСОБА_1 з січня 2014 перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві, з 01 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року на 2 групі платників, з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року працював на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності на 3 групі платників за ставкою 5 відсотків до доходу, з 01 січня 2016 року працював на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності на 2 групі платників за ставкою 20 відсотків до доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято рішення за №2430/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення ФОП ОСОБА_1 із реєстру платників єдиного податку згідно підпункту 299.10.3 пункту 299.10 статті 299 з урахуванням підпункту 298.2.3 пункту 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, а саме - у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

За твердженнями позивача, зі змістом вищевказаного рішення позивач ознайомився лише в серпні 2020 року після того як, листом від 31 липня 2020 року йому повідомлено про неприйняття декларації платника єдиного податку за 1 півріччя 2020 року № 30455184.

В подальшому позивач звернувся з письмовими запитами до податкового органу щодо надання рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також про надання доповідної, на підставі якої таке рішення прийнято.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 23 листопада 2020 року № 4153/АДВ/26-15-33-16-15 позивача повідомлено, що згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС в інтегрованій картці по єдиному податку з фізичних осіб за позивачем обліковувалась наступна заборгованості: у зв`язку із несплатою ставки в розмірі 640,00 грн за жовтень-грудень 2017 року, в сумі 1918,72 грн; у зв`язку із несплатою ставки в розмірі 744,60 грн за січень-червень 2017 року, в сумі 3723,00 грн.

Поряд із цим, позивач вважає, що борг із сплати єдиного податку за вказаний період у нього не виник, оскільки такий сплачено у встановлені законом строки, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень: № 30 від 18 жовтня 2017 року про сплату єдиного податку за жовтень 2017 року в розмірі 640,00 грн, № 30 від 09 листопада 2017 року про сплату єдиного податку за листопад 2017 року в розмірі 640,00 грн, № 35 від 17 листопада 2017 року про сплату єдиного податку за грудень 2017 року в розмірі 640,00 грн, № КП-118/1 від 18 січня 2018 року про сплату єдиного податку за січень 2018 року в розмірі 745,00 грн, № КП-119/1 від 15 лютого 2018 року про сплату єдиного податку за лютий 2018 року в розмірі 745,00 грн, № КП-260/1 від 19 березня 2018 року про сплату єдиного податку за березень 2018 року в розмірі 745,00 грн, № КП-63/1 від 19 квітня 2018 року про сплату єдиного податку за квітень 2018 року в розмірі 745,00 грн, № 35 від 14 травня 2018 року про сплату єдиного податку за травень 2018 року в розмірі 745,00 грн, № КП-175/1 від 14 червня 2018 року про сплату єдиного податку за червень 2018 року в розмірі 745,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, а також неприйняттям декларації за перший квартал 2020 року, що обумовлено винесенням спірного рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначені у статті 295 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 291.2. ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Приписами п. 299.1. ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

До того ж, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 року по справі № 826/7216/17, від 05.02.2019 року по справі № 805/206/17-а.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення підставою для його прийняття стали норми пп. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України.

При цьому, передумовою прийняття вказаного рішення стала доповідна записка від 18.06.2018 р. № 8346/26-15-13-02-17.

Також з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що згідно з даними інтегрованої картки платника на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника.

У той же час, всупереч вимогам п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався, що не заперечується відповідачем, зокрема, у поданому відзиві на позов.

При цьому, приписами п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України закріплено чітку послідовність дій, які мають бути обов`язково вчинені контролюючим органом до прийняття відповідного рішення (проведення перевірки платника єдиного податку, виявлення допущення ним порушення, зокрема, встановлення факту наявності податкового боргу, складання акту перевірки та прийняття на його підставі рішення). Іншої процедури законодавчо не передбачено.

Таким чином, враховуючи те, що несплата позивачем грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних IТC «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акту перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про виключення із реєстру платників єдиного податку.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення №2430/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 27 червня 2018 року про виключення з реєстру платників єдиного податку другої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на висновки суду щодо протиправності рішення податкового органу про виключення з реєстру платників єдиного податку другої групи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , також підлягають задоволенню позовні вимоги зобов`язання податкового органу поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку другої групи з 27 червня 2018 року шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників єдиного податку, проте, з урахуванням того, що правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є Головне управління ДПС у м. Києві, суд вважає за необхідне зобов`язати вчинити такі дії саме останнього.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірною, викладену у повідомленні №36974/ФОП/26-15-33-15-15 від 04 серпня 2020 року відмову Головного управління ДПС у м. Києві відмову у прийнятті декларації з єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за І півріччя 2020 року, подану 31 липня 2020 року суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктами 48.1, 48.2, 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пунктом 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (пункт 48.5 статті 48 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 48.7 статті 47 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Таким чином, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями статей 48 і 49 Податкового кодексу України, є вичерпним.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому, як передбачено пунктом 49.10 статті 49 Податковим кодексом України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Однак, в порушення вказаних вимог Податкового кодексу України, відповідач не прийняв податкову декларацію платника єдиного податку перше півріччя 2020 року, мотивуючи свою відмову не підтвердженням статусу позивача як платника єдиного податку, тобто з підстав, що не визначені Податковим кодексом України, що свідчить про протиправність таких дій.

З тяглу на викладе, а також враховуючи висновки суду щодо протиправності рішення податкового органу про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, позовні вимоги в частині визнати неправомірною відмови Головного управління ДПС у м. Києві у прийнятті декларації з єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за І півріччя 2020 року, подану 31 липня 2020 року також підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 4540,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №2430/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 27 червня 2018 року про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві скасувати запис у реєстрі платників податку про анулювання реєстрації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , платником єдиного податку ІІ групи з 30 червня 2018 року та поновити фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як платника єдиного податку другої групи з 01 липня 2018 року.

3. Визнати неправомірною, викладену у повідомленні №36974/ФОП/26-15-33-15-15 від 04 серпня 2020 року відмову Головного управління ДПС у м. Києві у прийнятті декларації з єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за І півріччя 2020 року, подану 31 липня 2020 року.

4. Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник