Ухвала суду № 9653579, 12.02.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2010 р. Справа № 2-а-12196/08/2170

Категорія:2.11.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого Димерлія О.О.

суддів Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

при секретарі Нікітіній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес»до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2008 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: визнати нечинним акт індивідуальної дії, а саме податкове повідомлення-рішення №00058922302/0 від 01 грудня 2008 року; стягнути з державного бюджету судові витрати по справі.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року позов ТОВ «Херсонес»задоволено. Судовим рішенням визнано нечинним податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні від №00058922302/0 від 01 грудня 2008 року. На користь позивача стягнуто з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого судового збору при зверненні до суду.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12 листопада 2008 року по 14 листопада 2008 року ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову невиїзну перевірку обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Херсонес»за травень 2007 року.

За результатами перевірки 14 листопада 2008 року складено акт № 3492/23-2/14113558 де податковою інспекцією встановлено допущені позивачем порушення п. 1.3. ст. 1, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість ", які полягають у завищенні суми бюджетного відшкодування по декларації за травень 2007 року на суму ПДВ 9573,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що одним із основних постачальників робіт по газозабезпеченню у квітні 2007 року по І ланцюгу постачання є ПП «Партнер Строй Група». Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Згідно договору підряду між ПП «Партнер Строй Група»(підрядчик) в особі директора ОСОБА_6, та ТОВ «Херсонес»(замовник) в особі генерального директора ОСОБА_7 укладено договір підряду від 13 лютого 2007 року, в якому підрядчик зобовязується виконати роботи, а замовник прийняти та оплатити роботи по газозабезпеченню згідно актів виконаних робіт.

Керівнику ПП «Партнер Строй Група»відповідачем було направлено запит №12055/10/23-706 від 13 серпня 2007 року для проведення зустрічної перевірки з питання взаєморозрахунків з ТОВ «Херсонес»та отримано відповідь, що ПП «Партнер Строй Група»є генпідрядником виконаних робіт по газозабезпеченню, його субпідрядником є ПП «Ромакс ЛТД».

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Херсонської області від 27 травня 2008 року визнано недійсними установчі документи ПП «Ромакс ЛТД»з 16 жовтня 2006 року та скасовано (припинено) його державну реєстрацію з моменту реєстрації на ОСОБА_8 Свідоцтво платника ПДВ анульовано. Судом встановлено, що фактично дії проводились юридичною особою, яка не набула юридичної правоздатності, що в свою чергу свідчить про неможливість здійснення нею будь-якої діяльності.

З викладеного вище вбачається, що в якості підстав для висновку про порушення підприємством вимог законодавства про податок на додану вартість в акті взято ту обставину, що суб'єкт господарювання, який надавав послуги по газозабезпеченню позивачу був генпідрядником ПП «Ромакс ЛТД», установчі документи якого були визнані недійсними. Податковий орган вважає, що ТОВ «Херсонес»не має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями в яких за ланцюгами до позивача, були виявлено підприємство, яке не відповідає ознакам платника ПДВ.

На підставі вище згаданого акту податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005892301/0 від 01 грудня 2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 9573,20 грн. та нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4786,60 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення із порушенням норм податкового законодавства зважаючи на наступне.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість суб'єктами господарської діяльності в Україні визначено положеннями Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 7.4. статті 7 названого Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із усіх сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку по ставках, встановлених Законом про ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Підпунктами 7.7.1. та 7.7.2 статті 7 Закону також визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, розраховується як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого), а при його відсутності, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) або залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачені вичерпні підстави, при наявності яких платнику податку - покупцю товару, заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, а саме: не підлягають включенню до податкового кредиту витрати, не підтверджені податковими накладними або митними документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається з суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 цього Закону та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів підпункту 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що за виконаним договором підряду від 13 лютого 2007 року позивачем проведена оплата вартості послуг по газифікаццї у безготівковому порядку. На сплачену вартість наданих послуг постачальником ПП «Партнер Строй Група»були виписані податкові накладні від 25 квітня 2007 року №16 та від 30 квітня 2007 року №17, якими засвідчено факт сплати позивачем ПДВ постачальнику у сумі 9573,20 грн. використання зазначених послуг на господарські потреби та наявність належним чином оформлених податкових накладних підтверджено відповідачем в ході проведення перевірки.

Вартість фактично придбаних послуг по газопостачанню була віднесена позивачем до валових витрат, сума податку на додану вартість була сплачена в складі вартості послуг. На підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП «Партнер Строй Група», яке було зареєстровано платником податку на додану вартість, позивачем було сформовано податковий кредит у відповідному періоді.

Таким чином, позивач виконав усі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення цієї суми до бюджетного відшкодування.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару (надання послуги), визнання недійсними у судовому порядку установчих документів одного з постачальників у ланцюгу постачання не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту нарахованих (сплачених) сум податку на додану вартість у звязку з придбанням товару (наданням послуги), та на виникнення у платника податку відємного значення з податку на додану вартість та на право заявити таке до бюджетного відшкодування, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту та заявлення відємного значення до бюджетного відшкодування в залежність від належного виконання усіма постачальниками товару (послуги) у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань, сплати ними сум податків до державного бюджету та наявності у покупця цьому документального підтвердження.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство, зокрема Закон України "Про податок на додану вартість", не містить жодної правової норми, яка б передбачала обов'язок покупця надавати докази сплати постачальником або іншою особою податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Покладення такого обов'язку на позивача суперечить гарантованим Конституцією України принципам законності, відповідно до яких жодна юридична дія в правовій державі не може бути поза сферою дії закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні від №00058922302/0 від 01 грудня 2008 року є протиправним, а тому таке рішення слід визнати нечинним.

Судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст.185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя:

Судді: