Рішення № 96533074, 15.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 квітня 2021 року № 820/3839/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зоркіної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання – Пройдак С.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаік Балоглан огли, треті особи: Харківський обласний військовий комісаріат, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаік Балоглан огли (далі – відповідач), в якому просив: 1 визнати протиправними відмову начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла; 2 визнати протиправною бездіяльність у вигляді не видання відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла; 3 скасувати рішення начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли від 31 липня 2017 року про відмову у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла, яке викладене у вигляді резолюції на рапорті від 21 липня 2017 року на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла; 4 визнати за ОСОБА_1 право на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, починаючи з 21 липня 2017 року, за місцем виплати грошового забезпечення; 5 зобов`язати начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 видати наказ начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату; 6 зобов`язати начальника Східного територіального юридичного відділу ОСОБА_2 виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) житла починаючи з 21 липня 2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 03.12.2020 касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі № 820/3839/17 скасовані та направлено справу на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити пославшись на те, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла, оскільки на час проходження служби він постійним житлом від Міністерства оборони України не забезпечений, перебуває на квартирному обліку при Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба (в межах Харківського гарнізону), до рапорту подав весь перелік необхідних документів. Відмова не містить посилань на конкретні правові норми. Твердження відповідача про не можливість задоволення рапорту у зв`язку з перебуванням позивача на квартирному обліку не в Харківському обласному військовому комісаріаті не обґрунтована. Зазначив, що квартирою не користується, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням. В подальшому цю квартиру приватизовано його колишньою дружиною. Також позивач зазначає, що за власні кошти орендує житло для себе та своє доньки та на виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень” від 26 червня 2013 року № 450 позивачем надано усі необхідні документи разом із відповідним рапортом для отримання грошової компенсації за піднаймання (наймання) житлового приміщення.

Відповідач, проти позову заперечував та зазначив, що згідно з вимогами Житлового кодексу України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов або за місцем проживання, або за місцем служби. У відповідності до вимог чинного законодавства підстави для задоволення рапорту у відповідача були відсутні.

Треті особи в судове засідання своїх представників не направили, правом надання пояснень на позов не скористалися.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, з 21 червня 2004 року проходив військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Наказом Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 04 грудня 2010 року № 657 звільнений з військової служби у запас за пунктом “б” (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 13 грудня 2010 року № 268 з 13 грудня 2010 року був виключений зі списків особового складу Університету та залишений на квартирному обліку в Університеті для позачергового отримання житла.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 29 квітня 2016 року № 384 відповідно до статей 20 та 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначено майора запасу ОСОБА_1 офіцером юридичної служби Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України.

З 11 травня 2016 року позивача зараховано до списків особового складу військової частини А 2330 (м. Київ). Наказом першого заступника Міністра оборони України від 08 червня 2017 року № 76 позивача звільнено із займаної посади та призначено на посаду заступника начальника Східного територіального юридичного відділу (м. Харків).

21 липня 2017 року позивач подав рапорт на ім`я відповідача на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла. При поданні рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла позивачем надана копія довідки з попереднього місця служби про не отримання житла за рахунок Міністерства оборони України. Також у вказаній довідці зазначено, що за період з 29 квітня 2016 року по 08 червня 2017 року позивач на квартирному обліку у Головному управлінні оперативного забезпечення Збройних Сил України (м. Київ) не перебував.

31 липня 2017 року відповідачем прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту у вигляді резолюції у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки позивач не перебуває на квартирному обліку в Харківському ОВК.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Приписами статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Суд звертає увагу, що приписи статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначають умови за якими військовослужбовець втрачає право на отримання житлового приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а саме: у разі вже отримання такого житлового приміщення та за умови використання ним права на безоплатну приватизацію такого житла

За приписами Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (затверджено постановою КМУ від 03.08.2006р. № 1081) військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов`язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.

Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що відповідно до ордера на житлове приміщення від 08 лютого 2006 року № 2252/06 позивач разом зі своєю сім`єю у складі дружини та двох доньок забезпечувався житлом за рахунок Міністерства оборони - ізольованою 4-х кімнатною квартирою АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням. При цьому, районним судом було достеменно встановлено, що ОСОБА_1 не проживає в зазначеній квартирі, житлом не цікавиться, участі в оплаті комунальних послуг не приймає.

Позивач разом із другою донькою – ОСОБА_3 , 1994 року народження повторно був зарахований 30 листопада 2010 року на квартирний облік в загальній черзі з 30 листопада 2010 року на підставі рішення житлової комісії Харківського університету Повітряних Сил, протокол № 8, та на квартирний облік в позачерговій черзі з 28 грудня 2010 року на підставі рішення житлової комісії Харківського університету Повітряних Сил, протокол від 29 листопада 2011 року № 14.

Вказана квартира, якою позивач забезпечений Міністерством оборони України як військовослужбовець не повернута у власність Держави в особі Міністерства оборони України та приватизована ОСОБА_4 (колишньою дружиною позивача), про що свідчить свідоцтво про право власності від 28 квітня 2012 року № НОМЕР_1 .

Отже, позивач втратив своє право на користування наданим йому Міністерством оборони України житлом та не використав своє право на безоплатну приватизацію вказаного житла (надане житлове приміщення приватизоване саме колишньою дружиною позивача) та відповідно є таким, що не використав своє право передбачене приписами статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. В той же час, питання правомірності приватизації житла не військовослужбовцем, а його колишньою дружиною в межах цієї справи не досліджується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 450 “Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень” затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту (тут і далі у редакції станом на час виникнення правовідносин, далі – Порядок № 450) за піднайом (найом) ними жилих приміщень.

Порядок № 450 визначає розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень (далі - грошова компенсація) таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби: особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв`язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку, підрозділ урядового фельд`єгерського зв`язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв`язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.

Згідно з пункту 2 Порядку № 450 грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати.

Положеннями пункту 6 Порядку № 450 передбачено вичерпний перелік випадків за яких грошова компенсація не виплачується, зокрема у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї за місцем проходження військової служби жилого приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площею, що відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством; не здачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Пункт 7 Порядку № 450 містить перелік випадків, за яким виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзвязку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття особи офіцерського складу, зазначеної у пункті 1 цього Порядку, у закордонне відрядження разом із сім`єю.

Отже, з аналізу положень Порядку № 450 вбачається, що право на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла виникає у військовослужбовця за наявності таких умов: 1) незабезпечення житловим приміщенням за місцем проходження служби; 2) не отримання за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; 3) перебування на квартирному обліку; 4) якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло; 5) за умови подання відповідно рапорту військовослужбовця із документами перелік яких визначений пунктом 5 Порядку № 450.

Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі – Інструкція № 737) визначено, зокрема, організацію забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України.

Приписами пункту 2.2 Інструкції № 737 визначено, що у разі якщо військова частина постійно дислокується в одному гарнізоні, а відокремлені підрозділи цієї військової частини розташовані в межах відповідальності іншого гарнізону, військовослужбовці цих відокремлених підрозділів зараховуються на квартирний облік житловою комісією однієї із військових частин у межах відповідальності гарнізону, де розміщений відокремлений підрозділ.

Військова частина, у якій військовослужбовці відокремлених підрозділів мають право перебувати на квартирному обліку, визначається наказом начальника гарнізону один раз на два роки за погодженням з квартирно-експлуатаційним відділом чи квартирно-експлуатаційними частинами (району) (далі - КЕВ (КЕЧ) району).

В той же час абзацом другим пункту 2.2 Інструкції № 737 встановлено, що військова частина, у якій військовослужбовці відокремлених підрозділів мають право перебувати на квартирному обліку, визначається наказом начальника гарнізону один раз на два роки за погодженням з квартирно-експлуатаційним відділом чи квартирно-експлуатаційними частинами (району) (далі - КЕВ (КЕЧ) району).

Отже, аналізуючи приписи пункту 2.2 Інструкції № 737 слід дійти висновку, що для отримання військовослужбовцем, який проходить службу у відокремленому підрозділі, права на грошову компенсацію за піднайом (найом) житла останній повинен перебувати на квартирному обліку у військовій частині, яка визначена наказом начальника гарнізону за погодженням з КЕВ (КЕЧ) району.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Положення про територіальний юридичний підрозділ (управління, відділи), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16 травня 2016 року № 259 (чинного на час виникнення правовідносин) “територіальні юридичні підрозділи (управління відділи) є відокремленими підрозділами …”. “Перелік територіальних юридичних підрозділів та адміністративно-територіальні зони їх відповідності визначаються згідно з додатком.”. Згідно з додатком до Положення про територіальний юридичний підрозділ (управління, відділи) Міністерства оборони України (пункт 2) до адміністративно-територіальної зони відповідальності Східного територіального юридичного відділу віднесено Харківську, Полтавську, Донецьку, Луганську, Сумську області.

Східний територіальний юридичний відділ є відокремленим підрозділом Міністерства оборони України, який розташований саме в межах відповідальності Харківського гарнізону.

Також, позивач з 30.11.2010 року по теперішній час перебуває на квартирному обліку для одержання житла з державного житлового фонду Міністерства оборони України безпосередньо у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який, в свою чергу, також розташований саме в межах відповідальності Харківського гарнізону.

Продовжуючи розгляд справи, суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 2 пункту 1.1, абзаців 9, 17, 18 пункту 1.2 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448, поняття «утримання на фондах» та «утримання на тиловому, фінансовому, технічному, квартирно - експлуатаційному забезпеченні» не мають жодного відношення до діяльності житлових комісій, до питань квартирного обліку військовослужбовців, до питань забезпечення військовослужбовців житлом та взагалі не мають жодного відношення до питання визначення права військовослужбовця на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) житла.

Оскільки, відповідно до абзацу 2 пункту 1.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України є комплексом заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

В той же час, судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі , що на момент виникнення спірних правовідносин наказ про визначення військової частини, у якій військовослужбовці Східного територіального юридичного відділу мають право перебувати на квартирному обліку був відсутній, що також підтверджується довідкою тво начальника Харківського гарнізону від 16.03.2021 № 13 (а.с.137, т.2).

Щодо долученого до матеріалів справи наказу начальника Харківського гарнізону від 23.01.2018 року № 12 «Про затвердження переліку військових частин Харківського гарнізону, при яких утворюються житлові комісії», суд зазначає, що він виданий 23.01.2018 року, тобто вже після виникнення 31.07.2017 року спірних правовідносин

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі допущено протиправну бездіяльність, як пасивна поведінка, яка полягає не виданні відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла позивачеві. Отже, для ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов`язком видати наказ про виплату позивачу грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 21 липня 2017 року.

В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає, оскільки вимоги або поглинаються вимогою про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії (визнання протиправною відмови, визнання права на виплату компенсації), або є такими, що заявлені на майбутнє (зобов`язати виплаучвати)

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов своє підтвердження, що є визначеною процесуальним законом обставиною для часткового задоволення позовних вимог.

Оцінюючи доводи сторін, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 р. по справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 р. по справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 р. по справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 р. по справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 р. по справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якою право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаік Балоглан огли у вигляді не видання відповідного наказу начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла ОСОБА_1 .

Зобов`язати начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Фаіка Балоглан огли видати наказ начальника Східного територіального юридичного відділу про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла з 21 липня 2017 року

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 26.04.2021

Суддя Зоркіна Ю.В.