Рішення № 96532857, 23.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1265/21

23 квітня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, у якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 25.02.2021 №217827 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки визначення вагових параметрів транспортного засобу було здійснено з порушенням положень Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок №879), а тому, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.

Зазначає, що перевозив саме сипучий (подільний) вантаж (насіння кукурудзи), яку можна розподілити на частини будь-якої ваги та перевозити окремими транспортними засобами. Крім того, діючим законодавством не передбачено можливість надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень більше 5%. Також позивач вказує, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або з вантажем, що змінює розподіл навантажень осі транспортного засобу в русі.

Окрім цього, вказує на те, що відповідачем не було надано жодних доказів про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на підтвердження правильності зважування належного позивачу вантажного автомобіля. Поряд з цим вказано про відсутність будь-яких перевищень максимально допустимих норм після повторного зважування, що у свою чергу свідчить про те, що вантаж, який перевозився, був рухомим під час руху автомобіля, і маса вантажу не була сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, як вважає позивач, не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень. Крім цього, проведення зважування у русі шляхом простого заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження рухаючого вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж у силу своїх властивостей легко деформується під дією мінімальних сил. За таких обставин, на думку позивача, дії посадових осіб відповідача при здійсненні зважування транспортного засобу з рухаючим вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, та результати вимірювання не можна вважати правомірними, оскільки такі свідчать про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. Також позивач зазначав про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а тому притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є безпідставним та необґрунтованим. Крім цього, позивач посилався на порушення відповідачем процедури розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.03.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

08.04.2021, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти позовних вимог та зазначає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, не спростовують факту порушення ним законодавства про автомобільний транспорт і такі спростовуються матеріалами перевірки габаритно-вагового контролю транспортного засобу.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у водія транспортного засобу позивача при здійсненні перевезення вантажу не було оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищення вагових обмежень, тому посадовими особами відповідача було здійснено нарахування плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, та винесено оскаржувану постанову від 25.02.2021 №182428 про застосування адміністративно - господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень підтверджується чеком (роздруківкою) зважування №1 від 30.12.2020, який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, що унеможливлює втручання особи в результати зважування.

При цьому, обов`язок вжиття заходів із затримання транспортного засобу покладений на відповідні підрозділи МВС, відтак відповідні посилання позивача не можуть свідчити про фіктивність складених матеріалів.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 24.06.2015 як суб`єкт господарювання, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result, з видами діяльності суб`єкта господарювання КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, інспекторами Подільського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Вінницька область) в межах проведення заходів державного контролю, відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), шляхом проведення рейдової перевірки 30.12.2020 на а/д М-12 Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка 423км+647м, перевірено транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), з напівпричепом-самоскидом-Е марки ВОDEX KIS33, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), який використовується в своїй діяльності автомобільним перевізником - ФОП ОСОБА_1 , при наданні послуг з перевезення вантажу- «кукурудзи» на підставі товарно-транспортної накладної №9 від 29.12.2020 (арк. справи 46), по маршруту: с. Кам`янки, Тернопільська область - м. Христинівка, Черкаська область.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку №002207 від 28.12.2020 (арк. справи 39) та графіка проведення рейдових перевірок Подільського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Вінницька область) в період з 28.12.2020 по 03.01.2021 (арк. справи 38).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу засіб марки RENAULT PREMIUM-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), з напівпричепом-самоскидом-Е марки ВОDEX KIS33, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ) на підставі талону (роздруківки) зважування №1 від 30.12.2020 зафіксовано перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на строєну вісь, а саме: 23 470 т, при нормативно визначених 22 т та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень (арк. справи 41).

За результатами проведення габаритно-вагового контролю-інспекторами Подільського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки (Вінницька область) складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0053545 від 30.12.2020 (арк. справи 42) та Акт №0064045 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30.12.2020 (арк. справи 43) на підставі яких проведено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №64045 від 30.12.2020 та нараховано плата за проїзд 141,20 євро (арк. справи 44).

За результатами проведення рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №229779 від 30.12.2020 в якому зафіксовано, що автомобілем марки RENAULT PREMIUM-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), з напівпричепом-самоскидом-Е марки ВОDEX KIS33, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), згідно з товарно-транспортною накладною №9 від 29.12.2020, здійснювалось надання послуг з перевезення вантажу («кукурудзи») з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, зокрема: 23470 т., що на 6,7% перевищує нормативно визначені 22 т. та відсутність у водія позивача при здійсненні перевезення вантажу оформленого дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, тобто без документів передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за яке передбачено абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (арк. справи 40).

Акт №229779 від 30.12.2020, у відповідності до пункту 25 Порядку №1567, складений інспектором Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було направлено для розгляду за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (за територіальністю) - в Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Тернопільська область), оскільки ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Тернопільській області.

Про розгляду акту №229779 від 30.12.2020 позивача було інформовано листом-повідомленням №7116/24.3/24-21 від 01.02.2021 рекомендованим листом (арк. справи 48).

За результатами розгляду акту №229779 від 30.12.2020, заступником начальника Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було винесено Постанову №217827 від 25.02.2021 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 у сумі 8500 грн за порушення вимог статті 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: частини третьої Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у частині другій даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (арк. справи 49).

Окрім цього, в матеріалах справи міститься копія Декларації відповідності зважувального обладнання зав. номер 2056 (арк. справи 53), а також сертифікат відповідності UA.TR.113-0076/20F-20 від 17.09.2020, який чинний до 16.09.2021 (арк. 51-52).

Дані документи стосуються «ваги автомобільної для зважування в русі 20BA-Д-2-1WWS-0.9 зав. номер 2056», виробник - ТОВ «Компанія ваговимірювальні системи», Україна, та зі змісту яких слідує, що вказане зважувальне обладнання пройшло оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого ПКМУ №94, метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації, а саме: вимогам ДСТУ ОІML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробовування (ДСТУ ОІML R 134-1:2006, IDT)».

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 29 Закону № 2344-III встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 48 Закону № 2344-III передбачено що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Як свідчать матеріали справи, позивачем не заперечується право відповідача на проведення рейдової перевірки державного контролю на автомобільному транспорті 30 грудня 2020 року, а також порядку та розміру накладення оспорюваною постановою адміністративно-господарського штрафу.

При цьому суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки обґрунтованості висновку відповідача про встановлення під час контрольного заходу факту перевищення транспортним засобом марки RENAULT PREMIUM-тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), з напівпричепом-самоскидом-Е марки ВОDEX KIS33, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), що використовувався ФОП ОСОБА_1 , нормативно визначених вагових параметрів транспортного засобу із вантажем на повну масу транспортного засобу, а саме: з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, зокрема: 23470 т., що на 6,7% перевищує нормативно визначені 22 т.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» було затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).

Відповідно до приписів пункту 1 цього Порядку він визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

У підпункті 4 пункту 2 Порядку №879 зазначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно із пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртранснсбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 він визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно із пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Як передбачено пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено можливість при проведенні рейдової перевірки здійснення контролю за дотриманням вимог статті 48 Закону 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

При цьому пунктом 16 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Відповідно до приписів пункту 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Закон №2344-III та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України №363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №128/2568 від 20 лютого 1998 року, визначають товарно-транспортну накладну обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом.

Так, пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

При цьому суд звертає увагу на те, що розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості, зазначені у товарно-транспортній накладній, не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники. Тому сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 02 серпня 2018 року при розгляді справи №820/1420/17 та від 31 липня 2019 року при розгляді справи №802/518/17-а, який в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Судом враховано, що зважування транспортного засобу позивача на ППГВК здійснювалося відповідачем за допомогою автоматичного приладу для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь 20BA-Д-2-1WWS-0.9 зав. номер 2056», виробник - ТОВ «Компанія ваговимірювальні системи», Україна

Відповідачем представлено копію Декларації відповідності зважувального обладнання зав. номер 2056, а також сертифікат відповідності UA.TR.113-0076/20F-20 від 17.09.2020, який чинний до 16.09.2021, що свідчить про те, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки у зв`язку із чим є придатними до застосування.

Факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень зафіксовано на підставі чеку (роздруківки) зважування №1 від 30.12.2020, який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, відображаючи заводський номер зважувального обладнання, яким проводилось зважування.

За таких обставин, на думку суду, відсутні підстави для висновку про можливість втручання будь-кого у процес встановлення результатів зважування, а отже відповідний чек (роздруківка) є первинним документом габаритно-вагового контролю, у якому зафіксовано факт перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що документи габаритно-вагового контролю (акт, довідка) складаються за затвердженою формою, що не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо, що виключає доводи про неналежне оформлення таких документів.

Покликання позивача, про неврахування контролюючим органом виду вантажу суд оцінює критично, позаяк законодавством передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Проте у спірній ситуації перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

Відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до пунктів 8.14-8.15, 8.19 Глави 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Пунктом 8.20 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Згідно пункту 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Актом перевірки зафіксовано порушення 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезені вантажу без відповідного дозволу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що перевізник який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу суд вважає необґрунтованим.

Твердження позивача щодо відсутності затвердженої методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженою Мінекономрозвитку (пункт 19 Порядку №879), суд вважає безпідставними, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач.

При цьому, суд зауважує, що з 08.09.2017 пункт 19 Порядку №879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" від 30 серпня 2017 року № 671.

Позивачем не спростовано факту вчинення порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн, передбачений абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №203580 від 25.02.2021 прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України” (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), “Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Борщівським РВ УМВС України в Тернопільській області 04.04.2003);

відповідач: - Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845).

Головуючий суддя Мірінович У.А.