Рішення № 96532856, 26.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1235/21

26 квітня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та зобов`язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в магазині №1,6 " ІНФОРМАЦІЯ_1 " із 20.08.1981 по 20.01.1993 і у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначити їй пенсію за віком із часу зверненням позивачка до органів Пенсійного фонду України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії, позивач звернулася у 2019 році до Гусятинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком. Проте, листом №368/03.05 від 16.09.2019 Гусятинським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу в призначені пенсії у зв`язку з недостатнім страховим стажем (16 років 04 місяці 15 днів при необхідному 26 років). Позивач у 2020 році повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком, однак відповідач листом від 01.03.2021№1900-0303-8/6073 відмовив у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав недостатності страхового стажу.

Ухвалою від 23.03.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій зазначено строк подання учасникам справи відзиву на позовну заяву.

06.04.2021, через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У трудовій книжці позивача відсутні записи щодо її періодів роботи в магазині №1,6 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 20.08.1981 по 20.01.1993.

Разом з тим відповідач вказує, що з представленої довідки від 03.11.2000 №24, виданої ТзОВ Торговий будинок «Спортек-Буковина», довідок від 20.08.2019 №596 та від 18.09.2019 №1/112, виданих трудовим архівом Чернівецької міської ради, до страхового стажу ОСОБА_1 зарахувати період роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підстав немає, оскільки в документах архіву наказ про звільнення з роботи відсутній (арк. справи 36-44).

15.04.2021, через відділ документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив (арк. справи 45-46).

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами, позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. справи 6), після досягнення пенсійного віку, у серпні 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом №368/03.05 від 16.09.2019 Гусятинським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено позивачу в призначені пенсії у зв`язку з недостатнім страховим стажем (16 років 04 місяці 15 днів при необхідному 26 років) (арк. справи 17).

Позивач 23 жовтня 2020 року повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та документами про призначення пенсії за віком, однак відповідач листом від 01.03.2021№1900-0303-8/6073 відмовив у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 (арк. справи 25-26).

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач вказав, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” жінки, які народилися у період з 01 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років за наявності страхового стажу: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. За відсутності страхового стажу роботи 26 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 років. За відсутності страхового стажу роботи 20 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 років. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка. Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідач зазначив, що згідно представленої довідки від 03.11.2000 №24, виданої ТзОВ Торговий будинок «Спортек-Буковина», довідок від 20.08.2019 №596 та від 18.09.2019 №1/112, виданих трудовим архівом Чернівецької міської ради, до страхового стажу зарахувати період роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підстав немає, оскільки в документах архіву відділу кадрів наказ про звільнення з роботи відсутній.

Записи про період роботи ОСОБА_1 з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який не зараховано відповідачем до страхового стажу, відсутні у трудовій книжки серії НОМЕР_1 , копії якої містяться в матеріалах судової справи (арк. справи 8-9).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV Закон №1058, цей закон набув чинності 01.01.2004 р. До набрання ним чинності відповідні правовідносини регулювались нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

В силу статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що до страхового стажу враховуються періоди роботи, виконуваної до 01.01.2004 на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно вимог статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162), передбачено (мовою оригіналу) “ 2.17. В трудовые книжки по месту работы вносятся отдельной строкой со ссылкой на дату, номер и наименование соответствующих документов следующих документов следующие записи: а) о времени службы всоставе Вооружонных Сил СССР, в органах Комитета государственной безопасности СССР и Министерства внутренних дел СССР, во всех видах охраны, где на проходящих служб распространяется законодательство о труде и государственное социальное страхование с указанием даты призыва (зачисления) и даты увольнения со службы; б) о времени обучения в профессионально-технических и других училищах, на курсах и в школах по повышению квалификации, по переквалификации и подготовке кадров; в) о времени обучения в высших и средних специальных учебных заведениях (включая и время работы в студенческих отрядах, на производственной практике и при выполнении научно-исследовательской хоздоговорной тематики), партийных школах, профдвижения и о времени пребывание в аспирантуре клинической ординатуре, кроме случаев, указанных в п. 2.15 настоящей Инструкции; г) о работе в качестве члена колхоза - в тех случаях, когда действующим законодательством предусмотрен зачет этой работы в общий трудовой стаж рабочих и служащих. Предусмотренные в настоящем пункте записи вносятся в трудовую книжку до занесения сведений о работе на данном предприятии”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Підпунктом 2.11. пункту 2 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до підпункту 2.12 пункту 2 Інструкції, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Отже, за змістом пунктів 2-3 Порядку №637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків, а за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вищевказаного дає підстави вважати, що довідки мають надаватися у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає їх право на пенсію.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, згідно представлених документів для призначення пенсії (диплом, довідки про роботу, довідка про нарахування заробітної плати, довідка з центру зайнятості, довідка з УПСЗН та дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) в страховий стаж позивачки, який складає 16 років 05 місяців 17 днів, враховано такі періоди:

з 01.09.1975 по 28.06.1978 - навчання;

з 17.07.1978 по 14.08.1981 - робота в Чернівецькому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

з 15.01.1993 по 15.04.1996 - робота в Чернівецькому ДП «Турист»;

з 13.02.2001 по 07.02.2002 - отримання допомоги по безробіттю;

з 15.06.2005 по 09.06.2006 - отримання допомоги по безробіттю;

з 01.02.2012 по 30.04.2017 - отримання допомоги за пенсіонером.

Водночас, відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з тих мотивів, що згідно представленої довідки від 03.11.2000 №24, виданої ТзОВ Торговий будинок «Спортек-Буковина», довідок від 20.08.2019 №596 та від 18.09.2019 №1/112, виданих трудовим архівом Чернівецької міської ради, до страхового стажу зарахувати період роботи з 19.08.1981 по 20.01.1993 в Чернівецькому магазині «Спорттовари» підстав немає, оскільки в документах архіву відділу кадрів наказ про звільнення з роботи відсутній.

Таку підставу відмови в зарахуванні періоду роботи позивача суд оцінює критично, позаяк а матеріалах справи міститься Архівна довідка №596 від 29.08.2019 з якої слідує, що у документах «Об`єднаного архівного фонду ліквідованих торгівельних підприємств м. Чернівці №Р-3» є відомості про те, що позивачка у період із 20.08.1981 року по 20 січня 1993 року працювала продавцем, старшим продавцем, завідувачем відділу магазину №1,6 «Спорттовари» після чого була звільнена з роботи по переводу в державне торгівельне об`єднання «Турист». Із вказаної довідки також відомо, що накази із кадрових питань за 1993 рік на зберігання до трудового архіву не надходили (арк. справи 19).

Натомість факт роботи позивачки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у період із 20.08.1981 по 20.01.1993 також підтверджується копією її особової картки форми Т-2 із якої слідує, що вона була звільнена 20.01.1993 року у зв`язку із переводом на іншу роботу (арк. справи 22).

Окрім цього, у Довідці голови ліквідаційної комісії ТОВ «Торгівельний будинок «Спортек-Буковина» №24 від 03.11.2000 зазначено, що ОСОБА_1 (далі – мовою оригіналу):

« 19.08.81, приказ №87-ок, принята на работу продавцом киоска «уцененные товары» магазина № 1;

19.03.82, приказ №34-ок, переведена на должность зав.отделом «Веломототовары» магазина № 1;

11.04.83, приказ №17-к, переведена на должность ст. продавца отдела «Веломототовары» магазина № 1;

28.10.83, приказ №71-ок, переведена в магазин № 6 в отдел «Велозапчасти» на должность ст. продавца;

1984, приказа нет, переведена на должность зав. отделом «Велозапчасти» магазина № 6, запись в личной карточке;

08.07.87, приказ №76-ок, приступила к работе после отпуска по уходу за ребенком на должность ст. продавца отдела « ІНФОРМАЦІЯ_5 » магазина №6;

31.12.87, приказ №150, переведена на должность зав. отделом «Велозапчасти» магазина № 6;

20.01.1993, приказа нет, уволена по переводу в государственное торговое объединение «Турист», письмо о переводе от 20.01.93, запись в личной карточке».

Зі змісту даної довідки слідує, що 20.01.1993 позивачка було звільнено з підстав переводу в державне торгівельне підприємство «Турист» підтверджується архівною довідкою трудового архіву при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради за вих.№191 від 05.04.2000 в якій зазначено, що позивач 20.01.1993 на підставі наказу №3 прийнята на посаду завідувача відділом підприємства (арк. справи 24).

Судом взято до уваги вищезазначені архівні документи та встановлено, що такі у повній мірі підтверджують факт роботи позивача упродовж 11 років та 5 місяців в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а відмова відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу ОСОБА_1 з підстав відсутності в документах архіву відділу кадрів наказу про звільнення з роботи – носить формальний характер, позаяк з долучених позивачем документів слідує, що такий наказ не виносився, а ОСОБА_1 – переведено на інше державне підприємстві на підставі відповідного листа та про що внесено відповідні записи у її особистій справі.

Поряд із цим суд окремо зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку а загальних підставах, відтак суд не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до роботи.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що період роботи позивача в магазині №1,6 " ІНФОРМАЦІЯ_1 " із 20.08.1981 по 20.01.1993 підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн відповідно до квитанції від 21.03.2021 (арк. справи 5), у зв`язку з чим на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в магазині №1,6 " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 19.08.1981 по 20.01.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в магазині №1,6 " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 19.08.1981 по 20.01.1993 та призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення ОСОБА_1 за її призначенням - 23.10.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 908 (девятсот вісім) гривень 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769);

Головуючий суддя Мірінович У.А.