Рішення № 96528991, 21.04.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4703/20

2/0203/404/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 16.08.2011 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв`язку з чим, станом на 03.11.2020 року має заборгованість в сумі 23958 грн. 87 коп., що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 21048 грн. 93 коп.; за простроченими відсотками в сумі 2909 грн. 94 коп. В зв`язку з цим, позивач просив стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість та понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Ухвалою від 14.01.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В наданому відзиві відповідач посилався на те, що долучена до позову анкета-заява від 16.08.2011 року не містить даних про умови кредитування, отриману суму кредитного ліміту та на яку конкретно картку. Позивачем зазначено, що кредитний ліміт було встановлено 30.08.2013 року. Тобто дата укладання договору 16.08.2011 року значено не збігається з датою отримання картки. Термін дії картки становив до 08/16 та на дату звернення позивача до суду з позовом, строк її дії вже скінчився. Таким чином, твердження позивача про наявність між сторонами договірних зобов`язань не відповідає дійсності. В матеріалах справи не має жодних доказів щодо отримання відповідачем особисто картки в АТ КБ «Приватбанк», ознайомлення під підпис з будь-якими документами щодо умов кредитування. Він не підписував будь-яких додаткових угод та не погоджував змін щодо встановлення нового розміру кредитного ліміту. Згідно наданого позивачем розрахунку, в період з 01.06.2015 року по 30.06.2019 року відповідачем було сплачено коштів в рахунок погашення кредиту 117920 грн. 04 коп., а в період з 01.07.2019 року по 03.11.2020 року сплачено 14700 грн. Таким чином, всього було сплачено 132620 грн. 04 коп. З огляду на це, є незрозумілим звідки взялась заборгованість по тілу кредиту в сумі 21048 грн. 93 коп. З наданого банком розрахунку неможливо встановити на яку саме суму заборгованості нараховувались відсотки, з чого виникла сума заборгованості в розмірі 2909 грн. 94 коп., адже фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти, повернуті.

У відповіді на відзив представник банку посилався на те, що Умови та правила є публічною офертою та клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши заяви, він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування. На підставі останніх, відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. Таким чином, банк забезпечив позичальнику можливість доступу до кредитного рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП-пароль. З наданої виписки по рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, останній користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

В призначені судові засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві та наданому до неї клопотанні представник позивача в разі неявки просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач, будучі належним чином повідомлений про день та час слухання справи 21.04.2021 року, в призначене судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив, клопотань про перенесення слухання справи не заявляв.

Враховуючи подане представником позивача клопотання, належне повідомлення про дату та час розгляду справи відповідача, його неявку без поважних причин, а також враховуючи, що справу було призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні та явка сторін обов`язковою не визнавалась, відповідачем було надано відзив на позовну заяву, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України, було ухвалено про подальший розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

В обґрунтування пред`явленого позову позивач посилався на те, що 16.08.2011 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Також згідно доводів позовної заяви вказаний договір був оформлений відповідною анкетою-заявою відповідача від 16.08.2011 року, яка містить підпис останнього про ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, Тарифами банку та які разом становлять договір про надання банківських послуг.

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв`язку з чим, згідно наданого банком розрахунку, станом на 03.11.2020 року має заборгованість в сумі 23958 грн. 87 коп., що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 21048 грн. 93 коп.; за простроченими відсотками в сумі 2909 грн. 94 коп.

Відповідно до чч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, просив стягнути заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в частин стягнення процентів, позивач посилався на витяг з Умов та Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Таким чином, суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс19, яка відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем не доведено того факту, що зазначені ним Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифів є частиною договору, укладеного з відповідачем, доведені до відома останнього та ним погоджені, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитними коштам в сумі 2909 грн. 94 коп., що розраховані в порядку та на підставах визначених зазначеними вище Умовами та Правилами і Тарифами.

В частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 21048 грн. 93 коп., суд враховує наступне.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви відповідача від 16.08.2011 року, останньому було відкрито картковий рахунок, на якому встановлено кредитний ліміт, розмір якого в подальшому змінювався та видано відповідну кредитну картку, яка в подальшому перевипускалась, що підтверджується відповідними довідками, долученими до позовної заяви.

В зв`язку з цим, суд вважає безпідставними та відхиляє доводи відповідача про те, що з ним не погоджувалась зміна кредитного ліміту та, що строк дії виданої йому кредитної картки скінчився в серпні 2016 року, оскільки згідно зазначеної вище довідки первісно видана відповідачу кредитна картка перевипускалась в лютому 2016 року, зі строком дії до квітня 2018 року та в березні 2018 року, зі строком дії до січня 2022 року.

Крім того, згідно долученої до позову виписки по рахунку вбачається, що відповідач неодноразово користувався кредитною карткою і після серпня 2016 року, отримуючи кошти через банкомат, здійснюючи розрахунки через термінали в касах магазинів та АЗС, поповнюючи інші рахунки, тим самим погодившись зі зміною кредитного ліміту по картці.

В частині доводів відповідача про те, що в період з 01.06.2015 року по 30.06.2019 року відповідачем було сплачено коштів в рахунок погашення кредиту на суму 117920 грн. 04 коп., а в період з 01.07.2019 року по 03.11.2020 року сплачено 14700 грн., а всього 132620 грн. 04 коп., суд враховує наступне.

Відповідно до розрахунку банку, сума заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту становить 21048 грн. 93 коп., що також підтверджується випискою по рахунку. Також з розрахунку вбачається, що при його проведенні було враховано сплачені відповідачем кошти.

Правильність вказаного розрахунку відповідачем не спростована та власного розрахунку не надано.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати захисту своїх прав в судовому порядку, шляхом зобов`язання виконати боржника свій обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 16.08.2011 року, яка виникла станом на 03.11.2020 року та становить заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 21048 грн. 93 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх необгрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,526,530,626,628,633,634,638,1048,1049,1050,1054, 1055,1056-1 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського,1д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2011 року, яка виникла станом на 03 листопада 2020 року та становить заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 21048 грн. 93 коп., а також судовий збір в сумі 2102 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2021 року.

Суддя С.Ю.Казак