Вирок № 96523240, 22.04.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1443/20

Провадження по справі№ 1-кп/276/79/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

прокурора Букати І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Мануйлова Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області кримінальне провадження № 12020065140000018 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бахмут, Каларамського району Ундгенської області, країна Молдова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, з неповною середньою освітою, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не депутата, немаючого інвалідності,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2020 року близько 11 год. 00 хв. у ОСОБА_1 , який перебував на відстані 500 м. до с. Солодирі Хорошівського району Житомирської області, за межами населеного пункту, на території колишнього «хімцентра», земля якого відноситься до Дворищанського старостинського округу, виник умисел, направлений на таємне викрадення 25 дерев`яних піддонів, належних ТОВ «АПІСТАР».

Так, у вищевказаний день, час та місці, реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення 25 дерев`яних піддонів, ОСОБА_1 переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та вони не будуть помічені власником та іншими особами, таємно, перебуваючи в 500 м. до с. Солодирі Хорошівського району Житомирської області, за межами населеного пункту, на території колишнього «хімцентра», земля якого відноситься до Дворищанського старостинського округу, викрав 25 дерев`яних піддонів, належних ТОВ «АПІСТАР».

В послідуючому, з викраденим майном ОСОБА_1 залишив місце вчинення кримінального проступку. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв ТОВ «АПІСТАР» матеріальної шкоди на загальну суму 2000 грн. 00 коп.

22.04.2021 року між представником потерпілого Мануйловим Дмитром Геннадійовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 468, 469, 471, 473, 474 КПК України укладено угоду про примирення, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, а потерпілий не має до нього жодних претензій. Крім того, сторони погоджуються на призначення узгодженого між ними покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України, у виді 100 годин громадських робіт.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину, щиро розкаявся, підтримав угоду, укладену з представником потерпілого, просив затвердити угоду.

Представник потерпілого Мануйлов Дмитро Геннадійович в судовому засіданні угоду підтримав у повному обсязі, просив її затвердити.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що укладена угода про примирення відповідає нормам КПК України та не заперечив проти затвердження її судом.

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У відповідності до ч.3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені абзацами 1-4 п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також судом з`ясовано, що представник потерпілого Мануйлов Дмитро Геннадійович цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працює, не має інвалідності, не депутат, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, критично ставиться до вчиненого ним діяння.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дана угода може бути затверджена судом і може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать нормам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, є очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, встановлені фактичні підстави для визнання винуватості.

Цивільний позов по справі не заявлено, процесуальні витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися, а тому зазначені питання судом не вирішуються.

Питання щодо речових доказів, суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 314, 373, 374, 375, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 22.04.2021 року про примирення, укладену між представником потерпілого Мануйловим Дмитром Геннадійовичем з однєї сторони та обвинуваченим ОСОБА_1 з іншої сторони.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання за цим законом у виді 100 (сто) годин громадських робіт.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили не застосовувати.

Речові докази: 25 (двадцять п`ять) дерев`яних піддонів, які повернуті під розписку представнику потерпілого Мануйлову Дмитру Геннадійовичу, залишити потерпілому за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя А.М. Збаражський