Ухвала суду № 96511954, 23.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12278/15-ц

Провадження № 4-с/638/90/21

У Х В А Л А

іменем України

23 квітня 2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді - Штих Т.В.

за участі секретаря Овчаренко К.В.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 стягувач ОСОБА_2 заінтересована особа Головний державний виконавець Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєв Сергій Миколайович на дії і рішення державного виконавця,-

встановив:

ОСОБА_1 через канцелярію суду звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії і рішення державного виконавця, в якій просить суд визнати дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєва Сергія .Миколайовича. зі складання та направлення до Дзержинського районного суду м. Харкова подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 в межах виконавчого провадження № 56298905 визнати протиправними., А також визнати протиправним та скасувати Подання подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020, винесене головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєвим Сергієм Миколайовичем..

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначає, що дії головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєва Сергія Миколайовича зі складання та направлення до Дзержинського районного суду м. Харкова подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 в межах виконавчого провадження № 56298905 є протиправними, оскільки державним виконавцем не встановлено жодних фактів ухилення боржника від виконання судового рішення та у оскаржуваному поданні таких фактів не зазначено, в той час як ОСОБА_1 належним чином виконує судове рішення.При цьому посилається на те, що належним чином виконує судове рішення, та як наслідок, на відсутність у держаного виконавця підстав для винесення Подання Просить суд дії державного виконавця визнати протиправними, Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 р. скасувати.

ОСОБА_1 . ЗаявникОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Стягувач за виконавчим провадженням № 56298905 ОСОБА_2 у судове засідання з`явився, проти доводів скарги заперечував, просив у задоволені скарги відмовити.

Заінтересована оОсоба , дії якої оскаржує заявник - Головний державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєва Сергій .Миколайович . ув судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Стягувач за виконавчим провадженням ОСОБА_2 у судове засідання з явивсяз`явився, проти доводів скарги заперечував, просив у задоволені скарги відмовити.

У відповідності до частини 2 статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши доводи заявникаскарги, заслухавши заперечення проти скарги, викладені у скарзі таповно та всебічно оцінивши докази та підтвердження доводів скарги, що представлені наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності доЗгідно частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами (підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - матеріали ВП суду надавались в електронному виді), що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 56298905 з виконання виконавчого листа у справі № 638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова про: встановити час спілкування батька, ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця.

В частині покладення на батька ОСОБА_2 обов`язків добросовісно та належним чином користуватися своїми правами та обов`язками під час спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , третя особа Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановленні порядку спілкування та участі в вихованні дитини - визнати частково обґрунтованими, частково доведеними належним доказами та задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 , дідом ОСОБА_6 , бабцею ОСОБА_7 як особисто так і в телефонному режимі та і з застосуванням комп`ютерних технологій. Обрати способом участі батька ОСОБА_6 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_1 незалежно від місця перебування дитини.

Обрати способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19- 00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів, що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця.

Дозволити під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини.

Обрати способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей :1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки, з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року.

Обрати способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки.

Обрати способом участі діда ОСОБА_2 та бабці ОСОБА_7 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_5 кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою).

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .встановлення ОСОБА_2 порядка участі у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ в Харківській області Мирної Т.В. від 03.05.2018 р. відкрите виконавче провадження. При примусовому виконанні рішеннясудового рішення в межах виконавчого провадження №56298905 державними виконавцемями складені акти про повторне невиконання боржникомОСОБА_1 рішення без поважних причин від 22.02.2019 року, від 26.02.2019 року, від 04.03.2019 року та винесено постанови про накладення на боржникаОСОБА_1 штрафіву в подвійному розмірі від 25.02.2019 року, від 01.03.2019 року, від 05.03.2019 року.

Станом на час складання та направлення до Дзержинського районного суду м. Харкова подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 року виконавче провадження № 56298905 перебувалоло ву провадженні гГоловного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєва Сергія .Миколайовича.

29.11.2019 р. ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Коваля О.Ю. звернувся до Шевченківського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області з Заявою про прийняття до виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова № 638/5785/16-ц від 04.11.2019 р. на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.03.2019 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.

За результатом розгляду вказаної заяви старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області Козловською В.В. було винесено Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 02.12.2019 р.

В обґрунтування прийнятого рішення державний виконавець зазначила, що у направленому на примусове виконання вищезазначеному виконавчому документі не зазначено дату народження боржника фізичної особи.

Відповідно до статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковими до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 1 статті 1 Згідно частини 2 статті 32 Конституції України, частини 1 статті 302Цивільного кодексуУкраїни не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Так, зокрема, у виконавчому листі потрібно зазначати наступну інформацію: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Як визначено Законуом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) -- сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 18 Закону Права і обов`язки виконавців, обов`язковість вимог виконавця визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» . Зокрема, за частиною 1 цієї статті, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень частин 1-4 статті. 64-1 Закону України «"Про виконавче провадження»" вВиконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. НУЖНА ЛИ НУМЕРАЦИЯ частей?

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 6 Розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі по тексту - Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 Розділу XIII Інструкції у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.

Аналіз зазначених вище положень законодавства свідчить, що державний виконавець при примусовому виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, у випадку наявності фактів невиконання боржником рішення суду уповноважений звертатися до суду за місцем виконання відповідного рішення із поданням про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 в межах її доводів та заявлених вимог судом встановлено, що після ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 складені акти по повторне невиконання боржником рішення без поважних причин від 22.02.2019, 26.02.2019, 04.03.2019 та ухалено постанови про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі від 25.02.2019, 01.03.2019, 05.03.2019.

Відомостей щодо визнання не чинними та/або скасування постанов про накладення на боржника штрафів у подвійному розмірі від 25.02.2019, 01.03.2019, 05.03.2019 матеріали справи не містять.

При цьому, доводи скарги відносно того, що постанови про накладення на боржника штрафів у подвійному розмірі від 25.02.2019, 01.03.2019, 05.03.2019 виносилися більше 1 року тому іншим державним виконавцем, у провадженні якого на той час перебувало виконавче провадження № 56298905 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини 4 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» винесення постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі та звернення до з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби є окремими не пов`язаними між собою виконавчими (процесуальними) діями, що вчиняються державним виконавцем у випадку повторного невиконання рішення суду боржником.

Так само доводами скарги не доведено, що подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 в межах виконавчого провадження № 56298905 складено та направлено до суду за місцем виконання рішення суду поза межами відповідного виконавчого провадження.

У зв`язку із цим, враховуючи імперативні приписи частини 4 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець був зобов`язаний вживати заходи примусового виконання рішення, у тому числі, звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, що останнім і виконано.

Викладене свідчить, що Головний державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєв Сергій Миколайович при складанні та направленні до Дзержинського районного суду м. Харкова подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.2020 в межах виконавчого провадження № 56298905 діяв у відповідності до вимог статей 13, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та вимог пункту 1 Розділу XIII Інструкції.

При цьому, щодо надання відповіді у своєму рішенні щодо всіх аргументів сторін у даній справі, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; хоча судді мають можливість, а інколи зобов`язані вчиняти певні дії з власної ініціативи, судді повинні давати відповідь лише на належні доводи, які здатні вплинути на вирішення спору (пункт 39); виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Дотримуючись вищевикладеного, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на всі інші доводи сторін у даній справі оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Тобто, рішення чи дії державного виконавця в розумінні зазначених положень, що можуть бути оскаржені до суду мають безпосередньо порушувати права та свободи сторін виконавчого провадження.

Звертаючись до суду із даною скаргою ОСОБА_1 зазначає, що державний виконавець незаконно виніс подання від 02.04.2020, внаслідок чого остання може бути протиправно позбавлена конституційно закріплених свободи пересування, права на вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України.

Як зазначено у частині 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до пункту 1 Розділу XIII Інструкції у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.

Відповідно до частини 3 статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Аналіз зазначених положень свідчить, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням є ухвала суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи.

При цьому, самі по собі дії державного виконавця зі складання та направлення до суду подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України та саме по собі таке подання не призводить до порушення прав боржника у виконавчому провадженні, оскільки не призводить до жодних правових наслідків, а питання щодо законності та вмотивованості відповідного подання вирішується судом при розгляді такого подання у порядку, визначеному статтею 441 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 447 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У зв`язку із чим, як з огляду на встановлену судом законність дій державного виконавця, так і враховуючи те, що діями державного виконавця зі складання та направлення до Дзержинського районного суду м. Харкова подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон права скаржника порушено не було, суд відмовляє у задоволенні даної скарги.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

При цьому, законом не встановлені часові рамки в межах яких державний виконавець має вжити передбачені Законом заходи примусового виконання рішення.

В той же час, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 20 січня 2021 року справу 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) при розгляді скарги на дії та бездіяльність старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

При цьому, підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: від 12 квітня 2021 року по справі № 638/12278/15-ц (провадження 4-с/638/65/20, провадження № 61-14491 сво 20).

Враховуючи те що станом на час складання та направлення до Дзержинського районного суду м. Харкова подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника від 02.04.020 року виконавче провадження 56298905 не було закрито, державний виконавець мав вживати всіх заходів примусового виконання рішення передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець підчас здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Касаційний цивільний суд Верховного суду в постанові по справі № 761/20750/13-ц також зауважив, що вимоги до змісту виконавчого листа встановлені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Там передбачено, що у виконавчому листі потрібно зазначати індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Разом з тим відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону держвиконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Більше того, зі змісту заяви стягувача про прийняття виконавчого документа до виконання вбачається, що до неї було додано копію паспорту боржника, в якій міститься дата народження Боржника, а в самому виконавчому листі зазначено ідентифікаційний код боржника.

Таким чином, на підставі вищенаведеного вбачаєтьсяможна зробити висновок, що за наявності в матеріалах виконавчого провадження постанов про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі від 25.02.2019, 01.03.2019, 05.03.2019, враховуючи імперативну норму частини 4 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець в провадженні якого перебувало виконавче провадження 56298905 був зобов`язаний вживати заходи примусового виконання рішення, у тому числі, звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, тобто, Дзержинського суду м. Харків.

Про те, що не зазначення у виконавчому листі дати народження боржника фізичної особи, не може бути підставою для повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття його до виконання, адже державний виконавець своїм правом на отримання конфіденційної інформації, не скористався, чим допустив у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів стягувача, у зв`язку з чим винесене ним повідомлення є безпідставним, незаконним та неправомірним, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Як визначено частинами 1, 3 2 статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року)

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, право заявника не було порушено, а відтак у задоволені скарги скарга адвоката Коваля О.Ю. в інтересах ОСОБА_1ОСОБА_1 слід відмовити підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, за час розгляду скарги згідно Постанови КМУ № 870 від 09.10.2019 р. «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» було проведено ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Харківській області, правонаступником якого стало новоутворене Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), у зв`язку з чим Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області було перейменовано на Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

З огляду на зазначене, суд зобов`язує саме посадових осіб Шевченківського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ХарковіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків) усунути порушення та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 638/5785/16-ц від 04 листопада 2019 р.

Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 стягувач ОСОБА_2 заінтересована особа Головний державний виконавець Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бакшеєв Сергій Миколайович на дії і рішення державного виконавця - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У випадку, якщо ухвала була постановлена за відсутності особи в той же самий строк з моменту отримання вказаної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 26 квітня 2021 року.

Суддя Т.В. Штих.