Ухвала суду № 96511909, 22.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4292/21

Провадження № 2-з/638/204/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Цвіра Д.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

25 березня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Житомирського Міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом із вищевказаним позовом, позивачкою подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №64894849, відкритому на підставі виконавчого напису № 10489 від 25.01.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського Міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтована тим, що на підставі оскаржуваного позивачкою виконавчого напису, № 10489 від 25.01.2021 року, який на її переконання не підлягає виконанню, регулярно проводиться стягнення грошових коштів з її доходів, у зв`язку із чим, без зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 64894849, позивачка непропорційно зазнаватиме порушення її прав та інтересів, адже існують обґрунтовані підстави та висока ймовірність того, що стягнення із доходів відбуватимуться на підставі виконавчого документа, який не підлягає виконанню.

Посилаючись на те, що в разі проведення примусової реалізації майна позивачки або звернення стягнення на заробітну плату, вона не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження, а в разі задоволення позову, вимушена буде докласти значних зусиль для відновлення своїх прав, тобто існує ризик утруднення та унеможливлення виконання судового рішення у даній справі, наполягала на задоволенні вимог заяви.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13 квітня 2021 року у справі визначений новий суддя (Головуючий суддя (суддя-доповідач): Цвіра Д.М.

Матеріали вищевказаного позову та заяви про забезпечення позову канцелярією суду передані на розгляд судді Цвірі Д.М. 14 квітня 2021 року.

Встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 177 ЦПК України, суд своєю ухвалою від 14 квітня 2021 року, залишив її без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків позову.

22 квітня 2021 року канцелярією суду судді Цвірі Д.М. передані матеріали усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22 квітня 2021 року, позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

З доданих до заяви матеріалів вбачається, що на підставі виконавчого напису № 10489 від 25.01.2021 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., з примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал», заборгованості у сумі 17820,00 грн., приватним виконавцем Богатиренком А.І., 19.03.2021 року, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 64894849.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову заявниця обґрунтувала тим, що до вирішення справи по суті з неї можуть бути незаконно стягнуті грошові кошти із заробітної плати, або здійснена примусова реалізація її майна, без будь-якої підстави.

Суд зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

При цьому, в заяві про забезпечення позову не наведено належних і переконливих доказів того, що невжиття такого заходу забезпечення позову, про застосування якого просить ОСОБА_1 , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Також, в заяві про забезпечення позову заявницею не наведено обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначено доказів і не наведено мотивів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що існує ймовірність безпідставного стягнення із заробітної плати позивачки грошових коштів та примусової реалізації її майна на виконання виконавчого напису нотаріуса, не містить мотивів співмірності застосування заходів із предметом позову, підтверджену належними доказами, наявності саме фактичних обставин, з якими пов`язується застосування зазначеного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість безпідставного стягнення грошових коштів чи звернення стягнення на майно без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в зазначений нею спосіб.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Суддя Д.М. Цвіра