Вирок № 96508213, 26.04.2021, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1120/20

Провадження № 1-кп/172/17/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі:

секретаря судового засідання - Глушко О.М.,

прокурора - Паталахи А.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в

сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020045420000095 від 30.10.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в сел. Васильківка Дніпропетровської області, має неповну середню освіту, розлучений, не працює, має неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місця реєстрації не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 20.12.2017 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. 10.07.2020 року ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області приведено покарання у відповідність до нового закону, який пом`якшує покарання, та призначено засудженому покарання у вигляді 5 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 будучи засудженим 20.12.2017 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став, та в період іспитового строку повторно вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_1 24 жовтня 2020 року близько 12:00 год. прибув до власної бабусі ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та перебуваючи в цей час в будинку, а саме: в кімнаті ОСОБА_3 , побачив де в останньої зберігаються грошові кошти, так як ОСОБА_3 відкрито продемонструвала їх. В цей час у ОСОБА_1 раптово виник протиправний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна.

ОСОБА_1 24 жовтня 2020 року близько 19:00 год., перебуваючи в садибі ОСОБА_3 за згодою останньої, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зайшов до спальної кімнати, де спала ОСОБА_3 і по раптово виниклому умислу направленому на таємне повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що буде непоміченим власником будинку, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 1000,00 грн., що належать ОСОБА_4 , які знаходилися на сусідньому ліжку, поруч із ліжком, де в той момент спала ОСОБА_3 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

В подальшому продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на таємне, повторне викрадення майна у ОСОБА_4 , ОСОБА_1 25 жовтня 2020 року близько 08:00 год., перебуваючи в садибі ОСОБА_3 за згодою останньої, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зайшов до спальної кімнати, де спала ОСОБА_3 і по раптово виниклому умислу направленому на таємне повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що буде непоміченим власником будинку, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 2000,00 грн., що належать ОСОБА_4 , які знаходилися на сусідньому ліжку, поруч із ліжком, де в той момент спала ОСОБА_3 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

В подальшому продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на таємне, повторне викрадення майна у ОСОБА_4 , ОСОБА_1 26 жовтня 2020 року близько 18:00 год., перебуваючи в садибі ОСОБА_3 за згодою останньої, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зайшов до спальної кімнати, де спала ОСОБА_3 і по раптово виниклому умислу направленому на таємне повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що буде непоміченим власником будинку, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 2000,00 грн., що належать ОСОБА_4 , які знаходилися на сусідньому ліжку, поруч із ліжком, де в той момент спала ОСОБА_3 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

В подальшому продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на таємне, повторне викрадення майна у ОСОБА_4 , ОСОБА_1 27 жовтня 2020 року близько 18:00 год., перебуваючи в садибі ОСОБА_3 за згодою останньої, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зайшов до спальної кімнати, де спала ОСОБА_3 і по раптово виниклому умислу направленому на таємне повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що буде непоміченим власником будинку, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно викрав грошові кошти в сумі 9000,00 грн., що належать ОСОБА_4 , які знаходилися на сусідньому ліжку, поруч із ліжком, де в той момент спала ОСОБА_3 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Всього ОСОБА_1 за нетривалий проміжок часу з будинку ОСОБА_3 умисно, таємно, повторно шляхом вільного доступу викрав майно, що належить ОСОБА_4 на загальну суму 14000,00 грн., викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальних збитків на вищевказану суму.

У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, у скоєному щиро каявся, повністю підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті та відмовився давати показання.

Сторони у судовому засіданні не заперечували проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв`язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим.

Судом роз`яснені сторонам наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення їх можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння цих обставин та добровільність їх позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, розлучений, має неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого не утримує, офіційно не працевлаштований.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та повне визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, думки прокурора, потерпілого, який просить призначити покарання на розсуд суду, характеристики особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити покарання в межах санкції статті КК України за якою ОСОБА_1 визнаний винним, у виді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження скоєння ним нових злочинів.

На досудовому розслідуванні судові експертизи не проводились, речові докази у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2017 року, з урахуванням ухвали Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2020 року, визначивши остаточне покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі судового засідання.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І.Г. Битяк