Постанова № 9650463, 10.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 березня 2010 року 15:39 № 2а-16089/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача : Рожка І.О.

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 грудня 2009 року (відповідно до відмітки канцелярії) Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач, ФОП ОСОБА_2О.), в якому просить стягнути податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 12126,00 грн. та єдиного податку у розмірі 108,89 грн. на загальну суму у розмірі 12234,89 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16089/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 січня 2010 року.

19 січня 2010 року судове засідання відкладено на 10 березня 2010 року у звязку з неприбуттям відповідача або його представників.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з 26 вересня 2007 року зареєстрована Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією в якості фізичної особи-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), взято на облік ДПІ у Печерському районі м. Києва в якості платника податку 29 вересня 2007 року за №11931.

Відповідно до даних облікової картки ФОП ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати до бюджету суми податків і зборів у розмірі 12234,89 грн., а саме: 1) податку на додану вартість у розмірі 12126,00 грн.; 2) єдиного податку у розмірі 108,89 грн.

Заборгованість з єдиного податку у розмірі 108,89 грн. виникла внаслідок наступного.

30 січня 2008 року ФОП ОСОБА_2 отримала свідоцтво про сплату єдиного податку серії Е №571529 із щомісячною сплатою ставки єдиного податку 200,00 грн.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”, передбачає особливий порядок оподаткування субєктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку субєктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Підпунктом 2 пункту 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” передбачено, що ставка єдиного податку для субєктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200гривень на місяць. Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Рішенням Печерського районної ради м. Києві від 10 січня 2002р. №11 для фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які займаються роздрібною торгівлею іншими непродовольчими товарами, надання інших комерційних послуг, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі ставка єдиного податку становить щомісячно 200,00 гривень.

Як вбачається з наведених норм, обовязок зі сплати єдиного податку субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як субєкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.

Частиною 2 пункту 5 Указу Президента України Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” передбачено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Пунктом 9 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 визначено, що протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку. Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що в порушення зазначених норм, відповідачем частково не було сплачено встановленого розміру ставки податку за грудень 2008 року , внаслідок чого станом на 19 жовтня 2009 року утворилася заборгованість зі сплати єдиного податку перед бюджетом в сумі 108,89 грн., що підтверджується інформацією з облікової картки платника податків-відповідача.

Отже, станом на момент розгляду адміністративної справи, загальна сума заборгованості перед бюджетом по єдиному податку складає 108,89 грн.

Заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 12126,00 грн. виникла внаслідок наступного.

З 23 вересня 2008 року ДПІ відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва за №100140941 про реєстрацію платника податку на додану вартість серія НБ №225800.

20 листопада 2008 року відповідачем подана податкова декларація за вхідним №562856 до ДПІ у Печерського районі м. Києва за жовтень 2008 року з самостійно визначеним податковим зобовязанням суми податку на додану вартість в розмірі 12126,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не сплачено податок на додану вартість за жовтень 2008 року, внаслідок чого станом на 15 грудня 2009 року утворилася заборгованість перед бюджетом зі сплати суми податку на додану вартість в розмірі 12126,00 грн., що підтверджується інформацією з облікової картки платника податків-відповідача.

Отже, станом на момент розгляду адміністративної справи, загальна сума заборгованості перед бюджетом по податку на додану вартість складає 12126,00 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи повязані з утриманням обєктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що податкове зобовязання відповідача не сплачено в установлені строки, через що податкове зобовязання визнається податковим боргом.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Судом встановлено, що у звязку з несплатою податкових зобовязань позивачем надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення першу податкову вимогу від 24 грудня 2008 року №1/7452, яку відповідач особисто отримав 30 грудня 2008 року, про що свідчить підпис на корінці повідомлення про вручення.

У звязку з непогашенням боргу на адресу ФОП ОСОБА_2 надіслано другу податкову вимогу від 29 січня 2009 року №2/298, яку відповідач особисто отримав 18березня 2009року, про що свідчить підпис на корінці повідомлення про вручення.

Таким чином, судом встановлено, що податкові вимоги надіслано (вручено) відповідачу у встановленому чинним законодавством порядку та ним не оскаржені.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Печерському районі м. Києва підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (01010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112029700007, одержувач - ГУ ДКУ у Печерському районі м. Києва, банк одержувач - УДК у місті Києві, код 26077922, МФО 820019, код платежу 14010100) суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 12 126,00 грн. (дванадцять тисяч сто двадцять шість гривень).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (01010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 34212379700007, одержувач - ГУ ДКУ у Печерському районі м. Києва, банк одержувач - УДК у місті Києві, код 26077922, МФО 820019, код платежу 16050200) суму податкового боргу з єдиного податку у розмірі 108,89 грн. (сто вісім гривень вісімдесят девять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко