Ухвала суду № 96503535, 26.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1410/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправною і скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить:

1) Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті;

2) Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 25.02.2021 року ОСОБА_2 про повернення стягувачу виконавчого листа за № 309/2836/19/2020 від 06.10.2020 року, виданого ЗОАС про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь позивача грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій у відповідності до п.7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень Закону України" "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ВП № 63634411);

3) Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вживати заходи, передбачені чинним законодавством, спрямовані на виконання рішення суду - до моменту перерахування коштів стягувачу;

4) Визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області такими, що спричинили моральну шкоду;

5) Солідарно стягнути з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, в тому числі, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про невідповідність останньої вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, що полягає в наступному.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, в позовній заяві має бути визначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача заподіяно її позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути визначено позивачем залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, на наявність яких він посилається у позові. Зокрема, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди, а також не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди та не надано доказів на підтвердження її розміру.

Так, в позовній заяві наведене представником позивача обґрунтування щодо наявності моральної шкоди зводиться до того, що відповідачі своїми діями та знехтувавши законними правами позивача спричинили їй моральні страждання. Однак, ці обставини не є такими, що обґрунтовують наявність моральної шкоди та її розмір.

Отже, представник позивача повинен надати розрахунок суми моральної шкоди.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

При цьому, згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд зазначає, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, зокрема, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачає, що позивач може просити захистити свої права шляхом саме визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про визнання дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області такими, що спричинили моральну шкоду.

Разом з тим, позивачем жодним чином не обґрунтовано, які його права та інтереси, а також яким чином і у який спосіб порушені відповідачем - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у той час як виходячи зі змісту ч. 1 ст. 2, п. 8 ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5, п. 4 ч. 4 ст. 246 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту виключно в дійсності порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Наведене є недоліком позовної заяви, який перешкоджає подальшому її розгляду.

Більше того, у відповідності до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Прохальною частиною позовної заяви позивач просить відстрочити їй сплату судового збору до вирішення справи по суті та в контексті наведеного суд зазначає наступне.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначене положення закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 133 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Обгрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач посилається на необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" з огляду на порушення її соціальних прав. Разом з тим, акцентує увагу на факті отриманого нею досвіду в спорі з ПФУ щодо виплати 10-ти кратної грошової допомоги. Так, № 5-11-11/4935 від 05.03.2021 року заступник директора департаменту - начальник загального відділу юридичного департаменту ГУ державної казначейської служби України у Закарпатській області повідомив порядковий номер позивача для повернення судового збору у справі № 309/2836/19. Він є 52239. При цьому, за бюджетною програмою в казначействі обліковано 62166 виконавчих документів, з яких таким як позивач (третя черга) необхідно сплатити 4816,21 млн. грн., 118,37 млн. грн. - перша черга, 87,48 млн. грн. - друга черга, а Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" на вказані цілі виділено 100,00 млн. грн.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Так, позивачем не надано суду належних доказів та належного обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору, суд визнає неповажними, в зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Таким чином, до адміністративного позову позивачем не надано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

При цьому, абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Приписами ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270,00 грн.

Так, зі змісту прохальної частини позовної заяви судом встановлено, що позивачем заявлено 3 позовні вимоги немайнового характеру.

Таким чином, для звернення до суду із вказаною позовом, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 2724,00 грн.

Судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір" сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв`язку за рахунок платника. У графі "призначення платежу" вказується: "101;_____ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ___ (назва суду, де розглядається справа), _____ код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа)". Відповідні процесуальні дії, за які передбачено сплату судового збору, суди здійснюють тільки після пред`явлення платником платіжного документа про сплату належної суми судового збору з підтвердженням зарахування суми судового збору на казначейський рахунок згідно виписки з казначейського рахунку.

Для сплати судового збору для звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду встановлено наступні платіжні реквізити: отримувач коштів ГУК у Зак.обл/Ужгородська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.податк.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA988999980313141206084007493; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви, суддя повинен з`ясувати чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 287 КАС України встановлені процесуальні строки для звернення учасників виконавчого провадження до суду з питань оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Також, ч. 6 ст. 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржено постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 25.02.2021 року ОСОБА_2 про повернення стягувачу виконавчого листа за № 309/2836/19/2020 від 06.10.2020 року, однак з позовною заявою до суду звернулася тільки 19.04.2021 року, що вбачається з відбитку штемпелю Закарпатського окружного адміністративного суду. Таким чином, позов був поданий з пропущенням строків на звернення, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України.

При цьому, як стверджує позивач, вказану постанову отримано нею 27.03.2021 року, що підтверджено відстеженням поштового відправлення.

Зазначає, що 30.03.2021 року, не дивлячись на те, що законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору, позивач в порядку ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" звернулася до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець із скаргою на її рішення, однак, 10.04.2021 року отримала відповідь про безпідставність своїх претензій (№ С-177/12-28/165 від 30.03.2021 року згідно відтиску поштового штемпелю відправлено на адресу позивача 05.04.2021 року, через 5 днів після реєстрації). З урахуванням викладеного, вважає, що не пропустила строків оскарження постанови ОСОБА_2 .

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві повинні бути зазначенні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Водночас частиною 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Позивач, зазначаючи в адміністративному позові про вжиття заходів досудового врегулювання спору, не зазначив законодавчих підстав обов`язковості досудового врегулювання адміністративного спору у справах цієї категорії, а також жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття ним таких заходів за обставинами, у спосіб та у строки, зазначеними у позові.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд не визнає поважними підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені в позовній заяві, щодо оскарження рішення державного виконавця від 25.02.2021 року, оскільки положеннями спеціальної процесуальної норми, якою врегульовані строки на звернення до суду з позовом до державного виконавця, не передбачена можливість відстрочення таких з врахуванням часу на досудове врегулювання спору.

З огляду на вищенаведене, позивачу необхідно обґрунтувати поважність причин пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом до суду.

При цьому, суд констатує, що позивачем не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що є обов`язковою умовою у разі пропуску строку такого.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання заяви на усунення недоліків позовної заяви із зазначенням дати та номера справи, до якої долучити: розрахунок суми моральної шкоди; обґрунтування яким чином і у який спосіб порушено відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області права та інтереси позивача; надання доказу сплати судового збору у розмірі 2724,00 грн.; надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 243, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання протиправною і скасування постанови - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Рейті