Рішення № 96501831, 26.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 квітня 2021 р. Справа № 120/148/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (вул. Острівська, 2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24004, код ЄДРПОУ 14321819) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (далі - Прикордонний загін, відповідач).

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2193 Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, яка полягає у відмові проведення перерахунку та не включенні індексації грошового забезпечення до розрахунку грошової вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину 2193 Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова провести перерахунок вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення.

- зобов`язати військову частину 2193 Могилів-Подільський прикордонний загін імені героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова сплатити на користь позивача різницю розміру вихідної допомоги при звільненні з урахуванням проведеного перерахунку виходячи з розміру виплати середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач не включив індексацію грошового забезпечення при нарахуванні вихідної допомоги при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова із заявою про перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні. Однак, за результатами розгляду заяви відповідач листом №11 П-233 від 04.01.2021 року відмовив у перерахунку (донарахуванні) вихідної допомоги при звільненні.

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та вважає її протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою від 16.01.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

12.02.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній позов заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю. Мотивуючи свою позицію, сторона відповідача вказує, що 04.08.2020 року на адресу Прикордонного загону надійшла заява ОСОБА_1 за вх. № П-169 від 04.08.2020 року, в якій позивач просив виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження служби по день фактичного виключення зі списків частини. У відповідь на заяву позивача Прикордонним загоном проінформовано про позитивне вирішення питання виплати індексації грошового забезпечення та вказано, що розрахунок буде проведений після надходження на рахунки Прикордонного загону відповідних асигнувань.

Так, сума індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року загальним розміром 46977,77 грн., що з урахуванням утримання військового збору складала 46273,10 грн., в повному обсязі виплачена позивачу 15.12.2020 року, після надходження коштів на казначейський рахунок прикордонного загону від головного розпорядника бюджетних коштів. Окрім того, відповідач вказує, що виплата, яка була проведена прикордонним загоном 15.12.2020 року не має жодного впливу на розмір індексації грошового забезпечення станом на момент звільнення, а тому, як наслідок, не впливала на розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби.

Також, у відзиві сторона відповідача вказує на пропуск строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Так, на переконання відповідача, тримісячний строк звернення до суду з такою вимогою потрібно обраховувати з 20.03.2019 року, тому позовні вимоги в цій частині, на переконання Прикордонного загону, підлягають залишенню без розгляду.

З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.02.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач відхиляє доводи представника Прикордонного загону та вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача нарахування вихідної допомоги при звільненні позивача відбулося з порушенням норм чинного законодавства, що в подальшому призвело до зменшення розміру його грошового забезпечення.

26.02.2021 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач зазначає про безпідставність доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позову з мотивів, наведених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що в період з 04.02.2000 року по 20.03.2019 року ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у військовій частині 2193, яка 10.10.2017 року змінила найменування на Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, про що свідчить запис у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2.

Відповідно до витягу з наказу начальника 24 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 83-ОС від 20.03.2019 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та, зокрема, виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років служби.

З метою виплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, у відповідь на яку Прикордонний загін повідомив, що розрахунок буде проведений після надходження на його рахунки відповідних асигнувань.

Так, сума індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року загальним розміром 46977,77 грн., що з урахуванням утримання військового збору складала 46273,10 грн., в повному обсязі виплачена позивачу 15.12.2020 року.

У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Прикордонного загону із заявою від 21.12.2020 року, у якій просив здійснити перерахунок вихідної допомоги при звільненні за кожний повний календарний рік служби, виходячи з розрахунку індексації грошового забезпечення, яка не була включена у його вихідну допомогу при звільненні.

Листом від 04.01.2021 року №11/П-233 Прикордонний загін відмовив у перерахунку (донарахуванні) ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення не входить до складу основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно п. 1 розділу XXXII наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07.06.2018 року № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (далі - Порядок № 260).

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема, звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (п. 5 розділу XXXII Порядку № 260).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).

Згідно ст. 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено право громадян на соціальні гарантії. Відповідно до вказаної статті, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст. 19 цього Закону, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, який своєю постановою № 1078 від 17.07.2003 року затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно пункту 6 цього Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.

Щодо включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, то суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер.

Натомість, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справ № 820/5286/17 від 19.03.2020 року.

Так, з матеріалів справи та наданих пояснень судом встановлено, що відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з липня 2015 року по лютий 2018 року у загальному розмірі 46977,77 грн., що з урахуванням утримання військового збору складає 46273,10 грн.

Відтак, з огляду на вищезазначене суд доходить висновку, що в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, індексація грошового забезпечення є складовими місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Водночас, з приводу обраного позивачем способу захисту прав шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.

Оскільки Прикордонний загін листом від 04.01.2021 року №11/П-233 відмовив у перерахунку (донарахуванні) ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, посилаючись на те, що індексація грошового забезпечення не входить до складу основних та додаткових видів грошового забезпечення, то така відмова є формою активної поведінки суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, які полягають у відмові провести перерахунок та включити індексацію грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то такі вимоги є похідними від основної, а відтак підлягають задоволенню відповідно до пункту 23 статті 4 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Надаючи оцінку позовній вимозі про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку, суд зазначає таке.

Законом № 2011-XII та іншими спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку при звільненні і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків. Водночас такий порядок встановлений КЗпП України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.058.2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Отже, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року у справі №21-8а15, яка неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 04.12.2019 року по справі № 825/66/16, від 02.10.2019 року по справі №817/1227/18, від 10.09.2019 року по справі № 814/2791/16, від 19.06.2019 року по справі № 820/3312/17, від 06.06.2018 року по справі № 803/1105/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми КЗпП України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В силу положень ч.ч. 1-2 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення, а у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні та при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України положення спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку судом встановлено, що дійсно мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року та відповідно здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11, а тому для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Отже, для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, в межах даної адміністративної справи встановлено, що відповідач виплатив ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення. Відтак, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року.

Тобто, лише факт проведення остаточного розрахунку дасть можливість для встановлення обсягу порушених прав. Інакше, навіть у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на дату судового рішення, спір не буде вирішений, адже за відсутності остаточного розрахунку права працівника на виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні далі вважатимуться порушеними. А постановлення судового рішення на майбутнє (по день фактичного розрахунку, як просить позивач) суперечить основним засадам адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція із цього приводу наведена у багатьох рішеннях Сьомого апеляційного адміністративного суду, зокрема у постановах від 11.12.2020 року у справі № 120/2885/20-а, від 22.12.2020 року у справі № 120/861/20-а, від 05.04.2021 року справі №120/4923/20, від 07.04.2021 року у справі №240/17938/20.

Беручи до уваги вищевикладене, та враховуючи, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки повний розрахунок станом на момент звернення позивача до суду та постановлення рішення у даній справі ще не здійснений. Відтак, відлік строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку розпочнеться після виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, які полягають у відмові провести перерахунок та включити індексацію грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .

Зобов`язати Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Могилів-Подільський прикордонний загін імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова (вул. Острівська, 2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24004; код ЄДРПОУ 14321819).

Рішення в повному обсязі сформовано: 26.04.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна