Рішення № 96499417, 26.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (910/13429/20)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В., розглянувши матеріали справи в межах справи № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Соборна, 18-б; ЄДРПОУ 05393043)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ

про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 50 684, 29 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 50 684, 29 грн. збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 передано справу №910/13429/20 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 50 684, 29 грн. для розгляду в межах справи № 904/2104/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Господарського суду Дніпропетровської області (вул. Володимира Винниченка, буд. 1, м. Дніпро, 49600).

12.02.2021 супровідним листом вих. №910/13429/20/1246/2021 Господарським судом міста Києва було направлено матеріали позовної заяви на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

18.02.2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви №910/13429/20 Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 50 684, 29грн.

Ухвалою господарського суду від 23.02.21р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

На адресу господарського суду 09.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки недостача маси вантажу обрахована позивачем без урахування граничного розходження маси вантажу і природної втрати вантажу. Крім того відповідач наголошує, що маса вантажу на станції відправлення була визначена за трафаретом шляхом математичного складання маси кожної бухти, яка вказана на бірках, однак позивачем не надано жодного доказу, який би містив інформацію про масу кожної бухти. Також відповідач зазначив, що позивачем не надана специфікація вивантажувальних місць, на яку він посилається в позовній заяві та на підставі якої складений комерційний акт. Суд прийняв до відома відзиві відповідача.

16.03.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив в якому позивач заперечував проти тверджень відповідача та зазначив, що внаслідок своїх властивостей катанка стальна не схильна до зменшення своєї маси, що виключає можливість застосування норми природної втрати при перевезенні даного вантажу. Також позивач зазначив, що всупереч вказаному у відзиві, нормативні акти не вимагають зазначення в комерційному акті інформації, яка міститься на бірках усіх бухт. Стосовно зауваження відповідача про те, що позивачем не надана специфікація вивантажувальних місць, позивач зазначив, що відповідачем не зазначено, яким нормативним актом обумовлена необхідність надання такого документу в матеріали справи саме позивачем, а також не вказано, яким нормативним актом передбачено складення такого документу, ким саме він має складатись та ким надаватись, оскільки вказівка на факт наявності такого документу міститься в комерційному акті № 415207/89 від 18.05.2020. Суд прийняв до відома відповідь на відзив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 між Palermita Management LTD (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (продавець) був укладений рамковий договір купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію (товар), в асортименті, згідно якості та технічним умовам, толерансу, терміну поставки, транспортним умовам, по ціні, а також іншим умовам, визначених даним Договором.

Кількість та якість товару погоджується сторонами у специфікації (п.2.1 договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018 ціна товару, включаючи доплати та знижки, встановлюються в євро в специфікації до договору. Ціна товару, вказана в специфікації, визначається на основі відповідних умов поставки, погоджених сторонами у відповідності до специфікації і включає в себе всі податки, збори і інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати продавця, пов`язані з продажем товару (якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації).

07.05.2020 сторони рамкового договору підписали специфікацію №96/647 WR-PLM/987872, в якій погодили поставку катанки в кількості 600 МТ (+5/-5%), за ціною 337,30 євро за 1 МТ ваги нетто у період з 07.05.2020 по 30.06.2020.

20.02.2018 між позивачем (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) та відповідачем (перевізник) було укладено договір про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно п.2.3.2 договору про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 від 20.02.2018 перевізник зобов`язується приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Строк дії договору встановлено з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1 договору про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 від 20.02.2018).

Доказів припинення дії договору про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 від 20.02.2018 матеріали справи не містять, а сторонами суду не надано.

Відповідно до залізничної накладної №45175742 вантажовідправником - Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" на адресу одержувача вантажу - філії ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» у вагоні №56956550 відправлено катанку сталеву, масою 63 925 кг, пакування бухта - 28 місць.

На станції призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці проведено комісійну видачу вантажу у вагоні №56956550, про що складено комерційний акт №415207/89 від 18.05.2020.

В комерційному акті №415207/89 від 18.05.2020 зазначено, що на підставі комерційного акту ст. Тимкове від 16.05.2020 №414115/20 проведено комісійну перевірку та вивантаження вантажу катанка сталева із вагона №56956550.

В документі зазначено: вантаж - катанка стальна (діаметр 5,5 мм) 28 місць, маса одного бунта більше 100 кг. Вага пристосування 252 кг, вага нетто 63 673 кг. Вантаж маркований вапном. Верхній ярус - 14 бунтів. Фактично виявлено: вантаж - катанка сталева у бунтах, навантаження у вагоні в два яруси, у верхньому ярусі 12 справних бунтів, ув`язки на бунтах не пошкоджені. Над 5-м розвантажувальним люком верхнього яруса мається вільне місце 2000 мм, шириною 2900 мм, маркування у вільному місці відсутнє. На 26 справних бунтах ув`язки не порушені, в наявності. Після вивантаження вантажу згідно бірок по специфікації вивантажувальних місць була визначена загальна маса 26 справних бухт - 59357 кг. Також складена специфікація вивантажувальних місць і визначена маса брутто 2-х відсутніх бунтів за номером плавки 021755, номером партії 1165, недостача 2-х відсутніх бунтів склала 4568 кг. (кожна по 2284 кг.) вагон прибув технічно справний згідно тех.. акта №73 від 18.05.2020.

Відтак, у зв`язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були завдані йому у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні в загальній сумі 50684,29 грн. При цьому, позивач зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні №56956550 відповідно до специфікації №96/647 WR-PLM/987872 від 17.05.2020 та рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018 складає 337,30 євро. Виходячи з розрахунку: 337,30 євро (1 т продукції) х 4,568 т (вага втраченого вантажу) = 1 540,79 євро; 1540,79 євро х 32,8950 (офіційний курс гривні станом момент подання позову) = 50 684,29 грн. (вартість втраченого вантажу - еквівалент у гривні).

Отже, за розрахунком позивача, збитки, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні становлять 50 684,29 грн.

При цьому, відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні з тих мотивів, що позивачем при розрахунку нестачі вантажу не враховано 0,5% природної втрати вантажу та не надано достатніх доказів обсягу нестачі вантажу.

Наведені обставини стали причиною виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.6 ст.306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

За змістом ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч.2 ст.308 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч.1 п.110 Статуту залізниць України).

Згідно з ч.ч.1, 2 п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, на станції призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, залізницею було проведено комісійну видачу вантажу, під час якої встановлено, що у вагоні №56956550 фактична кількість вантажу не відповідає вказаній в накладній, про що перевізником складено відповідний комерційний акт. Отже залізниця не виконала взятих на себе обов`язків щодо збереження вантажу під час перевезення, який був прийнятий нею до перевезення без будь-яких зауважень.

Частиною 1 ст.623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч.2 ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" та п.113 Статуту).

Частиною 3 ст.314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п.114 Статуту залізниць України).

Абзацом 1 п.115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

При цьому ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі специфікації №96/647 WR-PLM/987872 від 17.05.2020 та рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018, тобто з дотриманням вимог абз.1 п.115 Статуту залізниць України.

В той же час, відповідно до ч.2 п.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Як вбачається з залізничної накладної №45175742 маса вантажу у вагоні №56956550 становить 63 925 кг.

Таким чином, відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, норма природної втрати вантажу у вагоні №56956550 складає 0,5%, що дорівнює 319,63 кг.

Однак позивачем при розрахунку недостачі маси вантажу не враховано норму природної втрати, оскільки відповідно до приписів п.114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із комерційним актом №415207/89 від 18.05.2020 нестача склала брутто 4 568 кг. Отже враховуючи норми природної втрати кількість фактичної нестачі становить 3632,80 кг (4568 кг - 319,63 кг = 4248,37 кг (4,24837 т).

Отже, вартість втраченого вантажу у вагоні №56956550 становить 1432,98 євро (337,30 євро х 4,24837 т).

При визначенні вартості втраченого вантажу застосуванню підлягає встановлений НБУ курс гривні до євро станом на 02.09.2020 (дата поштового штемпеля на конверті - дата подання позову до суду), що складав 33,0721 грн за 1 євро.

Таким чином відповідно до розрахунку суду, здійсненого на підставі вищезазначених положень законодавства, загальна вартість недостачі, виявленої у вагоні №56956550 з урахуванням норми природної втрати, складає 47 391,50 грн (1432,98 євро х 33,0721 грн).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господаркського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт втрати вантажу відправником якого він був (договір, залізнична накладна та комерційний акт) та дійсну вартість вантажу (специфікація).

В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційному акті, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення без зауважень вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Отже залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.

Таким чином, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини у незбереженні прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли внаслідок незбереження вантажу при перевезенні, підлягають частковому задоволенню на суму 47 391,50 грн.

В частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 292,79 грн. слід відмовити.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, Єжи Ґедройця, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, вул. Соборна, 18Б, ідентифікаційний код 05393043) вартість втраченого вантажу у розмірі 47 391,50 грн. та судовий збір у розмірі 1965,44 грн.

В частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 292,79 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.04.2021р.

Суддя І.В. Владимиренко