Рішення № 96497907, 07.04.2021, Господарський суд Запорізької області

Дата ухвалення
07.04.2021
Номер справи
908/2897/20
Номер документу
96497907
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

номер провадження справи 17/187/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2021 Справа № 908/2897/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання Шульгіній А.А.

розглянувши матеріали справи № 908/2897/20

за позовом: в.о. керівника Бердянської окружної прокуратури (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги, 4) в інтересах держави в особі:

позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу, 73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10

до відповідача: комунального підприємства “КОМПОС” Бердянської міської ради, 71128, Запорізька область, м. Бердянськ, с. Нововасилівка, вул. Центральна, буд. 6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Бердянська міська рада, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2

про стягнення 945 006,39 грн.

У засіданні приймали участь:

прокурор: Селезньова Т.В., посвідчення від 18.12.19 № 054543

від позивача: Сеньків І.М., витяг з ЄДР

від відповідача: Соколова В.Д., ордер серії ЗП № 125672 від 06.04.21

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

12.11.20 до господарського суду Запорізької області звернувся в.о. керівника Бердянської місцевої прокуратури з позовною заявою за вих. від 10.11.20 № 31-108-2758-20 поданою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до комунального підприємства “КОМПОС” Бердянської міської ради (далі КП “КОМПОС” Бердянської МР), за участі третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача - Бердянської міської ради (надалі Бердянської МР) про стягнення з відповідача 945 006,39 грн. збитків заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування та надракористування.

Ухвалою від 17.11.20 судом позовну заяву Бердянської місцевої прокуратури залишено без руху. Прокурору надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви (клопотання) до якого (ї) необхідно надати оригінал документу, який підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (14 175,10 грн.), або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

30.11.20 від Бердянської місцевої прокуратури надійшла заява за вих. від 25.11.20 № 31-7926-ВИХ20 та платіжне доручення від 10.11.20 № 2936 про сплату судового збору у розмірі 14 175,00 грн. за подання позовної заяви.

Ухвалою від 07.12.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2897/20 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.12.20.

16.12.20 до суду від позивача надійшло клопотання за вих. від 16.12.20 № 4373/121 про відкладення судового розгляду справи.

21.12.20 на електронну адресу суду від третьої особи надійшла заява за вих. від 18.12.20 № 01-2824/48-1 (без ЕЦП), в якій представник Бердянської МР просить суд відкласти підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку та продовжити процесуальний строк міській раді для надання пояснень.

Вказана заява міської ради судом не розглядались, оскільки остання не підписана електронним цифровим підписом представника (голови міської ради) та не є офіційним документом.

Ухвалою від 21.12.20 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 09.03.21 включно та відкладено підготовче засідання на 19.01.21.

22.12.20 на адресу суду від КП “КОМПОС” Бердянської МР надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якій представник відповідача надає свої заперечення на позовні вимоги прокурора та просить суд відмовити прокурору та позивачу в задоволені позовних вимог і застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, що стосується позовних вимог заявлених за період з 01.01.11 по 01.03.17.

29.12.20 до суду надійшло клопотання за вих. від 29.12.20 № 360 представника Бердянської МР – Божкова А.І. про участь у судовому засіданні 19.01.21 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2897/20.

Ухвалою від 12.01.21 судом задоволено клопотання за вих. від 29.12.20 № 360 представника Бердянської МР про участь у судовому засіданні 19.01.21 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2897/20.

12.01.21 до суду від Запорізької обласної прокуратури надійшла відповідь за вих. від 06.01.21 № 15/3-4122-20 на відзив, в якій прокурор надає заперечення на відзив відповідача на позовну заяву та просить суд клопотання відповідача про застосування строків позовної давності залишити без задоволення, а позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

13.01.21 на електрону адресу суду від Бердянської МР надійшли:

- пояснення за вих. від 12.01.21 № 01-0075/48-1 (з ЕЦП), в яких представник третьої особи зазначає, що прокурор в даному випадку не обґрунтував належних та достатніх підстав представництва інтересів держави в суді, що свідчить про заявлення позову особою, яка не мала права її підписувати та є підставою для залишення позову без розгляду у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Крім того, представник третьої особи зазначив, що підтримує в повному обсязі заперечення відповідача викладені у відзиві;

- заява за вих. від 12.01.21 № 01-0076/48-1 (з ЕЦП) про поновлення пропущеного процесуального строку для надання пояснення за вих. від 12.01.21 № 01-0075/48-1.

19.01.21 Бердянською МР подано суду клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи, а саме відповіді ГУ ДПС у Запорізької області від 05.01.21 № 12/9/08-01-04-14.

19.01.21 на електрону адресу суду від Державної екологічної інспекції Південного округу надійшов лист за вих. від 19.01.21 (з ЕЦП) про надання документів, а саме:

- відповіді за вих. від 18.01.21 № 87-06/2-34 на відзив, в якій представник позивача надає пояснення та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати поважними причини пропуску, встановленого судом строку і продовжити строк для подання відповіді на відзив долучивши його до матеріалів справи № 908/2897/20;

- клопотання за вих. від 16.01.21 № 67-06/2-34 про здійснення процесуального правонаступництва у спірних правовідносинах шляхом заміни позивача у справі № 908/2897/20 з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на Державну екологічну інспекцію Південного округу (м. Херсон, код ЄДРПОУ 43877338) та залучення її до участі у справі № 908/2897/20 як позивача.

В судовому засіданні 19.01.21, заслухавши думку учасників справи присутніх у засіданні, судом задоволено клопотання Державної екологічної інспекції Південного округу про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі, здійснено процесуальне правонаступництво та замінено позивача у справі № 908/2897/20 з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на Державну екологічну інспекцію Південного округу (73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10, код ЄДРПОУ 43877338), про що судом винесено відповідну ухвалу від 19.01.21.

Ухвалою від 19.01.21 судом відкладено підготовче засідання у справі на 03.02.21. Зобов`язано відповідача надати суду до 03.02.21 письмові обґрунтування щодо підстав неподання до суду разом з відзивом на позовну заяву належних доказів (лист з описом вкладення), що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою від 26.01.21 судом виправлено допущену в ухвалі від 19.01.21 про відкладення підготовчого засідання у справі № 908/2897/20 на 03.02.21 о 10 год. 30 хв. описку, а саме у вступній частині вказаної ухвали замість: “розглянувши клопотання Державної екологічної інспекції Південного округу за вих. від 16.01.21 № 66-06/2-34 про здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі № 908/2770/20” читати: “розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи № 908/2897/20”.

27.01.21 на електронну адресу суду надійшла заява представника Бердянської МР області Божкова А.І. (з ЕЦП) за вих. від 27.01.21 № 29 про проведення підготовчого засідання без участі представника Бердянської МР. Крім того, у вказаній заяві представником третьої особи повідомлено суд, що Бердянська МР заперечує проти позову з підстав викладених у пояснені за вих. від 12.01.21 № 01-0075/48-1, всі докази міською радою надані та всі відомі обставини повідомлено.

02.02.21 на адресу суду надійшла заява за підписом директора КП “КОМПОС” Берядянської МР, якою на виконання вимог ухвали від 19.01.21 по справі № 908/2897/20 відповідач просить долучити до матеріалів справи підтвердження направлення доданих до відзиву доказів іншим учасникам справи. Також, вказаною заявою повідомлено, що додані до відзиву докази надавались Державній екологічній інспекції у Запорізькій області при проведенні перевірки, яка стала підставою для пред`явлення позову у справі № 908/2897/20.

В судовому засіданні 03.02.21, заслухавши думку представника позивача та прокурора, враховуючи, що останні не заперечили проти прийняття до розгляду відзиву відповідача на позовну заяву з додатками та пояснення третьої особи, а також враховуючи, що відповідачем подано до суд відзив на позовну заяву у строк встановлений судом, а третьою особою з порушенням строку, але із заявою про його поновлення, що причини наведені третьою особою у заяві від 12.01.21 № 01-0076/48-1 (відсутність електропостачання у Бердянській МР 21.12.20, що не дало змоги надіслати на електрону пошту суду пояснення №01-2824/48-1 від 18.12.20 підписане за допомогою ЕЦП) підтверджені належними доказами, є поважними, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відзиву на позовну заяву з додатками до розгляду, поновлення на підстав ч.1 ст. 119 ГПК України за заявою Бердянської МР від 12.01.21 № 01-0076/48-1 процесуального строку на подання пояснення третьої особи та прийняття до розгляду пояснення третьої особи від 12.01.21 №01-0075/48-1.

Також, у засіданні 03.02.21 судом прийнято до розгляду відповідь на відзив Запорізької обласної прокуратури та відповідь на відзив позивача.

Ухвалою від 03.02.21 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2897/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.21.

09.03.21 на електронну адресу суду надійшла заява за вих. від 05.03.21 № 15 (без ЕЦП), в якій представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи № 908/2897/20 на іншу дату та продовжити строк розгляду справи № 908/2897/20.

Вказана заява не розглядалась судом оскільки вона не містила електронного цифрового підпису, а отже не є офіційним документом.

Також, 09.03.21 на електронну адресу суду надійшла заява за вих. від 09.03.21 № 106 (з ЕЦП) про відкладення розгляду справи, в якій представник третьої особи просить суд відкласти розгляд справи № 908/2897/20 в межах встановленого ГПК України строку.

Ухвалою від 09.03.21 судом оголошено перерву в судовому засіданні в розгляді справи по суті спору на 06.04.21.

02.04.21 до господарського суду надійшло клопотання Бердянської окружної прокуратури за вих. від 31.03.21 про здійснення правонаступництва, в якому керівник Бердянської окружної прокуратури просить суд здійснити процесуальне правонаступництво Бердянської місцевої прокуратури на Бердянську окружну прокуратуру.

05.04.21 до суду надійшла заява за вих. від 02.04.21 про застосування наслідків спливу позовної давності та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до позовної заяви та відмовити прокурору і позивачу у задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні 06.04.21 прокурор підтримав клопотання керівника Бердянської окружної прокуратури за вих. від 31.03.21 про здійснення правонаступництва та просить суд здійснити процесуальне правонаступництво Бердянської місцевої прокуратури на Бердянську окружну прокуратуру.

Представник позивача та відповідача в судовому засіданні 06.04.21 не заперечили проти вказаного клопотання керівника Бердянської окружної прокуратури щодо здійснення правонаступництва.

Представник третьої особи віддав розгляд вказаного клопотання на розсуд суд з урахуванням наданих пояснень в судовому засіданні 06.04.21.

Розглянувши вказане клопотання судом задоволено зазначене клопотання за вих. від 31.03.21 про здійснення правонаступництва Бердянської місцевої прокуратури у справі № 908/2897/20, здійснено процесуальне правонаступництво та замінено у справі № 908/2897/20 Бердянську місцеву прокуратуру на Бердянську окружну прокуратуру, про що винесено відповідну ухвалу.

Крім того, в судовому засіданні 06.04.21 представник відповідача підтримав заяву за вих. від 02.04.21 про застосування наслідків спливу позовної давності, просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до позовної заяви та відмовити прокурору і позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою заяву представник відповідача зазначив, що (дослівно):

«… Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вже зазначалося вище, представником позивача заявлено позовні вимоги про відшкодування збитків у сумі 221 143,78 грн. за період з 01.01.2016р. по 23.10.2019р. та в сумі 733 862,61 грн. за період з 01.01.2011р. по 01.03.2020р.

Позивач звернувся до суду із позовом від 10.11.2020р. з урахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК України право стягнення в судовому порядку збитків, за період з 10.11.2017р. по 23.10.2019р. щодо першої складової збитків (завданих внаслідок використання водних ресурсів), а також з 10.11.2017р. по 01.03.2020р. щодо другої складової збитків (завданих внаслідок видобування підземних вод зі свердловин).

Обставина того, що Державна екологічна інспекція починаючи з 2011р. не здійснювала перевірку додержання вимог чинного законодавства України в сфері охорони навколишнього природного середовища в діяльності КП «Компос» не є поважною причиною для поновлення строків позовної давності, адже це порушує принцип «правової визначеності».

Окрім самої обставини проведення заходу контролю майже за десятиріччя, звертаємо увагу, що відповідачем щороку подаються відповідні звіти щодо водокористування за формами 7-ГР (підземні води) (річна) «Звітний баланс використання підземних вод та формою 2-ТП-водгосп (річна) з яких позивач отримав відповідну інформацію щодо фактичних обсягів використання водних ресурсів. Дані щодо обсягів використання водних ресурсів, що містяться в цих звітах відповідають інформації щодо обсягів наданій під час перевірки. Зауваження або висновки відповідача щодо невідповідності звітних даних тим, що становленні під час перевірки в актах не відображені. Тобто за кожен рік в розпорядження Позивача надходила інформація, як вказувала на відповідні порушення. Не зважаючи на зазначене Позивач не забезпечив належного та своєчасного здійснення заходів контролю з метою виявлення порушень та своєчасного стягнення збитків, які заявлені в позові.».

Прокурор та представник позивача проти заяви відповідача за вих. від 02.04.21 про застосування наслідків спливу позовної давності заперечили в повному обсязі та просять суд залишити вказану заяву без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Представник третьої особи вказану заяву позивача підтримав в повному обсязі

В судовому засіданні 06.04.21 судом оголошувалась перерва на 07.04.21.

У засіданні 07.04.21, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам позивача, відповідача та прокурору повідомлено про дату виготовлення повного тексту рішення.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою комплексу «Акорд».

Прокурор та позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 10.11.20 № 31-108-2758-20, у відповіді на відзив за вих. від 06.01.21 № 15/3-4122-20 та у відповіді за вих. від 18.01.21 № 87-06/2-34 на відзив. Просили суд стягнути з КП “КОМПОС” Бердянської МР збитк в розмірі 945 006,39 грн. заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування та надракористування.

Відповідач, в особі уповноважених представників, в судових засіданнях проти позову заперечив (ли) в повному обсязі з підстав викладених у відзиві без номеру та дати. Просив (ли) суд відмовити прокурору та позивачу в задоволені позовних вимог і застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, що стосується позовних вимог заявлених за період з 01.01.11 по 01.03.17.

Третя особа, в особі уповноваженого представника, в судовому засіданні 06.04.21 проти позову заперечив в повному обсязі з підстав викладених у поясненні за вих. від 12.01.21 № 01-0075/48-1. Просив суд відмовити прокурору та позивачу в задоволені позовних вимог, застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та залишити позовну заяву без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників по справі та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 03.03.20 по 17.03.20 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області на підставі наказу від 28.02.20 № 101 «Про проведення планової перевірки» та направлення від 28.02.20 № 75 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства комунальним підприємством «КОМПОС» Бердянської МР, виданих в.о. начальника Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, проведено планову перевірку додержання суб`єктом господарювання КП «КОМПОС» Бердянської МР вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, про що 17.03.20 складено відповідний Акт за № 057/101/04.

Як свідчить зміст вказаного Акту …:

- при перевірці водогосподарської діяльності КП «КОМПОС» Бердянської МР встановлено, що з 01.01.16 по 23.10.19 КП «КОМПОС» Бердянської МР самовільно без дозволу на спеціальне водокористування забрано 166 800 м. куб. води з артезіанських свердловин, розташованих на території Бердянської МР в с. Нововасилівка, с. Шовкове, с. Роза Запорізької області;

- з 01.01.11 по 01.03.20 включно КП «КОМПОС» Бердянської МР здійснювалось самовільне використання надр – видобування підземних вод із свердловин розташованих на території Бердянської МР в с. Нововасилівка, с. Шовкове, с. Роза Запорізької області за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), розташованими на території Бердянської міської ради.

Акт № 057/101/04 від 17.03.20 підписано трьома посадовими особами органу державного нагляду (контролю) – старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області, які приймали участь у перевірці. Згідно з відміткою у вказаному Акті, директор КП «КОМПОС» Бердянської МР також був присутнім при перевірці та отримав 17.03.20 Акт № 057/101/04 від 17.03.20, про що свідчить підпис останнього у відповідному Акті.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 17.03.20 видано припис № 012/057/101/04 про усунення виявлених під час здійснення контрольного заходу природоохоронного законодавства, а саме, зокрема:

« 1. Отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (видобування підземних вод) КП «КОМПОС» БМР – термін виконання 01.06.20.

2. Дотримуватися умов дозволу спеціального водокористування від 24.10.19 № 1028/ЗП/49д-19, а саме встановити огородження зон суворого санітарного режиму І поясу на артезіанських свердловинах № 12, № 17, № 1, № 4, № 1970-рс, № 1929-ре – термін виконання 17.04.20.

3. Здійснити державну повірку засобів вимірювальної техніки, у тому числі автоматизовані, на артезіанських свердловинах, які здійснюють облік забору та використання води – термін виконання 01.05.20.

4. Затомпонувати чи ліквідувати артезіанську свердловину № 17, що не використовуються – термін використання 01.05.20».

Вказаний припис від 17.03.20 № 012/057/101/04 отримано директором КП «КОМПОС» БМР Пшеничним М. про що свідчить його підпис на вказаному приписі.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Макаренко В.І. 03.03.20 складено протоколом № 010939 про адміністративне правопорушення щодо директора КП «КОМПОС» Бердянської МР ОСОБА_1 , а саме за порушення ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України. У вказаному протоколі від 03.03.20 № 010939 про адміністративне правопорушення директор КП «КОМПОС» Бердянської МР ОСОБА_1 зазначив, що (мовою оригінала): «Я працюю на посаді директора КП «Компос» з 02 вересня 2019 року 03.03.2020».

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Макаренко В.І. від 03.03.20 № 000239/01/04 про накладення адміністративного стягнення, на директора КП «КОМПОС» Бердянської МР ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

У відповідності до фіскального чеку від _5.03.20 № 14 директором КП «КОМПОС» БМР ОСОБА_1 сплачено адмін. штраф у розмірі 136,00 грн. згідно протоколу від 03.03.20 № 010939 та постанови від 03.03.20 № 000239/01/04.

Крім того, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Назаровою А.П. 17.03.20 складено протоколом № 010945 про адміністративне правопорушення щодо директора КП «КОМПОС» БМР ОСОБА_1 , а саме за порушення ст. ст. 19, 21 Кодексу України «Про надра». У вказаному протоколі від 17.03.20 № 010945 про адміністративне правопорушення директор КП «КОМПОС» Бердянської МР Пшеничний М.О. зазначив, що (мовою оригінала): «На посаді директора працює з 02.09.2019р.».

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Назарової А.П. від 17.03.20 № 000296/01/04 про накладення адміністративного стягнення, на директора КП «КОМПОС» БМР ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

У відповідності до копії квитанції від 17.03.20 директором КП «КОМПОС» БМР Пшеничним М.О. сплачено адмін. штраф у розмірі 510,00 грн. згідно протоколу від 17.03.20 № 010945 та постанови від 17.03.20 № 000296/01/04.

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області надіслала на адресу КП «КОМПОС» Бердянської МР претензії:

- за вих. від 15.04.20 № 1498/12 з додатком, а саме розрахунком розміру відшкодування збитків, в якому пропонує останньому відшкодувати заподіяну державі шкоду за порушення п. 9 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України, в розмірі 211 143,78 грн. в досудовому порядку шляхом перерахування коштів за відповідними реквізитами;

- за вих. від 15.04.20 № 1492/12 з додатком, а саме розрахунком розміру відшкодування збитків, в якому пропонує останньому відшкодувати заподіяну державі шкоду за порушення ст. ст. 19, 21 Кодексу України «Про надра», в розмірі 733 862,61 грн. в досудовому порядку шляхом перерахування коштів за відповідними реквізитами.

Відповідно до довідки про кількість забраної води КП «КОМПОС» Бердянської МР за вих. від 05.03.20 № 1, директор Пшеничний М.О. повідомляє, що у період з 01.01.16 по 23.10.19 КП «КОМПОС» БМР було забрано артезіанськими свердловинами № 1970-ре, № 10, № 12, № 1929-ре, № 1, № 2, № 4 з підземних водоносних горизонтів 166 800 м. куб. води.

Згідно із довідкою за підписом директора КП «КОМПОС» Бердянської МР Пшеничного М.О. про кількість забраної води з артезіанських свердловин № 1, № 2, № 4, № 10, № 12, № 17, № 1929-ре, № 1970-ре за період з 01.01.09 по 01.03.20, згідно звітів № 2ТП – водгосп (річна), а саме: 2009р. – інформація відсутня, 2010р. – інформація відсутня, 2011р. – 57 596 м. куб., 2012р. – 89 481 м. куб., 2013р. – 83 216 м. куб., 2014р. – 84 444 м. куб., 2015р. – 79 800 м. куб., 2016р. – 55 800 м. куб., 2017р. – 30 300 м. куб., 2018р. – 31 300 м. куб., 2019р. – 60 900 м. куб., 2020р. – 6 902 м. куб.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані у справу докази, заслухавши пояснення учасників по справі та прокурора суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Положеннями ст. 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Згідно із ст. 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 3 ст. 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” унормовано, що державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території АР Крим - орган виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону атмосферного повітря; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов (п. а ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Частиною 2 ст. 1 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” передбачено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів АР Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.17 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраекології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 4 вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, у т.ч. проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Крім того, відповідно до п. 7 вказаного Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області (далі - Інспекція, Позивач) …, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.

Таким чином, позивач мав право на проведення наведеної в тексті цього рішення перевірки.

Частиною 1 ст. 149 та ст. 151 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до ГК України та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України (далі ВК України), водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 ВК України, підземні води та джерела належать до водного фонду України.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ВК України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У відповідності до п. 9 ст. 44 цього Кодексу, водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у т.ч. для цілей аквакультури) та ін. державних і громадських потреб.

Згідно із положенням ч.ч. 1, 3 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 цього Кодексу визначено, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В силу положень п. «г» ч. 1 ст. 39 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Отже підземні води – це природний ресурс із подвійним правовим режимом, під час використання яких слід керуватись як водним законодавством, так і законодавством про надра.

Чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Згідно із п. 6 ст. 110 ВК України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

У відповідності до приписів ст. ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Статтею 22 ЦК України визначено питання відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, зокрема, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У даному випадку, шкода полягає в порушенні природоохоронного законодавства, що полягає у самовільному користуванні надрами, а саме: видобування підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра. Сам лише факт наявності самовільного використання надр за відсутності спеціального дозволу, є підставою для стягнення шкоди.

Відповідачем в ході розгляду цієї справи не доведено та не спростовано обставин відсутності вини у допущеному порушенні, оскільки факт здійснення відповідачем видобування підземних вод зі свердловин у період з 01.01.16 по 23.10.19 без дозволу підтверджується Актом перевірки № 057/101/04, складеним 17.03.20.

Частиною 1 ст. 23 цього Кодексу (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2849-VI від 22.12.10) унормовано, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Частиною 1 ст. 23 цього Кодексу (із змінами в редакції Закону № 867-VIII від 08.12.15) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто, з положень даних норм вбачається право саме землевласників і землекористувачів без спеціальних дозволів видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

В Акті перевірки зокрема зазначено, що у відповідача відсутні документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельними ділянками, які використовую відповідачем для розташування свердловин, а саме: № 1, № 2, № 4, № 10, № 12, № 17, № 1929-ре, № 1970-ре для здійснення господарської діяльності по забору підземних вод, розташованих на території Бердянської міської ради в с. Нововасилівка, с. Шовкове, с. Роза Запорізької області, що є порушенням ст. 125, ч.ч. 1-3, 5 ст. 126 ЗК України.

Наведені доводи відповідача, які викладені у відзиві, щодо твердження того, що відповідачем вживались процедури по отриманню дозволу, ніяким чином не може виключати вину відповідача по здійсненню самовільного водокористування.

Крім того, судом враховано, що сама по собі процедура отримання дозволу не звільняє від відповідальності за самовільне водокористування.

Доказів зворотнього відповідачем та третьою особою суду не надано.

З огляду на викладене, судом, через не доведеність та безпідставність, відхиляються твердження відповідача про відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди, та протиправної поведінки, як необхідних умов для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через те, що вчинення відповідних дій, направлених на одержання дозволу, і неможливість його отримання, не давало відповідачу права на здійснення господарської діяльності за відсутності дозволу.

При цьому, суб`єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати господарську діяльність без дозволу, а у разі такого здійснення відшкодовувати завдану шкоду у повному обсязі. Дії відповідача є протиправними та вчинені з його вини, такими діями заподіяні збитки, які підлягають відшкодуванню.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.18 у справі № 910/5858/17, від 22.05.18 у справі 910/15305/17, від 10.07.18 у справі № 904/12434/16 та від 04.10.18 по справі № 904/10536/16.

Обставини стосовно правомірності або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення дозволу не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку комунальним підприємством води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом періоду часу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем (такого правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 09.11.18 по справі № 908/1593/17).

Сама по собі процедура отримання спеціального дозволу не звільняє від відповідальності за самовільне використання природних ресурсів (такого правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.19 по справі 908/1092/18).

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлено “Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.09 за № 389 (надалі – Методика).

Розмір заподіяної шкоди визначений позивачем відповідно до п. 9.1. Методики, згідно з яким розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), за формулою:

З сам = 5 х W х Тар (грн.), де: W – об`єм води, використаної самовільно без дозволу на спеціальне водокористування, куб.м.; Тар – розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановлений п. 255.5.2 статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, грн./100 куб.м.

Згідно із п. 9.2. Методики, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Відповідно до ст. 255.5.2. Податкового кодексу України, ставка збору за спеціальне використання підземних вод за 100 м для інших адміністративно-територіальних одиниць Запорізької області на дату виявлення порушення складає 84,39 грн.

Відповідно до ст. 255.7. Податкового кодексу України, житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плат коефіцієнт 0,3.

Таким чином 84,39 грн. х 0,3 =25, 317 грн. за 100 м. куб.

Згідно довідки про кількість забраної води від 05.03.20 №1 КП «Компос» Бердянської МР, за період 01.01.16 по 23.10.19 включно забрано за свердловини – 166 800 м. куб. води.

Об`єм води за період з 01.01.16 по 23.10.19 при самовільному водокористуванні становить: W = 166 800 м. куб.

Сума збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.6 по 23.10.19 включно, становить:

З сам = 5 х 166 800 м. куб. х 25,317 грн. / 100 м. куб. = 211 143,78 грн.

Сума збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами в період з 01.01.11 по 01.03.20 включно, становить:

З сам = 5 х 579 739 м. куб. х 25, 317 грн. / 100м. куб. = 733 862, 61 грн.

Розрахунки розміру збитків здійснені позивачем вірно на підставі даної Методики та згідно наданих відповідачем звітів про використання води за формою № 2ТП-водгосп за 2009-2020 роки.

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами ст. 257, ч. 2 ст.ст. 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його права або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності (можливості такої обізнаності) його органів, до повноважень яких належав контроль у сфері природоохоронного законодавства.

Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у т.ч. забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.11 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії; п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій заявлено про сплив позовної давності що стосується позовних вимог заявлених за період з 01.01.11 по 01.03.17.

Порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища зафіксовані в акті перевірки, складеному за результатами перевірки проведеної з 03.03.20 по 17.03.20. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлених щодо самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.16 по 23.10.19 та щодо здійснення самовільного використання надр – видобування підземних вод із свердловин в період з 01.01.11 по 01.03.20.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності суд виходить з того, що порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем хоч і здійснювалось у період з 29.08.11 по 10.06.14, проте позивачем здійснено перевірку та виявлено це порушення у період з 03.03.20 по 17.03.20. Вказана перевірка була плановою та здійснена на підставі наказу позивача від 28.02.20 № 101.

Господарський суд констатує, що перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складення акта про відповідне порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.18 по справі № 910/10452/17.

Розглядаючи матеріали справи судом, через безпідставність, відхиляються твердження відповідача та третьої особи щодо відсутності права прокурора у цій справі на представництво інтересів позивача в господарському суді з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Згідно вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та ін. дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Пред`явлення даної позовної заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (Державної екологічної інспекції Південного округу), як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано винятково захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до ст. 131-1 Конституції України, оскільки відповідно до положень Конституції та ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій, що покладаються на прокуратуру України, є представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

За частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєї ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи ін. заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 17.10.18 у справі № 910/11919/17 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.03 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», надає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Відповідно до вимог ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про поводження з відходами належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства з питань поводження з відходами.

Пунктами 3, 6, 7 Положення передбачено, що Держекоінспекція має право проводити перевірки, надавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, розраховувати розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Отже, інтереси народу - єдиного джерела влади в Україні реалізуються, у т.ч., через органи державної влади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі №912/2385/18 зазначено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Вбачається, що під час опрацювання наданих позивачем до прокуратури матеріалів для вжиття заходів представницького характеру було встановлено, що Державна екологічна інспекція у Запорізькій області (Державна екологічна інспекція Південного округу) самоусунулась від виконання покладених на неї завдань щодо захисту інтересів держави в частині стягненнях з КП «Компос» збитків, завданих самовільним водо- та надрокористуванням, у зв`язку з чим, у прокурора виникли підстави для представництва інтересів держави в особі органу, який не здійснює захист порушених інтересів держави.

Вказані обставини підтверджуються листом №1991/12 від 28.05.20 управління Державної екологічної інспекції у Запорізькій області до прокуратури Запорізької області з проханням вжити заходів представницького характеру щодо стягнення збитків, завданих самовільним водо- та надрокористуванням з КП «Компос» в сумі 945 006,49 грн., у зв`язку з відсутністю у позивача кошів на сплату судового збору у 2020 році.

Враховуючи викладене, суд погодився з твердженнями прокурора, що наступним обґрунтовано та доведено, що будучи органом владних повноважень, на якого покладено обов`язки щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, позивачем у цій справі на протязі тривалого часу не було здійснено належним чином захист цих інтересів.

А тому, як наслідок, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (Державної екологічної інспекції Південного округу).

Тобто, орган контролю усвідомлюючи порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався, не вживав активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення з відповідним позовом до суду. А тому, наведене і стало підставою застосування відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заходів представницького реагування.

Крім того, сам факт не звернення Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області із заявою до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконував свої повноваження щодо стягнення заподіяних навколишньому природному середовищу збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів та надр комунальним підприємством «Компос» Бердянської МР, чим завдано шкоду економічним інтересам держави.

Вказане вище узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18 від 15.10.2019.

Наведене вище в тексті цього рішення спростовує інші заперечення відповідача та третьої особи щодо правових підстав для відмови у задоволенні позову у цій справі.

А тому, як наслідок, судом задовольняються позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 53, 73-80, 86, 91, 129, 195, 208, 210, 236-238, 240, 256-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства “КОМПОС” Бердянської міської ради (71128, Запорізька область, м. Бердянськ, с. Нововасилівка, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 31146712) на користь Державного бюджету України (отримувач: Бердянське управління державної казначейської служби України у Запорізькій області/отг.м. Бердянськ, Запорізька область, р/р № UA338999980333169331000008455, у Казначействі України (ЕАП) код бюджетної класифікації 24062100, стягувач: Державна екологічна інспекція Південного округу (73003, м. Херсон, пров. Козацький, буд. 10, код ЄДРПОУ 43877338) – 945 006 (дев`ятсот сорок п`ять тисяч шість) грн. 39 коп. збитків заподіяних державі в результаті самовільного водокористування та надракористування. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з комунального підприємства “КОМПОС” Бердянської міської ради (71128, Запорізька область, м. Бердянськ, с. Нововасилівка, вул. Центральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 31146712) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Бердянської окружної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973, р/р № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету – 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, стягувач: Бердянська окружна прокуратура (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Перемоги, 4) кошти витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 14 175 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.04.2021.

Суддя В.Л. Корсун

Часті запитання

Який тип судового документу № 96497907 ?

Документ № 96497907 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 96497907 ?

Дата ухвалення - 07.04.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 96497907 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 96497907 ?

В Господарський суд Запорізької області
Попередній документ : 96497906
Наступний документ : 96497908