Рішення № 96494426, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/24874/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВідділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)третя особа про Акціонерний комерційний банк "Правекс-Банк" визнання протиправними та скасування постанов,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про:

визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні ВП №63109557 винесеної 22.09.2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборського Андрія Вікторовича про стягнення виконавчого збору в сумі 197 953,30 дол. США;

визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні ВП №63109557 винесеної 30.09.2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборського Андрія Вікторовича про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ "Телекомпанія "Україна" здійснювати відрахування з доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 197 953,30 дол. США та 1457,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є протиправними та підлягають скасуванню, з підстав того, що суми, які зазначені в них до стягнення, визначені в доларах США, хоча згідно із Конституцією України платіжною одиницею в Україні є гривня. Поряд з цим, позивач звертає увагу, що законодавством не визначений порядок стягнення виконавчого збору в іноземній валюті та перерахунку його в гривні, бо саме в гривнях відкриті рахунки Державного бюджету в Державній казначейській службі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Акціонерний комерційний банк "Правекс-Банк".

04 листопада 2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження № 32768306, № 63109557 та № 63109634.

Відзив обґрунтовано тим, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №32768306 з примусового виконання виконавчого листа №2-4784/09 від 06.07.2011 виданого Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь АКБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором, враховуючи штрафні санкції, всього в сумі 1 979 533, 00 доларів США, що за курсом НБУ на день розрахунку еквівалентно 15 339 401, 22 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 1 820, 00 грн.

При цьому, відповідач звертає увагу, що під час виконання виконавчого провадження до Відділу надійшла заява від представника ОСОБА_3 про те, що всі зобов`язання за Договорами про відкриття кредитної лінії від 26.06.2006 № 5-084/06Ф, від 21.02.2008 № 1-005/08Ф, від 07.09.2006 № 5-108/16Ф, від 28.02.2006 № 5-007/06Ф ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 , як стягувачам -виконано. Жодних фінансових чи майнових претензій до ОСОБА_1 стягувач немає.

Беручи до уваги викладене, 22.09.2020 державним виконавцем, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Також відповідач звертав увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору була виділена в окреме виконавче провадження № 63109557, в рамках якого було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані постанови державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було прийнято в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно поданих до суду додаткових письмових пояснень від 09.02.2021 року, відповідач звертав увагу, що оскільки боржником до моменту відкриття виконавчого провадження рішення суду добровільно виконано не було, підстав для не стягнення виконаного збору у відповідача не було.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, оскільки відповідно до вимог виконавчого листа №2-4784/09 від 06.07.2011 виданого Печерським районним судом м. Києва стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь АКБ «Правекс-Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором, враховуючи штрафні санкції, всього в сумі 1 979 533,00 доларів США, що за курсом НБУ на день розрахунку еквівалентно 15 339 401,22 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 1 820,00 гри., то сума виконавчого збору повинна становити: 197 953,30 доларів США та 182,00 грн. - як 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

В подальшому у поданих до суду 17.02.2021 року письмових поясненнях, позивач звертав увагу на те, що в рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем 19.03.2013 року з позивача вже було стягнуто суму виконавчого збору у розмірі 1 534 122, 12 грн.

У той же час, як зазначає позивач, Законом України «Про виконавче провадження» не визначена можливість винесення повторної постанови про стягнення виконавчого збору, що в свою чергу свідчить про протиправність дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборського Андрія Вікторовича про стягнення виконавчого збору в сумі 197 953,30 дол. США та 182,00 грн. постановою від 22.09.2020 року.

У зв`язку з поданням позивачем заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявки у судове засідання представника відповідача, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року по справі № 2-4784/09 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь АКБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором, враховуючи штрафні санкції, всього в сумі 1 979 533, 00 дол. США, що за курсом НБУ на день розрахунку еквівалентно 15 339 401, 22 грн.

На виконання вказаного рішення Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист від 06.07.2011 року № 2-4784/09.

На підставі даного виконавчого листа старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 28.05.2012 року відкрито виконавче провадження № 32768306 згідно норм Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону 606-XIV на момент вчинення виконавчих дій).

В рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 19.03.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про стягнення з боржника виконавчого збору; складено акт опису й арешту майна проведено опис від 22.08.2013 року; постанови від 19.01.2015 року та від 26.10.2016 року про призначення експерта, суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; постанову від 04.12.2017 року про заміну сторони виконавчого провадження, а саме з АКБ "Правекс-Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (01010,м.Київ,вул. Московська,32/2, код ЄДРПОУ 38904296); постанову від 10.01.2018 року про передачу майна стягувачу (ТОВ "Фінансова компанія "Авістар").

В подальшому, відповідно до п. 4 розділу І Інструкції від 02.04.2012 року № 512/2 (у зв`язку з тим, що сума боргу за виконавчим документом становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквіваленту суму в іноземній валюті) постановою від 20.07.2018 року виконавче провадження № 32768306 передано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та прийнято постановою від 16.08.2018 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

21.09.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшла заява від представника ОСОБА_3 про те, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2020 у справі №757/15362/20-ц замінено стягувана Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (код ЄДРПОУ 14360920, яке знаходиться за адресою: вул. Кловський узвіз, 9/2, м. Київ) на його правонаступника ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Крім того повідомлено про те, що всі зобов`язання за Договорами про відкриття кредитної лінії від 26.06.2006 № 5-084/06Ф, від 21.02.2008 № 1-005/08Ф, від 07.09.2006 № 5-108/16Ф, від 28.02.2006 № 5-007/06Ф ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 , як стягувачем - виконано. Жодних фінансових чи майнових претензій до ОСОБА_1 стягувач немає.

22.09.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, керуючись абз.1 ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Також, 22.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Судом встановлено, що постанови про стягнення виконавчого збору ВП №32768306 від 22.09.2020 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №32768306 від 22.09.2020 року виведено в окреме провадження, та виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Так, 22.09.2020 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63109557 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №32768306 від 22.09.2020 виданої Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

22.09.2020 виконавцем, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №63109557.

Також судом встановлено, що 24.06.2020 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63109634 щодо примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №32768306 від 22.09.2020 виданої Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

22.09.2020 державним виконавцем, керуючись ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, а саме: ВП №63109557, №63109634 в ЗВП №63110718.

30.09.2020 року державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні №63110718, керуючись ст.ст.68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника №63109557

Незгода позивача з постановами про стягнення виконавчого збору ВП №32768306 від 22.09.2020 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 63109557 від 30.09.2020 року, обумовила на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).

Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV установлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Приписами частини першої статті 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною третьою, четвертою вказаної статті 28 також передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до п.п. 3.7, 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження), розробленої відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Так, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається (3.7.4 Інструкції).

У той же час, суд звертає увагу, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), а Закон №606-ХІV, у свою чергу, втратив чинність (крім статті четвертої, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом 1404-VIII).

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Втім, оскаржувані рішення про стягнення виконавчого збору та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державним виконавцем прийняте на підставі Закону № 1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого було встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Ураховуючи "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VІІІ, положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна відповідати тому закону, в період дії якого вона прийнята.

Матеріалами справи встановлено, що 22.09.2020 року державним виконавцем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 32768306.

Одночасно, з прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження № 32768306, державним виконавцем, на підставі ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ прийнято постанову про стягнення з боржників виконавчого збору у розмірі 197 953, 30 доларів США та 182, 00 грн.

Щодо правомірності прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 22.09.2020 року № 32768306, суд зазначає таке.

Положеннями ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. При цьому, вказаною правовою нормою передбачено обов`язок виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного дня після закінчення виконавчого провадження, лише у випадку, якщо такий виконавчий збір в процесі виконання стягнуто не було.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (надалі - Інструкція) державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Тобто, дії саме по стягненню виконавчого збору пов`язуються з відкриттям виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Як було встановлено вище, виконавче провадження № 32768306 було відкрито постановою державного виконавця від 28.05.2012 року, тобто за нормами Закону №606-ХІV.

19.03.2013 року державним виконавцем, у зв`язку з відсутністю доказів добровільного виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року по справі № 2-4784/09 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь АКБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором, враховуючи штрафні санкції, всього в сумі 1 979 533, 00 дол. США, що за курсом НБУ на день розрахунку еквівалентно 15 339 401, 22 грн., винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 534 122, 12 грн.

При цьому, позивачем доказів стягнення вказаної суми виконавчого збору, в порядку, встановленому Законом № 606-ХІV (чинним на час винесення постанови від 19.03.2013 року) під час розгляду даної справи не було.

Не було встановлено таких обставин і під час розгляду даної адміністративної справи.

У той же час, за нормами Закону №1404-VIII (чинного на час прийняття оскаржуваних постанов) чітко передбачено обов`язок державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу/закінчення виконавчого провадження вчинити дії по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню з боржника, якщо такий збір стягнуто не було.

А тому, за вказаних обставин, прийняття 22.09.2020 року в межах виконавчого провадження № 32768306 державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору не може свідчити про подвійне стягнення з боржника виконавчого збору.

Таким чином, беручи до уваги викладе вище, суд приходить до висновку, що 22.09.2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборським Андрієм Вікторовичем постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 197 953,30 дол. США та 182,00 грн. в рамках виконавчого провадження № 32768306 було прийнято у а межах наданих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто за відсутності усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

У той же час, щодо тверджень позивача про протиправність дій відповідача щодо зазначення в оскаржуваній постанові від 22.09.2020 року суми до стягнення в іноземній валюті, в той час як згідно рішення суду Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року по справі № 2-4784/09, заборгованість визначена в гривнях, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчислені боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону №1404-VIII.

Відповідно до пунктів 3,4,5 статті 49 Закону №1404-VIII у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Як вбачається з рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 2-4784/09, на підставі якого виданого виконавчий документ, стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, несе двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

А тому у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що зазначення в оскаржуваній постанові державним виконавцем суми до стягнення у іноземній валюті є законним, обґрунтованим та таким, що вчинено в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборського Андрія Вікторовича про стягнення виконавчого збору в сумі 197 953,30 дол. США та 182,00 грн., у зв`язку із чим відповідна позовна вимога до задоволення не підлягає.

У той же час, щодо правомірності постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.09.2020 року № 63109557, суд зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що 22.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63109557 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №32768306 від 22.09.2020 року виданої Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Також, встановлено, що 22.09.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про об`єднання виконавчого провадження №63109557 у зведене виконавче провадження № 63110718.

В подальшому, в межах виконавчого провадження №63109557 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 30.09.2020 року прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка зокрема, є предметом оскарження в даній справі.

Так, обґрунтовуючи вимоги з приводу незаконності постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.09.2020 року №63109557, позивач лише висловлює незгоду із зазначенням в ній суми до стягнення в іноземній валюті, в той час як згідно рішення суду Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року по справі № 2-4784/09, заборгованість визначена в гривнях, що є, на його думку неприпустимим.

Суд зазначає, що правову оцінку дій державного виконавця щодо зазначення в оскаржуваній постанові суми до стягнення у іноземній валюті надано вище.

Інших підстав для визнання протиправною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 30.09.2020 року №63109557 позивачем не наведено та судом не встановлено.

Таким чином, беручи до уваги все викладене вище в сукупності, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови у виконавчому провадженні ВП №63109557 винесеної 30.09.2020 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборського Андрія Вікторовича про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ "Телекомпанія "Україна" здійснювати відрахування з доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 197 953,30 дол. США та 1457,76 грн.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко