Рішення № 96493872, 23.04.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/103/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив :

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та щодо невиплати заборгованості при виплаті довічного утримання судді у відставці, яка утворилася за період з 19.02.2020 р. по 31.01.2021 р. включно в сумі 569888,44 грн протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області №44 від 06.03.2020 р. в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити однією виплатою (одноразово) заборгованість по виплаті довічного грошового утримання судді у відставці, яка утворилася за період з 19.02.2020р. по 31.01.2021р. включно в сумі 569888,44 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області №44 від 06.03.2020 р., починаючи 01.02.2021 р.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі судових рішень, які набрали законної сили, відповідач здійснив перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. згідно довідки ТУ ДСА в Чернівецькій області. При цьому, відповідачем незаконно призначено йому нове щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 50%, замість вже призначеного в розмірі 90%. У зв`язку з цим, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо підстав таких дій відповідача, а також причин, з яких при перерахунку не визначено яка сума боргу і в який період буде виплачена. Позивач вказав, що у відповідь на його заяву, орган Пенсійного фонду зазначив, що пенсію йому обчислено з розміру 50% від суми 113508грн. і виплата буде проводитись з грудня місяця 2020 року. Крім того, йому повідомлено, що розмір заборгованості по пенсії пенсійний орган обчислив за період з 19.02.2020р. по 30.11.2020р. і її сума склала 53231,34грн., цю суму включено до Реєстру судових рішень.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% є незаконними, як і невиплата заборгованості, яка утворилась починаючи з 19.02.2020р. Крім того, сума заборгованості, на думку позивача, здійснена пенсійним органом неправильно. Так, вважає, що заборгованість за період з 19.02.2020р. по 31.01.2021р. становить 569 888,44грн.

Також, позивач вказує на те, що посилання відповідача на внесення заборгованості до реєстру судових рішень є незаконним та вважає, що в цій частині є підстави для постановлення окремої ухвали. За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

15.01.2021р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

01.02.2021р. відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з положеннями Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 04.06.2016р. №1402-VІІІ виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, пенсію позивача обчислено виходячи з розміру 50% від суми суддівської винагороди 113508,00грн., зазначеної в довідці ТУ ДСА в Чернівецькій області від 06.03.2020р. №44. Різниця між розміром пенсії, визначеним відповідно до постанови суду і розміром пенсії, обчисленим без урахування постанови суду, за період з 19.02.2020р. по 30.11.2020р. склала 53231,34грн., яку включено до Реєстру судових рішень та внесено відповідну інформацію. Відтак, відповідач в діях органу Пенсійного фонду не вбачає жодних протиправних дій щодо позивача.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернівецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с.11).

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 01.03.2017р. (залишеною без змін судом апеляційної інстанції) у справі №721/78/17, з-поміж іншого, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Путильському районі Чернівецької області перерахувати та виплачувати судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 05 жовтня 2016 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання (а.с.14-15).

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 10.03.2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 06.03.2020 р. №44 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану ТУ ДСА України в Чернівецькій області. Листом від 11.03.2020р. ГУ ПФУ в Чернівецькій області відмовило позивачу в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 06.03.2020 р. №44, виданої ТУ ДСА в Чернівецькій області. Позивач оскаржив таку відмову в судовому порядку (а.с.19).

Так, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №600/1402/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оформлену листом №2400-0217-8/7964 від 11.03.2020 р. у перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 19.02.2020 р. згідно довідки ТУ ДСА в Чернівецькій області №44 від 06.03.2020 р. (а.с.20-22).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020р. на підставі довідки ТУ ДСА в Чернівецькій області №44 від 06.03.2020р., однак грошове забезпечення обчислено виходячи з 50% від суддівської винагороди в розмірі 113508грн.

Позивач не погодившись із зменшенням його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 90% на 50%, 11.12.2020р. звернувся до відповідача із заявою, у якій просив: надати йому розгорнуту письмову довідку про те, як проведено перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який відсоток суддівської винагороди визначено Пенсійним фондом, і який стаж судді врахований при проведенні такого перерахунку. Крім того, просив надати йому розгорнуту письмову довідку по місяцях починаючи з лютого місяця 2020 року, який розмір боргу йому нарахований і в який період буде виплачений (а.с.25-26).

У відповіді пенсійного органу від 22.12.2020р. №2458-2299/Д-17/8-2400/20 зазначено, що пенсію позивачу обчислено виходячи з розміру 50% від суми суддівської винагороди 113508,00грн., зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Чернівецькій області, що становить 56754,00грн. у відповідності до приписів ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу яких, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Дослідженням протоколу перерахунку пенсії встановлено, що страховий стаж повний позивача становить 37 років 5 місяців 27 днів, в тому числі судді 27 років 1 місяць 27 днів.

Також, у відповіді відповідачем зазначено, що виплата пенсії в новому розмірі, нарахованому за рішенням суду проводиться з грудня 2020 року. Різниця між розміром пенсії, визначеним відповідно до постанови суду і розміром пенсії, обчисленим без урахування постанови суду, за період з 19.02.2020р. по 30.11.2020р. склала 53231,34 грн., яку включено до Реєстру судових рішень та внесено відповідну інформацію. При цьому зазначено, що виділення коштів для проведення виплат за судовими рішеннями здійснюється Пенсійним фондом України у межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів, визначених судом, боржнику (а.с.24).

Позивач вважає, що відповідач незаконно зменшив відсотковий розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 50% від суддівської винагороди. Крім того, вважає, що заборгованість по виплаті його пенсії після перерахунку за період з 19.02.2020р. по 31.01.2021р. складає 569 888,44 грн., а не так, як вказує відповідач. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.06.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.

Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.

Так, позивач у своєму позові просить здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді без врахування положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку.

Крім того, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково положення з різних законів.

При цьому абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Наведені норми неконституційними не визнавалась.

Тобто при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, необхідно враховувати порядок призначення (обрання) судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до стажу, необхідного для зайняття посади судді, застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).

Разом з цим суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 затверджено Порядок надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі - Порядок № 3-1).

Позивач звільнився у відставку 22.09.2016, отже судом застосовується Порядок № 3-1 в редакції, чинній на час звільнення позивача та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Пунктом 2.1 Порядку № 3-1 передбачалось, що до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додаються такі документи, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 3).

Пунктом 3.1 розділу IIІ Порядку № 3-1 визначено, що уповноважена особа впродовж двох робочих днів після видання наказу про відрахування судді зі штату суду на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків, і припинення виплати щомісячного довічного утримання працюючому судді, оформляє необхідні документи, готує подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4), ознайомлює з ними суддю у відставці і направляє їх до органу, що призначає щомісячне довічне утримання.

Судом встановлено, що протоколом перерахунку пенсії тривалість стажу в тому числі судді становить 27 років 1 місяць 27 днів. Окрім того, суд звертає увагу на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 01.03.2017 р. по справі №721/78/17 яким зазначено загальний стаж роботи на посаді судді 26 років 10 місяців.

Суд звертає увагу, що визначення стажу робити позивача на посаді судді не є предметом цього спору.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено, згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Як вбачається з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.03.2020 № 44, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Чернівецькій області, суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18.02.2020 складає 113508,00 грн, з яких: посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років 70 % - 44142,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді 6306,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем розраховано стаж позивача, як судді у відставці який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 відсотків з урахуванням виключно стажу судді 27 повних років, що відповідає даним, вказаним у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.10.2016 р.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків, що невірно, оскільки розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді дорівнює 64 % (50 % (20 років роботи) + 14 % (7 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2 % грошового утримання судді)), що відповідає вимогам статті 142 Закону № 1402-VІІI та матеріалам пенсійної справи.

Отже, судом встановлено, що при здійсненні позивачу з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем чинне законодавство порушено, а тому у суду достатні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Разом з цим суд вважає за необхідне підкреслити, що абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, у випадку якщо позивач незгоден з визначенням його стажу судді він має право звернутись до суду за останнім місцем роботи із заявою про видачу оновленого розрахунку з подальшим його наданням до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невиплати заборгованості при виплаті довічного утримання судді у відставці, яка утворилася за період з 19.02.2020 р. по 31.01.2021 р. включно в сумі 569888,44 грн. суд зазначає наступне.

Так, позивач вважає, що у зв`язку з неправильним перерахунком його щомісячного довічного грошового утримання, заборгованість по виплаті такого є значно більшою, аніж та, яка визначена відповідачем. Позивач виходить з того, що оскільки перерахунок повинен був бути здійснений в розмірі 90% від суми суддівської винагороди 113508,00 грн., сума заборгованості за період з 19.02.2020 р. по 31.01.2021 р. включно становить 569888,44 грн.

Однак, на переконання суду, задоволення такої вимоги суперечить меті адміністративного судочинства, закріпленій в ст.2 КАС України, яка полягає у тому, що судовому захисту підлягають права від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тобто лише порушене право є об`єктом захисту у сфері публічно-правових відносин. Крім того, захист такого права не може ґрунтуватись на мотивах ймовірного його порушення в майбутньому. У даному випадку, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, на виконання рішення суду і даній справі, ще не здійснено, відтак і заборгованість з виплати такої ще не існує. У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги позивача на даному етапі та в межах даного позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18.

Відтак, у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій органу Пенсійного фонду щодо невиплати заборгованості при виплаті довічного утримання судді у відставці, яка утворилася за період з 19.02.2020р. по 31.01.2021р. включно в сумі 569888,44 грн. та в частині похідної вимоги про зобов`язання виплатити таку заборгованість однією виплатою (одноразово) – належить відмовити.

Так само відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області №44 від 06.03.2020 р., починаючи 01.02.2021р., адже перерахунок такої наразі не виконано. Суд виходить з того, що судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Отже, зазначена позовна вимога заявлена позивачем передчасно.

З приводу вимоги позивача щодо постановлення окремої ухвали суд зазначає таке.

Відповідно до приписів ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Таким чином, постановлення окремої ухвали є правом суду, який розглядає справу, а не його обов`язком, тобто реалізується на власний розсуд. У даному ж випадку, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, відповідно до квитанції № 18619 від 12.01.2021 р. (а.с. 1).

Таким чином з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області №44 від 06.03.2020 р. в розмірі 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020 р.

4. В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) в розмірі 454,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м.Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)

Суддя І.В. Маренич