Ухвала суду № 96492926, 23.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1967/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про витребування доказів та про залишення позову без розгляду у справі №440/1967/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про стягнення з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік) з дня звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року по 13 серпня 2020 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в розмірі 538,90 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі №440/1967/21. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1967/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування доказів, а саме, про витребування від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби інформації щодо перетину громадянином ОСОБА_1 державного кордону України (в`їзд-виїзд) у період з січня по 10 квітня 2021 року /а.с. 110-111/, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач має сумнів у тому, що позовна заява підписана позивачем ОСОБА_1 , який виник під час підготовки відзиву на позовну заяву.

22 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду /а.с. 112-113/, в обґрунтування якого зазначено, що позивач дізнався про постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 440/1861/20 06 лютого 2021 року, проте, звернувся до суду з позовом у даній справі 09 березня 2021 року, тому відповідач вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд виходить з наступного.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною 3 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Таким чином, якщо відповідач не може самостійно надати докази, він вправі подати клопотання про витребування доказів судом разом із поданням відзиву. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Копію ухвали суду від 15 березня 2021 року відповідач отримав 17 березня 2021 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою /а.с. 61/.

Таким чином, останнім днем п`ятнадцятиденного строку для подання відповідачем відзиву на позов було 01 квітня 2021 року (26 березня 2021 року відповідач подав до суду підписаний відзив на позовну заяву).

Проте, клопотання представника відповідача про витребування доказів подано до суду лише 19 квітня 2021 року, тобто клопотання заявлено відповідачем з пропуском встановленого законом строку, та відповідачем не обґрунтовано неможливості подання клопотання про витребування доказів у встановлений законом строк з причин, що не залежали від нього.

Відтак, відповідно до вимог частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання представника відповідача про витребування доказів у справі №440/1967/21 підлягає залишенню без задоволення.

Крім того, частиною 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявляючи клопотання про витребування доказів, представник відповідача не зазначив заходи, яких відповідач вжив для отримання цього доказу самостійно та не надав доказів вжиття таких заходів, як не зазначив і причин неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відтак, клопотання представника відповідача про витребування доказів необґрунтоване.

Відповідно до частини 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про витребування доказів у справі №440/1967/21 необґрунтоване та заявлене з пропуском встановленого законом строку, тому підлягає залишенню без задоволення.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №440/1967/21, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, висловленому у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/1861/20, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 39, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 20001651) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо не нарахування та не невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року. Стягнуто з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 31 грудня 2019 року по 07 липня 2020 року включно. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

13 серпня 2020 року на виконання цього рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/1861/20 Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області перераховано на рахунок ОСОБА_1 кошти грошової компенсації згідно рішення суду в сумі 17927,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №798 від 13.08.2020.

Таким чином, 13 серпня 2020 року позивач дізнався чи повинен був дізнатися про те, що уповноважений орган фактично з ним розрахувався.

Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом 04 березня 2021 року (подав позов на пошту).

Отже, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Прохальна частина позовної заяви містить клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з посиланням на те, що про постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 позивач дізнався 06.02.2021.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі №440/1967/21.

Суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, яка набрала законної сили 03.02.2021, апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Полтавській області - задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі № 440/1861/20 скасовано в частині стягнення з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 31.12.2019 по 07.07.2020 включно. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі № 440/1861/20 - залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав задоволення вимог позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку з огляду на їх передчасність.

Таким чином, вперше 07.04.2020 позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені з дня звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року по день прийняття рішення суду по суті справи виходячи із середньоденного грошового забезпечення в розмірі 538,90 грн., ця вимога ОСОБА_1 була задоволена судом першої інстанції, а отже, позивач вважав цей спір вирішеним. У подальшому постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.02.2021, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі № 440/1861/20 скасовано в частині стягнення з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 31.12.2019 по 07.07.2020 включно та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на передчасність даної вимоги.

Судом також враховано, що статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 2, 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейським судом з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

При цьому, суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії").

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Доводи клопотання представника відповідача про необхідність залишення позову без розгляду, що наведені в обґрунтування клопотання, зводяться до того, що позов до Полтавського окружного адміністративного суду подано ОСОБА_1 09 березня 2021 року, тоді як про рішення суду апеляційної інстанції у іншій справі ОСОБА_1 дізнався 06 лютого 2021 року, з чого випливає висновок, що позивач звернувся до суду більш як через місяць, після того, як дізнався про вказане вище судове рішення.

Судом встановлено, що позовна заява надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку 09 березня 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на позовній заяві /а.с. 1/.

Порядок обчислення процесуальних строків визначено статтею 120 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 9 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Таким чином, днем звернення до суду з позовом вважається день здачі позовної заяви на пошту.

Відомостями відділення поштового зв`язку на конверті та відомостями з веб-сайту АТ "Укрпошта" підтверджено, що позовна заява здана позивачем на пошту 04 березня 2021 року, а тому позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом 04 березня 2021 року (подав позов на пошту), а не 09 березня 2021 року, як вважає відповідач.

Зважаючи на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що висновок суду, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.

Відтак, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №440/1967/21 необґрунтоване, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що частиною 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки провадження у даній справі відкрито 15 березня 2021 року відповідно з 15 квітня 2021 року згідно частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочався розгляд справи по суті, тому на цій стадії відповідно до частини 2 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі з підстав, визначених пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України) заява про залишення позову без розгляду не може бути подана.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72, 79, 80, 122, 123, 229, 240, 243, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача про витребування доказів у справі №440/1967/21 залишити без задоволення.

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №440/1967/21 залишити без задоволення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.С. Сич