Рішення № 96492811, 23.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4283/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ), в якому позивач просить: – визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №951370115621 від 15.12.2020 року щодо зменшення йому при перерахунку пенсії відсоткового розміру з 83 до 60% та обмеженням граничного розміру; – зобов`язати відповідача здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, що діяв на момент виходу на пенсію з розрахунку 83% суми місячної заробітної плати на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №306 від 11.11.2020 року без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Позивач зазначив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ з 2006 року та отримує пенсію призначену за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії) у розмірі 83% від середнього заробітку.

Одеською обласною прокуратурою йому 11.11.2020 року надано довідку №306 про розмір місячної заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, для подальшого надання її до ГУ ПФУ в Одеській області.

За результатами розгляду його заяви про перерахунок пенсії прийнято оскаржуване рішення, згідно з яким розрахунок пенсії зроблений із 60% заробітної плати та застосовані обмеження її максимального розміру.

На думку позивача, вказане рішення відповідача є протиправним та таким, що грубо порушує вимоги законодавства України, надані та гарантовані Конституцією України його права на соціальний захист, на отримання пенсії у розмірі, який відповідає нормам Конституції та законам України, нормам міжнародного права, судовій практиці та чинному законодавству.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011№3668-VI до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку. Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668- VI від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави. Разом з тим, відповідно до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пунктами 1 та 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року. Дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Верховний Суд у постанові по зразковій справі №240/5401/18 вказав, що відсотки, які були при призначені пенсії повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунків пенсії.

Відповідно до п.21,24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява № 25921/02) Європейський Суд з прав людини сформулював правову позицію, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Позивач вказує, що відповідно до нового Закону «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VІІ знижено відсотки прокурорської пенсії до 60% та встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з часу призначення йому пенсії у березні 2010 року, до Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни, які суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності нової редакції цього Закону. Застосування нових положень закону до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить приписам ч. ч. З та 2 ст. 22, ч. 1 ст. 64, 58 Конституції України, практики Європейського суду з прав людини ( справа «Суханов та Ільченко проти України», справа «Федоренко проти України» (заява № 25921/02).

Крім того, на думку позивача, у відповідності до п. 5 ст. 242 КАС України необхідно врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратур має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 26.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності до ст. 263 КАС України.

05.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач не порушував права позивача, а рішення управління про відмову позивачу у здійсненні перерахунку пенсії є правомірним.

Представник зазначив, що позивач перебуває на обліку з 04.12.2006 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону україни «Про прокуратуру». На підставі поданої заяви, довідки від 11.11.2020 року за рішенням ГУ ПФУ №951370115621 ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивачу з 01.10.2020 року.

Розмір пенсії позивача встановлено з 01.10.2020 року - 17120грн, з 01.12.2020 року - 17690грн, з 01.01.2021 року 17690грн. Рішенням Головного управління про перерахунок пенсії позивача встановлено 60% від заробітку з обмеженням її максимального розміру

Представник вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснений у відповідності до норм законодавства, а також вважає помилковим посилання позивача на на те, що перерахунок пенсії за вислугу років, має бути здійснений відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 83% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Одеської обласної прокуратури №306 від 11.11.2020 року з 01.10.2020 року, оскільки перерахунок здійснений у відповідності до ст.86 Закону України №1697 –VII, якою визначений відсотковий розмір пенсії – 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Посилання Позивача на те, що розмір його пенсії має бути розрахований із 83% відсотка, який був визначений при першому призначенні пенсії не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки жодним нормативно-правовим актом не визначено обов`язок територіального органу Пенсійного фонду України при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Законів “Про прокуратуру”, здійснювати розрахунок розміру пенсії із застосуванням відсотку, який був застосований при первинному призначенні пенсії.

На думку представника відповідача відносно позивача не порушена ст.22 Конституції України, якою визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Обсяг прав позивача виражається не у відсотках, які застосовуються при обчисленні розміру пенсії, а безпосередньо у розмірі пенсії в грошових одиницях. Незважаючи на те, що при перерахунку пенсії позивача відсоток, з якого розраховується розмір пенсії буде меншим ніж той, що застосовувався при першому призначені пенсії, фактичний розмір пенсії внаслідок такого перерахунку збільшиться та матеріальний стан позивача поліпшиться. В такому випадку, оскільки фактичні матеріальні можливості позивача внаслідок перерахунку будуть збільшені, жодних ознак звуження прав і свобод позивача не вбачається.

В той же час, у випадку, коли Позивачу пенсію буде розраховано на більш вигідних умовах, ніж особам, які працювали на аналогічних посадах та мають таке саме право на призначення пенсії за вислугу років як працівникам прокуратури, буде порушено фундаментальний принцип, на якому будується все законодавство України — принцип недискримінації.

Представник відповідача з посиланням на юридичну позицію Конституційного Суду України стосовно ст.58 Конституції України, що тривалі правовідносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовим актом, з дня набрання останнім чинності мають бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням, вважає, що з набранням чинності Законом України “Про прокуратуру” №1697, який визначив, що пенсія працівникам прокуратури виплачується з розрахунку 60% від заробітної плати, у Головного управління відсутні правові підстави для обчислення пенсії позивача на будь-яких інших умовах.

Також представник відповідача стверджує, що є безпідставною позовна вимога позивача в частині щодо зобов`язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничного розміру, оскільки абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-УІІ пенсії не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, (абз. 6 ч. 15 ст. 86 із змінами, внесеними згідно із Законом, №1774-VIII від 06.12.2016). Неконституційною дана норма не визнавалась.

Крім того, на думку представника відповідача задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розрахунку 83% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, згідно довідки прокуратури №306 від 11.11.2020 року без обмеження її граничного розміру з 01.10.2020 року призведе до втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ, що виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ, з 04.12.2006 йому призначено пенсію за вислугу років довічно відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі Закон№1789-ХІІ) у розмірі 83% від суми місячного заробітку.

Статтею 50-1 Закону України було встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців

Позивачу на підставі ст.50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово перераховувалась пенсія у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

У подальшому ст.50-1 №1789-ХІІ , а також ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року були змінені та зазначно, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

КМУ з часу внесення змін в Закони не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення закону, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України вирішив, що ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції, відповідно до якої працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

11.11.2020 року позивачу надано довідку №306 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 року, що враховується для перерахунку пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, ст.ст.81,86 Закону україни «Про прокуратуру» та у зв`язку з початком роботи Одеської обласної прокуратури (наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414)

Позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії на підставі отриманої довідки.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ зійснило перерахунок пенсії позивачу з розрахунку 60% заробітку та застосував обмеження. Розмір пенсії склав з 01.10 2020 року - 17120,00 грн., з 01.12.2020 року - 17690,00 грн.

Позивач не погодився з рішенням відповідача за звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази суд дійшов всновку про обгрунтованність позовних вимог позивача. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (ст.92 Конституції України).

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників на момент призначення пенсії позивачу визначалися Законом №1789-ХІІ, а саме ст.50-1 Закону (частини 13 та 18).

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (який набрав чинності 01.01.2015) частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ було викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

З 15.07.2015 року на підставі Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VIІ) втратили чинність ч.13,ч.18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Частина 20 ст.86 Закону №1697-VII щодо умов та порядку перерахунку вже призначених пенсій, то ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII передбачала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення ч.20 ст. 86 Закону №1697-VIІ визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України вирішив, що ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції.

Частиною другою статті 152 Конституції України, ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 13.12.2019 у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у відповідності до вимог ч.20 ст.86 Закону №1697-VIІ.

Позивачу 11.11.2020 року надано довідку №306 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 року, що враховується для перерахунку пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, ст.ст.81,86 Закону України «Про прокуратуру» та у зв`язку з початком роботи Одеської обласної прокуратури (наказ Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414), тобто обставини для перерахунку пенсії виникли після набрання законної сили Рішення Конституційного суду від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та позивач набув право на перерахунок пенсії.

ГУ ПФУ здійснило позивачу перерахунок пенсії з 01.10.2020 року, проте застосувало при такому перерахунку відсоток пенсії до заробітної плати - 60%, ніж тий, що був на час призначення пенсії позивачу - 83%, та обмежив місячний розмір пенсії 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.

Суд вважає безпідставним застосування до відповідачем при перерахунку позивачу пенсії її розміру - 60% від заробітної плати, оскільки вказаний відсотковий розмір встановлений Законом №1697-VIІ та поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначається та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а не перераховується.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 року по справі №240/5401/18 по зразковій справі щодо перерахунку пенсій військовослужбовців та застосування відсоткового розміру пенсії при її перерахнку дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії , яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Такий же правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 року у справі №308/11498/16, в якій позивач ввжав неправомірними дії пенсійного органу про зніження йому відсоткового розміру пенсії з 90% до 80% при її перерахунку. Позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від середньомісячного заробітку та у відповідності до внесених змін до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ починаючи з 01.07.2012 року йому проведено перерахунок пенсії із застосуванням при обрахунку 80 відсотків заробітної плати.

Верховний суд, посилаючись на ст.58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи), ч.1 ст.9 КАС України ( в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) зазначив, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Отже, застосувавши відсоток - 80 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 90 відсотків від заробітку. Тож колегія суддів прийшла до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №3668-VІ зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосувалися порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Тому, застосувавши при перерахунку пенсії 80%, а не 90% від заробітної плати відповідач діяв протиправно.

Таким чином, відповідач, застосовуючи при перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_1 інший розмір пенсії по відношенню до місячної заробітної плати, діяв не на підставі Конституції та законів України та порушив його права.

Суд вважає, що положення ст.58 Конституції України необхідно застосувати, також, до встановленого законодавством обмеження максимального розміру пенсії (пенсія не повинна перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність). Крім того, самим законодавством встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії не стосується пенсій прищначених до набрання сили вказаними Законами.

Так, пунктами 1 та 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначвено, що цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абз.11 пп.11 та абз 138 пп.17 п. 6 розділу ІІ цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пунктами 1 та 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року. Дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Позивачу пенсія призначена 04.12.2006 року, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, перерахована йому пенсія не може обмежуватися максимальним розміром, тобто не перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Також суд при вирішенні спірних правовідносин в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України вважає за необхідне враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 по справі №360/1428/17, в якій позивач заявив вимогу про визнання неправомірними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті йому (позивачу) щомісячного пенсійного забезпечення, зобов`язати відповідача з 01 березня 2017 року (з часу проведення перерахунку пенсії) здійснювати згідно з законодавством України його щомісячне пенсійне забезпечення у повному обсязі без обмежень граничного розміру пенсії, зазначив, що оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію з 23 серпня 2011 року, тобто до 1 січня 2016 року, тому дія положень Закону україни 24.12.2015 року №911-VІІІ щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

У п.4.1 вказаного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України).

Конституційний Суд України абз.2 пп4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 вказав, що «верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо».

Згідно з юридичними позиціями Конституційного Суду України «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями» (абз.3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010); «принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності» (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2017 року№2-р/2017).

На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів.

Конституційний Суд України наголошує, що принцип верховенства права передбачає внесення законодавчих змін із визначенням певного перехідного періоду (розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності), який дасть особам час для адаптації до нових обставин. Тривалість перехідного періоду при зміні правового регулювання суспільних відносин має визначати законодавець у кожній конкретній ситуації з урахуванням таких критеріїв: мети закону в межах правової системи і характеру суспільних відносин, що ним регулюються; кола осіб, до яких застосовуватиметься закон, і їх здатності підготуватися до набрання ним (його новими положеннями) чинності; інших важливих обставин, зокрема тих, що визначають час, необхідний для набрання чинності таким законом.

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), також зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48).

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (справи «Суханов та Ільченко проти України», «Кечко проти України», «Федоренко проти України») з урахуванням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача області №951370115621 від 15.12.2020 року щодо зменшення йому при перерахунку пенсії відсоткового розміру з 83 до 60% та обмеженням граничного розміру; зобов`язання відповідача здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 83% суми місячної заробітної плати відповідно до довідки Одеської обласної прокуратури №306 від 11.11.2020 року без обмеження максимального розміру пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 908,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9, 139, 242-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951370115621 від 15.12.2020 року щодо зменшення йому при перерахунку пенсії відсоткового розміру з 83 до 60% та обмеженням граничного розміру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 83% суми місячної заробітної плати на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №306 від 11.11.2020 року без обмеження її максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва