Рішення № 96492765, 23.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4922/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (в письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_1 в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №64480292 від 16.03.2021 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Позов вмотивовано наступним.

22.03.2021 р. за вхід. №4792/21 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.03.2021 № 64480292 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа №420/10132/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом 15.01.2021, яким зобов`язано Головне управління здійснити відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 з 13.12.2019 перерахунок пенсій відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789 (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Одеської області №118 від 06.03.2020 без обмеження її максимального розміру, а також виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з урахуванням раніше виплачених сум.

Головне управління вважає вищезазначену постанову про накладення штрафу незаконною та необгрунтованою з наступних підстав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі №420/10132/20 позовну заяву ОСОБА_1 про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю:

визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління №19 від 01.06.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про прокуратуру”;

зобов`язано Головне управління здійснити відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 з 13.12.2019 перерахунок пенсій відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789 (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Одеської області №118 від 06.03.2020 без обмеження її максимального розміру, а також виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набуло чинності 29.12.2020 у зв`язку із не оскарженням в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до рішення №951360125911 від 29.12.2020 ОСОБА_1 , на виконання вказаного рішення суду, з 13.12.2020 здійснено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 з урахуванням довідки про заробітну плату № 118 від 06.03.2020, виданої прокуратурою Одеської області, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Нараховану суму пенсії в розмірі 32813,42 грн. виплачено ОСОБА_1 в лютому 2021 року.

Суму доплати з 13.12.2019 по 31.12.2020 в розмірі 281640,58 грн., що обліковується в Головному управлінні, внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Отже, Пенсійним фондом України проведено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду по грудень 2018 року.

Покладені Одеським окружним адміністративним судом зобов`язання від 25.11.2020 по справі №420/10132/20 виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

22.02.2021 до Головного управління за вх. №3089/14 надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № 64480292 від 11.02.2021 згідно виконавчого листа № 420/10132/20 від 15.01.2021, виданого Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління здійснити ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 з 13.12.2019 перерахунок пенсій відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789 (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Одеської області №118 від 06.03.2020 без обмеження її максимального розміру, а також виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо виконання рішення суду в межах, покладених на Головне управління повноважень Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було поінформовано листом № 1500-0401-5/22941 від 26.02.2021 р.

Таким чином, Головним управлінням вживалися всі можливі дії для виконання вказаного тішення суду.

Звертаємо увагу суду, що розрахунок на виконання рішення суду Головним управлінням здійснено 29.12.2020, тобто до відкриття виконавчого провадження.

Не зважаючи на вищезазначене та на законодавчі норми, які регулюють дане питання, 16.03.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову № 64480292 про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду.

У даному випадку, наявні поважні причини невиконання рішення суду, зокрема, відсутність фінансування для виплати нарахованої за рішенням суду суми пенсії, тому Головне управління зважає постанову про накладання штрафу в сумі 5100,00 грн. необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року відкрито провадження з урахуванням особливостей, передбачених ст. 287 КАСУ.

21.04.2021 р. за вхід. №ЕП/11086/20 надійшов відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтований наступним.

На примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового

виконання виконавчого листа №420/10132/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 15.01.2021, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 з 13.12.2019 перерахунок пенсій відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789 (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Одеської області № 118 від 06.03.2020 без обмеження її максимального розміру, а також виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з урахуванням раніше проведених виплат.

11.02.2021 державним виконавцем відповідно до вимог статей 3, 4, 24, 25,- 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 64480292).

В той же день, виконавцем винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження керуючись статтею 42 Закону та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та винесено постанову про стягнення виконавчого збору, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону.

Відповідно до вимог частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

01.03.2021 до відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 26.02.2021 за вих. № 1500-0401 -5/22941, яким повідомлено, Головним управлінням, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по страві № 420/10332/20, 29.12.2020 було проведено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Одеської області № 118 від 06.03.2020 р. без обмеження її максимального розміру.

Загальний розмір пенсійної виплати, який належить до виплати, після виконання рішення суду становить 32 813,42 грн.

Сума доплати за період з 13.12.2019 по 31.12.2020 становить 281 640,58 грн.

Головним управлінням, по справі №420/10132/20 внесено інформацію до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Виплата коштів на виконання рішень суду здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних визначень для здійснення відповідних виплат.

В обґрунтування неможливості виконати рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на бюджетні призначення, які на поточний рік не переглянуті, а також на відсутність відповідних коштів, які спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. В той ж час, боржником не надано жодних доказів підтвердження відсутності коштів.

Більше того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, не зазначено, які заходи вживаються для вирішення питання щодо виділення кошів та знесення відповідних змін до кошторису.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини будь-яке посилання боржника - органу державної влади на відсутність коштів для виконанні рішення не є підставою для звільнення від обов`язку боржника виконати рішення негайно, так як, саме, на органи державної влади покладено обов`язок забезпечити належне фінансування відповідних виплат.

Таким чином невиплата нарахованої доплати, яка виникла внаслідок проведеного перерахунку пенсії за період з 13.12.2019 по 31.12.2020 у розмірі 281 640,58 грн. є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.

16.03.2021р. керуючись приписами ст. ст. 63,75 Закону, за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення боржником, державним виконавцем відділу винесено постанову про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у розмірі 5100 грн.

17.03.2021 державним виконавцем натравлено вимогу до ГУПФУ в Одеській області, щодо виконання вимог вищевказаного виконавчого листа, з повідомленням наслідків подальшого невиконання рішення суду та вимог державного виконавця.

В обґрунтування неможливості виконати рішення суду, ГУПФУ в Одеській області посилається на те, що умови виплати пенсійної заборгованості передбачені окремим порядком, який станом на сьогодні не визначений, а також на бюджеті призначення, які на поточній рік не переглянуті.

При цьому, боржником не надане жодних доказів в підтвердження відсутності коштів для погашення заборгованості, яка виникла внаслідок проведеного перерахунку пенсії.

Таким чином, рішення не виконано та боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Із наведеної норми Конституції вбачається, що умовою вчинення будь-яких дій органами влади є:

наявність відповідних, встановлених законом повноважень;

наявність встановленої законом підстави;

визначений законом спосіб (порядок) вчинення відповідних дій.

Лише наявність усіх трьох вищезазначених, встановлених Законом, умов у сукупності дає можливість органу влади вчиняти певну дію.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Додатково, звертаємо увагу суду на те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі “Пічкур проти України”, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”. За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі “Хонякіна проти Грузії” (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі “Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26.09.2014 p.).

Таким чином, право на отримання пенсії є безперечним і забезпечений цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

А відсутність грошових коштів у Бюджеті не є підставою невиконання рішення суду, виконання чого є обов`язковим, що передбачено статтею 129-1 Конституції України. Аналогічна позиція викладена у рішення Європейського суду з прав люди у справі “Сук проти України”, “Бурдов проти Росії”.

Таким чином, державний виконавець діяв лише в чітких рамках, визначених законом.

Таким чином, 16.03.2021 державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника у сумі 5100,00 грн.

Сторони в судове засідання не з`явились.

16.04.2021 року за вхід. № ЕП/10657/21 надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі, у зв`язку із виробничою завантаженістю.

Позивач та відповідач по справі повідомлені про дату, час та місце судового засідання засобами електронної пошти на адреси (upr@od.pfu.gov.ua та info_prim@od.dvs.gov.ua відповідно), що містяться на офіційних сайтах.

Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 р. у справі №420/10132/20 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління №19 від 01.06.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років відповідно до вимог Закону України “Про прокуратуру”.

Зобов`язано Головне управління здійснити відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 з 13.12.2019 перерахунок пенсій відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” № 1789 (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Одеської області № 118 від 06.03.2020 без обмеження її максимального розміру, а також виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набуло чинності 29.12.2020 у зв`язку із не оскарженням в суді апеляційної інстанції.

Постановою від 11.02.2021 р. ВП №64480292 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №420/10132/20 від 15.01.2021 р.

Згідно рішення № 951360125911 від 29.12.2020 ОСОБА_1 , на виконання вказаного рішення суду, з 13.12.2020 здійснено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 з урахуванням довідки про заробітну плату № 118 від 06.03.2020, виданої прокуратурою Одеської області, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру.

Нараховану суму пенсії в розмірі 32813,42 грн. виплачено ОСОБА_1 в лютому 2021 року.

Суму доплати з 13.12.2019 по 31.12.2020 в розмірі 281 640,58 грн., що обліковується в Головному управлінні, внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

11.02.2021 року винесено постанову про відкриття ВП № 64480292, яка надіслана на адресу ГУ ПФУ в Одеській області листом за № 10.03-2163 .

Головне управління листом від 26.02.2021 №1500-0401-5/22941 звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначивши про виконання в повному обсязі рішення, в порядку встановленому законом.

17.03.2021 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу ГУ ПФУ в Одеській області направлено Вимогу виконавця за № 10.03-3728.

22.03.2021 р. за вхід. № 4792/21 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла постанова від 16.03.2021 № 64480292 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К. О. від 16.03.2021 ВП №64480292 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., за не виконання без поважних причин рішення суду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що “критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття”.

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 63. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення

1. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Стаття 75. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі

1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.

ВИСНОВКИ СУДУ

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 “…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.”, яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Як свідчать матеріали справи, юридичний спір між Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виник з приводу прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення.

Як встановлено судом, 16.03.2021 року у ВП № 64480292 прийнята Постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду в сумі 5100 грн.

За твердженням позивача рішення суду виконано, 29.12.2020 року здійснено нарахування заборгованості, що підтверджується рішенням 951360125911 про перерахунок пенсії від 29.12.2020 року.

При цьому, суд наголошує, що порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість з виплати пенсії за минулий період, визначається виключно законами України, відповідно, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Таким чином, необґрунтованим є посилання на окремий порядок, що визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки Закони №1789 і 1058 не містять бланкетної норми з цього питання.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що він не є розпорядником бюджетних коштів, суд зазначає таке.

За унормуванням пункту 3 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі – Порядок № 1596) виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат; між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.

Пунктом 12 Порядку № 1596 передбачено, що органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

За унормуванням п. 13 Порядку № 1596 списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

За договорами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки можуть подаватися в електронній формі з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які містять вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів і їх копіювання.

Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, які з різних причин не були внесені до основних списків, а також у разі перерахунків пенсій та грошової допомоги.

На підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (абзац перший пункту 14 Порядку № 1596).

Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, обумовлено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).

За приписами підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Наведене вище підтверджує, що позивач наділений повноваженнями відносно забезпечення своєчасного фінансування та виплати пенсій.

Суд зазначає, що невиконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органу - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За змістом статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”, заява №40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, пункт 40 ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі “Іммобільяре Саффі" проти Італії (“Immobiliare Saffi “проти Італії”), заява № 22774/93, пункт 66).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 № 18966/02).

У пункті 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” (заява № 40450/04,) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі “Войтенко проти України” від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі “Ромашов проти України”, № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі “Дубенко проти України”, № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі “Козачек проти України”, № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі “Шмалько проти України”, № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України”, № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі “Крищук проти України”, № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Наявність у ОСОБА_1 права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 420/10132/20, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване/обмежено з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Посилання позивача, як уповноваженого державою органу, в обґрунтування невиконання судового рішення на нестачу бюджетних коштів, на переконання суду, є неприйнятним та неприпустимим, оскільки призводить до підриву самої концепції верховенства права.

Крім того, суд враховує, що до порушення прав ОСОБА_1 була призначена пенсія, отже, витрати на її сплату були заплановані та передбачені відповідним бюджетом Пенсійного фонду. Натомість, заборгованість перед позивачем виникла саме через порушення з боку відповідача, що встановлено рішенням суду у справі № 420/10132/20.

За таких обставин суд приходить до висновку, про наявність витрат на виплату заборгованості позивачу в бюджеті Пенсійного фонду.

Суд не приймає до уваги посилання позивача не те, що сума заборгованості за судовим рішенням у справі № 420/10132/20 включена до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою програмою, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області, рішення по справі № 420/10132/20 не виконано, а отже, за приписами ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України відображений і в багатьох кодифікованих законах України, зокрема в Кодексі адміністративного судочинства України (КАС України). Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Відтак, суд доходить висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 287, 295 ,297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, факс: 728-36-53, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - адреса: 65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37, код ЄДРПОУ 43315529, телефон: (048) 705-17-85, електронна пошта: info_prim@od.dvs.gov.ua

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.