Рішення № 96492356, 22.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/202/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/202/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №134550009974 від 15.09.2020 року та № 134550009974 від 08.10.2020 року;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, з 09 вересня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Франківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55

Закону України від 05.11.1991 року №1788 «Про пенсійне забезпечення», однак за результатами розгляду заяви Відділом з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №134550009974 від 15.09.2020 року. У спірному рішенні вказано, що за наявними документами загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 на 11.10.2017 рік становить 17 років 10 місяців 18 днів (при необхідному 25 років), що недостатньо для призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України від 05.11.199 Закону №1788.

Позивачем було подано додаткові документи. За результатами повторного розгляду додатково поданих позивачем документів, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №134550009974 від 08.10.2020 року. У спірному рішенні зазначено, що за наявними документами загальний (страховий) стаж гр. ОСОБА_1 на 11.10.2017 рік становить 22 роки 6 місяців 18 днів (при необхідному 25 років), що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону 1788.

Позивач вважає, що рішення №134550009974 від 08.10.2020 року прийнято безпідставно, оскільки право на призначення пенсії на підставі пункту «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджується:

- довідкою, виданою Управлінням фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації, перебування у складі штатної збірної команди України з пауерліфтингу (№ 932 від 27.07.2020р.) у періоди з 01.01.2001 по 31.10.2006р.р. та з 01.06.2009 по 31.03.2012р.р.;

- трудовою книжкою НОМЕР_1 , згідно записів якої у період з 01.01.2001р. по 31.10.2006р. та у період з 01.06.2009р. по 31.12.2012р. працював за контрактом на посаді спортсмена-інструктора штатної збірної команди України з пауерліфтингу;

- посвідченням заслуженого майстра спорту України (№381 від 05.09.2003р.).

Про те, що у позивача є наявний необхідний загальний (страховий) стаж для призначення пенсії згідно пункту «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджується:

- трудовою книжкою НОМЕР_2 , згідно записів якої у період з 06.02.1995р. по 18.06.1999р. працював прибиральником в спортивній школі молоді «Сигнал» ДСТ Зеніт;

- трудовою книжкою НОМЕР_3 , якою підтверджується, що у період з 01.12.2015р. по 19.09.2016р. працював підсобним робітником в ТОВ «Львівська мрія»;

- трудовою книжкою АП №254702, якою підтверджується, що: у період 22.06.1999р. по 18.10.2000р. проходив строкову військову службу; у період з 12.06.2002р. по 17.09.2013р. проходив військову службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України; у період з 18.10.2013р. по 12.10.2014р. проводилась виплата допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у період з 03.11.2014р. по 02.02.2015р. працював підсобним робітником в ТОВ «Львівська мрія»; з 03.02.2015р. по сьогоднішній час працює охоронцем у Львівському медичному інституті.

Позивач зазначає, що його страховий стаж станом на 11.10.2017 рік становить 22 роки 6 місяців 18 днів при необхідних 20-ти років підтверджується зазначеними вище доказами. Окрім того, у складі збірної команди України перебував 9 років 4 місяці при необхідних не менше 6 років згідно пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Станом на день прийняття оскаржуваного рішення, тобто на 08.10.2020 року страховий стаж становить - 25 років 5 місяців 26 днів.

Відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до п. «є» статті 55 Закону 1788 право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри» спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи на дату 11.10.2017 не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З метою підтвердження, права на пенсійне забезпечення за вислугу років позивач

подав;

- довідку, видану Управлінням фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації, про перебування у складі штатної збірної команди України з пауерліфтингу (від 27.07.2020 № 932) у періоди з 01.01.2001 по 31.10.2006 та з 01.06.2009 по 31.03.2012;

- посвідчення заслуженого майстра спорту України (від 05.09.2003 № 381);

- довідку, видану військовою частиною 4114 страхові внески № 780 від 01.10.2020, про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені за

період з 12.06.2002 по 31.12.2003та з 09.03.2006 по 17.09.2013.

Також, 01.10.2020 долучено витяг із послужного списку про проходження військової служби за період з 23.06.1999 по 17.09.2013.

За наявними поданими документами загальний (страховий) стаж позивача на 11.10.2017 становить 22 роки 6 місяців 18 днів.

Також, відсутність у позивача станом на 11.10.2017 необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років підтверджується трудовими книжками

позивача.

Таким чином, оскільки станом на 11.10.2017 у позивача відсутній зокрема, менше 25 років загальний стаж роботи необхідного для призначення йому пенсії за вислугу років, тому Головне управління позбавлене можливості пенсій позивачу за вислугу років що відповідно до п. «є» статті 55 Закону 1788.

Крім цього, відповідач просив розглядати справу у судовому засіданні із повідомленням сторін, у зв`язку із необхідністю дослідження поданих доказів та надання усних пояснень.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Так, пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні та про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Ухвалою судді від 27.01.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

09.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

15.09.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 134550009974 від 15.09.2020 року.

У вказаному рішенні відповідач зазначив: «За наявними документами загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 на 11.10.2017 рік становить 17 років 10 місяців 18 днів (при 25 років), що недостатньо для призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України від 05.11.1991 Закону № 1788. Інших документів про підтвердження стажу представлено не було. Враховуючи викладене, відділом з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є»

статті 55 Закону № 1788.

01.10.2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

08.10.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 134550009974 від 15.09.2020 року.

У вказаному рішенні відповідач зазначив: «За наявними документами загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 на 11.10.2017 рік становить 22 років 6 місяців 18 днів (при 25 років), що недостатньо для призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України від 05.11.1991 Закону № 1788. Інших документів про підтвердження стажу представлено не було. Враховуючи викладене, відділом з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, відповідач спірними рішеннями порушив право позивача на отримання пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 2-1 Перехідних положень Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058, в редакції Закону №2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пунктом «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 року) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII зокрема п. «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Судом встановлено, що позивач має звання «заслужений майстер спорту України з пауерліфтингу» відповідно до посвідчення №381, копія якого міститься в матеріалах справи.

З трудової книжки НОМЕР_2 встановлені та підтверджені наступні періоди роботи позивача:

- 06.02.1995р. по 18.06.1999р. працював прибиральником в спортивній школі молоді «Сигнал» ДСТ Зеніт.

З трудової книжки НОМЕР_1 встановлені та підтверджені наступні періоди роботи позивача:

- 01.01.2001р. по 31.10.2006р. та у період з 01.06.2009р. по 31.12.2012р. працював за контрактом на посаді спортсмена-інструктора штатної збірної команди України з пауерліфтингу

З трудової книжки АП №254702 встановлені та підтверджені наступні періоди роботи позивача:

- 22.06.1999р. по 18.10.2000р. проходив строкову військову службу;

- 12.06.2002р. по 17.09.2013р. проходив військову службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України;

- 18.10.2013р. по 12.10.2014р. проводилась виплата допомоги по безробіттю відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- 03.11.2014р. по 02.02.2015р. працював підсобним робітником в ТОВ «Львівська мрія»;

- 03.02.2015р. по сьогоднішній час працює охоронцем у Львівському медичному інституті.

З трудової книжки АВ №665438 встановлені та підтверджені наступні періоди роботи позивача:

- 01.12.2015р. по 19.09.2016р. працював підсобним робітником в ТОВ «Львівська мрія»;

Згідно довідки № 932 від 27.07.2020 року виданої Управлінням фізичної культури та спорту Львівської обласної державної адміністрації позивачу про те, що він з 01.01.2001 року по 31.10.2006 року та з 01.06.2009 року по 31.03.2012 року перебував у складі штатної збірної команди України з пауерліфтингу.

Таким чином, всього позивач перебував у складі штатної збірної команди України з пауерліфтингу 9 років 4 місяці.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач підтвердив своє право на призначення пенсії відповідно до п. «є» ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, оскільки станом на 11.10.2017 страховий стаж ОСОБА_1 з необхідних 20 років (згідно рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019), становив 22 роки 6 місяць 18 днів.

Крім того, ОСОБА_1 підтвердив своє право на призначення, має загальний страховий стаж більше 25 років, спеціальний стаж в якості заслуженого майстра спорту України, та вибув зі складу збірних команд України 31.03.2012.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача від 15.09.2020 року №134550009974 та від 08.10.2020 № 134550009974 про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за вислугу років, згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Як наслідок ці рішення підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.09.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 09.09.2020.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України №134550009974 від 15.09.2020 року та № 134550009974 від 08.10.2020 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) пенсію за вислугу років згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, з 09.09.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 2724,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 22.04.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.