Рішення № 96492035, 14.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/893/20

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.

та

представників сторін:

від позивача - Шевченко Д.В. (довіреність від 06.01.2021 № 05/93,

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

від 26.04.2012 № 1036)

від відповідача - Попова І.В. (самопредставництво,

витяг з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ від 30.03.2021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження справу за позовом

Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 лютого 2020 року № 0000505106,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі – позивач, ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») до Офісу великих платників податків ДПС (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДПС від 12 лютого 2020 року № 0000505106 про застосування штрафних санкцій у розмірі 19938923,13 грн та нарахування пені у розмірі 4370056,92 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 лютого 2020 року ним отримано рішення від 12 лютого 2020 року № 0000505106 про застосування штрафних санкцій у розмірі 19938923,13 грн та нарахування пені у розмірі 4370056,92 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Спірне рішення податкового органу винесене на підставі акта від 17 січня 2020 року № 28/28-10-51-06/33270581 про результати камеральної перевірки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року. У зазначеному акті відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), а саме підприємством своєчасно не сплачено єдиний внесок з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року та, як наслідок, застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464.

З посиланням на положення статей 19, 92 Конституції України, статей 1, 6, 9, 11 Закону № 2464, статей 1, 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», позивач зазначає, що оскільки в період, за який нараховані штрафні санкції, він знаходився на території здійснення антитерористичної операції, а отже, був звільнений від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Також позивач зазначив, що відповідачем вже формувалось рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій, яке в судовому порядку було оскаржено, та за наслідками розгляду апеляційною та касаційною інстанціями таке рішення було скасоване.

Позивач звернув увагу суду, що починаючи з квітня 2015 року і по теперішній час ним щомісяця від податкового органу отримуються вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, яка формуються щомісячно із зазначенням у ній суми боргу, штрафних санкцій та пені станом на останнє число кожного місяця. Винесення податковим органом зазначених вимог зумовлено тим, що, на думку контролюючого органу, у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску через порушення підприємством частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464, оскільки позивач передав свої обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску іншій особі.

Зокрема, постановою старшого держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22 вересня 2015 року ВП № 48544270 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать позивачу. Арешт знято 30 грудня 2015 року. Постановою головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01 червня 2016 року ВП № 51291600 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать позивачу, який цього ж місяця було знято. Постановою головного держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 травня 2017 року ВП № 50565089 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках, що належать позивачу. З 25 травня 2017 року станом на дату подання цього позову арешт з рахунків не знято.

Враховуючи об`єктивну неможливість, внаслідок арешту рахунків, сплати позивачем єдиного внеску з його банківського рахунку, з метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, в період з 30 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 03 червня 2016 року по 09 червня 2016 року, а також з червня 2017 року і по теперішній час сплата єдиного внеску здійснювалась від імені та за рахунок ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» повіреними: 1) Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» на підставі договору доручення від 20 липня 2015 року № 35/ФО/15-209; 2) Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиролтранс» на підставі договору доручення від 21 червня 2017 року № 35/ФО/17-13; 3) Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт» на підставі договору доручення від 22 січня 2018 року № 35/ФО/18-28; 4) Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» на підставі договору доручення від 05 липня 2018 року № 35/ФО/18-104; 5) Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд» на підставі договору доручення від 18 лютого 2019 року № 35/ФО/19-03.

Контролюючим органом зазначені кошти не було перераховано до відповідних бюджетів і обліковуються як «нез`ясований платіж», що призвело до формування на обліковій картці позивача заборгованості з єдиного внеску і, як наслідок, винесення відповідних вимог. Платежі, які здійснені позивачем з власних рахунків, відповідач відносив в рахунок погашення недоїмки визначеної у вимозі. При цьому, на підставі самостійно поданих товариством звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, податковим органом фіксувалось виникнення нової недоїмки за інший період. Однак вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску визнані протиправними та скасовані судом у повному обсязі (рішення у справах №№ 812/59/16, 812/1045/16, 812/1576/16, 812/208/17, 812/1533/17, 1240/2513/18, 360/3554/19, 360/3942/19).

У зазначених рішеннях суду зроблено висновок про те, що підприємство не порушувало вимоги частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464, оскільки укладення ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» договору доручення з метою своєчасної сплати єдиного внеску не суперечить зазначеному Закону, а навпаки надає законодавчо визначену можливість виконання страхувальнику свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску у разі неможливості використання власних рахунків через їх арешт.

Згідно з статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовими рішеннями у вищезазначених справах всебічно та в повному обсязі досліджено докази та встановлено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, підтверджено протиправність дій податкового органу щодо неврахування в обліку коштів, сплачених повіреним у якості єдиного внеску за позивача та відсутність у позивача боргу (недоїмки) з єдиного внеску. Отже, враховуючи правило статті 78 КАС України, зазначені обставини не мають бути предметом повторного доказування. При цьому, виконувати зазначені рішення суду відповідач почав лише з червня 2019 року шляхом зарахування платежів з єдиного внеску сплачених повіреними в рахунок сплати єдиного внеску позивачем. У повному обсязі кошти були зараховані лише у грудні 2019 року.

З урахуванням викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Офіс великих платників податків ДПС адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву від 15 квітня 2020 року № 360/893/20, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (т. 1 арк. спр. 86-87).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДПС та подає звіти про суми нарахованої заробітної плати за основним місцем обліку. Відповідно до частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Такі випадки передбачені частиною восьмою статті 25 Закону № 2464. Чинним законодавством накладення арешту на кошти платника єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не визначено в якості випадку, коли допускається передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам.

Застосування положень Цивільного кодексу України про договір доручення при вирішенні справи за твердженням відповідача є протиправним, оскільки спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та має перевагу при застосуванні окремих норм перед іншими нормативно-правовими актами, є Закон № 2464. Тим більше норми Цивільного кодексу України щодо укладення, виконання договору доручення стосуються цивільно-правових взаємовідносин, а не обов`язків щодо сплати загальнодержавних податків та зборів.

З посиланням на пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, яким передбачено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються, відповідач зазначив, що вказана норма звільняє платників єдиного внеску від відповідальності не в залежності від їх місцезнаходження, а в залежності від знаходження на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». З 01 січня 2019 року позивач перебуває на обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДПС. Місто Запоріжжя не віднесено до переліку міст, де проводилась антитерористична операція, тому з 01 січня 2019 року у відповідача були підстави для застосування штрафу і нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Також відповідач вказав, що відповідно до статті 100 Податкового кодексу України позивач має право звернутись до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

На підставі викладеного, Офіс великих платників податків ДПС вважає доводи позивача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою від 04 березня 2020 року позовну заяву ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» залишено без руху (т. 1 арк. спр. 54-55).

Ухвалою від 18 березня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (т. 1 арк. спр. 71-73).

Ухвалою від 28 квітня 2020 року розгляд справи був перенесений на інші дату і час (т. 1 арк. спр. 97).

Ухвалою від 24 червня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 200/2402/19-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Дніпропетровське управління) про визнання протиправною та скасування вимоги (т. 1 арк. спр. 137-138).

Ухвалою від 03 листопада 2020 року провадження у справі поновлено (т. 1 арк. спр. 141).

Ухвалою від 17 листопада 2020 року клопотання Офісу великих платників податків ДПС про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 360/893/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 лютого 2020 року № 0000505106 повернуто без розгляду (т. 1 арк. спр. 166-167).

Ухвалою від 18 листопада 2020 року від сторін витребувано докази та оголошено перерву у підготовчому засіданні (т. 1 арк. спр. 170-171).

Ухвалою від 24 грудня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання (т. 3 арк. спр. 78-79).

Ухвалою від 14 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні (т. 3 арк. спр. 87).

Ухвалою від 10 лютого 2021 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 805/3362/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії (т. 3 арк. спр. 116-117).

Ухвалою від 30 березня 2021 року провадження у справі поновлено (т. 3 арк. спр. 124).

Ухвалою від 30 березня 2021 року замінено відповідача Офіс великих платників податків ДПС на правонаступника – Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43968079, місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 57) (т. 3 арк. спр. 152-154).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24 грудня 2004 року, як платник податків та платник єдиного внеску на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 березня 2020 року (т. 1 арк. спр. 64-66).

17 січня 2020 року посадовою особою Запорізького управління Офісу великих платників податків ДПС проведено камеральну перевірку ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року, за наслідками якої складено акт від 17 січня 2020 року № 28/28-10-51-06/33270581 (т. 1 арк. спр. 15-18, 19-24).

Згідно з висновками акта від 17 січня 2020 року № 28/28-10-51-06/33270581 за результатами камеральної перевірки встановлено порушення частини восьмої статті 9 розділу ІІІ Закону 2464, підпункту 6 пункту 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі – Інструкція № 449), а саме платником в період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 99694614,99 грн. В акті також зазначено, що з метою неправильного тлумачення змісту акта під періодом перевірки слід розуміти саме період надходження коштів, а під предметом перевірки – своєчасність надходження цих коштів відносно поточних нарахувань платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки від 17 січня 2020 року № 28/28-10-51-06/33270581, Офіс великих платників податків ДПС листом від 11 лютого 2020 року № 6066/10/28-10-51-06 повідомив ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про відхилення поданих заперечень (т. 1 арк. спр. 25-27).

На підставі акта перевірки від 17 січня 2020 року № 28/28-10-51-06/33270581 Офіс великих платників податків ДПС виніс рішення від 12 лютого 2020 року № 0000505106, яким до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року застосовано штраф у розмірі 19938923,13 грн та нараховано пеню у розмірі 4370056,92 грн (т. 1 арк. спр. 9).

З розрахунку штрафних санкцій з єдиного соціального внеску, який є додатком до оскаржуваного рішення, судом встановлено, що штраф застосовано, а пеню нараховано за несвоєчасну сплату єдиного внеску за звітні періоди березень 2018 року – листопад 2019 року (т. 1 арк. спр. 10-14).

Відповідно до Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску» до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за березень 2018 року – листопад 2019 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, за вказаний період, всього складає:

за березень 2018 року – 5033254,51 грн (т. 2 арк. спр. 163-164);

за квітень 2018 року – 4574259,52 грн (т. 2 арк. спр. 165-166);

за травень 2018 року – 4716705,52 грн (т. 2 арк. спр. 167-168);

за червень 2018 року – 4509590,35 грн (т. 2 арк. спр. 169-170);

за липень 2018 року – 5006270,93 грн (т. 2 арк. спр. 171-172);

за серпень 2018 року – 5290344,40 грн (т. 2 арк. спр. 173-175);

за вересень 2018 року – 5485244,25 грн (т. 2 арк. спр. 176-178);

за жовтень 2018 року – 5083939,73 грн (т. 2 арк. спр. 179-181);

за листопад 2018 року – 5453584,37 грн (т. 2 арк. спр. 182-184);

за грудень 2018 року – 5091506,61 грн (т. 2 арк. спр. 185-187);

за січень 2019 року – 5560832,69 грн (т. 2 арк. спр. 188-190);

за лютий 2019 року – 5120759,70 грн (т. 2 арк. спр. 191-193);

за березень 2019 року – 5301819,93 грн (т. 2 арк. спр. 194-196);

за квітень 2019 року – 5378515,89 грн (т. 2 арк. спр. 197-198);

за травень 2019 року – 5552800,20 грн (т. 2 арк. спр. 199-200);

за червень 2019 року – 8160277,88 грн (т. 2 арк. спр. 201-202);

за липень 2019 року – 5705032,90 грн (т. 2 арк. спр. 203-205);

за серпень 2019 року – 9378736,91 грн (т. 2 арк. спр. 206-208);

за вересень 2019 року – 5553009,47 грн (т. 2 арк. спр. 209-211);

за жовтень 2019 року – 9355884,19 грн (т. 2 арк. спр. 212-214);

за листопад 2019 року – 5540319,36 грн (т. 2 арк. спр. 215-217).

У період з 07 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року повіреними ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» - Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт», перераховано кошти в рахунок сплати ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» єдиного внеску, нарахованого за березень 2018 року – листопад 2019 року, про що свідчить інформація про суми єдиного внеску, сплачені за ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» повіреними за період з 07 березня 2018 року по 23 серпня 2018 року та з 23 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року та копії платіжних доручень (т. 1 арк. спр. 204-212, 213-245; т. 2 арк. спр. 1-162; т. 3 арк. спр. 2-4, 5-71).

В інтегрованій картці платника ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» з єдиного внеску за 2018-2019 роки облікові операції датою сплати єдиного внеску, здійснені повіреними - Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт», відсутні (т. 1 арк. спр. 149-152, 153, 181-199).

Згідно з протоколом від 13 грудня 2019 року № 2 робочої групи Офісу великих платників податків ДПС, яка приймає рішення щодо правомірності зарахування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегровані картки платників податків, за якими сплата відбувалась третіми особами на підставі відповідних договорів доручень, робоча група Офісу великих платників податків ДПС серед іншого вирішила: привести ІКП Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» (код ЄДРПОУ 41115387) у відповідність шляхом винесення сум єдиного внеску у розмірі 23781963,12 грн на ІКП умовного платника код ЄДРПОУ 66666666 «платежі до вияснення», із подальшим відображенням в ІКП ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (згідно з договором від 05 липня 2018 року № 35/ФО/18-104); провести відображення в ІКП ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (код ЄДРПОУ 33270581) сум єдиного внеску, які обліковуються на ІКП умовного платника код ЄДРПОУ 66666666 «платежі до вияснення», сплачених згідно з договорами-дорученнями, та сум єдиного внеску, які в подальшому будуть сплачуватись згідно з наданими договорами-дорученнями (т. 1 арк. спр. 162-163).

Сплата єдиного внеску, нарахованого за березень 2018 року – листопад 2019 року, здійснювалась повіреними ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» на підставі укладеного договору доручення від 05 липня 2018 року № 35/ФО/18-104, згідно з яким повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання, та довіреності від 05 липня 2018 року № 0001/Т, якою ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» уповноважило Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», зокрема, єдиний соціальний внесок (т. 2 арк. спр. 218-221, 226);

Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд» на підставі укладеного договору доручення від 18 лютого 2019 року № 35/ФО/19-03, згідно з яким повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання, та довіреності від 19 лютого 2019 року № 0001/ХТ, якою ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» уповноважило Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд» сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», зокрема, єдиний соціальний внесок (т. 1 арк. спр. 60-61, 62; т. 2 арк. спр. 222-225, 227);

Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт» на підставі укладеного договору доручення від 22 січня 2018 року № 35/ФО/18-28, згідно з яким повірений в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов`язання, та довіреності від 22 січня 2018 року 35/ФО-108, якою ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» уповноважило Товариство з обмеженою відповідальністю «Украферт» сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», зокрема, єдиний соціальний внесок (т. 3 арк. спр. 72-75, 76).

Вирішуючи адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (частина шоста статті 25 Закону № 2464).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

На суму недоїмки відповідно до приписів частини десятої статті 25 Закону № 2464 нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду (частина тринадцята статті 25 Закону № 2464).

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина чотирнадцята статті 25 Закону № 2464).

Згідно з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464 суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції № 449 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1–4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції № 449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи».

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

В постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 805/3362/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені Законом № 1669-VІI зміни до Закону № 2464-VI звільняють від сплати єдиного внеску суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, оскільки на час розгляду цієї справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення АТО, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р) місто Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 березня 2020 року ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції у м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Отже, в силу положень абзацу третього пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року, до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» не застосовуються, у зв`язку з чим рішення Офісу великих платників податків ДПС від 12 лютого 2020 року № 0000505106, яким до позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20 серпня 2018 року по 26 грудня 2019 року застосовано штраф у розмірі 19938923,13 грн та нараховано пеню у розмірі 4370056,92 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільнялись від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України було та є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Що стосується тверджень відповідача, що сплата єдиного внеску Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт» за ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» прямо суперечить вимогам частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464 та такі суми не можуть враховуватися як сплата єдиного внеску позивачем, суд зазначає таке.

Цивільний кодекс України є нормативно-правовим актом матеріального права в значенні статті 7 КАС України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі, зокрема, договору.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до частини першої статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з частиною першою статті 1004 Цивільного кодексу України (виконання доручення) повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Таким чином, основним змістом договору доручення є зобов`язання повіреного вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя. Всі вчинені повіреним дії створюють, змінюють та припиняють права довірителя, а не повіреного.

Укладеними договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Украферт» та довіреностями, виданими ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на виконання цих договорів, передбачені юридичні дії, які мають вчиняти повірені, а саме сплатити єдиний внесок за ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за рахунок його коштів.

Про здійснення повіреними сплати єдиного внеску від імені ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» свідчить призначення платежу у платіжних дорученнях.

Отже, судом встановлено, що здійснюючи сплату єдиного внеску, Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Украферт» діяли як повірені ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», тобто від його імені, а не як самостійні платники єдиного внеску.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що перерахування повіреними коштів довірителя на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя на підставі договорів, які відповідають вимогам Цивільного кодексу України, не може вважатися передачею обов`язку по сплаті єдиного внеску третій особі, заборона якої встановлена частиною дев`ятою статті 25 Закону № 2464, на яку наголошує відповідач.

Твердження відповідача, що положення Цивільного кодексу України не розповсюджуються на правовідносини по сплаті єдиного внеску, оскільки їх дію на такі правовідносини не поширено спеціальним законом, яким є Закон № 2464, суд також вважає необґрунтованими.

Так, статтею 2 Закону № 2464 визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Здійснення сплати єдиного внеску повіреними на підставі довіреностей від імені довірителя, тобто за правилами, визначеними Цивільним кодексом України, жодним чином не змінює порядок сплати єдиного внеску, визначений Законом № 2464. Відповідно, поширення положень Цивільного кодексу України Законом № 2464 у даному випадку не потребується.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеною в постановах від 21 грудня 2018 року у справі № 805/1429/17-а, від 25 січня 2019 року у справах № 812/59/16, № 817/85/16, від 29 січня 2019 року у справі № 812/15/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/1281/17:

«Виходячи з аналізу саме положень цивільного законодавства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреним їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено частиною дев`ятою статті 25 Закону № 2464.

У Суду немає підстав вважати цей висновок судів попередніх інстанцій таким, що не відповідає закону, зокрема частині дев`ятій статті 25 Закону № 2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску за наведеними вище платіжними дорученнями, є саме позивач, а не будь-яка третя особа.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464».

У зазначених справах Верховним Судом зроблено загальний висновок щодо правової оцінки обставин справи та зазначено, що «У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті - Законі № 2464 - щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості використати передбачений Законом спосіб виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству».

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов`язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 21020,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 26 лютого 2020 року № 76401 (т. 1 арк. спр. 59).

З огляду на те, що позов підлягає повному задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (ідентифікаційний код 33270581, місцезнаходження: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43968079, місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 57) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 лютого 2020 року № 0000505106 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДПС від 12 лютого 2020 року № 0000505106, яким до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 19938923,13 грн (дев`ятнадцять мільйонів дев`ятсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять три грн 13 коп.) та нараховано пеню у розмірі 4370056,92 грн (чотири мільйони триста сімдесят тисяч п`ятдесят шість грн 92 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 23 квітня 2021 року.

Суддя Т.І. Чернявська