Рішення № 96492002, 23.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1447/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправним дії Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення з 90 % до 78 % від суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569-20-вих., при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 % суддівської винагороди судді, яка працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569-20-вих. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що рішенням Вищої ради правосуддя України від 24 січня 2017 року № 19/0/15-17 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білокуракинського районного суду Луганської області у відставку” ОСОБА_1 звільнено з посади судді у відставку і 07 лютого 2017 року відраховано зі штату Білокуракинського районного суду Луганської області. Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді на момент звільнення склав 34 роки 07 місяців 17 днів. Крім стажу роботи на посаді судді позивач працювала в органах державної служби, а саме: у відділі соціального забезпечення Слов`яносербської районної ради з 06 серпня 1973 року по 20 червня 1982 року, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 березня 2017 року у справі № 409/417/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Луганській області за № 259/17 вих. від 07 лютого 2017 року, із заробітної плати 28800,00 грн, у тому числі оклад - 16000,00 грн, доплата за вислугу років – 12800,00 грн, в розмірі 90 % заробітної плати без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 17 лютого 2017 року за вирахуванням виплачених сум.

04 листопада 2019 року набрав чинності Закон України № 1008 “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, яким положення пунктів 22 та 23 Перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” виключено.

Відповідно до цього Закону, Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” та відповідно до статті 7 Закону України” “Про державний бюджет України на 2020 рік” змінилась в сторону збільшення складова суддівської винагороди діючих суддів у зв`язку із встановленням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн та змінився з 01 січня 2020 року і базовий посадовий оклад судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року визнано неконституційним пункт 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”. Тобто, тепер у своєму становищі рівні усі судді, які звільнились у відставку напередодні оцінювання, та які звільнилися вже після оцінювання, а з аналізу природи щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, випливає, що воно розраховується з суддівської винагороди повноважного працюючого судді та не може залежати від інших чинників.

Після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”, позивач як суддя у відставці, набула право на перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів”, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

02 березня 2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Луганській області ОСОБА_1 видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 18 лютого 2020 року, складає 113508,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 360/3100/20 зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року.

У лютому 2021 році позивач звернулася до відповідача з проханням надати інформацію щодо підстав не врахування розміру щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % від суддівської винагороди. На вказану вище заяву позивач отримала лист відповідача від 17 лютого 2021 року з протоколом/розпорядженням перерахунку довічного грошового утримання. Відповідно до листа відповідача, розмір щомісячного довічного грошового утримання складає 78 відсотків суддівської винагороди, виходячи із стажу, відпрацьованого на посаді судді тривалістю 34 роки.

Разом з тим представник позивача вважає протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, дії відповідача щодо зменшення її відсотку з 90 % до 78 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 12 квітня 2021 року за вхідним реєстраційним № 13073/2021 подало відзив на позовну заяву від 06 квітня 2021 року № 300/01-08, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 43-46).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білокуракинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року по справі № 360/3100/20 за позовом ОСОБА_1 до управління визнано протиправним та скасовано рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06 травня 2020 року № 461 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569/20-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат починаючи з 19 лютого 2020 року.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 360/3100/20 управлінням з 19 лютого 2020 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569/20-вих про суддівську винагороду та нараховано пенсію за січень 2021 на виплатну відомість за січень 2021 року у сумі 88536,24 грн. Сума боргу за період з 19 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року у сумі 388784,47 грн розрахована та внесена до реєстру судових рішень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

При цьому, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 360/3100/20 не містить зобов`язань про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 %.

Враховуючи викладене, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 78 відсотків суддівської винагороди, виходячи із стажу, відпрацьованого позивачем на посаді судді, тривалістю 34 роки. Розмір суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569/20-вих про суддівську винагороду становить 113508,00 грн. Відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 360/3100/20 складає 88536,24 грн.

З посиланням на норми частин першої, другої статті 73 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідач зазначив, що Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області не має коштів на сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 30 березня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 37-39).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є суддею Білокуракинського районного суду Луганської області у відставці, про що свідчить трудова книжка від 10 серпня 1973 року, та з 17 лютого 2017 року перебуває на обліку в Білокуракинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про що свідчить розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області від 22 лютого 2017 року № 128712; щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 17 лютого 2017 року складає 90 % розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді (арк. спр. 10-13, 49).

Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 березня 2017 року у справі № 409/417/17, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задоволено повністю, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області призначити, нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Луганській області за № 259/17 вих. від 07 лютого 2017 року, із заробітної плати 28800,00 грн, в т. ч. оклад – 16000,00 грн, доплата за вислугу років – 12800,00 грн, в розмірі 90 % заробітної плати без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 17 лютого 2017 року за вирахуванням виплачених сум (арк. спр. 14-18, 19-22).

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи № 409/417/17 судом встановлено, що станом на 07 лютого 2017 року стаж роботи позивача на посаді судді складав 34 роки 07 місяців 17 днів, до якого були зараховані: період роботи на посаді народного судді, судді Слов`яносербського районного суду Луганської області 32 роки 9 місяців 29 днів, суддею Білокуракинського районного суду Луганської області 1 рік 09 місяців 18 днів. Спірним у справі № 409/417/17 було право позивача ОСОБА_1 на доплату за вислугу років у розмірі 80 % з урахуванням стажу державної служби 8 років 10 місяців 15 днів, який враховується для визначення стажу судді для доплати за вислугу років.

10 березня 2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зареєстрованою за № 461, до якої, зокрема, додала довідку Територіального управління Держаної судової адміністрації у Луганській області від 02 березня 2020 року № 569/20-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. спр. 28, 50-51, 52).

Відповідач рішенням від 06 травня 2020 року № 461 відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону № 1402-VІІI за заявою від 10 березня 2020 року (арк. спр. 53-54).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 360/3100/20, яке набрало законної сили 20 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково (арк. спр. 23-27, 59-63):

- визнано протиправним та скасовано рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06 травня 2020 року № 461 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569/20-Вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19 лютого 2020 року;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , усього стаж роботи станом на 07 лютого 2017 року становить 34 роки 07 місяців 17 днів (арк. спр. 55).

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці складає 34 роки 07 місяців 17 днів (арк. спр. 56).

З рішення від 04 грудня 2020 року № 909210128712 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, здійсненого на виконання рішення суду у справі № 360/3100/20, судом встановлено, що з 19 лютого 2020 року позивачу обчислено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 78 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (арк. спр. 31, 57, 58).

Листом від 17 лютого 2021 року № 1237-0103-8/1174 відповідач повідомив позивача, що управлінням здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, починаючи з 19 лютого 2020 року. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 складає 78 відсотків суддівської винагороди, виходячи із стажу, відпрацьованого позивачем на посаді судді, тривалістю 34 роки. Розмір суддівської винагороди згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 02 березня 2020 року № 569/20-вих про суддівську винагороду становить 113508,00 грн. Відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі № 360/3100/20 складає 88536,24 грн (арк. спр. 29-30).

З вищевказаних обставин судом з`ясовано, що спірною є правомірність зменшення відповідачем відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з якого обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, за наслідками здійсненого на виконання рішення суду у справі № 360/3100/20 перерахунку.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття “щомісячне довічне грошове утримання судді”, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.

Суд вважає помилковим посилання представника позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90 % від суддівської винагороди працюючого судді.

Так, представник позивача просить здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від заробітної плати працюючого судді без врахування положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вже вийшли у відставку.

Крім того, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково положення з різних законів.

Винятком є лише абзац четвертий пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ, яким визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Тобто, застосування раніше діючих законів можливе лише при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, про що прямо вказано у Законі № 1402-VIІІ.

Судом встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді станом на 17 лютого 2017 року (дата призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) становить 34 роки 07 місяців 17 днів, що встановлено вказаними вище рішеннями судів та розпорядженням відповідача від 22 лютого 2017 року № 128712.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Як вже було зазначено раніше, згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Як вбачається з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02 березня 2020 року № 569/20-Вих, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Луганській області, суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18 лютого 2020 року складає 113508,00 грн, з яких: посадовий оклад – 63060,00 грн, доплата за вислугу років 80 % - 50448,00 грн (арк. спр. 28, 52).

Судом встановлено, що відповідачем розраховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці - позивача у розмірі 78 відсотків з урахуванням виключно стажу судді 34 повних роки, що відповідає даним, вказаним у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % (20 років роботи) + 28 % (14 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2 % грошового утримання судді)), що відповідає вимогам статті 142 Закону № 1402-VІІI та матеріалам пенсійної справи.

Отже, судом встановлено, що при здійсненні позивачу з 19 лютого 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем чинне законодавство не порушено, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246789, місцезнаходження: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Історична, буд. 81) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська