Рішення № 96491880, 23.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року 320/652/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" про постановлення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" до Головного управління ДПС у Київської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" з позовом до Головного управління ДПС у Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8340/0902 від 30.12.2020, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 41007704) призначено штраф в сумі 500000,00 гривень за порушення ст. 15 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" за зберігання пального без ліцензії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.12.2020 №8340/0902.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" судовий збір у сумі 7500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

07.04.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій позивач просить суд стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Також у вказаній заяві позивач просить суд надати можливість представнику позивача, адвокату Романченку О.М., взяти участь у судовому засіданні з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №320/652/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (профіль користувача, Романченко О.М. , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Заява була передана на розгляд судді 13 квітня 2021 року, що підтверджується відповідним актом.

Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вказане та приймаючи до уваги те, що рішення у цій справі було ухвалено у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 11.01.2021 між Адвокатським бюро "Олексія Романченко" (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" (Клієнт) було укладено договір №08/01-2021, за умовами якого адвокатське бюро бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, а також перед підприємствами, установами, організаціями, органами державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронними органами та органами прокуратури, у всіх справах, пов`язаних із розглядом справ за участю клієнта, в яких він бере участь як учасник справи, свідок, підозрюваний, обвинувачений, підсудний , потерпілий, а також у справах, пов`язаних із розглядом справ про адміністративні правопорушення, в яких клієнт бере участь у якості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності або потерпілого.

Згідно з пунктом 2.1 договору адвокатське бюро бере на себе виконання наступної правової роботи, зокрема, представлення інтересів клієнта в органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах загальної юрисдикції та адміністративних судах в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до пунктів 6.1-6.2 договору визначено, що за виконання доручень згідно даного договору клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар.

Розмір гонорару, порядок та умови його сплати визначаються у додатковій угоді до даного договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023.

Також 11.01.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору №08/01-2021 від 11.01.2021, пунктом 1 якої передбачено, що відповідно до договору №08/01-2021 від 11.01.2021 адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу в рамках адміністративної справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8340/0902 від 30.12.2020.

Пунктом 2 Додаткової угоди визначено, що відповідно до пункту 6.2 договору №08/01-2021 від 11.01.2021 сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за ведення справи, визначено у пункті 1 додаткової угоди у суді першої інстанції становить 25000,00 грн. у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта.

Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди клієнт сплачує кошти, визначені у пункті 2 Додаткової угоди протягом 30 календарних днів з моменту ухвалення рішення по справі судом першої інстанції.

На підтвердження наданих послуг позивачем було додано до матеріалів справи акт виконаних робіт №1 від 31.03.2021, в якому зазначено, що адвокатським бюро надано клієнту правничу допомогу у Київському окружному адміністративному суді при розгляді справи №520/652/21 по визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8340/0902 від 30.12.2020, а саме:

- підготовлено позовну заяву про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8340/0902 від 30.12.2020;

- підготовлено заяву про усунення недоліків позовної заяви від 28.01.2021;

- підготовлено клопотання про долучення доказів у справі від 15.02.2011;

- підготовлено письмові пояснення від 15.02.2021;

- підготовлено відповідь на відзив від 01.03.2021;

- підготовлено заяву щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу від 05.03.2021;

- підготовлено заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- прийнято участь у судових засіданнях у справі 02.03.2021, 11.03.2021 та 23.03.2021.

В акті зазначено, що під час надання правової допомоги клієнту у суді першої інстанції адвокатським бюро витрачено 15 годин.

Пунктом 4 акта виконаних робіт визначено, що гонорар адвокатського бюро за надання правничої допомоги клієнту становить 25000,00 грн., який має бути сплачений у строк до 31.04.2021.

Дослідивши вказаний акт виконаних робіт, судом встановлено, що документ містить лише загальну інформацію про види послуг, виконаних адвокатським об`єднанням на користь позивача, та про загальний час використаний адвокатським бюро на їх виконання.

Проте, в акті відсутній детальний розрахунок вартості кожної складової послуг, із зазначенням часу, який був витрачений адвокатом на їх виконання та вартості такої складової.

Суд зазначає, що відсутність у вказаному акті відповідної інформації унеможливлює перевірку судом обґрунтованості вартості кожної із послуг, які були надані адвокатським об`єднанням позивачу відповідно до вказаного акта, а також встановлення судом обставин того, що такі витрати були фактичними та неминучими.

Верховний Суду у постановах від 24.12.2020 №802/836/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93792662) та від 21.01.2021 у справі №640/1920/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94264433) зазначив, що відсутність документального підтвердження витрат, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі №922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам «неминучості» такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу:

- підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви від 28.01.2021;

- підготовка клопотання про долучення доказів у справі від 15.02.2011;

- підготовка письмових пояснень від 15.02.2021;

- підготовка відповіді на відзив від 01.03.2021.

Такі дії представника не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи, та були здійснені представником на власний розсуд (наприклад, підготовка відповіді на відзив) або були пов`язані з неповнотою та недосконалістю попередніх дій представника, внаслідок чого вищевказані витрати не є неминучими, а їхня вартість не підлягає розподілу.

Натомість, суд позбавлений можливості виокремити вартість цих складових у зв`язку з ненаданням представником позивача відповідної інформації щодо їхньої вартості.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи детального розрахунку вартості витрат на правничу допомогу у розмірі 250000,00 грн., суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про стягнення на його користь з відповідача понесених витрат на оплату правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132,139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги в адміністративній справі №320/652/21.

2. Копію додаткового рішення суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.