Рішення № 96490192, 22.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3184/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Мачульського В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Другий ВДВС у м. Луцьку, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 28.08.2019 ВП № 53674295 про стягнення виконавчого збору у розмірі 156 403,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що старшим державним виконавцем Другого ДВС у м. Луцьку Януш-Федорук Н.В. від 28.08.2019 у ВП № 53674295 прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 156 403,50 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до Закону України № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Після відкриття виконавчого провадження 31.03.2017 державним виконавцем було фактично стягнуто із боржника 14 388,55 гривень, що не призвело до фактичного виконання рішення суду у спосіб, визначений у виконавчому листі. Виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою. Тому з врахуванням викладеного, у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 156 403,60 грн. Таким чином, за приписами частини другої статті 27 Закону № 1404- VIII (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття провадження від 31.03.2017) в якій пунктом 3 стягнуто виконавчий збір, розмір виконавчого збору міг бути встановлений залежно від суми, що фактично стягнута, отже виконавчий збір підлягав стягненню в розмірі 1438,86 грн. З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю (а.с.1-7).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.22-23).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.37).

У поданому до суду відзиві від 19.04.2021 № 22337 представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила визнати законною постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 156 403,60 грн., оскільки вона прийнята відповідно до вимог статей 3, 4, 24, 25-27 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.43)

В судовому засіданні 20.04.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у відзиві та просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Інших заяв чи пояснень по суті справи до суду від сторін не надходило.

У судовому засіданні в зв`язку з ненаданням матеріалів виконавчого провадження відповідачем оголошено перерву до 10:00 22.04.2020.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності (а.с.57).

Представник відповідача на розгляд справи не з`явився.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд проводить розгляд справи у відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.03.2010 у справі № 2-1724/2010 стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11399565000 від 30.09.2008 у сумі 3 213 478, 20 грн.

На виконання вказаного рішення суду 10.12.2010 було видано виконавчий лист № 2-1724/2010, про стягнення з позивача 1 580 533,20 грн., за яким було відкрито виконавче провадження № 53674295, про що старшим державним виконавцем Другого ВДВС у м. Луцьку винесено відповідну постанову від 31.03.2017 (а.с.9).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 26.11.2020 по справі № 2-1724/2010 було замінено сторону стягувана з ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника - ТОВ «Вердикт» про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 580 553,20 грн. (а.с.11-13).

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2020 позивачем погашено заборгованість за кредитним договором № 11399565000 від 30.09.2008, у зв`язку із чим ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було видано позивачу довідку про відсутність майнових претензій по кредитному договору № 11399565000 від 30.09.2008 (а.с.14).

28.08.2019 старшим державним виконавцем Другого ВДВС у м. Луцьку Януш-Федорук Н.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому проваджені № 53674295 (а.с.10).

В той, же день цим же державним виконавцем у вищевказаному виконавчому провадженні було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 156 403, 60 грн. (а.с.16).

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною першою, другою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

З аналізу вищенаведеного слідує, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

Як слідує з матеріалів справи, постанова про стягнення з позивача виконавчого збору була винесена після винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з надходженням відповідної заяви.

Водночас для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону України № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону України № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 вищевказаного Закону (на момент відкриття виконавчого провадження 31.03.2017) передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Матеріалами виконавчого провадження №53674295 підтверджується зокрема те, що фактичного стягнення з боржника – ОСОБА_1 суми боргу відбулось у розмірі 47 852,76 грн., з них 1 651,72 грн. старшим державним виконавцем Другого ДВС у м. ОСОБА_3 стягнуто виконавчий збір (а.с.65-66).

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Отже, виконавчий збір відповідно до вимог вищевказаної частини другої статті 27 Закону України № 1404-VIII становив 4 785,28 грн., від фактично стягнутої суми 47 852,76 грн., а не стягнутий виконавчий збір на момент повернення виконавчого листа стягувачу становив 3 133,56 грн. (4 785,28 грн. – 1 651,72 грн. = 3 133,56 грн.).

Пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону України № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким, чином суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у старшого державного виконавця Другого ДВС у м. ОСОБА_3 не було правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 156 403,60 грн., який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам встановлених статтею 27 Закону України № 1404-VIII, з огляду на що вона підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1564,04 грн., сплачений згідно з квитанцією від 26.03.2021 (а.с.8).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Януш-Федорук Н.В. від 28.08.2019 у ВП № 53674295 про стягнення виконавчого збору в сумі 156 403, 60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27а, код ЄДРПОУ 35041370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1 564,04 грн. (одну тисячу п`ятсот шістдесят чотири гривні чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Мачульський