Ухвала суду № 96489626, 02.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/1926/18

№1-кп/755/335/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

"02" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Ширмер О.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000480 від 14.01.2018 року, № 12018100040005362 від 02.06.2018 року та № 12017100040016335 від 08.12.2017 року, які об`єднані, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Віротченка С.С.,

захисника Фесенка С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000480 від 14.01.2018 року, № 12018100040005362 від 02.06.2018 року та № 12017100040016335 від 08.12.2017 року, які об`єднані, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, ним вчинено тяжкі злочини, офіційно ніде не працює, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є раніше неодноразово судимий, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу вважає за недоцільним.

Захисник Фесенко С.І. заперечив проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявив клопотання про зміну останньому даного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід, а у випадку неможливості змінити запобіжний захід, просив визначити останньому розмір помірної застави. Клопотання мотивував тим, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, будь-які докази, долучені стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження, не містять беззаперечних відомостей, які б стверджували факти вчинення саме ОСОБА_1 даних кримінальних правопорушень. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути виправданням тримання під вартою обвинуваченого. Зокрема, зазначив, що переховуватись від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, ОСОБА_1 намірів не має. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, його підзахисний взагалі не має змоги, оскільки у вільному доступі таких речей не існує і він не має такого наміру. Крім того, впливати на свідків та потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення, ОСОБА_1 також не має намірів та змоги. Будь-яких перешкод для того, щоб з`являтися до суду, його підзахисний не має. Ризики, наведені прокурором є недостатніми. Зокрема, пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання у м. Києві, має дружину, малолітню дитину та має на утриманні матір, яка є літньою людиною і потребує постійного догляду. Таким чином, усі зазначені прокурором ризики, не ґрунтуються на дійсних фактах, а тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та пояснив, що погано себе почуває та не має наміру переховуватись від суду.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та вчиняти нові злочини.

Крім того, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, оскільки будучи обізнаними про можливу міру покарання, яка загрожує йому у разі його засудження, він може переховуватися від суду, а також останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, провадження не закінчено, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід.

Крім того, суд звертався до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України з приводу стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 та на даний час отримано відповідь, що за даними обстежень і консультації встановлений діагноз: хронічний вірусний гепатит С поза загостренням, стан його здоров`я є задовільним, лікування не потребує.

Поряд з цим, суд приходить до висновку про можливість визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбаченим КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком не більше двох місяців, тобто до 29 серпня 2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38 420 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти ти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

У задоволенні клопотання захисника Фесенка С.І. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя