Рішення № 96488990, 22.04.2021, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 635/7792/20

Провадження 2/621/446/21

22 квітня 2021 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий – суддя В.Філіп`єва,

за участі секретаря судового засідання – А.Лацько

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ «Васищевський завод рослинних олій» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 22394,92 грн, а також витрати на оплату юридичних послуг в сумі 7300,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з 01.11.2014 по 13.08.2020 роки працював на посаді машиніста котельні за трудовим договором у товаристві з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» (відповідач). З лютого 2020 року роботодавець перестав виплачувати заробітну плату в повному обсязі та в передбачені законом строки, в зв`язку з чим 13.08.2020 року він звільнився зі свого місця роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП. Всупереч вимогам чинного законодавства, роботодавець не здійснив з позивачем повний розрахунок по виплаті заборгованості з заробітної плати та розрахунок при звільненні. Відповідно до довідки № 189 від 17.08.2020 року, виданої відповідачем – ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», за період з 01.02.2020 по 13.08.2020 року позивачеві нараховано до виплати 22394,92 гривні (за вирахуванням податків), а виплачено – 0,00 гривень. Позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача з претензією про виплату вище зазначеної заборгованості, однак його вимоги відповідачем до теперішнього часу не задоволено, в зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.21)

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Васищевський завод ослинних олій» на підставі статей 28-32 ЦПК України передана на розгляд за підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області (а.с.29-30)

02.02.2021 року ухвалою Зміївського районного суду Харківської області вказана цивільна справа прийнята до розгляду та призначено судове засідання в справі з викликом учасників справи. (а.с.36-37)

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовної заяви та не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення (а.с.42)

Відповідач – ТОВ «Васищевький завод рослинних олій» неодноразово повідомлявся судом належним чином про час, дату та місце судового розгляду як за місцем юридичної адреси, так і за фактичним місцезнаходженням, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подавав (а.с. 45-51, 53-57).

За змістом ч.1, ч.4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, яка може бути розглянута на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Згідно ч.2 статті 191 ЦПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.04.2021 року в зв`язку з повторною неявкою відповідача, повідомленого належним чином, постановлено провести заочний розгляд справи за наявними в справі матеріалами.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви та додані до неї докази, суд встановив наступні обставини:

Відповідно до витягу з трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 54-к від 01.11.2014 року прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» на посаду оператора котельні. 13.08.2020 року наказом № 86-к позивач був звільнений за угодою сторін на підставі п.1 статті 36 КЗпП України (а.с.9)

Відповідно до Довідки № 189 від 17.08.2020 року, виданої відповідачем ТОВ «Васищевський завод рослинних олій», позивачеві за період з 01.02.2020 року по 13.08.2020 року нараховано 27819,76 гривень, утримано податків – 5424,84 грн, призначено до виплати – 22394,92 грн. Згідно вказаної ж довідки, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період складає 22394,92 гривень. ( а.с.11)

Відомості щодо виплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши доводи позовної заяви та надані до неї докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний був у день звільнення виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому на момент звільнення.

Судом встановлено, що повний розрахунок, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, з позивачем у день його звільнення не проведений, про що свідчить наявність заборгованості на день звільнення у розмірі 22394,92 гривень.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування вказаних обставин в ході судового розгляду не надано.

Згідно з ч.1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 22394,92 гривень підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 7300,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Положеннями частини 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тобто, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такі висновки повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постановах Верховного Суду в постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) , від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Позивачем в обгрунтування стягнення витрат на оплату юридичних послуг наданий тільки Акт про надання юридичних послуг від 31.08.2020 року, підписаний позивачем ОСОБА_4 та ТОВ «Центр правової допомоги населенню» в особі касира – адміністратора М.Кочкіною, який, начебто задовольняє потреби Замовника, зазначені в договорі № П-792 від 13.08.2020 року.

Копія Договору про надання юридичних послуг до матеріалів позовної заяви не надана, а отже встановити зміст «потреб Заявника» за цим Договором, не видається за можливе.

Позивачем також не надано інших документів, що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг, а також документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.

Відомості щодо надання послуг зі складання проекту претензії до відповідача та скарги до Управління Держпраці, зокрема, копії вказаних документів, взагалі відсутні, та не надано доказів підтвердження їх направлення зазначеним установам.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.А відсутність платіжних документів про оплату позивачем послуг адвоката взагалі ставить під сумнів фактичного понесення позивачем таких витрат. Отже, з матеріалів справи не вбачається, що дані витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 908,00 гривень

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій», код ЄДРПОУ 37431314, (юридична адреса: 49000, місто Дніпро, вул.Ударників, буд.27) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму заборгованості з невиплаченої заробітної плати при звільненні в розмірі 22 394,92 (двадцять дві тисячі триста дев`яносто чотири грн. 92 коп).

В частині позовних вимог про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 7300,00 (сім тисяч триста) гривень – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій», код ЄДРПОУ 37431314, в дохід держави 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій», код ЄДРПОУ 37431314, юридична адреса: 49000, місто Дніпро, вул.Ударників, буд.27

Повне рішення складено 22.04.2021.

Головуючий: суддя В. Філіп`єва