Постанова № 9648560, 20.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 року <ЧАС > м.Полтава Справа № 2а-44302/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Гавриш М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Кременчуцького відділення Державного казначейства України у Полтавській областіпро стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "НВП Присадки")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Кременчуцького відділення Державного казначейства України у Полтавській областіпро стягнення з Головного управління Державного казначейства України у полтавській області (адреса:36001,м. Полтава, вул. Шевченка,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Присадки» (код ЄДРПОУ 13932946) бюджетну заборгованість в сумі 580983, 37 грн, з них:512 041,00 грн бюджетна заборгованість,68942,37 грн сума відсотків на сум бюджетної заборгованості ( з урахування заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач посилався на те, що ТОВ "НВП Присадки" було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області податкові декларації з податку на додану вартість із відображенням сум ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного період: за січень 2006 року ( вх. № 7053 від 20.02.2006) в розмірі 92920,00 грн, за квітень 2006 року ( вх. № 42693 від 22.05.2006) в розмірі 63492,00 грн, за листопад 2006 року ( вх. №124305 від 10.12.2006) в розмірі 79191,00 грн, за грудень 2006 року (вх. №142464 від 22.01.2007) в розмірі 112652,00 грн, за січень 2007 року (вх. № 7578 від 20.02.2007) в розмірі 71400,00 грн, за лютий 2007 року (вх. №13338 від 20.03.2007) в розмірі 59684,00 грн, за червень 2007 року (вх. №67960 від 18.07.2007) в розмірі в розмірі 184339,00 грн. Зазначав, що перелічені податкові декларації з податку на додану вартість були подані підприємством до Кременчуцької ОДПІ в установлений законодавством строк та прийняті нею та частково відшкодовані ПДВ з бюджету за січень 2006 року у сумі 33884, 00 грн (виписка від 05.07.2006 року), за квітень 2006 року у сумі 31111,00 грн (виписка від 08.09.2006), за січень 2007 року в сумі 30150,0 грн (виписка 18.12.2007), за лютий 2007 року в сумі 20857,00 грн (виписка18.12.2007), за листопад 2006 року в сумі 35635,00 грн (виписка від 05.09.2007). Однак в порушення строків відшкодування з державного бюджету, встановлених Законом України “Про податок на додану вартість”, заявлена сума податку на додану вартість позивачу в повному обсязі не відшкодована. Крім того, на підставі пункту 6.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, позивач здійснив розрахунок відсотків на суму бюджетної заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області просила відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем було подано до Кременчуцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за січень (вхідний номер 7053 від 22.05.2006), квітень (вхідний номер 42693 від 22.05.2006), листопад (вхідний номер 124305 від 20.12.2006) 2006 року та червень (вхідний номер 67960 від 18.07.2007) 2007 року, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 26.03.2009, отже з пропущенням строку звернення встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а відповідач, в свою чергу, заперечує проти поновлення пропущеного строку. Що стосується стягнення відсотків, то зазначав, що абз.5 п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виключений з пп.7.7.3 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" від 07.07.2005 № 2771-IV, а отже наголошував, що на сьогодні у позивача відсутні будь-які законодавчі підстави стосовно вимог про стягнення процентів особливо з огляду на пропущення строку звернення до суду з вказаною вимогою.

Відповідач Головне управління державного казначейства України у Полтавській області просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009»податок на додану вартість є джерелом формування доходів державного бюджету, контроль за справлянням даного виду податку покладено на Державну податкову адміністрацію України. Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР,спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001р №200/86, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом пяти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні суду. Що стосується відшкодуванню відсотків нарахованих на суму бюджетної заборгованості, то зазначав, що у позивача взагалі відсутні будь які підстави вимагати стягнення процентів, з врахуванням змін до Закону України «Про податок на додану вартість»внесених Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік».

Відповідно до частини 3 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор вступив у справу для захисту інтересів держави в особі Кременчуцької ОДПІ, згідно листа № 05/1-692 вих. 09 від 09 червня 2009 року, що наявний в матеріалах справи.

В судове засіданні представники відповідачів не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, разом із тим у відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

А відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи та зібраних судом доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Присадки», зареєстровано як юридична особа 31.08.2001, Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №127505, копія якого наявна в матеріалах справи, та товариство внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) , ідентифікаційний код 13932946.

А насамперед, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Присадки»зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 11.09.2001 Кременчуцькою ОДПІ видано свідоцтво №23550616 серії НБ №175315, індивідуальний податковий номер 139329416034 (копія свідоцтва приєднана до матеріалів справи).

Також, при вирішенні спору, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Присадки»подано до Кременчуцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, де заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість:

- за січень 2006 року ( вх. № 7053 від 20.02.2006) 92920,00 грн.

- за квітень 2006 року ( вх. № 42693 від 22.05.2006) 63492,00 грн.

- за листопад 2006 року ( вх. №124305 від 10.12.2006) 79191,00 грн.

- за грудень 2006 року (вх. №142464 від 22.01.2007) 112652,00 грн.

- за січень 2007 року (вх. № 7578 від 20.02.2007) 71400,00 грн.

- за лютий 2007 року (вх. №13338 від 20.03.2007) 59684,00 грн.

- за червень 2007 року (вх. №67960 від 18.07.2007) 184339,00 грн.

У звязку із заявленими позивачем сумами бюджетного відшкодування податковим органом проведено перевірки за вказаний період, а саме:

06.05.2006 проведено позапланову документальну перевірку ТОВ “НВП Присадки” з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість за січень 2006 року за результатами перевірки складено довідку № 55/23-312/13932946, якою підтверджено суму ПДВ за січень 2006 року в розмірі 92920,00 грн.

11.08.2006 проведено позапланову документальну перевірку ТОВ “НВП Присадки” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за квітень 2006 року за результатами перевірки складено довідку № 451/23-312/13932946, якою підтверджено суму ПДВ за квітень 2006 року в розмірі 63492,00 грн.

23.04.2007 проведено позапланову документальну перевірку ТОВ “НВП Присадки” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за листопад, грудень 2006 року та січень, лютий 2007 року за результатами перевірки складено довідку № 231/23-3092/13932946, в якій зазначено, що висновок щодо бюджетного відшкодування за листопад 2006 року в розмірі 79191 грн, за грудень 2006 рок у - 112652,00 грн, за січень 2007 року -71400 грн, за лютий 2007 року 59684,00 грн, буде згорблено після дослідження ланцюгів постачання.

15.08.2008 проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ “НВП Присадки” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за грудень 2006 року та січень, лютий 2007 року до довідки перевірки від 23.04.2007 № 231/23-309/13932946 за результатами перевірки складено акт № 626/23-309/13932946, відповідно до якого: бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на рахунок платника: за грудень 2006 року в сумі 46258,00 грн, за січень 2007-45826,00 грн, за лютий 2007 року - 59684 грн не підтверджено та підлягає зменшенню. В даному випадку на підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 21.04.2008 № 0000082302/0/27 та №0000092302/0/1316. Разом із тим, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 визнано нечинними податкові повідомлення рішення від 21.04.2008 № 0000082302/0/27 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 151768,00 грн та №0000092302/0/1316 від 21.04.2008 про донарахування податку на додану вартість в сумі 2473,50 грн, в т.ч. штрафна (фінансова) санкція 824,50 грн. Постанова набрала законної сили 15.07.2009.

Як вбачається із матеріалів справи на розрахунковий рахунок позивача було відшкодовано податку на додану вартість, згідно висновків , поданих до Управління державного казначейства у м. Кременчук:

04.07.2006 за січень 2006 року відшкодовано суму ПДВ в розмірі 33884,00 грн (висновок №0000003487 від 03.07.2006)

07.09.2006 за квітень 2006 року відшкодовано суму ПДВ в розмірі 31 111,00 грн (висновок від 07.09.2006 №0000003549)

05.09.2007 за листопад 2006 року відшкодовано суму ПДВ в розмірі 35635,00 грн ( висновок від 05.09.2007 №0000003841)

18.12.2007 за січень 2007 року відшкодовано суму ПДВ в розмірі 30150 грн (висновок від 18.12.2007 №0000003839)

18.12.2007 за лютий 2007 року відшкодовано суму ПДВ в розмірі 20857,00 грн (висновок від 18.12.0007 №000003840).

Позивач звернувся до суду з проханням стягнути невідшкодовані суми ПДВ по заявленій сумі бюджетного відшкодування, посилаючись на те, що проведено відшкодування не в повному обсязі, а також про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, вони є суб'єктами владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тому спори щодо їх рішень, дій чи бездіяльності при здійсненні вказаних повноважень підсудні адміністративному суду. Вимоги про зобовязання відшкодувати вказані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо пов'язані із діяльністю органу державної податкової служби, яким не забезпечено таке відшкодування у безспірному порядку, у зв'язку з чим виникає спір у публічно-правовій сфері, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючі вказане та надаючи оцінку діям відповідачів при виконанні повноважень щодо забезпечення відшкодування сум податку на додану вартість ТОВ “НВП Присадки”, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно із пунктом 1.8 статті 1 Закону України "“Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР., бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податків у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Так, відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

В ході судового розгляду справи судом встановлено та не спростовано позивачем, що:

- за січень 2006 року (із задекларованої суми ПДВ 92920 грн) відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 04.07.2006 суму ПДВ в розмірі 33884,00 грн, а також по деклараціях за березень 2007 року та квітень 2007 року погашено позитивним нарахуванням 54791,80 грн, відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ складає 4244,00 грн.

- за квітень 2006 року (із задекларованої суми ПДВ 63492,00 грн) відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 07.09.2006 суму ПДВ в розмірі 31 111,00 грн, а також 03.05.2007 по декларації за березень 2007 року зменшено залишком позитивного нарахування 2258,00 грн, а по декларації за квітень 2007 року зменшено позитивним нарахуванням 26917,00 грн, по декларації за серпень 2007 року зменшено позитивним нарахуванням 3206,00 грн відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ складає 4244,00 грн. Відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ складає відсутній.

- за листопад 2006 року (із задекларованої суми ПДВ 79191,00 грн) відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 05.09.2007 суму ПДВ в розмірі 35635,00 грн, а відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ складає 43 556,00 грн.

- за грудень 2006 року (із задекларованої суми ПДВ 112652 грн) по деклараціях за січень 2008 року, квітень 2009 року, листопад 2009 року, погашено позитивним нарахуванням суму 66500,22 грн, відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ складає 46151,78 грн.

- за січень 2007 року (із задекларованої суми ПДВ 71400,00грн) відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 18.12.2007 суму ПДВ в розмірі 30150 грн, а також по деклараціях за січень 2008 року та квітень 2009 року погашено позитивним нарахуванням 41250,00 грн, відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ відсутній.

- за лютий 2007 року (із задекларованої суми ПДВ 59684,00 грн) відшкодовано на розрахунковий рахунок позивача 18.12.2007 суму ПДВ в розмірі 20857,00 грн, а також по декларації за квітень 2009 року погашено позитивним нарахуванням - 38827,00 грн, відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ відсутній.

- за червень 2007 року (із задекларованої суми ПДВ 184339 грн) по деклараціях за листопад 2009 року погашено позитивним нарахуванням суму 79960,00 грн, відповідно залишок невідшкодованої суми ПДВ складає 104379,00 грн.

Підсумовуючі, судом встановлено, що загальна сума, яка підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок, але не відшкодована на момент розгляду справи, становить - 198 330 грн 98 коп, в тому числі за: січень 2006 року 4244 грн 20 коп, листопад 2006 року - 43556 грн 00 коп, грудень 2006 року 46151 грн 78 коп, червень 2007 року - 104 379,00 грн.

Враховуючі положення статті 7.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, суд зазначає, що орган державної податкової служби, здійснюючи контроль за достовірністю сум ПДВ, які підлягають відшкодуванню з державного бюджету, за наслідками перевірки зобов'язаний у строк, що не перевищує 65 днів з дня отримання податкової декларації з ПДВ, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення, в якому вказати суму перевищення бюджетного відшкодування із зазначенням підстав для її вирахування або підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

А відтак, суд приходить до висновку,що відповідачами не забезпечено належним чином виконання своїх повноважень щодо відшкодування сум податку на додану вартість у податкових деклараціях за січень 2006 року в розмірі 4244 грн 20 коп, за листопад 2006 року в розмірі 43556 грн 00 коп, за грудень 2006 року в розмірі 46151 грн 78 коп, за червень 2007 року в розмірі 104 379,00 грн у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 6.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 (надалі по тексту - Порядок № 200/86), суми, не відшкодовані платнику податку протягом термінів визначених у розділі 3 цього Порядку, уважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 200/86 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду .

При цьому суд враховує, що відповідно підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

А у відповідності до пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, рішення суду про стягнення з державного бюджету сум податку на додану вартість та виконується Державним казначейством відповідно до виконавчого документа на підставі складених платіжних доручень шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений у виконавчому документі та / або заяві платника податку.

Отже, суд, для повного захисту прав та інтересів ТОВ «НВП «Присадки», вважає за необхідне на підставі положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області та, в результаті, стягнути із Державного бюджету на користь «НВП «Присадки»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 198 330 грн 98 коп, в тому числі за: січень 2006 року 4244 грн 20 коп, листопад 2006 року - 43556 грн 00 коп, грудень 2006 року 46151 грн 78 коп, червень 2007 року - 104 379,00 грн.

Що стосується доводів відповідача про пропущення ТОВ “НВП Присадки” строку звернення до суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства, суд зазначає слідуюче.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до підпункт 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законодавствами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ”можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом, а отже в даному випадку, право на відшкодування у ТОВ “НВП Присадки” повинно було виникнути :

- по декларації за січень 2006 року ( вх. № 7053 від 20.02.2006) з 03.04.2006

- по декларації за квітень 2006 року ( вх. № 42693 від 22.05.2006) з 01.07.2006.

- по декларації за листопад 2006 року ( вх. №124305 від 10.12.2006) з 19.01.2007

- по декларації за грудень 2006 року (вх. №142464 від 22.01.2007) з 03.03.2007

- по декларації за січень 2007 року (вх. № 7578 від 20.02.2007) 02.04.2007

- по декларації за лютий 2007 року (вх. №13338 від 20.03.2007) 29.04.2007

- по декларації за червень 2007 року (вх. №67960 від 18.07.2007) 27.08.2007.

Враховуючі положення підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у позивача існувало право на звернення до суду до закінчення 1095 днів ( 3 роки) з моменту виникнення права на таке відшкодування, тобто за січень 2006 року до 03.04.2009, квітень 2006 року до 01.07.2009, листопад 2006 року до 19.01.2010, грудень 2006 року 03.03.2010, січень 2007 року до 02.04.2010, за лютий 2007 року 29.04.2010, червень 2007 року до 27.08.2010, в свою чергу позивач звернувся до суду 26.03.2009 . Як наслідок позивач звернувся до суду в межах встановленого Законом строку.

До того ж, як встановлено судом вище, податковий орган скористався своїм правом на проведення перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, які оформлено переліченими вище довідками (актом), а отже право у позивача на бюджетне відшкодування виникло іще пізніше, після підтвердження сум ПДВ довідками, та в окремому випадку рішенням суду, а отже і строк звернення до суду у позивача відраховується із моменту виникнення такого права.

Враховуючі всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду не аргументовані, а отже положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню, в даному випадку, не підлягають.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення відсотків на суму бюджетної заборгованості в розмірі 689422,37 грн, посилаючись на положення пункту 6.3. Порядку № 200/86, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону в редакції , чинній до 01.06.2005, суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного Законом строку, вважалися бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховувалися проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку мав право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Зазначеній нормі кореспондує пункт 6.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, відповідно до якого, на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" визначено інший порядок нарахування пені на невідшкодовану суму бюджетної заборгованості (підпункт 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону). Законодавчо було встановлено, що на суму бюджетної заборгованості мала нараховуватися пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Передбачалося, що зазначена пеня мала самостійно розраховуватися та сплачуватися органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" підпункт 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 набирав чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати мала застосовуватися процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, що діяла до набрання чинності Законом України від 25.03.2005 N 2505-IV, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Однак Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України" від 07.07.2005 N 2771-IV (набрав чинності 28.07.2005) зазначена норма викладена в новій редакції, якою позбавлено платника податку права на стягнення процентів за невідшкодовані суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки, підлягають поверненню суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року, за квітень 2006 року, за листопад 2006 року за грудень 2006 року, за січень 2007 року за лютий 2007 року, за червень 2007 року, то суд дійшов висновку, що нарахування відсотків на суми задекларовані за вказаний період нормативного обґрунтування не мають, а тому позовні вимоги про стягнення відсотків задоволенню не підлягають.

В відтак, посилання позивача на положення пункту 6.3. Порядку № 200/86, є безпідставними враховуючі, що Порядок відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за № 263/2067, був прийнятий у зв'язку з прийняттям Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 .

А у відповідності до пункту 11.4. статті 11 Закону України “ Про податок на додану вартість” зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком , відмінні від зазначених у цьому Законі , пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги позивача задоволено частково, а у відповідності до платіжного доручення № 163 від 23.03.2009, позивачем сплачено при подачі позовної заяви судовий збір розмірі 1700 грн, то суд вважає необхідним стягнути з Держбюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 850 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Кременчуцького відділення Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення бюджетної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" (ЄДРПОУ 13932946) 198 330 /сто девяносто вісім тисяч триста тридцять/ гривень 98 копійок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в тому числі за: січень 2006 року - 4244 / чотири тисячі двісті сорок чотири/ гривні 20 копійок, листопад 2006 року - 43 556 / сорок три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість/ гривень 00 копійок, грудень 2006 року - 46151 /сорок шість тисяч сто п'ятдесят одна/ гривня 78 копійок, червень 2007 року - 104 379 / сто чотири тисячі триста сімдесят дев'ять/ гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" витрати зі сплати судового збору у розмірі 850 / вісімсот п'ятдесят/ гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 25 травня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко