Постанова № 9648556, 19.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року <ЧАС > м.Полтава Справа № 2а-44861/09/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.,

представника відповідача - Онищенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" (надалі по тексту - позивач, ТОВ “Глобинський елеватор”)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач)про скасування податкового повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000062301/1164 від 13 квітня 2009 року, про нарахування податку на додану вартість в сумі 72599 грн та штрафних (фінансових) санкцій 36300 грн та скасування податкового повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000052301/1166 від 13 квітня 2009 року, про нарахування податку на прибуток в сумі 61042 грн та штрафних (фінансових) санкцій 24417 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення порушують права та господарські інтереси позивача та є такими, які прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, оскільки 07.05.2008 між ЗАТ «Глобинський елеватор»та ТОВ «Фортуна Фьючер2007»був укладений договір № 03\05\РР на ремонт цементних, бетонних та асфальтобетонних підлог в будівлях (складах), тобто було замовлено відповідні роботи з поточного ремонту. По закінченню робіт був складений акт здачі приймання виконаних підрядних робіт по ремонту цементних, бетонних та асфальтобетонних підлог в будівлях (складах) від 30.06.2008, який складено замовником ЗАТ «Глобинський елеватор»та генпідрядником ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»на суму 293000 грн з урахуванням ПДВ та отримано податкову накладну №30060824 від 30.06.2008, яка згідно з підпункту 7.2.1 пункт 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», має всі необхідні реквізити, що не заперечує і сам відповідач. Вказував, що на момент надання послуг та надання податкової накладної №30060824 від 30.06.2008 на суму 48833,33 грн з ПДВ, ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»мала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100077909, а тому податкова накладна видана на законних підставах. Таким чином, зазначав, що наведена господарська операція підтверджена всіма необхідними первинними документами для віднесення відповідних витрат позивача до валових у відповідності до статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств, а отже, твердження відповідача про відсутність первинних документів та порушення пункту 5.3.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідає дійсності. А відносно господарських операцій з ПП «Агрояр»видано податкові накладні №139 від 05.03.2008 та №158 від 19.03.2008 та відповідно включені до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2008 року. До того ж наголошував, що суми податку на додану вартість, сплачені у звязку з придбанням у ТОВ «Фортуна Фьючер 2007» та ПП «Агрояр»товарів (послуг), були включені позивачем до податкового кредиту, що підтверджується деклараціями з податку на додану вартість, а податкові накладні відповідають вимогам підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні, заявлені позовні вимоги не визнав просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись обставини встановлені в акті перевірки та викладені в письмових запереченнях, зазначав, що при проведенні планової документальної перевірки ЗАТ «Глобинськнй елеватор»працівниками податкової інспекції встановлено порушення: підпункту 7.4.1, підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість ” в результаті чого неправомірно віднесені суми ПДВ за березень 2008 року -23766 грн, за липень 2008 року 48833 грн, та

підпункту 5.3.9, пункту 5.3, статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 61042 грн. Зазначав, що в порушення положень Закону України „Про податок на додану вартість ” позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту у березні 2008 року суму 23766 грн, оскільки, контрагент позивача ПП «Агрояр»за юридичною адресою не знаходиться, а останню звітність подав за лютий 2008 року, отже підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету по даній операції постачання не має можливості, а також неправомірно включено до складу податкового кредиту у червні 2008 року суми ПДВ 48833,33 грн,оскільки на момент здійснення операції ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»відповідно до бази даних ДПА України знаходилось на обліку в ДПІ Приморському районі м. Одеси,основний вид діяльності: оптова торгівля іншими продуктами, однак його місцезнаходження не встановлено, а на момент перевірки було перейменовано у ТОВ «Грандис»і до органу ДПІ не звітує. В свою чергу, в порушення положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” було завищено скориговані валові витрати підприємства за ІІ квартал 2008 року на суму 244167 грн за рахунок віднесення до складу валових витрат підприємства (ряд. 04.10 Декларації з податку на прибуток) вартість послуг з ремонту цементних, бетонних та асфальтобетонних підлог і покриттів території розташування будівель (складів), що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор", зареєстровано, як юридична особа 14.09.2009 Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 586671, ідентифікаційний код 34235752 .

Разом із тим, відповідно до Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників протокол б\н від 21.07.2009 ( копія якого наявна в матеріалах справи), Товариство з обмеженою відповідальністю " Глобинський елеватор " утворено на виконання рішення учасників від 21.07.2009 в результаті перетворення із Закритого акціонерного товариства " Глобинський елеватор", що було зареєстровано як юридична особа 20.02.2006 Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, про що було видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 586324, ідентифікаційний код 34235752.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю " Глобинський елеватор" є правонаступником всіх прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства , згідно із передавальним актом,затвердженим Загальними зборами акціонерів від 21.07.2009 (пункт 1.1. Статуту товариства, затвердженого загальними зборами учасників протокол б\н від 21.07.2009).

Також, судом встановлено, що на підставі направлення від 02.03.2009 № 498/000498 працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Глобинський елеватор» (код ЄДРПОУ 34235752) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складено акт № 1299/23-209/34235752 від 03.04.2009, у якому відображено, зокрема, наступні порушення:

- підпункту 7.4.1, підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого неправомірно віднесені суми ПДВ за березень 2008 року -23766 грн, за липень 2008 року 48833 грн.

- підпункту 5.3.9, пункту 5.3, статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 61042 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято 13.04.2009 податкові повідомлення-рішення:

№ 000062301/1164 яким визначено ЗАТ «Глобинський елеватор» суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість” в розмірі 108899 грн 00 коп ( в тому числі за основним платежем 72599 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 36300 грн 00 коп).

№0000522301/1166, яким визначено ЗАТ «Глобинський елеватор» суму податкового зобовязання за платежем “податок на прибуток ” в розмірі 85459 грн 00 коп ( в тому числі за основним платежем 61042 грн 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 24417 грн 00 коп).

Проте позивача не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області оспорюваних податкових повідомлень рішень, суд приходить до наступних висновків.

Так, податковим органом за період 01.01.2008 по 31.12.2008 (період, що перевірявся) ЗАТ «Глобинський елеватор» було донараховано 72599 грн 00 коп ( з них за березень 2008 року -23766 грн, за липень 2008 року 48833 грн) податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції в сумі 36300 грн 00 коп .

Донарахована сума податку на додану вартість складається з наступного:

- у березні 2008 року ЗАТ «Глобинський елеватор»придбав у Приватного підприємства «Агрояр» сільськогосподарську продукцію (соя та насіння соняшнику) і останнім виписано податкові накладні: від 05.03.2008 № 139 на суму 123745,00 грн в т.ч. ПДВ 20624,27 грн та від 19.03.2008 № 158 на суму 18848,00 грн в т.ч. ПДВ 3141,33 грн,які були включені ЗАТ «Глобинський елеватор» до реєстру отриманих податкових накладних та до податкового кредиту за березень 2008 року.

В свою чергу, контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту у березні 2008 року вказаних сум ПДВ (всього 23766 грн), посилаючись на те, що контрагент позивача (ПП «Агрояр») за юридичною адресою не знаходиться, а останню звітність подав за лютий 2008 року, отже підтвердити факт сплати ПДВ до бюджету по даній операції постачання не має можливості.

- у червні 2008 року ЗАТ «Глобинський елеватор»отримував послуги від ТОВ «Фортуна Фьючер 2007», а саме послуги з виконання ремонту цементних, бетонних та асфальтованих підлог і покриттів території розташування будівель (складів), і останнім виписано податкову накладну від 30.06.2008 № 30060824 на суму 293000,00 грн в т.ч. ПДВ 48833,33 грн, яка була включені ЗАТ «Глобинський елеватор» до реєстру отриманих податкових накладних та до податкового кредиту за липень 2008 року.

Разом із тим, податковим органом, зроблено висновок про неправомірність включення до складу податкового кредиту позивача у липні 2008 року суми ПДВ 48833,33 грн,оскільки на момент здійснення операції ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»відповідно до бази даних ДПА України знаходилось на обліку в ДПІ Приморському районі м. Одеси,основний вид діяльності якого, є оптова торгівля іншими продуктами, однак місцезнаходження його не встановлено, а на момент перевірки було перейменовано у ТОВ «Грандис», і яке до органу ДПІ не звітує.

Проте, суд вважає такі висновки відповідача неаргументованими, враховуючі слідуюче.

Що стосується податкового кредиту за березень 2008 року, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.03.2008 між Закритим акціонерним товариством «Глобинский елеватор»(Покупець) та Приватним підприємством «Агрояр»(Постачальник) укладено договір поставки № 274/10, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2007 року на умовах зазначених у договорі (пункт 1.1.Договору).Відповідно до пункту 1.2.: товаром є «соя», ціна за 1 тонну без ПДВ складає 2933,33 грн, ПДВ 20 % за 1 тонну -586,67 грн, ціна товару за 1 тонну з ПДВ 3520,00 грн, кількість товару складає 35,155 тонн, вартість товару без ПДВ -103121,33 грн,сума ПДВ 20% -20624,38 грн, отже загальна вартість товару із ПДВ становить 123745, 71 грн. Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Також, на виконання умов вказаного договору, 05.03.2008 Постачальником ПП «Агрояр»виписано позивачу рахунок за № 130 на загальну суму 123745,60 грн в т.ч. ПДВ -20624,27 грн та видаткову накладну № 109 на загальну суму 123745,60 грн в т.ч. ПДВ -20624,27 грн, крім того, податкову накладну № 139 від 05.03.2008 на загальну суму 123745,60 грн в т.ч. ПДВ -20624,27 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: відповідно до платіжного доручення №293 від 05.03.2008, наявного в матеріалах справи, ЗАТ «Глобинский елеватор»здійснено оплату за сою згідно рахунку № 130 від 05.03.2008 в розмірі 123745,60 грн в т.ч. ПДВ 20624, 27 грн, про що мається відповідна відмітка банку.

Крім того, 19.03.2008 між Закритим акціонерним товариством «Глобинский елеватор»(Покупець) та Приватним підприємством «Агрояр»(Постачальник) укладено договір поставки № 284, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар українського походження, врожаю 2007 року на умовах зазначених у договорі (пункт 1.1.Договору).Відповідно до пункту 1.2.: товаром є «соняшник», ціна за 1 тонну без ПДВ складає 3333,33 грн, ПДВ 20 % за 1 тонну -666,67 грн, ціна товару за 1 тонну з ПДВ 4000,00 грн, кількість товару складає 4,712 тонн, вартість товару без ПДВ -15706,67 грн,сума ПДВ 20% -3141,33 грн, отже загальна вартість товару із ПДВ складає 18ь848,00 грн. Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Також, на виконання умов вказаного договору, 19.03.2008 Постачальником ПП «Агрояр»виписано позивачу рахунок за № 157 на загальну суму 18848,00 грн в т.ч. ПДВ -3141,33 грн та видаткову накладну № 124 на загальну суму 18848,00 грн в т.ч. ПДВ -3141,33 грн, крім того, податкову накладну № 158 від 19.03.2008 на загальну суму 18848,00 грн в т.ч. ПДВ -3141,33 грн.

І відповідно до платіжного доручення №432 від 28.03.2008, наявного в матеріалах справи, ЗАТ «Глобинский елеватор»здійснено оплату за соняшник згідно рахунку № 157 від 19.03.2008 в розмірі 18848,00 грн в т.ч. ПДВ 3141,33 грн, про що мається відповідна відмітка банку.

А також що стосується податкового кредиту за липень 2008 року, то в свою чергу судом встановлено, що 07.05.2008 між ЗАТ «Глобинський елеватор» (Замовник) та ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(Генпідрядник) укладено договір підряду №03/05/РР. Відповідно умов договору (пункту 1) Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує виконання робіт з ремонту цементних, бетонних та асфальтованих підлог і покриттів території розташування будівель (складів) Замовника. Адреса розташування обєктів на території Замовника : м. Глобине, вул. Леніна,47 (пункт 2 Договору), загальна площа підлог та покриттів, які підлягають ремонту складає 3785 кв.м. (пункт 3 Договору). Договірна вартість робіт визначається у розмірі 293000,00 грн в т.ч. ПДВ виходячи із вартості ремонту за 1 кв. м. підлоги чи покриття (покут 10 Договору). Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

По вищевказаному договору ТОВ «Фортуна Фьючер 2007» виписано рахунок № 57 від 04.06.2008 за виконання ремонтних робіт на загальну суму 293000,00 грн в т.ч. ПДВ - 48338,33 грн, а також сторонами договору складено акт здачі приймання виконаних підрядних робіт по ремонту цементних,бетонних та асфальтобетонних підлог в будівлях, згідно із яким, відповідно, вартість виконаних робіт складає 293000,00 грн в т.ч. ПДВ - 48338,33 грн.

А відповідно до платіжного доручення № 811 від 04.06.2008 наявного в матеріалах справи, ЗАТ «Глобинский елеватор»здійснено оплату за ремонтні роботи по договору № 03/05/РР від 07.05.2008 в розмірі 293 000 грн в т.ч. ПДВ 48833,33 грн, про що мається відповідна відмітка банку.

Законом України “Про податок на додану вартість” 03.04.1997, № 168/97-ВР визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість,присвоюється індивідуальний податковий номер,який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Як випливає із приписів вищенаведених правових норм Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що контрагенти позивача:

Приватне підприємство «Агрояр»зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 32081536, до того ж відповідно до копії довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, наявної в матеріалах справи, станом на 11.06.2009 в тому числі і на момент вчинення правочинів ( березень 2008 року) ПП «Агрояр»мало статус юридичної особи та реєстраційні дії щодо виключення його із реєстру не вчинялися. А насамперед, відповідно до копії наявного в матеріалах справи свідоцтва № 23502400, ПП «Агрояр» було зареєстровано як платник податку на додану вартість з 25.07.2002 та на момент вчинення правочинів реєстрація скасована чи анульована не була.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фортуна Фьючер 2007” відповідно до копії довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, наявної в матеріалах справи, зареєстровано як юридична особа, 15.10.2007 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, і на момент вчинення правочину ( червень 2008 року) ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»мало статус юридичної особи та було зареєстровано за адресою м. Одеса, вул. Преображенська,18. При цьому суд, наголошує, що зміна найменування на ТОВ «Грандис»та відповідні реєстраційні дії проведено 18.12.2008. А, насамперед, відповідно до копії свідоцтва № 100077909 серії НВ № 391382 (копія свідоцтва приєднана до матеріалів справи) ТОВ “Фортуна Фьючер 2007”, мало статус платника податку на додану вартість з 16.11.2007 на момент вчинення правочинів реєстрація скасована чи анульована не була.

При цьому, суд наголошує на тому, що контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагентів позивача складати податкові накладні, що також не встановлено в ході судового розгляду справи, а також не заперечується наявність відповідних податкових накладних на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки ( сторінка 23,24 акту), при цьому, позивач здійснював ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у документальному вигляді, у відповідності до затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 № 244 “Порядку ведення реєстру отриманих та податкових накладних”.

Податковий кредит позивача у березні 2008 року та червні 2008 року по господарським операціям з ПП «Агрояр» та ТОВ «Фортуна Фьючер 2007» підтверджений податковими накладними , копії яких наявні в матеріалах справи, які містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, суд дійшов думки, що Законом України “Про податок на додану вартість” або іншими нормативно-правовими актами України не передбачені повноваження органів податкової служби визнавати або вважати податкові накладні, до яких не внесені (не заповнені) всі обовязкові реквізити, відсутніми або недійсними (нечинними), документами, що не мають сили податкових накладних, тощо.

Враховуючі наведене, перевіряючими не було зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ”, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На противагу, відповідач в акті перевірки посилається на податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Таким чином, факт порушення ґрунтується на суб'єктивних припущеннях ревізорів та не підтверджений будь-якими доказами у справі.

При цьому суд наголошує, що стосується обліковування таких витрат у контрагентів позивача, то в даному випадку замовник за законом не має права втручатися в господарську діяльність виконавця та контролювати дотримання ним правил ведення бухгалтерського та податкового обліку власних витрат, а також якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід зазначити,також що Закон України “ Про податок на додану вартість ”не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, а з прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентами зобовязань, визначених податковим законодавством. Однак законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючі при цьому положення статті 19 Конституції України, згідно з яким правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А також, згідно з частиною 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, висновок відповідача про неправомірне віднесення суми ПДВ за березень 2008 року в розмірі 23766 грн та за липень 2008 року в розмірі 48833 грн є помилковим, оскільки підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати послуг (товарів) наданих контрагентами - в матеріалах справи наявні належним чином оформленні платіжні доручення.

Враховуючи зазначене, нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 72599 грн та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36300 грн, суд вважає необґрунтованим.

В судовому процесі, також, не знайшло підтвердження, що до виявлених перевіркою порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994, № 334/94-ВР з огляду на слідуюче.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 5.3.9, пункту 5.3, статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: ЗАТ «Глобинський елеватор» було завищено скориговані валові витрати підприємства за ІІ квартал 2008 року на суму 244167 грн за рахунок віднесення до складу валових витрат підприємства (рядок 04.10 Декларації з податку на прибуток) вартість послуг з ремонту цементних, бетонних та асфальтобетонних підлог і покриттів території розташування будівель (складів), що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 61042 грн.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкової інспекції з врахуванням наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на прибуток врегульований Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994, № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як встановлено судовим вище, 07.05.2008 між ЗАТ «Глобинський елеватор» (Замовник) та ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(Генпідрядник) укладено договір підряду №03/05/РР. Відповідно умов договору (пункту 1) Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує виконання робіт з ремонту цементних, бетонних та асфальтованих підлог і покриттів території розташування будівель (складів) Замовника. Адреса розташування обєктів на території Замовника : м. Глобине, вул. Леніна,47 (пункт 2 Договору), загальна площа підлог та покриттів, які підлягають ремонту складає 3785 кв.м. (пункт 3 Договору). Договірна вартість робіт визначається у розмірі 293000,00 грн в т.ч. ПДВ виходячи із вартості ремонту за 1 кв. м. підлоги чи покриття (покут 10 Договору). Вказаний договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Сторонами вищезгаданого договору 30.06.2009 складено акт здачі приймання виконаних підрядних робіт по ремонту цементних,бетонних та асфальтобетонних підлог в будівлях, копія якого приєднана до матеріалів справи, і згідно якого ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»здійснювало слідуючи роботи:

1) улаштування покриття з гарячих асфальтобетонних сумішей вручну з ущільненням самохідними катками товщиною 4 см (Р18-41-5),( одинця вирі 100 кв.м., кількість 37,8500, поточна ціна одиниці 472,34 грн, виконано робіт на 17878,07 грн).

2) суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожні) (аеродромні),що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип А, марка 1 (С1421-983-5) (кількістю 359,6 тонн, поточна ціна одиниці 628,73 грн, виконано робіт на 226075,59 грн).

3) на кожні 0,5 см зміни товщини шару (додано до норми 18-41-5)( 100 кв.м. кількістю 12,8397, поточна ціна одиниці 16,59 грн, виконано робіт на 213,01 грн).

Загальна вартість виконаних робіт без ПДВ складає 244166,67 грн, ПДВ 20% 48833,33, грн.

А відповідно до платіжного доручення № 811 від 04.06.2008 наявного в матеріалах справи, ЗАТ «Глобинский елеватор»здійснено оплату за ремонтні роботи по договору № 03/05/РР від 07.05.2008 в розмірі 293 000 грн в т.ч. ПДВ 48833,33 грн, про що мається відповідна відмітка банку.

Сам факт здійснення господарських операцій податковим органом не оспорювався.

Разом із тим, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат 244166,67 грн, зазначаючи при цьому, що типові форми первинних облікових документів у будівництві затверджено наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинним документів з обліку в будівництві від 21.06.2002 №237/5 (відсутність акту приймання виконаних робіт типової форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3).

Проте суд вважає,що такий висновок відповідача не узгоджується з вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” не належить до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999, № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття ж 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були подані суду всі необхідні господарські, цивільно-правові та первинні бухгалтерські документи щодо фактичного виконання підрядних будівельних робіт (договір, рахунок, акт приймання виконаних робіт, податкова накладна, платіжне доручення), а також вищевказані документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV щодо первинних облікових документів (стаття 9), при цьому податковим органом зауважень до їх складання не заявлено.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено диспозитивний метод організації бухгалтерського обліку на підприємстві: питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

А пунктом 5.11 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що встановлення додаткових обмежень по віднесенню до складу валових витрат платника податку, крім зазначених у дійсному Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, досліджені судом вище договір, рахунок, акт приймання виконаних робіт, податкова накладна, платіжне доручення, у своїй сукупності спростовують твердження відповідача про відсутність взаємозв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача та засвідчують їх відповідність підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Також суд вважає, необґрунтованим посилання податкової інспекції про невідповідність акту здачі приймання виконаних підрядних робіт від 30.06.2008 типовій формі № КБ-2в та відсутність довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, типові форми яких, затверджено наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 N 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 21.5 статті 21 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції України. Ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону (стаття 15 цього ж Закону).

Згідно із статтею 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 N 493/92 (з наступними змінами та поповненнями) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації . Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю з дійснюється Міністерством юстиції України .

Однак наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 N 237/5 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами .

Вказаний наказ від 21.06.2002 N 237/5 був виданий у зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва Д.1.1-1-2000 та зміною бази обчислення окремих складових кошторисної вартості будівництва. В свою чергу, Державні норми будівництва (ДБН) Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва" були затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.08.2000 N 174 і введені в дію з 01.10.2000. Як зазначено в преамбулі державних норм будівництва, вони встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер , і їх застосування обумовлюється контрактом.

Як встановлено судом, позивач не здійснював залучення субпідрядників до виконання будівельних робіт на об'єктах, будівництво яких здійснювалося б із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

В зв'язку з цим, суд зазначає, що позивач не зобов'язаний був керуватись зазначеними вище ДБН Д.1.1-1-2000, і відповідно в нього також не було обов'язку керуватись наказом від 21.06.2002 N 237/5.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач правомірно включив до складу скоригованих валових витрат вартість робіт по ремонту цементних, бетонних та асфальтобетонних підлог в будівлях, придбаних від ТОВ «Фортуна Фьючер 2007».

А посилання, відповідач на те, що основний вид діяльності ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»є оптова торгівля іншими продуктами, а за місцезнаходженням його не встановлено, суд не приймає до уваги, оскільки порушення порядку здійснення ліцензійної діяльності ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи зазначене, нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 61042 грн та, відповідно, нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24417 грн, суд вважає безпідставним.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач - як субєкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень:

№ 000062301/1164 від 13.04.2009 за платежем "податок на додану вартість, код платежу 14010100" всього на загальну суму 108 899 грн (в тому числі за основним платежем - 72599 грн 00 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36300 грн 00 коп.

№ 000052301/1166 від 13.04.2009 за платежем "податок на прибуток, код платежу 11021000" всього на загальну суму 85 459 грн 00 коп (в тому числі за основним платежем - 61 042 грн 00 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24417 грн 00 коп, а тому дійшов висновку про необхідність визнати їх протиправними та скасувати .

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №000062301/1164 від 13.04.2009 за платежем "податок на додану вартість, код платежу 14010100" всього на загальну суму 108 899 /сто вісім тисяч вісімсот девяносто девять/ гривень 00 копійок ( в тому числі за основним платежем - 72599 /сімдесят дві тисячі пятсот девяносто девять/ гривень 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36300 /тридцять шість тисяч триста/ гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №000052301/1166 від 13.04.2009 за платежем "податок на прибуток, код платежу 11021000" всього на загальну суму 85 459 /вісімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять/ гривень 00 копійок (в тому числі за основним платежем - 61 042 /шістдесят одна тисяча сорок дві/ гривні 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24417 /двадцять чотири тисячі чотириста сімнадцять/ гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" (код ЄДРПОУ 34235752) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 /три/ гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі складено 25 травня 2010 року.

СуддяС.О. Удовіченко