Вирок № 96485147, 23.04.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№ 1-кп/263/282/2021

№ 263/17344/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.А.,

при секретарі: Савченко О.І.,

за участю прокурора: Пічахчі А.А,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, раніше судимого: 1) 14.11.2008 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 186, ст.76 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, з випробувальним строком на 2 роки; 2) 29.10.2009 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців; 3) 17.05.2012 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; 4) 07.02.2017 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 70, 71, 72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 5) 18.12.2019 Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 186, 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, який місця реєстрації не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019 приблизно о 06 годині 15 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, будучі особою раніше судимою, судимість якої у встановленому законом порядку не знята та не погашена, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Правий Берег», розташованій по вул. Правобережній в Центральному районі м. Маріуполя підійшов до ОСОБА_2 та відкрито, викрав з руки належний їй гаманець, який матеріально цінності для неї не представляє, в якому знаходились гроші в сумі 400 грн., 3 банківські карти «Приватбанк», які матеріальної цінності для потерпілої не представляють. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 400 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності потерпілих можливо з`ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті потерпілої, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за її відсутності.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

За встановлених обставин, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття, повне визнання вини.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню нових злочинів.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує суспільну небезпеку, характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, те, що обвинувачений щиро розкаявся в скоєному, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, проте є особою раніше судимою за скоєння корисливих злочинів.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, позиції прокурора, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому покарання в межах санкції відповідної частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив зазначений злочини до постановлення попереднього вироку Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18.12.2020 за ч.2 ст.186 КК України, яким його засуджено до покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі, суд на підставі ч.4 ст.70 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18.12.2020 у виді 1 місяція позбавлення волі

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 років 9 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, до призначеного покарання, шляхом часткового складання призначених покарань, додати невідбуте покарання за вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18.12.2019, у вигляді 1 місяця позбавлення волі та остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 4 років 10 місяців позбавлення волі з відбуття у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з дати ухвалення вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, ОСОБА_1 у строк покарання, призначеного за цим вироком за сукупністю злочинів, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18.12.2019 року.

Речові докази по справі: гаманець та три банківські картки «ПриватБанку», передані на зберігання ОСОБА_2 – залишити ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя : О.А.Шевченко