Рішення № 96483068, 23.04.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/747/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця Гамелуш Оксани Михайлівни про стягнення 74993,63 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гамелуш Оксани Михайлівни про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування № Б/Н від 05.07.2013 року у розмірі 74993,63 грн., з яких 17000,00 грн. заборгованість за кредитом. 49949,45 грн. процентів, 5,32 грн. пені, 8038,86 грн. комісії за користування кредитом.

Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гамелуш Оксани Михайлівни про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування № Б/Н від 05.07.2013 року у розмірі 74993,63 грн., з яких 17000,00 грн. заборгованість за кредитом. 49949,45 грн. процентів, 5,32 грн. пені, 8038,86 грн. комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 16.03.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 16.03.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.03.2021 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 6311), в якому проти позову заперечує, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

05.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариством Комерційний банк "Приватбанк", (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Гамелуш Оксаною Михайлівною було укладено Договір банківського обслуговування шляхом приєднання клієнта до публічної оферти через підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 05.07.2013 року. Відповідно до заяви відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно підписаної Заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Частинами першою та другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначає у поданій позовній заяві позивач, підписавши Заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки від 05.07.2013 відповідач взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору та погодився на те, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування б/н від 05.07.2013 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Пунктом 3.18.1.1. Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту фінансування поточної діяльності.

Відповідно до пункту 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Згідно з пунктом 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.1.8 Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

На виконання умов Договору банківського обслуговування від 05.07.2013 Банк надав Фізичній особі-підприємцю Гамелуш Оксані Михайлівні кредитні кошти у межах встановленого ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", зокрема, 05.07.2013 року - 1000,00 грн., 26.07.2013 року - 17000,00 грн., 01.03.2014 року - 17000,00 грн., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 30705НАВ0S0CY від 15.02.2021 року.

Розділом Умов 3.18.4. затверджений порядок розрахунків, згідно якого, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню") розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.1. Умов).

При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дата періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пункт 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.18.4.1.4 Умов).

Відповідно до пунктів 3.18.4.4., 3.18.4.5. та 3.18.4.6. Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за користування Ліміту відповідно до пунктів Умов.

Пунктом 3.18.4.8. Умов передбачено, що погашення кредиту та сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту, а погашення винагороди, сплата неустойки здійснюються в гривні відповідно до умов цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг".

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.18.4.9 Умов).

Відповідно до пункту 3.18.5.7. Умов термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюються тривалістю 5 років.

Пунктом 3.18.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Посилаючись на порушення з боку відповідача даних Умов позивач просить стягнути з нього 17000,00 грн. заборгованості за кредитом, 49949,45 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 8038,86 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та 5,32 грн. пені, мотивуючи таку вимогу порушенням позичальником зобов`язань в частині повного та своєчасного повернення кредитного ліміту за Договором банківського обслуговування б/н від 05.07.2013 року.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України обов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Вимогами статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначені у договорі строки (терміни) щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

При цьому, за змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

В даному випадку, заявкою від 05.07.2013 року, на підставі якої відповідачу було надано кредитні кошти, не було визначено графіку та строку повернення коштів, а також не встановлено порядку нарахування пені, процентів та комісії, а лише зазначено номер рахунку та те, що відповідач приєднується до умов, викладених в Умовах і правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті.

Проте вищезазначені Умови відсутні у самій заявці, яка була підписана відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем кредиту у розмірі 17000,00 грн., в той час, як відповідачем не було надано доказів повернення кредитних коштів у зазначеній сумі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення 17000,00 грн.

В свою чергу відповідач вказує на пропуск на позивачем строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» в мережі Інтернет за адресою https:// www.privatbank.ua/terms як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо погодження сторонами збільшеного строку позовної давності.

Крім того, відповідно до доданого до матеріалів справи Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7 Умов).

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечного свідчити про погодження останнього відповідачем, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2013 року шляхом підписання Заявки на отримання послуг.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, 03.02.1014 року у відповідача виникла заборгованість по неповерненню кредиту в сумі 17000,00 грн.

Перебіг позовної давності у даному випадку почався з 04.02.2014. Отже, строк позовної давності по поверненню кредитних коштів сплив 04.02.2017 року.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме: обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

За змістом статей 264, 267 ЦК України переривання строку позовної давності може мати місце виключно у випадку вчинення особою відповідних дій в межах цього строку.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги по стягненню 17000,00 грн. заборгованості за кредитом, задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Що стосується вимог позивача про стягнення 49949,45 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5,32 грн. пені, 8038,86 грн. заборгованості по комісії, суд зазначає наступне.

За змістом статті 634 ЦК Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, комісії і проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчать матеріали справи, у Заяві відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 05.07.2013 року не визначено процентної ставки, розміру пені та ставки по комісії за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» в мережі Інтернет за адресою https:// www.privatbank.ua/terms як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії за користування кредитом, щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечно свідчити про погодження останнього відповідачем, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2013 шляхом підписання анкети-заяви при приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

Окрім того, суд зазначає, що за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії за користування кредитом та процентів за користування кредитом наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, окрім цього, на переконання суду, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати комісії за користування кредитом, процентів за користування кредитом, а також розмір пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 49949,45 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5,32 грн. пені, 8038,86 грн. заборгованості по комісії. Відтак, суд відмовляє в задоволенні зазначених позовних вимог, як не обґрунтованих.

Таким чином, заява позивача про застосування строків позовної давності в цій частині не підлягає застосуванню, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. В той час, як в даному випадку, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача в частині стягнення процентів, пені та комісії.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач - Фізична особа-підприємець Гамелуш Оксана Михайлівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "23" квітня 2021 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/747/21