Ухвала суду № 96478694, 22.04.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/35/21

Провадження № 1-кп/168/37/21

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу

22 квітня 2021 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі колегії суддів під головуванням судді– Малюти А.В.,

суддів - Назарука О.В., Хаврони О.Й.,

секретаря с/з – Сулеви Н.С.,

з участю:

прокурора – Поліщука С.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 та його захисника – Коренги В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка в режимі відеоконференції в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженні №12018030110001983 від 07 вересня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Старовижівського районного суду Волинської області перебуває кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави.

Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 121 КК України. Ризики, визначені статтею 177 КПК України не зменшились, а строк дії попередньої ухвали закінчується 13 травня 2021 року. Вчинив особливо тяжкий злочин, що вказує на наявну суспільну небезпеку, яка переважує принцип поваги до особистої свободи. Тому просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, без права внесення застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу підтримав. Вказав, що існуюча суспільна небезпека привілеює над особистою свободою обвинуваченого ОСОБА_1 . Тому продовження запобіжного заходу відповідає практиці Європейського суду з прав людини. І в даному випадку особисті права обвинуваченого порушені не будуть.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Коренга В.А. вказали, що клопотання про продовження строку тримання під вартою отримали у визначений законом строк. Заперечували кожен зокрема щодо продовження вказаного прокурором запобіжного заходу. Просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Аргументуючи тим, що всі свідки допитані. Можливе застосування більш м`якого запобіжного заходу. А саме: або цілодобовий домашній арешт, або носіння електронного засобу контролю.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою слід задовольнити. В клопотанні обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно частини 3 статті 331 КПК України суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 КПК України.

Відповідно до частини 1 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Разом з тим суд враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У пункті 73 справи «Сінькова проти України» суд нагадує, що питання стосовно розумності строку тримання під вартою не може оцінюватись in abstracto. Воно має оцінюватись у кожній справі згідно з її конкретними обставинами, причинами, наведеними у рішеннях національних судів, та належно задокументованими фактами, на які посилався заявник у своїх клопотаннях. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи (див., серед інших, рішення у справі «Лабіта проти Італії» [ВП] (Labita v. Italy) [GC], заява № 26772/95, пункт 153, ЄСПЛ 2000-IV).

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 15 березня 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 13 травня 2021 року включно, без можливості внесення застави.

Повторно оцінюючи наявність ризиків, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, суд виходить з того, що відповідно до практики ЕСПЛ, ризик ухилення від суду не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів для існування, обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що спричинило загибель людини, зареєстрований у с.Поліське Старовижівського району Волинської області, а фактично проживає в АДРЕСА_1 . Що створює додаткові ризики. А саме: може переховуватися від органу досудового розслідування або від суду; може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Зазначене свідчить про продовження існування ризиків, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що, зважаючи на високу суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, на думку суду, може виправдати правові обмеження прав і свобод обвинуваченого.

Крім цього, суд враховує докази прокурора в даному кримінальному провадженні про те, що суспільний інтерес переважує принцип поваги до особистої свободи.

Суд враховує, що обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. Ризики, визначені статтею 177 КПК України, не зменшились, кримінальне провадження по-суті не розглянуто. Не застосування запобіжного заходу, на думку суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом уникнення його явки до суду, санкція статей, за якими обвинувачуються ОСОБА_1 передбачає покарання до 15 років позбавлення волі. Строк дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу закінчується 13 травня 2021 року. Тому, згідно статті 199 КПК України, суд вважає доцільним, з врахуванням положень статей 177, 178, 183 КПК України, пункту 73 справи «Сінькова проти України» продовжити щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20 червня 2021 року включно, без можливості внесення застави.

З цих підстав обґрунтування сторони захисту про застосування обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу не заслуговують на увагу.

На підставі наведеного, керуючись статтями 177, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 395 КПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Поліщука Сергія Вікторовича про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 20 червня 2021 року включно, без можливості внесення застави.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Коренги Віктора Анатолійовича про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя А. В. Малюта

Суддя О.Й.Хаврона

Суддя О.В.Назарук