Постанова № 9647763, 19.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-13378/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя ПащенкоК.С., судді Каракашьян С.К., Федорчук А.Б., при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»

до 1. Державної податкової адміністрації України,

2. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києві,

3. Державної податкової адміністрації у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати частково нечинним рішення ДПА № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також скасувати рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік; податкове повідомлення-рішення від 31.08.2005 № 938/23-1/0 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва; податкове повідомлення-рішення від 04.11.2005 № 938/23-1/1 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва; податкове повідомлення-рішення від 04.11.2005 № 1129/23-3/1 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, податкове повідомлення-рішення від 07.04.2006 № 938/23-1/3 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.09.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006, позов ЗАТ"Українська енергозберігаюча сервісна компанія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання частково нечинним рішення ДПА України, скасування рішення ДПА у м. Києві, рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва та податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2009 постанову Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 було скасовано у звязку з помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо неможливості застосування платежу, встановленого бюджетним законом на бюджетний рік, внаслідок його невідповідності загальним принципам оподаткування, встановлених Законом України «Про систему оподаткування»та Бюджетним кодексом України, а також щодо ототожнення платежу, передбаченого п. 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004, з дивідендами, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», у звязку з чим справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.04.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.04.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.08.2005 посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено комплексну виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт № 485/23-1/20077482 (далі Акт перевірки), у якому зафіксовано порушення п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 22.04.2003 «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями»внаслідок не здійснення ЗАТ«УкрЕСКО»відрахувань до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій) у статутному фонді за результатами фінансово-господарської діяльності за 2002 рік у сумі 435832 грн. та за 2003 рік у сумі 29778 грн.

31.08.2005 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями»№ 557 від 22.04.2003 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №938/23-1/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за відрахуванням до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) у розмірі 684915,00 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 228305 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його в порядку, передбаченому ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі рішення про результати розгляду скарги від 04.11.2005 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва оскаржуване податкове-повідомлення рішення залишене без змін, збільшено на суму 13500 грн. податкового зобов'язання з відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від 31.08.2005, а скарга залишена без задоволення. На підставі вказаного рішення 04.11.2005 було винесене податкове повідомлення-рішення № 938/23-1/1, яке продублювало в повному обсязі зобов'язання позивача, визначені у попередньому податковому повідомленні-рішенні, а також нове податкове повідомлення-рішення № 1129/23-3/1, яким позивачу додатково визначено податкове зобовязання за відрахуванням до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) у розмірі 13500 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 4500 грн.

Рішенням ДПА у м. Києві № 57/10/25-004 від 16.01.2006 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/1 та №1129/23-3/1 від 04.11.2005.

Рішенням ДПА України № 2923/6/25-0115 від 29.03.2006 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від 31.08.2005 в частині донарахованих за 2002 рік 435832, 00 грн. відрахувань частини прибутку, що сплачується до загального фонду Державного бюджету України, та в зазначеній частині рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, та ДПА у м. Києві № 57/10/25-114 від 16.01.2006, прийняте за результатом розгляду повторних скарг, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва та ДПА у м.Києві, прийняті за результатом розгляду первинної та повторних скарг, та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 196/25-007 від 02.12.2005, прийняте за результатом розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №1129/23-3/1 від 04.11.2005), залишено без змін.

На підставі рішення ДПА України № 2923/6/25-0115 від 29.03.2006 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 938/23-1/3 від 07.04.2006, яким позивачу визначено 29 778 грн. відрахувань частини прибутку, що сплачується до загального фонду Державного бюджету України і 14889, 00 грн. штрафної санкції.

Як встановлено судом, ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією 23.04.1998.

Згідно з протоколом установчих зборів Акціонерного товариства закритого типу «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»№ 1 від 23.03.1998 було затверджено статутний фонд товариства у розмірі 43930000 грн., при цьому внесок Фонду державного майна України здійснювався шляхом внесення пакету акцій ДАЕК «Черкасиобленерго», оціночна вартість якого відповідно до акта експертної оцінки склала 43780000 грн. Таким чином, частка Фонду державного майна України у статутному фонді ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»становить 99,6586%.

За даними звітів про фінансові результати ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»за 2002 рік та 2003 рік (рядок 220 форма №2) товариство отримало чистий прибуток у сумі 2915,5 тис. грн. та 199,2 тис. грн. відповідно.

Рішеннями загальних зборів акціонерів, оформленими протоколами загальних зборів акціонерів ЗАТ «УкрЕСКО»№ 7 від 13.06.2003 та № 8 від 02.04.2004, підписаних головою зборів, представником Фонду державного майна України, Ковальовим М.В., прибуток товариства за 2002 рік та за 2003 рік відповідно було направлено на створення резервного (страхового) фонду товариства.

Статтею 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»передбачено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №405 від 30.03.2004 «Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році»(далі Постанова №405) передбачено проведення відрахування частини прибутку (доходу) державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків прибутку (доходу), що залишається в їх розпорядженні, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку; господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Згідно з п. 3 Постанови №405 визначена відповідно до цих Порядку і нормативу частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Судом не приймається посилання позивача на те, що обовязковий платіж у вигляді відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій) у статутному фонді, встановлений ст. 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»та п.2 Постанови №405, не передбачений Законом України «Про систему оподаткування», з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, Закон про Державний бюджет України.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносин, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема, шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, Закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до державного бюджету як елемента його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом про Державний бюджет України може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги тощо.

За таких умов, суд приходить до висновку, що законодавство, яким регулюються податкові відносини в Україні, підлягає застосуванню з урахуванням вимог, встановлених Законом про Державний бюджет України, в тому числі в частині встановлення ним обовязкового платежу у вигляді відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій) у статутному фонді.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на п. 4.1.11 Субкредитної угоди № 22-04/22 від 28.10.1998, підписаної між Міністерством фінансів України та ЗАТ«Українська енергозберігаюча сервісна компанія»«Про використання сум кредиту, що надається України Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) на фінансування діяльності ЗАТ «УкрЕСКО», укладеної на виконання Кредитної угоди (фінансування Української ЕСКО) між Україною та ЄБРР № 616 від 09.05.1998, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Кредитної угоди (Фінансування Української енергозберігаючої сервісної компанії (УкрЕско) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку», відповідно до якого ЗАТ«УкрЕСКО»не оголошує виплати ніяких дивідендів, чи будь-якого іншого розподілу власного капіталу, за будь-який рік, перш ніж УкрЕСКО не виконає всі свої зобов'язання щодо обслуговування боргу перед Міністерством фінансів України по відношенню до такого року, оскільки обовязковий платіж, передбачений ст. 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»та п.2 Постанови №405, за своєю природою не є дивідендами, а тому вказане положення п. 4.1.11 Субкредитної угоди № 22-04/22 від 28.10.1998 не поширюється на спірні правовідносини.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування вказаних рішень ДПІ у Шевченківському районі міста Києві.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від 31.08.2005, № 938/23-1/1 від 04.11.2005, № 1129/23-3/1 від 04.11.2005, №938/23-1/3 від 07.04.2006, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас, щодо позовних вимог про визнання частково нечинним рішення ДПА №2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт виданий субєктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обовязкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії виданий субєктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообовязкових правил поведінки та стосується прав і обовязків чітко визначеного субєкта (субєктів), якому він адресований.

Обовязковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обовязковість його приписів для відповідного субєкта (субєктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 у справі № К-1647/07.

Рішення органів державної податкової служби про результати розгляду скарг не мають юридичного характеру, оскільки не містять обовязкового для платника податків припису, а відтак не є правовими актами індивідуальної дії та не можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання частково нечинним рішення ДПА №2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік, підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання частково нечинним рішення Державної податкової адміністрації України №2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, про скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік.

2. У задоволенні решти позовних Закритого акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді С.К. Каракашьян

А.Б. Федорчук