Постанова № 9647731, 21.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-12055/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010112304/0 від 29.01.2007, прийняте ДПІ у Оболонському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, натомість представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в тому числі, у звязку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.04.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.04.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.01.2007 за результатами невиїзної документальної перевірки ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»ДПІ у Оболонському районі міста Києва було складено Акт № 22-23-4-05432796 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 56000,00грн. та завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005 року у розмірі 27333, 00 грн.

Судом не приймається посилання позивача на порушення ДПІ у Оболонському районі міста Києва під час проведення перевірки та складання Акту перевірки вимог ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»внаслідок використання не тільки податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-листопад 2005 року, а й інших документів, оскільки зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абз. 1 п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених до наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008, видно, що документальні невиїзні перевірки здійснюються не лише на підставі поданих податкових декларацій, звітів, а також і на підставі інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

29.01.2007 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0010112304/0, яким у звязку з порушенням пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 27333,00грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13666,50грн.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2005 року у розмірі 27333, 00 грн., стало віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, перерахованих позивачем ТОВ«Світлайф»на підставі договору №243/05 від 25.02.2005, та визнання рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24.03.2006 недійсними статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Світлайф».

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Світлайф»було укладено договір №243/05 від 25.02.2005, за яким ТОВ «Світлайф»зобовязалось розробити комплекс конструкторської документації «Автоматизованої системи управління і диспетчеризації ліфта», а ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»оплатити вказані роботи у сумі 500000, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 83333, 33 грн.

У період з 02.09.2005 по 08.11.2005 ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»оплатило ТОВ «Світлайф»роботи з розробки комплексу конструкторської документації «Автоматизованої системи управління і диспетчеризації ліфта»на загальну суму 500000, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 83333, 33 грн.

Водночас, як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, роботи, передбачені договором №243/05 від 25.02.2005, ТОВ «Світлайф»виконані не були.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24.03.2006 були визнані недійсними статут та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Світлайф», у звязку з чим вказане товариство перебуває у стані ліквідації.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що договір №243/05 від 25.02.2005, укладений між ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»та ТОВ«Світлайф», реально не виконувався, суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідної господарської операції між ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»та ТОВ«Світлайф».

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»та ТОВ «Світлайф»при укладенні договору №243/05 від 25.02.2005, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, вказаний договір №243/05 від 25.02.2005 між ДП«Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»та ТОВ «Світлайф»є нікчемним відповідно до ст.228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а відтак суд приходить до висновку про відсутність у ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»належних правових підстав для віднесення сум ПДВ, перерахованих на підставі цього договору ТОВ«Світлайф», до складу податкового кредиту.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0010112304/0 від 29.01.2007 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва.

Водночас, судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо порушення позивачем строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та законних інтересів, встановленого ст. 99 КАС України, з огляду на наступне.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 КАС України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями ч. 2 ст. 99 КАС України і нормами ст.ст.5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід враховувати приписи ч. 3 ст. 99 КАС України, якою передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм ст.ст. 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, листом Вищого адміністративного суду України № 1624/13/13-09 від 01.12.2009.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення № 0010112304/0 було прийняте відповідачем 29.01.2007, а позивач звернувся до суду з позовом 28.09.2009, з огляду на що суд приходить до висновку про дотримання ним строку для звернення до суду, встановленого ст.ст. 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С. Пащенко