Рішення № 96476472, 15.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/249/21

Провадження № 2/201/1290/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 3% річних, моральної шкоди та судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_2 в якому просив стягнути з ТДВ «СК «Гардіан»: 10 474 грн. 05 коп., які складаються з недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 10 222 грн. 33 коп., пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період починаючи з 06.11.2020 р. по 27.12.2020 р. включно у розмірі 187 грн. 32 коп., 3 % річних за період починаючи з 06.11.2020 р. по 27.12.2020 р. включно у розмірі 64 грн. 40 коп., та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду розмірі 500 грн. 00 коп.

11 серпня 2020 р. у м. Дніпро, на перехресті вул. Високовольтній та вул. Запорізьке шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів: Mercedes Benz Vito р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та OPEL р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , забезпечений полісом ОСЦПВ 129634295, виданий – ТДВ «СК «Гардіан». В результаті даної ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 р. (справа № 201/8151/20), водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до відповідальності, в порядку ст. 124 КУпАП. Дана постанова суду набрала чинності 28 вересня 2020 року, та не оскаржувалась у встановленому законом порядку.

З метою компенсації спричинених збитків, Позивач, в порядку визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою на виплату страхового відшкодування.

Згідно висновку експерта 0109/20/20 від 31 серпня 2020 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes Benz Vito р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ складає 37 602,45 грн.

06 листопада 2020 року ТДВ «СК «Гардіан» здійснило Позивачеві виплату страхового відшкодування в розмірі 23 490,66 грн. Не погодився із сплаченою сумою страхового відшкодування, позивач звернувся із вимогою про здійснення доплати страхового відшкодування. 09 грудня 2020 р. страхова компанія здійснила доплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 7 389 грн. 46 коп.

На думку позивача, несплачена частка страхового відшкодування залишається 10 222 грн. 33 коп., тому з метою захисту своїх порушених прав, він звернувся до суду із відповідним позовом.

Оскільки внаслідок ДТП позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у пережитому у ДТП нервовому стресі, а також через пошкодження власного майна, погіршення його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього, ОСОБА_1 просив суд стягнути із ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Представник відповідача ТДВ «СК «Гардіан» Ялтиченко О.П. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити повністю у задоволенні пред`явлених позовних вимог до ТДВ «СК «Гардіан». У відзиві на позовну заяву зазначив, що суд повинен відмовити у задоволені пред`явлених вимог до страхової кампанії через те, що страхова компанія виконала свої зобов`язання в повному обсязі. Адже, за результатами огляду транспортного засобу аварійним комісаром ОСОБА_4 було складено аварійний сертифікат № 39-D/74/2 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.10.2020 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу без ПДВ склала 23 490,66 грн. На підставі розрахунків викладених у Аварійному сертифікаті, ТДВ «СК «Гардіан» 06.11.2020 року здійснила виплату страхового відшкодування позивачу.

У подальшому страховиком було замовлено проведення оцінки шкоди у судового експерта Урусова С.В., яким було складено Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 83-D/79/1 від 01.12.2020 року. Відповідно до вказаного Висновку вартість відновлювального ремонту ТЗ за вирахуванням фізичного зносу та ПДВ склала 30 880,12 грн. На підставі даного Висновку ТДВ «СК «Гардіан» було прийнято рішення про доплату страхового відшкодування в розмірі 7 389,46 грн, яке було сплачене позивачу 09.12.2020 року. Загальний розмір сплаченого позивачеві страхового відшкодування склав 30 880,12 грн.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача ТДВ «СК «Гардіан» Ялтиченко О.П. також зазначив, що представник страхової компанії аварійний комісар Видута Д.Ю., оглянув транспортний засіб позивача лише 15.10.2020 року, через те, що позивач ухилявся від його надання.

Адвокат Негробов О.В., який діє в інтересах позивача, надав до суду відповідь на відзив, до якого було долучено докази направлення відповіді на відзив сторонам. У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що страховик оглянув пошкоджений транспортний засіб позивача з порушенням строку визначеного Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також, зазначив, що аварійний сертифікат № 39-D/74/2 та висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 83-D/79/1, на підставі яких ТДВ «СК «Гардіан» здійснило розрахунки суми сплачених страхових відшкодувань, були складені із порушеннями, просив суд задовольнити пред`явлені позовні вимоги в повному обсязі.

Про дату та час розгляду даної справи, сторони були повідомлені завчасно та належним чином. Представник позивача, адвокат Негробов О.В. надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Відповідачі про причини своєї повторної неявки суд не повідомили.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути дану справу та ухвалити по справі рішення.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином,суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши надані учасниками справи заяви по суті справи та наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 10 ст. 10 ЦПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даній справі судом встановлені такі факти та визначені відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 серпня 2020 р. у м. Дніпро, на перехресті вул. Високовольтній та вул. Запорізьке шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів: Mercedes Benz Vito р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та OPEL р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті даної ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 р. (справа № 201/8151/20), водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до відповідальності, в порядку ст. 124 КУпАП. Дана постанова суду набрала чинності 28 вересня 2020 року, та не оскаржувалась у встановленому законом порядку.

На день ДТП автомобіль OPEL р.н. НОМЕР_2 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 129634295, виданий – ТДВ «СК «Гардіан», згідно умов якого: страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 130 000,00 грн., розмір франшизи складає нуль гривень.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», позивач 12 серпня 2020 року, засобами поштового зв`язку, направив заяву виплату страхового відшкодування, яка була отримана страховою компанією 17 серпня 2020 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно п. 34.3 ст. 34 цього ж закону передбачено, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Суд не може погодитись із твердженням ТДВ «СК «Гардіан», що ОСОБА_1 ухилявся від надання свого пошкодженого автомобіля Mercedes Benz Vito р.н. НОМЕР_1 , представнику страховика, в результаті чого його огляд відбувся з порушенням строку встановленого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Адже, згідно долученого до відзиву на позовну заяву ТДВ «СК «Гардіан» копією листа аварійного комісара ОСОБА_4 від 28.10.2020 року вбачається, що даний аварійний комісар отримав замовлення щодо проведення огляду пошкодженого автомобіля належного позивачу. В період часу з 20.08.2020 року по 27.08.2020 року ОСОБА_1 , на зазначений у замовлені номер телефону, на дзвінки не відповідав. 05.10.2020 року експерт додзвонився до клієнта та в цей же день здійснив огляд пошкодженого автомобіля Mercedes Benz Vito р.н. НОМЕР_1 .

З аналізу витягу з бази замовлень експертиз страховика вбачається, що особою яка намагалась додзвонитись позивачу з метою огляду його пошкодженого, та надала страховику фото пошкодженого транспортного засобу позивача є ОСОБА_5 .

В той же час, зі змісту протоколу огляду транспортного засобу, копія якого була долучена ТДВ «СК «Гардіан» до відзиву на позов, не можливо вставити особу, яка його склала та підписала, а також осіб, які були присутні під час огляду транспортного засобу Mercedes Benz Vito р.н. НОМЕР_1 .

Тобто із наданих ТДВ «СК «Гардіан» доказів, не можливо встановити особу, яка 05 жовтня 2020 року здійснювала огляд пошкодженого автомобіля позивача.

ТДВ «СК «Гардіан» не було надано в якості доказу заявку на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу Mercedes Benz Vito р.н. НОМЕР_1 та не надано належних доказів, на підставі яких можливо встановити факт ухилення позивачем у наданні для огляду свого пошкодженого транспортного засобу.

Згідно п.п. 1.3, 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14252092 від 24.11.2003 року (далі Методика), остання застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та вимоги цією Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно п. 4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Виходячи з мети оцінки, здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою (п.4.2 Методики).

Відповідно до п.5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Пунктом 5.5. Методики встановлено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Зі змісту аварійного сертифікату № 39-D/74/2 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.10.2020 року складеного аварійним комісаром ОСОБА_4 та висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 83-D/79/1 від 01.12.2020 року складеного судовим експертом Урусовим С.В., вбачається, що в порушення наведених вище положень Методики особистий огляд транспортного засобу аварійним комісаром ОСОБА_4 та експертом ОСОБА_6 не проводився.

Окрім цього, в даних документах відсутні посилання на огляд безпосередньо експертом транспортного засобу та відповідний протокол огляду, або інші джерела інформації щодо пошкодженого транспортного засобу, якими особи керувались при визначенні розміру збитку.

Відсутні відомості щодо фотофіксації технічного стану транспортного засобу, що є обв`язкою згідно п.5.5 зазначеної вище Методики.

Також суд враховує, що в матеріалах справи відсутні дані та відповідачем не надано доказів тому, що особа, яка склала протокол огляду транспортного засобу від 05.10.2020 року мав відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, який би дозволяв йому під час огляду в повній мірі виявити та зафіксувати дані, визначені Методикою, зокрема п.5.5 останньої.

З огляду на викладене, оскільки аварійний сертифікат № 39-D/74/2 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 28.10.2020 року складеного аварійним комісаром ОСОБА_4 та висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 83-D/79/1 від 01.12.2020 року, на підставі якого страховиком було визначено розмір страхового відшкодування, складені з порушенням вимог Методики, без безпосереднього огляду транспортного засобу особами, що позбавляло їх можливості об`єктивно визначити ступінь пошкодження деталей, повний перелік необхідних запасних частин та ремонтних робіт, вказані докази не визнаються судом належними та допустимими, а проведений на їх підставі розрахунок страхового відшкодування не може вважатись обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Частиною 3 ст. 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника. Згідно ч. 7 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Частиною 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року, під час розгляду цивільної справи № 522/1029/18, визнаючи висновок експертного дослідження неналежним доказом, втсановила: «висновок експертного дослідження не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне. Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у наявному висновку експертного дослідження не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду».

Разом з цим, суд враховує, що наданий позивачем висновок № 0109/20/20 від 31 серпня 2020 року, відповідає вимогам ст.ст.102,106 ЦПК України, зроблений атестованим судовим експертом Дроздовим Ю.В., що має вишу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчий експертиз за спеціальністю 12.2 «Оцінка вартості колісних транспортних засобів, розміру шкоди, спричиненого володільцю транспортного засобу», стаж роботи з 1998 року, за наслідками безпосереднього огляду цим експертом транспортного засобу та з попередження останнього про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України.

При цьому, суд враховує право позивача відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України №1961-IV залучати експерта для визначення розміру заподіяних збитків.

12 жовтня 2020 року до відповідача ТДВ «СК «Гардіан» надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування понесених ним витрат на проведення експертизи в розмірі 3 500 грн. та надання висновку № 0109/20/20 від 31 серпня 2020 року складеного експертом Дроздовим Ю.В.

06 листопада 2020 року ТДВ «СК «Гардіан» здійснило Позивачеві виплату страхового відшкодування в розмірі 23 490,66 грн., а 09 грудня 2020 р. страхова компанія здійснила доплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 7 389 грн. 46 коп. Отже, загальна сума страхового відшкодування, та була сплачена ТДВ «СК «Гардіан» ОСОБА_1 складає 30 880,12 грн.

За вказаних обставин, враховуючи, що розмір страхового відшкодування з позивачем не погоджувався та його страховиком було визначено на підставі аварійного сертифікату та висновку експертного дослідження, що складені з порушенням діючого законодавства та не прийнято до уваги наданий позивачем 31 серпня 20200 року висновок експерта Дроздова Ю.В. без зазначення причин його не врахування, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення зі страхової компанії недоплаченого страхового відшкодування в сумі 10 222 грн. 33 коп., що становить різницю між розміром оціненої згідно висновку № 0109/20/20 від 31 серпня 2020 року шкоди в сумі 37 602,45 грн., витрат понесених позивачем на проведення експертизи в розмірі 3 500,00 грн. та розміром фактично виплаченого страхового відшкодування в сумі 30 880,12 грн. (37 602,45 + 3 500,00 – 30 880,12 = 10 222,33).

Пунктом 36.1 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п.36.5 ст.36 Закону України №1961-IV).

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України: «Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання».

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01.06.2016 р. у справі № 6-927цс16.

Оскільки страховик не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення зі страхової компанії на підставі ст.36 Закону України №1961-IV та ч.2 ст.625 ЦК України пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з 06.11.2020 р. року по 27.12.2020 року.

При цьому, суд погоджується з заявленим позивачем до стягнення розміром останніх, відповідно до детального розрахунку, що наданий разом із позовною заявою, який також враховує розмір пені в сумі 70,26 грн., що було сплачено позивачу відповідачем при виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач ТДВ «СК «Гардіан», прострочивши виконання грошового зобов`язання (здійснення виплати страхового відшкодування в повному обсязі), повинен сплатити позивачу, з урахуванням суми заборгованості 17 611 грн. 79 коп. за період з 06.11.2020 р. по 08.12.2020 р. включно: пеню в розмірі 120 грн. 29 коп. (зменшено на суму пені, що була сплачена страховиком в сумі 70,26 грн.), 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 47 грн. 64 коп.; з урахуванням суми заборгованості 10 222 грн. 33 коп. за період з 09.12.2020 р. по 27.12.2020 р. включно: пеню в розмірі 67 грн. 03 коп., 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 16 грн. 76 коп.

Наданий позивачем розрахунок штрафних санкції відповідачами не спростовується та не оскаржується.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності із ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних Позивачу моральних та фізичних страждань.

Відповідно до п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму – "...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб ". Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 спричиненої моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню. Хоча ОСОБА_2 є особою відповідальною за спричинення збитків позивачу ОСОБА_1 , проте позивачем не надано до суду належних доказів, які б доводили спричинену моральну шкоду та її розмір.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Що стосується вимоги позивача ОСОБА_1 , про стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» судових витрат на проведення експертизи в розмірі 3 500 грн. слід дійти до висновку, що у її задоволенні слід відмовити. Адже, як вбачається зі змісту пред`явленого позову, сторона позивача фактично двічі заявляє дану вимогу: під час стягнення суми несплаченої частки страхового відшкодування та під час розподілу понесених судових витрат.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ТДВ «СК «Гардіан» судові витрати по справі пропорційно до задоволених вимог, а саме: стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» судові витрати: в якості компенсації сплаченого позивачем судового збору в розмірі 798,76 грн. З урахуванням ч. 1 т 4 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ТДВ «СК «Гардіан», пропорційно до задоволених вимог, витрати на надання правничої допомоги в розмірі 6 650 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 317 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, 3% річних, моральної шкоди та судових витрат – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 : недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 10 222 грн. 33 коп., пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період починаючи з 06.11.2020 р. по 27.12.2020 р. включно у розмірі 187 грн. 32 коп., 3 % річних за період починаючи з 06.11.2020 р. по 27.12.2020 р. включно у розмірі 64 грн. 40 коп., а всього стягнути 10 474 грн. 05 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, а саме: 798,76 грн. витрат на оплату судового збору та 6 650 грн. витрат на надання правничої допомоги, а всього 7 448,76 грн.

В задоволені решти вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев