Рішення № 96475808, 26.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16088/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів: Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 2И від 01.12.2006 року, яка станом на 25.11.2016 року становить 130 930,11 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 3 350 245, 55 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Мрія», перейменованим в Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2И. 02 лютого 2007 року між Позивачем та Первісним боржником укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №2И від 01.12 2006 року. 29 грудня 2008 року між Позивачем та Первісним боржником укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №2И від 01.12.2006 року. 27 лютого 2009 року між Позивачем та Первісним боржником укладено Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору №2И від 01 12.2006 року. Відповідно до Кредитного договору Позивач надав Первісному боржнику кредит в сумі 130 903 (сто тридцять тисяч дев`ятсот три) долари США 37 центів, а Первісний боржник зобов`язався повернути кредит в строк до 01 грудня 2021 року включно. 29 жовтня 2012 року між ПАТ «ВТБ БАНК», ОСОБА_3 (Первісним боржником) та ОСОБА_1 (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу №1 від 29.10.2012 року. Таким чином, починаючи з 29 жовтня 2012 року, Новим боржником за Кредитним договором №2И від 01.12.2006 року є ОСОБА_1 . Відповідач 1, починаючи з грудня 2014 року, свої зобов`язання за Кредитним договором не виконує. В забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором, 29 жовтня 2012 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 101.8-02/208 від 29.10.2012 р. 14 травня 2015 року між Позивачем та Відповідачем 2 укладено Договір про внесення змін №1 до Договору поруки № 101.8-02/208 від 29.10.2012 року.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином шляхом надання кредиту. Станом на сьогоднішній день Відповідачі свої зобов`язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним, не виконують.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2015 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року, 27 липня 2017 року, 01 серпня 2018 року та 07 листопада 2019 року провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи.

Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, 16 вересня 2019 року та 09 квітня 2020 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року. в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати було замінено позивача Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» його правонаступником Акціонерне товариство «Універсал Банк».

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та гараж машиномісце в підземінй автостоянці, загальною площею 16,50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у ньому та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідачі та їх Представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Поважність причин неявки в судове засідання не надали. Крім того, представник відповідачів на адресу суду неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням в Україні карантинних заходів, однак належних доказів того, що останній або його довірителі не можуть прибути в судові засідання з вагомих підстав суду не надано. Разом з тим стороною відповідачів за весь період часу розгляду справи не використано право на подання відзиву на позовну заяву із запереченнями на доводи викладених в позовній заяві та не надано письмових пояснень та доказів, що спростовують наявності заборгованості за кредитним договором.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» та Акціонерним товариством «Універсал Банк» було укладено договір № 75-РБ про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 2И від 01.12.2006 року, де боржником виступає відповідач 1, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та / або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави, з урахуванням всіх змін доповнень додатків до них згідно реєстру у додатку №1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема Акціонерне товариство «Універсал Банк» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржниками, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях.

Згідно із ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже предметом доказування позовних вимог сторони позивача, перш за все є факт надання відповідачу обумовленої у кредитному договорі суми грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В судовому засіданні встановлено, що 01 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Мрія», перейменованим в Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2И.

02 лютого 2007 року між Позивачем та Первісним боржником укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №2И від 01.12 2006 року.

29 грудня 2008 року між Позивачем та Первісним боржником укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №2И від 01.12.2006 року.

27 лютого 2009 року між Позивачем та Первісним боржником укладено Договір про внесення змін №2 до Кредитного договору №2И від 01 12.2006 року.

Відповідно до Кредитного договору Позивач надав Первісному боржнику кредит в сумі 130 903 (сто тридцять тисяч дев`ятсот три) долари США 37 центів, а Первісний боржник зобов`язався повернути кредит в строк до 01 грудня 2021 року включно.

Згідно п.1.1. Кредитного договору за користування кредитом Первісний боржник прийняв зобов`язання сплачувати Позивачу 12,00 (дванадцять) відсотків річних.

Згідно п. п. 8.1. Кредитного договору Первісний боржник зобов`язався погашати проценти за користування кредитом щомісячно, починаючи з грудня 2006 року в розмірі, встановленому п. п 1.1. Договору.

Згідно п. п. 8.2. Кредитного договору Первісний боржник зобов`язався погашати кредит щомісячно рівними частинами в розмірі 1586,00 доларів США згідно Графіку.

29 жовтня 2012 року між ПАТ «ВТБ БАНК», ОСОБА_3 (Первісним боржником) та ОСОБА_1 (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу №1 від 29.10.2012 року, згідно п.п. 1.2. якого Первісний боржник переводить на Нового боржника виконання зобов`язань за Кредитним договором №2И від 01.12.2006 року, а саме погашення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій та/або інших можливих платежів, а також всіх зобов`язань, що передбачені Кредитним договором.

Таким чином, починаючи з 29 жовтня 2012 року, Новим боржником за Кредитним договором №2И від 01.12.2006 року є ОСОБА_1 .

29 жовтня 2012 року між Позивачем та Відповідачем -1 укладено Договір про внесення змін №3 до Кредитного договору від 01.12.2006 року №2И. ' '

14 травня 2014 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладено Договір про внесення змін №4 до Кредитного договору від 01.12.2006 року №2И.

Згідно п. п. 3.3.1. Кредитного договору (в редакції від 14.05.2014 року), Відповідач 1 зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом в наступному розмірі: з 01.12.2006 року по 13.05.2014 року у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних, з 14.05.2014 року по 14.05.2015 року у розмірі 10 (десять) відсотків річних, з 15.05.2015 року по 01.12.2021 року у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних.

Відповідач 1, починаючи з грудня 2014 року, свої зобов`язання за Кредитним договором не виконує.

В забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором, 29 жовтня 2012 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 101.8-02/208 від 29.10.2012 р.

14 травня 2015 року між Позивачем та Відповідачем 2 укладено Договір про внесення змін №1 до Договору поруки № 101.8-02/208 від 29.10.2012 року.

Відповідно до умов Договору поруки Відповідач 2 на добровільних засадах поручається перед Позивачем щодо виконання Відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором.

Згідно з п. 2.1. Договору поруки , у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором Відповідач 1 та Відповідач 2 несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов`язань Позичальника за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. (ч. 2 ст. 553 ЦК України)

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, укладаючи договір, його пунктом 1.1 сторони визначили характер грошового зобов`язання та дійшли згоди, що грошовою одиницею виниклих зобов`язань являється Долари США.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2И від 01.12.2006 року, заборгованість відповідача 1 за позовом станом на 25 листопада 2016 року складає в сумі 130 930,11 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 3 350 245, 55 грн. яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 14 044,57 Доларів США. що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 359 373, 09 грн., строкової заборгованості по кредиту в розмірі 71 102,24 Доларів США. що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 1 819 367, 32 грн., заборгованість за простроченими процентами в розмірі 28 169,26 Доларів США. що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 720 796, 29 грн., заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 1 165,01 Доларів США. що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 29 810,33 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 15 183,72 Доларів США. що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 388 521, 71 грн., 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту в розмірі 408,23 Доларів США. що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 10 445, 81 грн., 3% річних за весь час прострочення повернення процентів за користування кредитом в розмірі 857,08 Доларів США. що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 21 931, 00 грн.

У відповідності до положень ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Таким чином, наявний у матеріалах справи розрахунок заборговаості за кредитним договором відповідача 1 станом на 25.11.2016 року по сплаті відсотків за кредитним договором та тіла кредиту перед банком в цілому відповідає умовам кредитного договору № 2И від 01.12.2006 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем банком були виконані умови кредитного договору в частині надання кредитних коштів відповідачу 1.

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1. припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2. зміна умов зобов`язання;

3. сплата неустойки;

4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачами не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком суми заборгованості по договору.

Виходячи з викладеного вище, порядку, умов та обставин укладення Кредитного договору між сторонами, добровільності даних договорів з боку сторін, наявності заборгованості за кредитом, суд приходить до висновку про задоволення вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2И від 01.12.2006 року в розмірі 130 930,11 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 3 350 245, 55 грн.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, заперечень та/або відзиву на позовну заяву представником відповідачів або самими відповідачами надано не було, так як не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості відповідачів перед позивачем та підтверджують належне виконання зобов`язань за кредитним договором.

Разом з тим, суд зауважує, що в ході судового розгляду було неодноразово задоволено клопотання представника відповідачів про призначення економічної експертизи по справі, яка була призначена відповідно до ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року, 27 липня 2017 року, 01 серпня 2018 року та 07 листопада 2019 року.

В свою чергу, дана експертиза не була виконана, оскільки стороною відповідача не було виконано зобов`язання покладені ухвалами суду про призначення експертизи, щодо оплати її проведення.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.

Таким чином, суд розцінює дані дії сторони відповідача, як зловживання процесуальними правами, оскільки неодноразові не виконання вимог ухвал про призначення економічної експертизи та клопотань експертів про оплату призначеної експертизи слугувало затягуванню розгляду справи понад три роки, що є не розумним строком розгляду справи у відповідності до цивільного процесуального законодавства.

Разом з тим за весь період розгляду справи, стороною відповідачів не використано право на подання відзиву на позовну заяву із запереченнями на доводи викладених в позовній заяві та не надано письмових пояснень та доказів, що спростовують наявності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В порядку ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягає до стягнення судовий збір у розмірі по 25 126 гривень 84 копійок з кожного, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 611,612, 625, 530, 553-554, 559, 1048, 1054-1055 ЦК України, п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», та керуючись ст.тст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 2И від 01.12.2006 року в розмірі 130 930,11 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.11.2016 року становить 3 350 245, 55 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по оплаті судового збору в розмірі по 25 126,84 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26 березня 2021 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, адреса місця знахлдження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/14);

Відповідачі:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 );

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованиа: АДРЕСА_4 );

Суддя: