Постанова № 9647109, 15.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2010 року <Час проголошення >№ 2а-6220/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва №0000541710/31349738 від 12.05.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27 727, 14 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.02.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.02.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.04.2009 за результатами планової виїзної перевірки ДП«Український центр механізації колійних робіт»ДПІ у Святошинському районі міста Києва було складено Акт №81/23-50/31349738 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок неоподаткування доходів, виплачених субєктам підприємницької діяльності фізичним особам, та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 9241,38грн.

12.05.2009 на підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000541710/31349738, яким у звязку з порушенням пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27727, 14 грн., в тому числі штрафні санкції 18482, 76 грн.

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

З аналізу викладених норм видно, що на субєкта господарювання як на податкового агента покладається обовязок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь фізичних осіб та оподатковується до або під час такої виплати та за їх рахунок.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності, а згідно з п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

За таких умов суд приходить до висновку, що норми пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»поширюються виключно на "інші доходи" суб'єкта підприємницької діяльності, тобто доходи, отримані суб'єктом підприємницької діяльності не в межах здійснення власної підприємницької діяльності. При цьому, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом Президента України №727/98 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 «Про прибутковий податок з громадян»та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Зазначена правова позиція підтверджується податковим роз'ясненням щодо застосування положень п. 1.8 ст. 1, п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 633від 29.12.2003.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (далі Порядок оформлення результатів перевірок), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів перевірок встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до пп. 2.3.4 пп. 2.3 п. 2 Порядку оформлення результатів перевірок не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування обєкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Як встановлено судом, на порушення п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3.2, 2.3.4 Порядку оформлення результатів перевірок у Акті перевірки не наведено факти отримання фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 доходів від ДП«Український центр механізації колійних робіт»поза межами здійснення власної підприємницької діяльності, як це передбачено пп.9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також не містяться посилання на будь-які докази на підтвердження таких фактів.

Натомість, з свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, свідоцтв про сплату єдиного податку а також листів відповідних органів податкової служби, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що на момент проведення виплат ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 були зареєстровані як фізичні особи-підприємці. Судом не беруться до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем до перевірки свідоцтв про сплату єдиного податку вказаних фізичних осіб та інших документів на підтвердження системи оподаткування цих осіб як на підставу для накладення штрафних санкцій, оскільки чинним законодавством не передбачено обовязок позивача зберігати відповідні документи.

З викладеного видно, що висновки Акту перевірки про порушення позивачем вимог пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»пп. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ґрунтуються на непідтверджених доказами припущеннях, що спростовуються матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку, що у ДПІ у Святошинському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення №0000541710/31349738 від 12.05.2009.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

За таких умов суд, вважає за необхідне захистити порушені права ДП«Український центр механізації колійних робіт»шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва №0000541710/31349738 від 12.05.2009.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000541710/31349738 від 12.05.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»(03680, м. Київ, вул.Качалова, 7) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С. Пащенко