Постанова № 9647084, 11.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-593/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000022333/0 від 31.12.2009, №0000032333/0 від 31.12.2009, №0000042333/0 від 31.12.2009, прийняті ДПІ у Дніпровському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.03.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.12.2009 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Пері Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2009 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було складено Акт № 4148/23-321-31032954 (далі Акт перевірки), яким встановлено заниження позивачем розміру податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1174881,00грн. внаслідок порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження розміру податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 939904,00 грн. внаслідок порушення п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

31.12.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп.пп. «б», «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000022333/0, №0000032333/0, №0000042333/0, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1 567 621, 70 грн. (в тому числі штрафні санкції 392 738, 70 грн.), з податку на додану вартість у розмірі 1126998,00 грн. (в тому числі штрафні санкції 375666,00 грн.), а також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 188 572, 00 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку про порушення ТОВ «Пері Україна»пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»став факт знаходження орендованого майна позивача у орендарів після спливу строку дії договорів оперативної оренди, у звязку з чим, за висновком ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, позивач був зобовязаний віднести вартість безоплатно переданих матеріальних цінностей до валового доходу та сплатити податок на додану вартість.

Судом встановлено, що ТОВ «Пері Україна»було укладено договори оперативної оренди з ТОВ «Словян»№ 1900 від 07.02.2008 (термін дії - до 31.07.2008), № 1579 від 16.07.2007 (термін дії - до 31.07.2008), з ТОВ «Спецмонолітмонтаж»№ 629 від 11.10.2004 (термін дії - до 31.12.2007), з ТОВ «ПСК «Максимус»№ 1450-з від 24.04.2007 (термін дії - до 01.03.2009), № 1465-в від 03.05.2007 (термін дії - до 01.03.2009), з ТОВ «Ремстрой 2001»№2130 від 25.06.2008 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ «Будмонтаж Україна»№ 2074 від 22.05.2008 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ «Монолітград»№ 2074 від 22.05.2008 (термін дії - до 31.03.2009), з ТОВ «Донспецпром»№ 1549 від 04.07.2007 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ«Меридіан і К»№ 820 від 23.06.2005 (термін дії - до 31.12.2006), з ТОВ«Алес Буд»№1083 від 25.05.2006 (термін дії - до 31.12.2007), з СП «ІнтерЕпос»№ 598 від 14.09.2004 (термін дії - до 31.12.2007), з ТОВ «Універсал строй ХХІ век» № 2079 від 27.05.2008 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ «Хазинедароглу Оркан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна»№ 2165 від 11.07.2008 (термін дії - до 31.03.2009), з ТОВ «Югмонолітспецстрой»№ 1388 від 02.03.2007 (термін дії - до 31.03.2009), з ТОВ «Колле Будівельник»№ 1518 від 12.06.2007 (термін дії - до 30.09.2008), з ТОВ «Міська будівельна компанія»№ 1496 від 02.05.2007 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ «БМК «Петра буд»№ 1817 від 12.12.2007 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ«ББК «Фахівець» № 1459 від 28.04.2007 (термін дії - до 31.12.2007), з ТОВ «Інтербуд»№790 від 03.06.2005 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ«Українська будівельно-інвестиційна група»№2123 від 20.06.2008 (термін дії - до 31.10.2008), з ТОВ «НГБ-Промцивільбуд»№ 996 від 01.02.2006 (термін дії - до 31.12.2008), з ТОВ«В.М.С.»№ 2312 від 26.09.2006 (термін дії - до 31.03.2009) (далі Договори).

Відповідно до п. 1 вказаних Договорів позивач надав контрагентам у тимчасове платне користування майно (будівельну опалубку Пері), при цьому за п. 3.1 продовження строку їх дії могло бути здійснене лише шляхом укладення додаткової угоди, за відсутності якої Договори припинялись у вказані у них терміни.

Як встановлено судом, після закінчення термінів дії Договорів ТОВ «Пері Україна»не надавало згоди на продовження строку їх дії, що підтверджується за договором з ТОВ«Українська будівельно-інвестиційна група»№2123 від 20.06.2008 рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2009, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2009; за договором з ТОВ «Монолітград»№ 2074 від 22.05.2008 рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2009, позовною заявою № 1051 від 20.07.2009, наказами Господарського суду міста Києва №43/318 від 13.11.2009; за договором з ТОВ «Донспецпром»№ 1549 від 04.07.2007 позовною заявою № 1138 від 11.08.2009; за договором з ТОВ «Колле Будівельник»№ 1518 від 12.06.2007 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2008, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2009, за договором з ТОВ «БМК «Петра буд»№ 1817 від 12.12.2007 рішеннями Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 та від 09.06.2009; за договором з ТОВ «Міська будівельна компанія»№ 1496 від 02.05.2007 рішеннями Господарського суду міста Києва від 07.10.2008 та від 27.02.2009; за договором з ТОВ «Універсалстрой ХХІ век»№ 2079 від 27.05.2008 рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2009; за договором з СП «ІнтерЕпос»№ 598 від 14.09.2004 рішеннями Господарського суду міста Києва від 14.04.2008 та від 18.04.2008; за договором з ТОВ «ББК «Фахівець»№ 1459 від 28.04.2007 рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2008, рішенням Господарського суду Донецької області від 16.07.2009, додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2009; за договором з ТОВ «Спецмонолітмонтаж»№ 629 від 11.10.2004 рішеннями Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 та від 20.03.2008; за договором з ТОВ«В.М.С.»№ 2312 від 26.09.2006 рішеннями Господарського суду Черкаської області від 09.06.2009 та від 09.11.2009; за договором з ТОВ «Інтербуд»№ 790 від 03.06.2005 рішеннями Господарського суду Київської області від 16.06.2008 та від 16.02.2009; за договором з ТОВ«Алес Буд»№ 1083 від 25.05.2006 рішеннями Господарського суду міста Києва від 25.03.2008 та від 18.04.2008; за договором з ТОВ «Меридіан і К»№ 820 від 23.06.2005 рішеннями Господарського суду міста Києва від 20.03.2008 та від 18.04.2008; за договорами з ТОВ «БСК «Максимус»№ 1450-з від 24.04.2007 та № 1465-в від 03.05.2007 рішеннями Господарського суду міста Києва від 23.12.2008; за договорами з ТОВ «Словян»№ 1579 від 16.07.2007 та № 1900 від 07.02.2008 рішеннями Господарського суду Донецької області від 25.02.2009; за договором з ТОВ «Хазинедароглу Оркан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна»№ 2165 від 11.07.2008 рішеннями Господарського суду міста Києва від 14.09.2009 та від 02.10.2009; за договором з ТОВ«Югмонолітспецстрой»№ 1388 від 02.03.2007 рішеннями Господарського суду міста Севастополя від 16.03.2009, від 01.10.2009 та від 01.10.2009; за договором з ТОВ«НГБ-Промцивільбуд»№ 996 від 01.02.2006 рішеннями Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 та від 02.07.2009; за договором з ТОВ «Ремстрой 2001»№ 2130 від 25.06.2008 претензією № 076/Х від 23.12.2008; за договором з ТОВ «Будмонтаж Україна»№ 2074 від 22.05.2008 претензією №015/Х від 03.03.2009.

Незважаючи на відсутність згоди ТОВ «Пері Україна»як орендодавця на продовження термінів дії Договорів та, відповідно, закінчення термінів їх дії, контрагенти позивача не повернули вчасно (в терміни, вказані в договорах) орендоване майно та продовжували безоплатно використовувати його понад встановлені договором строки.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Водночас, відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

З системного аналізу пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в контексті п.п. 1.23, 1.31 ст. 1 Закону України ««Про оподаткування прибутку підприємств»видно, що для віднесення до складу валового доходу вартості безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) такі товари (роботи, послуги) повинні згідно з волею платника податків бути надані (передані) третій особі без вимоги про компенсацію їх вартості.

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ «Пері Україна»передало третім особам у тимчасове користування майно (будівельну опалубку Пері) на підставі Договорів оперативної оренди, які містили вимогу про компенсацію їх вартості у вигляді орендної плати, а також враховуючи, що факт безоплатного використання третіми особами майна позивача виник незалежно від його волі, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для застосування до спірних правових відносин п.п. 1.23, 1.31 ст.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, з аналізу положень ст. 291 ГК України, ст.ст. 759, 762, 785 ЦК України видно, що орендна плата нараховується та сплачується орендарем до припинення договору оренди, зокрема, у звязку з закінченням строку, на який його було укладено, внаслідок чого у орендаря виникає обовязок негайно повернути наймодавцеві орендовану річ. Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на те, що строки дії договорів оперативної оренди майна (будівельної опалубки Пері) на момент проведення перевірки ТОВ «Пері Україна»спливли, а також враховуючи відсутність згоди позивача на продовження строку дії вказаних договорів, що підтверджується претензіями, позовами позивача до його контрагентів про витребування безпідставно утримуваного майна та відповідними судовими рішеннями, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Пері Україна» правових підстав для нарахування орендної плати за вказаними договорами після закінчення строку їх дії, та, відповідно, віднесення такої плати до валового доходу.

Відповідно до п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до змісту п.п. 1.15, 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поняття «безоплатно отримані товари (роботи, послуги)»розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а інші терміни, не вказані у ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

З системного аналізу п.п. 1.4, 1.15, 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в контексті п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»видно, що для віднесення до бази оподаткування ПДВ вартості поставлених товарів (робіт, послуг) без оплати такі товари (роботи, послуги) повинні згідно з волею платника податків бути надані (передані) третій особі без вимоги про компенсацію їх вартості.

Таким чином, з огляду на те, що ТОВ «Пері Україна»передало третім особам у тимчасове користування майно (будівельну опалубку Пері) на підставі договорів оперативної оренди, які містили вимогу про компенсацію їх вартості у вигляді орендної плати, а також враховуючи, що факт безоплатного використання третіми особами майна позивача виник незалежно від його волі, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для застосування до спірних правових відносин п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Проте як встановлено судом, жодна з подій, визначених п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»як момент виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість з поставки товарів (робіт, послуг), на настала, а відтак відповідні податкові зобовязання по податку на додану вартість у позивача не виникали.

Враховуючи викладене, зазначений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі м.Києва про порушення ТОВ «Пері Україна»пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкових повідомлень-рішень №0000022333/0 від 31.12.2009, №0000032333/0 від 31.12.2009, №0000042333/0 від 31.12.2009.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»задовольнити повністю.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000022333/0 від 31.12.2009, №0000032333/0 від 31.12.2009, № 0000042333/0 від 31.12.2009, прийняті Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва.

3.Судові витрати в сумі 3, 40 (три гривні 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»(02002, м.Київ, вул. М. Раскової, 23, к. 822; ідентифікаційний код 31032954) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С. Пащенко