Рішення № 96470004, 15.04.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

справа № 336/4826/20

2/336/429/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 15 квітня 2021 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

при секретарі Федорченко А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою органу опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради та Запорізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезгаданим позовом, за яким просить суд:

1)Відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 06.09.2011, відповідний актовий запис № 1077) у матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт № НОМЕР_2 , дата видачі 07.05.2019, орган, що видав 2312) без позбавлення її батьківських прав та передати дитину районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування для подальшого влаштування;

2)Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь особи чи дитячого закладу, у разі влаштування до нього дитини, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 1/4 частини від заробітку (доходу) матері, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ним повноліття.

1)

В судовому засіданні представник позивача наполіг на позові за викладеними у ньому підставами, а відповідач заперечила на позов, вказуючи на вкрай тяжку життєву ситуацію, в якій вона опинилася.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 1077, виданим 06 вересня 2011 року Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції України. Відомості про батька внесені відповідно частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (зі слів матері).

У відділі по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради вказана дитина перебуває на обліку з 17.02.2020 року, як такий, що опинився у складних життєвих обставинах.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

31.01.2020 року по вказаній адресі було проведено обстеження умов проживання з метою з`ясування ситуації в родині. Відповідно до акту умови проживання не задовільні.

31.01.2020 відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради стало відомо, що ОСОБА_3 разом із малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово перебуває у КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР.

21.03.2020 малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було доставлено до Комунального закладу «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» по акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 21.03.2020.

За інформацією КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка» ЗМР від 02.06.2020 № 01-22/254 встановлено, що під час перебування у закладі відповідачки з 31.01.2020 по 23.03.2020 ОСОБА_3 отримувала психологічні та юридичні консультації, забезпечувалася харчуванням та гуманітарною допомогою (одяг, взуття та ін.). До виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 ставилася не належним чином, не допомагала дитині у виконанні домашнього завдання, не дотримувалася режиму дня та правил перебування у центрі. З дитиною, ОСОБА_4 , 2011 р.н. інколи поводила себе агресивно і малолітній зачинявся в кімнаті або туалеті, ховаючись від матері. 21.03.2020 ОСОБА_3 побила свого малолітнього сина в присутності отримувачів соціальних послуг Центру та фахівця із соціальної роботи, вчинила бійку з іншою отримувачкою соціальних послуг Центру. Поліція, яка прибула на виклик, вилучила дитину.

Судом встановлено, що 27.08.2020 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району затверджено висновок про відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав.

Згідно довідки від 24.02.2021 року виданою Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківського району та отримає компенсацію по догляду за громадянином похилого віку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, допитаний в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що живе сам і тому дозволив проживати ОСОБА_3 разом з дитиною в своїй квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

Натомість, обстеженням вказаного житла встановлено, що умови для проживання дитини належно не створені.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування (ч.1 ст. 170 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Так, із системного аналізу діючого сімейного законодавства України убачається, що позбавлення батьківських прав, як і відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (за відсутності безпосередньої загрози для життя або здоров`я дитини) можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (пункти 2-5).

Отже суд ураховує, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є радикальним заходом впливу на осіб, які належно не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Разом із тим, зважаючи на те, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є радикальним заходом, на думку суду, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи слід відмовити в задоволенні позову про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд дійшов висновку про відсутність достатньої кількості належних, допустимих та достовірних доказів, оцінка яких - кожного окремо та у їх сукупності - вказувала б на наявність беззаперечних підстав для про відібрання дитини ОСОБА_1 від його матері ОСОБА_2 без позбавлення останньої батьківських прав та підстав того, що подальше перебування дитини разом з матір`ю дійсно суперечить інтересам малолітнього ОСОБА_1 .

При цьому суд належним чином примає до уваги до уваги, що відповідач на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має місце проживання, отримує державну допомогу по догляду за інвалідом, має бажання спілкування з сином та брати участь у його вихованні.

При таких обставинах суд з огляду на наявність певної винної поведінки ОСОБА_3 , що має прояв у неналежному виконанні нею своїх батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини, ураховуючи її характер, особу відповідача, а також інші конкретні обставини справи, вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При цьому у відповідності до положень ч.6 ст.19 СК України суд не погоджується з висновком , оскільки він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, то вони, на думку суду, також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовних вимог про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-80, 82, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову органу опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради та Запорізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів

Попередити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району контроль за виконанням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов`язків.

Роз`яснити учасникам справи, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Визначення дати складання повного рішення – 23.04.2021.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін